Постанова № 141379539 у справі № 380/2104/25 від 10.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/2104/25 пров. № А/857/47698/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року (суддя - Костецький Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - 14.10.2025),

в адміністративній справі №380/2104/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці,

про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

У лютому 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» звернулось в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024; №UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024; №UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024; №UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024; №UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024;

-визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209140/2024/000681; №UA209140/2024/000690; №UA209140/2024/000692; №UA209140/2024/000752; №UA209140/2024/000780.

Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024; №UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024; №UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024; №UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024; №UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209140/2024/000681; №UA209140/2024/000690; №UA209140/2024/000692; №UA209140/2024/000752; №UA209140/2024/000780. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі та містять розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Тому, вимога митного органу про надання додаткових документів була скерована у зв`язку із наявністю підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Зазначає, що митниця не витребувала жодні інші документи, ніж ті, які передбачені ч.3 ст.53 МК України. Крім того, наголошує, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Тому, для визначення митної вартості митницею використано резервний метод визначення митної вартості. Відповідно до тлумачної примітки до ст. 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 7, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7. Таким чином, обираючи джерело інформації для визначення митної вартості за резервним методом митниця керувалася статтею 64 МКУ та враховувала вимоги статей 58 - 61 МКУ, зокрема в частині меншої з двох альтернативних вартостей, часу імпорту, характеристик товару тощо. Також вважає неспівмірними та не підтвердженими заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №380/2104/25 скасувати та прийняти постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Між позивачем, як покупцем, та Ессел Селюлоз ВЕ Кягит Санаї Тіджарет Анонім Шіркеті (Essel Seluloz VE Kagit SAN TIC AS) (Туреччина), як продавцем, укладено Контракт купівлі-продажу № 171122 від 17.11.2022 (далі - Контракт) (а.с. 14 т.1).

Відповідно до п. 1.1 Контракту протягом терміну дії Контракту Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує товари, відповідно до викладених нижче умов.

У п.п. 2.1, 2.2 Контракту визначено, що ціни на товари встановлені у Доларах США і включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей у країні Продавця. Загальна вартість товарів, що поставляється за контрактом, складається із сум усіх комерційних інвойсів Продавця.

Згідно п. 3.2 Контракту базові умови доставки є наступними: FCA Стамбул, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс у відповідності до ІНКОТЕРМС-2020.

У п. 4.1 Контракту зазначено, що оплата здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок Продавця згідно з Специфікацією та Проформою Інвойс на кожну партію Товарів. Валюта платежу долари США.

У комерційній пропозиції № 01/07 від 01.07.2024 Продавець запропонував позивачу ціни 1330 доларів США за 1 тонну паперу-основи в рулонах.

У специфікації № 47 від 01.07.2024 сторони визначили попередній перелік товарів, який постачатиметься. Вартість 1 метричної тони становить 1330 дол. США.

01.07.2024 Продавець сформував рахунок-проформу № 202407011807. Вартість 1 тони товару становить 1330 доларів США. У рахунку-проформі попередньо визначена кількість товару у тонах (ціле число) та вартість товару, який постачатиметься. Умови поставки: FCA ІНКОТЕРМС 2020 - Чайджума/Зонгулдак.

Згідно з рахунком-фактурою від 27.07.2024 № ESE2024000001341 вартість товарів, які постачаються, вагою 21402 кг становить 28464,66 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ "Бета-Інвес Логістік" на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000668 від 29.07.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 02.08.2024 ТОВ "Лео Трейдінг" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140021814U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000681.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- у проформі зазначено дату відвантаження - 26.07.2024, проте, у ЦМР гр.4 вказано, що товар завантажено 27.07.2024;

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23СМР - зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції.

- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгулдак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.2024 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму - 57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28464,66. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою;

- у гр. 44 внесено реквізити документу за кодом " 9000" 20/05 від 20.05.2024 - лист роз`яснення щодо умов співпраці із фірмою КАРЕК KAGIT AMBALAJ URETIM ІТН. IHR. LTD. STL. Стосунок документу до даної поставки не з`ясовано.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA408020/2024/024966 від 11.05.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140021834U6 та сплатив як гарантію 4194,98 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 29.07.2024 № ESE2024000001343 вартість товарів, які постачаються, вагою 21511 кг становить 28609,63 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ "Бета-Інвес Логістік" на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000688 від 30.07.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 05.08.2024 ТОВ "Лео Трейдінг" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140021971U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000690.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- у проформі зазначено дату відвантаження - 26.07.2024, у заявці на перевезення 22/07/2024-4 вказана дата відвантаження - 29.07.2024, інвойс складений 29.07.2024, проте, у ЦМР гр. 4 вказано, що товар завантажено 27.07.2024;

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23СМР-зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції;

- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгуддак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.2024 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму - 57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28609,63. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA408020/2024/024966 від 11.05.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140022031U4 та сплатив як гарантію 8019,00 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 30.07.2024 № ESE2024000001362 вартість товарів, які постачаються, вагою 22105 кг становить 29399,65 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ "Бета-Інвес Логістік" на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023. Відповідно до рахунку - фактури № СФ-0000689 від 31.07.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 06.08.2024 ТОВ "Лео Трейдінг" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140022041U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000692.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57- V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23СМР-зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції. У гр.3 відсутня назва конкретного населеного пункту розвантаження;

-у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгуддак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.2024 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму - 30330,32 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 29399,65. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою.

- до митного оформлення надано експортну МД задекларована фактурна та митна вартість 28609,63 дол. США, тоді як до митного оформлення надано інвойс на суму 29399,65 дол. США.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала для товару №1 МД № UA408020/2024/024966 від 11.05.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140022083U5 та сплатив як гарантію 42669,25 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 16.08.2024 № ESE2024000001447 вартість товарів, які постачаються, вагою 21973 кг становить 29224,09 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,330 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ "Бета-Інвес Логістік" на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023. Відповідно до рахунку- фактури № СФ-0000748 від 19.08.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 100000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 21.08.2024 ТОВ "Лео Трейдінг" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140023559U6, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000752.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- до гр.44 МД внесено реквізити документу " 0730" - ЦМР-1453 від 17.08.2024 документ до митного оформлення не надано;

- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгулдак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.2024 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ №77 від 31.07.2024 на суму - 30330,32 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 29224,09, або графіку платежів за проформою. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою. Необхідно зазначити, що платіжний документ №77 від 31.07.2024 на суму 30330,32 дол. США був наданий декларантом в якості підтвердження оплати за партію товару під час оформлення МД 24UA209140022083U5 від 06.08.2024.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA500500/2024/28893 від 20.08.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,67 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140023602U7 та сплатив як гарантію 36242,73 грн податку на додану вартість.

Згідно з рахунком-фактурою від 21.08.2024 № ESE2024000001471 вартість товарів, які постачаються, вагою 21856 кг становить 28849,92 долари США. Поставка із Зонгулдак, Туреччина. Вартість 1 кг товару становить 1,320 дол. США. На цю кількість товару Торгово-промисловою палатою Стамбула видано сертифікат походження.

Перевезення товару здійснювало ТОВ "Бета-Інвес Логістік" на підставі договору на транспортне обслуговування № 09/06-1 від 09.06.2023. Відповідно до рахунку - фактури № СФ-0000758 від 23.08.2024 року вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 27.08.2024 ТОВ "Лео Трейдінг" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140024058U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

За результатами розгляду поданих документів, Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2024/000780.

Відповідно до графи 33 вказаного рішення, митним органом встановлено наступні розбіжності:

- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23СМР-зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції. У гр.3 відсутня назва конкретного населеного пункту розвантаження;

- рахунок на оплату витрат на транспортування складено 23.08.2024, відповідно відміток у ЦМР вантаж перетнув кордон 25.08.2024 отже на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування не були відомі у повному обсязі, протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;

- до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.2024 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ №84 на суму - 29669,68 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28849,92, або графіку платежів за проформою. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою.

- у наданого до митного оформлення рахунку-проформі 202407011807 від 01.07.24 зазначено вартість товару - 1,33 $/кг, проте у інвойсі ESE2024000001471 від 21.08.2024 вартість товару становить 1,32 $/кг;

- у наданій до митного оформлення комерційній пропозиції від 01.07.2024 та специфікації №47 до контракту 171122 від 17.11.2022 наведена цінова пропозиція на рівні - 1,33 $/кг. термін відвантаження - 01.07-31.08.2024.

Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA500500/2024/28893 від 20.08.24 року, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,67 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію 24UA209140024160U3 та сплатив як гарантію 36614,50 грн податку на додану вартість.

Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів та прийняття оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з матеріалами справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як встановив суд, позивачем одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу (контракту), а також додаткові документи.

Відповідач надіслав декларанту, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, суд правильно зазначив, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Судом також правильно зазначено, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Під час розгляду справи судом також враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Як встановив суд, відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо твердження відповідача, викладеного в оскаржуваних рішеннях, що "…відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.5-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 22 та 23СМР - зазначаються підпис та штамп відправника та перевізника товару. У гр.22 та 23 відсутні підписи. Зазначені графи заповнені із недотриманням вимог Конвенції", "У гр. 3 відсутня назва конкретного населеного пункту розвантаження", суд правильно зазначив наступне.

Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі № 380/1221/20 зробив висновок, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних (СМR), не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Проте, відповідачем не доведено, яким чином відсутність цієї інформації впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Відсутність у графах 22, 23 CMR реквізитів відправника, в тому числі підпису, не свідчить про наявність розбіжностей, ознак підробки та не впливає на розмір вартості товарів, заявлений позивачем.

Крім цього, наведена митним органом підстава для відмови у визнанні задекларованої митної вартості також не знаходить свого належного нормативного та фактичного обґрунтування.

Міжнародна транспортна накладна СMR виписується на виконання Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Чітких вимог до заповнення певних граф дана Конвенція не містить. На рівень митної вартості впливає лише доставка до кордону України, а не по території України. Зазначена обставина, а також норми ст. 19 Конституції України і обумовлюють, що законним є зазначення лише країни доставки вантажу без конкретизації міста.

Жодним нормативно-правовим актом з питань митної справи не визначено яка саме інформація повинна зазначатись в графі 3 СMR. У матеріалах справи наявні достатні докази, зокрема, сама CMR, митна декларація, рахунок-фактура щодо витрат на транспортування, рахунок-проформа, рахунок-фактура (комерційний інвойс), заявка, з яких вбачається, що місто розвантаження м. Пустомити (Україна).

Наведені обставини вказують на те, що поставка товару відбувалась відповідно до умов договору.

Щодо зауваження відповідача про те, що у проформі зазначено дату відвантаження -26.07.2024, проте, у ЦМР гр. 4 вказано, що товар завантажено 27.07.2024, суд вірно зазначив наступне.

Рахунок-проформа - це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар, зазначені у ньому відомості щодо дати відвантаження є приблизними.

Водночас, документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, є рахунок-фактура (інвойс).

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на визначення митної вартості товарів.

Щодо зауваження відповідача про те, що "…у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут - Зонгулдак-Порубне-Пустомити. У гр. 20 МД задекларовано умови поставки - FCA CAYCUMA ZONGULDAK. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості", суд правильно зазначив наступне.

Згідно з п. 3.2 Контракту у базові умови доставки є наступними: FCA-Istanbul, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс у відповідності до ІНКОТЕРМС-2020.

Відповідно до проформ-інвойсів, долучених до матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах FCA Incoterms 2020 CAYCUMA / ZONGULDAK.

У матеріалах справи наявні комерційні інвойси, рахунки-фактури, рахунки на оплату з яких вбачається, що завантаження товару у даному випадку відбувалось саме у м. Зонгулдак (Туреччина), розвантаження м. Пустомити (Україна).

Отже, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що твердження відповідача щодо маршруту перевезення товару до уваги не беруться та спростовуються матеріалами справи.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про те, що: "…до митного оформлення надано рахунок-проформу 202407011807 від 01.07.24 на суму - 117040,00 дол. США, умови оплати зазначено - 30% авансовий платіж/70% перед відвантаженням та банківський платіжний документ на суму - 57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу - 28464,66. Зазначені протиріччя не дають змоги перевірити наявність попередньої оплати за партію товару та ідентифікувати платіжний документ із даною поставкою", "…та банківський платіжний документ на суму -57040 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу- 28609,63.", "…та банківський платіжний документ на суму -30330,32 дод. США, яка не відповідає сумі інвойсу- 29399,65", "…та банківський платіжний документ №77 від 31.07.2024 на суму -30330,32 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу-29224,09, або графіку платежів за проформою.", "…та банківський платіжний документ №84 на суму -29669.68 дол. США, яка не відповідає сумі інвойсу- 28849.92, або графіку платежів за проформою.", суд правильно зазначив наступне.

Як зазначалось вище, рахунок-проформа - це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар, зазначені у ньому відомості щодо дати відвантаження є приблизними. Водночас, документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, є рахунок-фактура (інвойс).

Позивач здійснював передоплату відповідно до попередньо узгодженого рахунку- проформи на загальну партію товару. Відповідно до платіжного доручення № 75 від 29.07.2024 року позивачем сплачено 57040 доларів США на підставі рахунку- проформи № 202407011807 від 01.07.24.

Відповідно до п. 3.3 Контракту точну кількість та остаточну вартість певної партії товару вказано в інвойсах. Як визначено п. 4.2 Контракту умови оплати зазначені у Специфікації та Проформі Інвойс на певну партії товару. У разі переплати вона зараховується в рахунок майбутніх поставок. У разі недоплати, Покупець зобов`язується здійснити доплату не пізніше, ніж за 30 днів з моменту поставки певної партії Товару.

Згідно рахунку-фактури від 27.07.2024 № ESE2024000001341 вартість товарів, які постачаються, вагою 21402 кг становить 28464,66 долари США. Отже, позивач мав переплату перед продавцем на момент поставки товару за рахунком-фактурою (інвойсом) від 27.07.2024 року № ESE2024000001341.

Згідно рахунку-фактури від 29.07.2024 № ESE2024000001343 вартість товарів, які постачаються, вагою 21511 кг становить 28609,63 долари США. Позивач також надав акт звірки згідно з яким на момент поставки цієї частини партії товару у нього була переплата перед продавцем на суму 86473,94 долари США.

Згідно рахунку-фактури від 30.07.2024 № ESE2024000001362 вартість товарів, які постачаються, вагою 22105 кг становить 29399,65 долари США.

Згідно рахунку-фактури від 16.08.2024 № ESE2024000001447 вартість товарів, які постачаються, вагою 21973 кг становить 29224,09 долари США. У акті звірки відображено попередні поставки та оплати. Згідно з актом звірки станом на 19.08.2024 року у позивача була передоплата за товар на суму 30000 доларів США.

Згідно рахунку-фактури від 21.08.2024 № ESE2024000001471 вартість товарів, які постачаються, вагою 21856 кг становить 28849,92 долари США. Згідно з актом звірки у позивача станом на 21.08.2024 року була наявна переплата за товар.

Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17 та від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23 вказав, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Надаючи оцінку умовами поставки та умовами оплати (до виставлення інвойсу), суди виходили з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Суд звертає увагу, що взаємовідносини між Продавцем товару та позивачем мають тривалий характер, а тому суд не вбачає порушень ділової мети у взаєморозрахунках між ними не по окремих поставлених партіях товару, а сукупним методом за декілька поставлених партій. Такі взаєморозрахунки не можуть беззаперечно свідчити про те, що заявлена митна вартість товару є помилковою. Натомість, сукупність всієї поданої декларантом документації дає всі підстави визначити вартість товару та перевірити правильність її визначення декларантом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам ч. 2 ст. 53 МК України.

В оскаржуваному рішенні № UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024 відповідач вказав "до митного оформлення надано експортну МД задекларована фактурна та митна вартість 28609,63 дол. США, тоді як до митного оформлення надано інвойс на суму 29399,65 дол. США...".

Суд правильно зазначив, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2025 у справі №140/12559/23.

У рішенні №UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024 відповідач, зокрема, вказав: "до гр.44 МД внесено реквізити документу " 0730" - ЦМР- 1453 від 17.08.2024р. документ до митного оформлення не надано".

Як правильно зауважив суд, у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000752 відповідачем у переліку документів зазначено автотранспортну накладну (Road consignment note) №1453 від 17.08.2024.

Таким чином, твердження відповідача про не надання до митного оформлення ЦМР-1453 від 17.08.2024 є безпідставним.

У рішенні № UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024 відповідач вказав: "…у наданого до митного оформлення рахунку-проформі 202407011807 від 01.07.24 зазначено вартість товару -1,33 $/кг, проте у інвойсі ESE2024000001471 від 21.08.2024 вартість товару становить 1,32 $/кг; у наданій до митного оформлення комерційній пропозиції від 01.07.2024 та специфікації №47 до контракту 171122 від 17.11.22 наведена цінова пропозиція на рівні -1,33 $/кг. термін відвантаження-01.07-31.08.2024".

Разом з тим, відповідно до п. 3.3 Контракту точну кількість та остаточну вартість певної партії товару вказано в інвойсах.

Згідно рахунку-фактури (інвойс) від 21.08.2024 № ESE2024000001471 загальна вартість товарів, які постачаються, вагою 21856 кг становить 28849,92 долари США. Ціна за одиницю товару - 1,320 доларів США/кг.

Наведені обставини вказують на те, що вартість товару визначена відповідно до умов Контракту.

Оцінюючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, судом також враховано, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г. Застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації для товару, та вартості такого товару.

Апеляційним судом також взято до уваги те, що в графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларації, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. При цьому відповідач не пояснив аргументацію обрання саме цих декларацій в якості джерела інформації для визначення митної вартості, а не будь-яких інших. Отже, митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару, а тому оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400136/2 від 02.08.2024; №UA209000/2024/400138/2 від 05.08.2024; №UA209000/2024/400139/2 від 06.08.2024; №UA209000/2024/400151/2 від 22.08.2024; №UA209000/2024/400161/2 від 27.08.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000681; №UA209140/2024/000690; №UA209140/2024/000692; №UA209140/2024/000752; №UA209140/2024/000780, то суд правильно зазначив, що у постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: "Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою".

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також не підлягав задоволенню.

Крім цього судом першої інстанції враховано вимоги частини першої статті 139 КАС України та вирішено питання про відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року в адміністративній справі №380/2104/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська