Постанова № 141379570 у справі № 260/9655/25 від 10.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів Справа № 260/9655/25 пров. № А/857/11561/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., м. Ужгород) у справі № 260/9655/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить визнати противними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач 2 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням установленої процедури, а тому зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира частини від 30.10.2025 № 317 є правомірним. Зазначає, що рішення про мобілізацію та призов мають індивідуальний характер і є актами разової дії, які вичерпують свою юридичну силу після реалізації - у даному випадку після фактичного призову позивача та його направлення для проходження військової служби. Вказує, що після видання наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 №317 між сторонами виникли нові правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , не переконавшись в тому, що ОСОБА_1 як студент денної форми навчання підпадає під дію статті 23 частини 3 абзацу 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", видав мобілізаційне розпорядження, на підставі якого командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ №317 від 30.10.2025 про направлення до Військової частини НОМЕР_1 для проходження служби за мобілізацією. Вказує, що на момент винесення спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 27.10.2026 року включно (до завершення мобілізації), а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Вважає дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову, а також наказ про призов і подальше призначення позивача до Військової частини НОМЕР_1 протиправними, а для повного й ефективного захисту його порушеного права слід виключити його зі списків особового складу.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студентом денної форми навчання Комунального закладу освіти "Покровське вище професійне училище" Дніпропетровської обласної ради за спеціальністю " 4121" - Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних. 30.10.2025 о 17:36 він отримав сповіщення у військово-обліковому документі " ІНФОРМАЦІЯ_6 +" про автоматичне подовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Того ж дня працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 зупинили його з пропозицією уточнити дані та пройти військово-лікарську комісію (ВЛК), після проходження якої ОСОБА_1 мобілізували. 02.11.2025 при оновленні документа "Резерв+" його було знято з обліку як військовослужбовця. Станом на день подання заяви ІНФОРМАЦІЯ_5 не надали обґрунтованої відповіді щодо законності мобілізації.

Військова частина НОМЕР_1 на підставі наказу №317 від 30.10.2025 зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта.

Позивач вважає протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації, а наказ про зарахування до списків особового складу військової частини незаконним, відтак звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.10.2025 "Про призов на військову службі під час мобілізації" в частині призову ОСОБА_1 є протиправним, відтак наказ Військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 №317 по стройовій частині про зарахування ОСОБА_1 на військову службу за призовом у воєнний час на всі види забезпечення також підлягає скасуванню, не зважаючи на те, що командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій при прийнятті даного наказу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543- XII).

Статтею 23 Закону № 3543- XII визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.

Відповідно частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок №560).

Відповідно до п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які: придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов`язок і військову службу" та цим Порядком.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (п. 3 Порядку №560).

Відповідно до п. 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема:

-проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

-перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

-документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації, -відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Згідно з п. 16 Порядку №560, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації): організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. (п. 59 Порядку №560).

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону №3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є студентом Комунального закладу освіти «Покровське вище професійне училище» Дніпропетровської обласної ради», денної форми навчання, за спеціальністю « 4121» Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних.

З витягу «Резерв+» вбачається, що 30.10.2025 о 17:36 год. отримав автоматичне подовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідачем-1 не заперечується факт наявності станом на 30.10.2025 у позивача права на відстрочку від мобілізації.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_5 повинен був врахувати наявність відстрочки і не переходити до документального оформлення призову позивача на військову службу під час мобілізації.

З наведених обставин, позивач не міг бути призваним за мобілізацією в силу наявного правового статусу здобувача фахової вищої освіти, відтак відповідачем протиправно, з порушенням процедури призову на військову службу, визначеної Порядком №560 видано наказ від 30.10.2025 "Про призов на військову службу під час мобілізації" в частині призову ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.10.2025 "Про призов на військову службі під час мобілізації" в частині призову ОСОБА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги, військова частина покликається на те, що видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Перевірка таких підстав та надання особам відстрочок від призову на військову службу не належать до компетенції військової частини.

За приписами пункту 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач в позовній заяві просить, зокрема, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення його від проходження військової служби зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Колегія суддів зауважує, що після видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 № 317 про зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , між ними виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно частини 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 233 цього Положення передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Наведеними нормативно-правовими актами не передбачено можливості звільнення військовослужбовця з військової служби шляхом скасування судом наказу про його призначення (зарахування) до військової частини.

Рішення про мобілізацію та призов мають індивідуальний характер і є актами разової дії, які вичерпують свою юридичну силу після реалізації - у даному випадку після фактичного призову позивача та його направлення для проходження військової служби.

Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 № 317 про зарахування до списків особового складу військової частини вже реалізований, а вимоги позивача про звільнення з військової служби без прийняття окремого рішення не матимуть правових наслідків щодо зміни його статусу військовослужбовця та не забезпечать ефективного захисту його прав і законних інтересів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки доказів звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка визначає підставі звільнення з військової служби, позивач не подавав, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Колегія суддів в межах розгляду цієї справи вважає за необхідне застосувати висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно яких процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 № 317 у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 260/9655/25 скасувати в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 № 317 у частині зарахування до списків особового складу військової частини та призначення на посаду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 260/9655/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш