Постанова № 141379620 у справі № 140/3850/26 від 04.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Львів Справа № 140/3850/26 пров. № А/857/44208/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

представник позивача Єфімов О.Н.

представник відповідача Дмитрук Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі № 140/3850/26 за адміністративним позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя Шепелюк В.Л., м.Луцьк, проголошено 01.07.2026, повне судове рішення складено 10.07.2026),-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (далі - позивач, ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод», підприємство) звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №[номер приховано],№[номер приховано] від 10.11.2025.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач покликався на те, що спірними рішеннями відповідача збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Підставою для прийняття цих рішень відповідач вказав результати проведеної податкової перевірки.

Позивач не погоджувався з рішеннями відповідача та зазначав, що спірні рішення відповідача ґрунтуються на повторному включенні тих самих сум грошових зобов`язань, які вже були визначені контролюючим органом раніше та на момент прии?няття нових податкових повідомлень-рішень вже були оскаржені позивачем у судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 10 листопада 2025 року №[номер приховано], №[номер приховано];

- стягнуто на користь Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 26624,00 грн.

Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що податковий орган повторно виніс рішення щодо сум, правомірність визначення яких уже була предметом спору. Включення до податкових повідомлень-рішень сум, щодо яких уже прийняті рішення, що набрали законної сили, суперечить принципу остаточності рішення та правової визначеності.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, просить суд скасувати оскаржене судове рішення, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Висновки суду першої інстанції відповідач заперечує фактично доводами вказаними у відзиві на позовну заяву.

Зазначає, що згідно з пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК Украі??ни, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такоі? виплати за і?і? рахунок. У позивача наявна кредиторська заборгованість яка виникла за період з 2012 року по 2015 рік, за період з січня 2016 по грудень 2018 року, за період з січня 2019 по травень 2024 року., та самостійно не сплачена.

В судовому порядку було скасовано нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. При цьому у судових рішеннях щодо визначення суми грошового зобов`язання в частині нарахування основного платежу по податку на доходи фізичних осіб зазначено, що позивач, як податковии? агент, самостіи?но визначив у податковіи? звітності суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а відтак такі є узгодженими.

Такий висновок, попри скасування нарахованого грошового зобов`язання, дає відповідачу підстави стверджувати про узгодженість податкового боргу.

На апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи відзиву зводяться до того, що до моменту проведення новоі? перевірки у 2025 році вже існували судові рішення, які набрали законноі? сили, щодо правомірності визначення контролюючим органом відповідних податкових сум. Незважаючи на це, у 2025 році, відповідач фактично знову використав ті самі попередні акти перевірок, ті самі податкові періоди, та ті самі суми для формування нового висновку про порушення та прии?няття нового податкового повідомлення- рішення.

До того ж, при проведенні перевірки у 2025 році контролюючии? орган не встановив нового самостіи?ного порушення щодо відповідних сум. Так, в акті перевірки фактично відтворено інформацію попередніх актів перевірок та повторно наведено суму заборгованості, яка вже раніше була предметом відповідних податкових повідомлень-рішень та судового розгляду.

Позивач переконаний в тому, що відповідач не наводить нових фактичних підстав, а фактично повторно обґрунтовує нові податкові повідомлення-рішення тими самими обставинами, які вже кілька років існували на момент прии?няття попередніх податкових повідомлень-рішень. Вважає, що нова перевірка не встановила нового податкового порушення в частині відповідних сум, а лише повторно відтворила раніше сформовану позицію контролюючого органу, яка була спростована двома судовими рішеннями. Саме по собі повторне включення до нового акта перевірки даних старих актів перевірок не створює новоі? правовоі? підстави для повторного визначення того самого грошового зобов`язання.

У судовому засіданні представник Головного управління ДПС у Волинській області підтримує вимоги апеляційної скарги, просить їх задовольнити.

Натомість, представник Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» у судовому засідання проти вимог скарги заперечує з мотивів вказаних у відзиві, просить у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, ознайомившись із доводами апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

З обставин справи суд з?ясував, що Головне управління ДПС у Волинській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2022 по 01.10.2025.

За результатами перевірки податковий орган склав Акт від 14.10.2025 №628938/07-06/00179000, в якому зафіксував наступні порушення:

- п.184.6 ст.184 Податкового Кодексу України - заниження податку на додану вартість в сумі 18436 грн., в т.ч. за серпень 2025 18436 грн;

- п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) не зареєстровано податкову накладну умовного продажу запасів в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 та пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - під час нарахування оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку не перераховано до бюджету у встановлені Податковим кодексом України терміни (не своєчасно перераховано до бюджету) податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 37353,63 грн. (у тому числі: за квітень 2024 року в сумі 35236,39 грн., у термін до 30.05.2024., за травень 2024 року, в сумі 2117,24 грн. у термін до 01.07.2024);

- пп.14.1.156, п.14.1, ст.14, пп.168.1.5, пп.168.1.6, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - податок на доходи фізичних осіб в сумі 3472611,61 грн., ( в.т.ч. за період з 2012 року по 2015 рік в сумі 1282471,49 грн., за період з січня 2016 року по грудень 2018 року в сумі 1936014,69 грн., за період з січня 2019 року по травень 2024 року в сумі 254125,43 грн.) не сплачено до бюджету, а відтак наявна кредиторська заборгованість (податковий борг) на кінець періоду, що перевірявся;

- пп. 1.6 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України при нарахуванні протягом періоду, що підлягає перевірці оподатковуваних доходів (заробітної плати) платникам податку не перераховувало до бюджету у встановлені Податковим кодексом України терміни військовий збір на загальну суму 2112,82 грн. (у тому числі: за квітень 2024 року в сумі 1936,37 грн. у термін до 30.05.2024, за травень 2025 року. в сумі 176,45 грн. у термін до 01.07.2024).

Надалі, ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» подало до Головного управління ДПС у Волинській області заперечення на висновки податкового органу порушення позивачем норм податкового законодавства. Ці заперечення податковий орган не прийняв, залишивши висновки викладені в акті перевірки без змін.

Надалі, на підставі акту перевірки, відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення №[номер приховано] від 10.11.2025 про порушення пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, пп.168.1.5, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб на суму 3 485 620,56 грн;

- податкове повідомлення-рішення №033525242408 від 10.11.2025 про порушення пп. 1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.168.1.5. п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору на суму 336,53 грн.

Позивач зі згаданими рішенням не погодився та 24.11.2025 звернувся до Державної податкової служби України з відповідною скаргою.

15.12.2025 Державна податкова служба України прийняла рішення про продовження строку розгляду скарги №35747/6/99-00-06-01-02-06, яке позивач отримав 25.12.2025.

Далі, 06.03.2026 Державна податкова служба України надіслала на електронну адресу представника позивача відповідь №5917/6/99-00-06-02-02-06, у якій зазначила, що за результатами розгляду скарги прийняла рішення від 14.01.2026 №1175/6/99-00-06-01-02-06, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 10.11.2025 №№: [номер приховано], [номер приховано], а скаргу - без задоволення.

Зазначені обставини зумовили подання позивачем позову до суду.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд враховує положення статті 308 КАС України, межі апеляційного перегляду та зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК Украі?ни, податковии? борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлении? цим Кодексом строк, та непогашеноі? пені, нарахованоі?? у порядку, визначеному ПК Украі?ни.

Пунктом 56.18 ст.56 ПК Украі?ни передбачено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення відповідне грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання законноі? сили судовим рішенням.

У тексті акту перевірки від 14.10.2025 №628938/07-06/00179000 зазначено, що згідно акту попередньої документальної перевірки ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» від 03.06.2024 №14485/03-20-24-08/00179000 станом на 01.01.2019 наявна кредиторська заборгованість в сумі 3 472 611,61 грн. Так, у період з 01.01.2019 по 31.03.2024 нараховано податку на доходи фізичних осіб 522 103,04 грн., сплачено - 216 771,80 грн.

Станом на 31.03.2024 у підприємства наявна кредиторська заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 777 942,85 грн.

В частині нарахованої суми 305 331,24 грн визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 12.07.2024 №[номер приховано], яка сплачена в частині суми 225 657,49 грн від 14.08.2024 та в сумі 179 861,03 грн від 26.09.2024 (в сумі 79 673,75 грн податкові зобов`язання, 99 167,28 штрафні санкції, пеня).

Також, контролюючий орган зазначає, що в частині нарахованої суми 216 771,80 грн в період з 01.01.2019 по 31.03.2024 відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України враховано в погашення кредиторської заборгованості з податку в попередніх звітних періодах, починаючи з 2011 року по 2018 рік, що зазначено в розрахунку пені до податкового повідомлення рішення від 12.07.2024 №[номер приховано].

На підставі вказаного вище відповідач дійшов висновку про те, що станом на 01.10.2025 у відповідача наявна кредиторська заборгованість (податковий борг) з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3 472 611,61 грн, з урахуванням сплати податку відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України, яка наявна починаючи з 2012 року по травень 2025 року в результаті несплати податку. Кредиторська заборгованість в сумі 3 472 611,61 грн., з урахуванням даних актів перевірок від 24.11.2017 №14709/14-01/00179000, від 15.03.2019, від 11.02.2019 №2224/14-01/00179000, від 03.06.2024 №14485/03-20-24-08/00179000 виникла за період з 2012 року по 2015 рік в сумі 1 282 471,49 грн., за період з січня 2016 року по грудень 2018 року в сумі 1 936 014,69 грн, за період з січня 2019 року по травень 2024 року в сумі 254 125,43 грн. Зазначене підтверджують і дані бухгалтерського обліку головна книга та дані рахунку 641/2 «розрахунки з податками ПДФО».

Разом з тим з матеріалів справи суд з?ясував, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №803/15/18 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14.12.2017 №[номер приховано] в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням в розмірі 2 204 381, 14 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 302 997,21 грн.

Також визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14.12.2017 №[номер приховано] в частині визначення суми грошового зобов`язання по військовому збору за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 857,11 грн.

Надалі, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №803/15/18 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі № 803/15/18 - скасоване в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області від 14.12.2017 № [номер приховано] в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 644 443,26 грн та №[номер приховано] в частині визначення суми грошового зобов`язання по військовому збору в розмірі 6 940,56 грн та прийняте в цій частині нове, яким адміністративний позов Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» задоволено повністю.

Окрім цього, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14.12.2017 №[номер приховано] в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 644 443,26 грн та № [номер приховано] в частині визначення суми грошового зобов`язання по військовому збору в розмірі 6 940,56 грн.

Таким чином, податкове зобов`язання в сумі 2 204 381,14 грн, в тому числі 1 536 596,92 грн не є узгодженим та не підлягає сплаті, адже було скасоване. Аналогічно, податкове зобов`язання в сумі 1 936 014,69 грн також є неузгодженим та не підлягає сплаті, адже було скасоване.

Наведене вище підтверджується висновками акту перевірки від 14.10.2025 №628938/07-06/00179000, де вказано, що згідно акту перевірки від 03.06.2024 №14485/03-20-24-08/00179000 встановлено, що частина заборгованості в сумі 305 331,24 грн виникла за період з січня 2019 року березень 2024 року внаслідок несплати ПДФО. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2024 №[номер приховано] на суму 305 331,24 грн. Крім того, донараховано штрафні санкції і пеню за несвоєчасну сплату ПДФО в сумі 99 167,28 грн та штраф по 1-ДФ в сумі 1 020 грн. Всього донараховано 405 518,52 грн».

Також матеріалами справи підтверджується те, що в квітні 2024 року ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод" нараховано ПДФО в розмірі 35 236,39 грн, в травні 2024 року - 2 117,24 грн.

ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод» сплатило ПДФО в сумі 442 872,15 грн. Отже, частина кредиторської заборгованості по ПДФО в сумі 254 125,43 грн виникла в період з 2012 року до грудня 2018 року.

З огляду на встановлені вище обставини апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цьому випадку податковий орган повторно виніс рішення щодо сум, правомірність визначення яких уже була предметом спору. Включення до податкових повідомлень-рішень сум, щодо яких уже прийняті рішення, що набрали законної сили, суперечить принципу остаточності рішення та правової визначеності.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, апеляціи?на скарга фактично не спростовує мотивів рішення суду першоі? інстанціі?, а зводиться до повторного викладення позиціі? відповідача, прагнення її переоцінки, однак без достатніх для цього підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі № 140/3850/26- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 10.11.26