Постанова № 141379624 у справі № 380/23873/25 від 04.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/23873/25 пров. № А/857/46519/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю:

представник позивача Синило Т.О.

представник відповідача Думич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 380/23873/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софро» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя Гулик А.Г., м. Львів, проголошено 22.07.2026, о 11:06:52, повне судове рішення складено 28.07.2026), -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Софро» (далі - ТзОВ «Софро» позивач) звернулось в суд першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2025 №51888/13-01-07-07.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач покликався на те, що спірним рішенням відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 3 298 680, 00 гривень, а також нарахував штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 824 670 гривень. Підставою для прийняття цього рішення стали результати перевірки, за результатами якої відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна» щодо придбання картону у період з березня по серпень 2025 року.

Позивач не погоджувався з рішенням відповідача та зазначав, що позиція відповідача про нереальність господарських операцій ТзОВ «Софро» із контрагентом ґрунтується на аналізі даних Єдиного реєстру податкових накладних щодо ланцюга постачання товару від третіх осіб до ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна». Позивач вважав, що правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім контрагентом. Платник не зобов`язаний перевіряти порядок набуття його постачальником товару та контролювати дотримання вимог податкового законодавства попередніми учасниками поставки. Також, факт невідповідності номенклатури та одиниці виміру, придбаного ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна» товару видам продукції, поставленої ТзОВ «Софро», не може бути підтвердженням безтоварності операцій, оскільки стосується порядку обліку цим контрагентом здійснюваних ним операцій. Відповідно, при укладенні та виконанні господарських операцій платник не зобов`язаний перевіряти джерело походження товару, що поставляється в його адресу. Чинним податковим законодавством не встановлено, що перевірка таких відомостей впливає на податковий облік у платника податку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 10.11.2025 № 51888/13-01-07-07;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софро» судовий збір у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 грн.

Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що реальність вчинення позивачем господарських операцій з контрагентами у повній мірі підтверджується наданими первинними документами, які містять достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривають їх господарську доцільність, та спростовують твердження відповідача щодо їх нереальності.

Не погодившись із висновком суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити.

Скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права (статті 44, 198, 200, 201 Податкового кодексу України) та не повно з`ясовано обставини справи. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за березень, квітень, червень та серпень 2025 року на загальну суму 3 298 680 грн за операціями з придбання 49 980 рулонів картону у ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна».

Скаржник заперечує висновки суду першої інстанції та зазначає, що реальність господарської операції, її економічний зміст, відповідність контрагента критеріям належного суб`єкта господарювання та достовірність первинних документів є визначальними умовами виникнення права на податковий кредит. Самі по собі первинні документи не є безумовним доказом реальності операцій, якщо контролюючий орган доводить відсутність у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих запасів, транспортних засобів, дозвільної документації та відсутність руху товару від виробника до платника податків.

Відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції у межах розгляду цієї справи не надав належної оцінки обставинам щодо фактичного використання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), придбаних ТзОВ «Софро», за рахунок яких сформовано від`ємне значення з податку на додану вартість (ПДВ), а також їх подальшого руху та залишків. Вважає, що матеріали справи не містять належного документального підтвердження того, що зазначений залишок товару був використаний у господарській діяльності позивача, переданий на інші об`єкти, реалізований, переміщений чи іншим чином фактично вибув з його володіння.

Крім того, іншою обставиною, що ставить під сумнів реальність господарських операцій, відповідач зазначає проведений аналіз даних ЄРПН по ланцюгу постачання з контрагентом та невідповідність номенклатури ТМЦ, низьку первісну вартість основних засобів контрагента , що, на переконання відповідача зумовлює висновок про відсутність технічних можливостей у такого контрагента виробляти відповідну продукцію та реалізовувати її.

Також скаржник зазначає, що ТзОВ «Софро» не надало до перевірки сертифікатів відповідності або інших документів виробника на придбаний картон. У зв`язку з відсутністю сертифікатів виробника та інших документів на картон контролюючий орган обґрунтовано вважав, що не підтверджено походження товару та можливість простежити його рух у ланцюгу постачання від виробника до ТзОВ «Софро». Відсутність таких документів розглядалася не ізольовано, а в сукупності з іншими встановленими під час перевірки обставинами, які ставили під сумнів реальність поставки 49980 рулонів картону. Львівським окружним адміністративним судом не надано належної оцінки доказам, які мають істотне значення для встановлення фактичного руху придбаного ТОВ «Софро» картону. Поряд з цим, відповідно до товарно-транспортних накладних перевезення картону з пункту навантаження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Північна, 22а, до пункту розвантаження: Львівська область, Шептицький район, селище Жвирка, вул. бічна Лесі Українки, буд. 7, здійснювалося ТзОВ «Ларт». Водночас за результатами перевірки встановлено, що ТзОВ «Ларт» з моменту державної реєстрації не подає податкової звітності, не має у власності чи користуванні транспортних засобів, не має найманих працівників та не декларує доходів від здійснення господарської діяльності. Більше того, транспортні засоби перевізника (автомобілі DAF держномерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) не зафіксовані камерами системи «Безпечна Львівщина» на території Львівської області у спірний період (лист ГУНП у Львівській області від 17.11.2025 № 369236-2025)/

Скаржник вважає, що за таких обставин контролюючим органом обґрунтовано піддано сумніву можливість фактичного здійснення зазначеним підприємством перевезення 49 980 рулонів картону загальною вартістю 19 792 080 грн, у тому числі ПДВ - 3 298 680 грн.

На апеляційну скаргу відповідача ТзОВ «Софро» подало відзив, в якому просить відмовити у задоволенні вимог відповідача., а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Тобто визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій, не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Судом першої інстанції було досліджено докази, надані позивачем, які підтверджують придбання товару позивачем та використання їх у власній господарській діяльності, а саме: договори, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні документи, доповідні записки, акти переміщення запасів, акти списання, посадові інструкції працівників, штатні розписи, картку рахунку 631 тощо. В свою чергу, відповідач не навів переконливих доводів, які ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подав відповідач і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Доводи про сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку можливою відсутністю трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів. Також матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факти визнання недійсними установчих документів контрагентів, відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства чи видачу податкових накладних від цих підприємств, не надано доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.

Між тим, вважає безпідставними аргументи відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлено та не досліджено обставини щодо фактичного використання або подальшого руху 44080 рулонів картону, оскільки, як вважає, усі необхідні докази подані.

В контексті доводів про невідповідність номенклатури зазначає, що сама невідповідність номенклатури та одиниці виміру придбаного ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна» товару видам продукції, поставленої ТзОВ «Софро», не може підтверджувати безтоварність операцій, позаяк стосується порядку обліку цим контрагентом здійснюваних ним операцій; при укладенні та виконанні господарських операцій платник не зобов`язаний перевіряти джерело походження товару, що поставляється в його адресу; чинним податковим законодавством не встановлено, що перевірка таких відомостей впливає на податковий облік у платника податку.

Щодо доводів апелянта про ненадання платником податків сертифікатів якості виробника, то вважає, що вказане не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, при цьому, такі документи, як сертифікати якості не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.

Крім того, вважає безпідставним покликання контролюючого органу на те, що контрагент позивача - ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна» в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером продукції відповідно до даних з інформаційних баз ДПС, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Насамкінець не погоджується з доводами щодо відсутності фіксування транспортних засобів. На думку позивача, лист Головного управління Національної поліції у Львівській області не може бути доказом нереальності перевезення товару, оскільки в ньому не конкретизовано на яких саме дорогах Львівської області здійснюється відеоспостереження, чи є дороги на яких відеоспостереження не здійснюється, в якому режимі працюють камери, чи обладнані камери функцією розпізнавання номерних знаків. Крім того, у листі Головного управління Національної поліції у Львівській області від 02.01.2026 року № 14662026 зазначено про те, що у період березня - серпня 2025 року могли мати місце окремі випадки тимчасового припинення роботи окремих камер відеоспостереження та відеофіксації, що було зумовлено впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, зокрема плановими чи аварійними відключеннями електропостачання, несприятливими погодними умовами, програмними або апаратними збоями, фізичним зношуванням елементів обладнання та порушенням роботи мережевих підключень.

На відзив позивача Головне управління ДПС у Львівській області подало відповідь. Зазначає, що саме по собі покликання на акти списання не є безумовним підтвердженням фактичного використання всієї придбаної кількості картону у виробничій діяльності, а потребує оцінки в сукупності з іншими первинними документами та доказами, які підтверджують реальність відповідних господарських операцій. Також у відповіді деталізовано розрахунки та виявлені в документах позивача суперечності, зокрема: обнулення залишків на кінець місяців, невідповідність цін придбання і цін списання у первинних регістрах, відсутність первинних документів щодо виконання робіт власними силами на будівництві, а також підкреслено, що частина документів (акти приймання-передачі, більшість актів списання та доповідні записки) не надавалася під час перевірки, а тому згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається відсутньою на момент складення звітності.

На відповідь податкового органу позивач подав додаткові пояснення, в яких знову ж таки зазначив, що рух всього обсягу придбаного картону (49 980 рулонів) документально підтверджений повним пакетом первинних документів: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами передачі запасів між складами, доповідними записами та шістьма актами списання за відповідні періоди, які разом із додатками були долучені до матеріалів справи; Доводи податкового органу щодо «вперше наданих документів» є безпідставними, оскільки закон не обмежує право платника доводити свою позицію в суді всіма належними доказами, а акти передачі запасів подавалися ще до прийняття податкового повідомлення-рішення (як додаток до заперечень на акт перевірки); Різниця в ціні між оприбуткуванням та списанням пояснюється включенням транспортно-заготівельних витрат (вартості перевезення) до первісної вартості запасів.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримує з мотивів викладених у скарзі та відповіді на відзив.

Натомість, представник позивача проти вимог скарги заперечує з мотивів викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та ознайомившись із доводами апеляційної скарги, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

З обставин справи суд з?ясував, що в період з 26.09.2025 по 02.10.2025 провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведення перевірки складено Акт від 09.10.2025 №46770/13-01-07-07/35741876 (надалі за текстом - Акт перевірки), у якому зафіксовано, що позивач порушив п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України). Як наслідок ТзОВ «Софро» завищило суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 3298680, 00 гривень, в тому числі за березень 2025 року в сумі 771 540 гривень.

Не погоджуючись з такими висновками перевірки, ТзОВ «Софро» 24.10.2025 подало до відповідача заперечення № 725-б.

Відповідач, листом від 06.11.2025 № 43782/6/13-01-07-07-12, повідомив позивача про те, що аргументи, наведені платником податку у запереченні, не спростовують фактів порушень, відображених в акті перевірки.

19.11.2025 позивач отримав податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.11.2025 № 51888/13-01-07-07 яким ТзОВ «Софро», за порушення п. 123.2 ст. 123, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 ПК України, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 3 298 680, 00 гривень, з них:

- за березень 2025 року (декларація за березень 2025 року, реєстраційний № [номер приховано] від 18.04.2025) в сумі 771 540, 00 гривень,

- за серпень 2025 року (декларація за серпень 2025 року, реєстраційний № [номер приховано] від 19.09.2025) в сумі 2 527 140, 00 гривень,

- нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 192 885 гривень за звітний (податковий) період березень 2025 року і 631785гривень за звітний (податковий) період серпень 2025 року.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням позивач подав до суду позов.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд враховує положення статті 308 КАС України щодо меж апеляційного перегляду та зазначає наступне.

Правовідносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

У спірних відносинах, як на підставу правомірності податкового повідомлення-рішення, відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій платника податків з його контрагентами.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначений обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до підпункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Відповідно до статті першої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (надалі за текстом - Закон №996-XIV) господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за приписами Закону №996-XIV визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з внесеними змінами) далі Положення №88) визначено, що первинні документами - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2. Положення №88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За змістом пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене Міністерством фінансів України №318 від 31.12.1999 та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з пунктом шостим П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту сьомого П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За змістом підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

На підставі вимог пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

На підставі пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 згаданого Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, підтвердженими зазначеними у абзаці першому згаданого пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до зазначеного Кодексу.

За змістом Акту перевірки у податкового органу виникли зауваження щодо реальності господарських операцій позивача із ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна».

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2024 позивач, як покупець, уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Пакстандарт Україна» як з постачальником договір поставки №2024/04.

Згідно з пунктом 1 згаданого договору постачальник взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця товари, зокрема, але не виключно: картон та папір, номенклатура, кількість та ціна яких зазначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити повну вартість таких товарів в порядку і на умовах, передбачених договором.

Реальність господарських операцій позивач підтверджує:

- видатковими накладними: № 25030001 від 03.03.2025, №25030009 від 10.03.2025, № 25030010 від 17.03.2025, № 25030023 від 24.03.2025, №25040001 від 07.04.2025, № 25040004 від 14.04.2025, № 25040008 від 21.04.2025, №25040016 від 28.04.2025, № 25050002 від 07.05.2025, № 25050021 від 26.05.2025, №25060001 від 02.06.2025, № 25060002 від 09.06.2025, № 25060003 від 16.06.2025, №25080001 від 01.08.2025, №25080003 від 04.08.2025, № 25080004 від 11.08.2025, №25080025 від 18.08.2025.

- податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: № 1 від 03.03.2025, № 9 від 10.03.2025, № 10 від 17.03.2025, № 23 від 24.03.2025, № 1 від 07.04.2025, № 4 від 14.04.2025, № 8 від 21.04.2025, № 16 від 28.04.2025, № 2 від 07.05.2025, № 21 від 26.05.2025, № 1 від 02.06.2025, № 2 від 09.06.2025, № 3 від 16.06.2025, № 1 від 01.08.2025, № 3 від 04.08.2025, № 4 від 11.08.2025, №25 від 18.08.2025.

Крім того, позивач зазначав, що факт перевезення придбаного товару підтверджується такими товарно-транспортними накладними: № 96 від 03.03.2025, № 99 від 10.03.2025, № 101 від 17.03.2025, № 104 від 24.03.2025, № 111 від 07.04.2025, № 111-1 від 14.04.2025, № 116 від 21.04.2025, № 118 від 28.04.2025, № 119 від 07.05.2025, № 122 від 26.05.2025, № 123 від 02.06.2025, № 127 від 09.06.2025, № 130 від 16.06.2025, № 148 від 01.08.2025, № 149 від 04.08.2025, № 153 від 11.08.2025, № 158 від 18.08.2025.

У подальшому для забезпечення господарської діяльності позивач, на виконання виробничих потреб, отриманий картон спрямував у відповідні підрозділи на підставі доповідних записок, а саме: доповідних записок інженера з технічного нагляду Гурського Б.Б. від 10.03.25025 та від 24.03.2025, доповідних записок начальника складу відділу збуту від 03.03.2025, від 01.04.2025, від 02.05.2025, від 02.06.2025, від 01.08.2025.

Картон зі складу відділу матеріально-технічного постачання переміщено на склад відділу збуту та на об`єкт «Нове будівництво виробничого цеху та АПК з блокуванням до виробничої будівлі», що підтверджується актами передачі запасів: від 04.03.2025, 10.03.2025, від 18.03.2025, від 24.03.2025, 08.04.2025, від 15.04.2025, від 22.04.2025, від 29.04.2025, від 02.05.2025, від 08.05.2025, від 27.05.2025, від 02.06.2025, від 03.06.2025, від 10.06.2025, від 17.06.2025, від 04.08.2025, від 05.08.2025, від 12.08.2025, від 19.08.2025.

Фактичне використання картону у виробничій діяльності позивач підтверджував актами списання: № СпТ-000611 від 31.03.2025, № СпТ-000698 від 31.03.2025, № СпТ-001037 від 30.04.2025, № СпТ-001326 від 31.05.2025, № СпТ-001529 від 30.06.2025, № СпТ-002055 від 31.08.2025.

Підсобними робітниками господарського відділу проведено у березні 2025 року роботи з укриття картоном поверхонь під час фарбування, підкладки під стяжку. Станом на березень 2025 року штатна кількість підсобних робітників господарського відділу становила 17 одиниць, фактична кількість - 4 особи.

При виконанні вказаних робіт картон використано повністю, що підтверджується матеріальним звітом начальника господарського відділу позивача за березень 2025 року.

У бухгалтерському обліку описані господарські операції відображено за рахунком 631.

Наведені вище первинні документи суд першої інстанції врахував при вирішенні спору.

Разом з тим, на переконання апеляційного суду надані первинні документи не спростовують висновків відповідача, викладені в Акті перевірки з огляду на наступне.

Для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів). Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо. Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

В контексті наведених вище міркувань суд зазначає, що з наданої відповідачем інформації з?ясовано, що контрагент позивача - ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна» зареєстрований 06.11.2019. Обліковується в м.Одеса (офіс), а безпосередньо завод - в м.Дніпро. Основний вид діяльності 17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперовоі? та картонноі? тари. Загальна чисельність працівників - 4 особи. Згідно даних поданоі? ТзОВ «Завод «Пакстандарт Украі?на» до податкового органу 23.05.2025 Фінансовоі? звітності малого підприємства за №[номер приховано] встановлено, що в рядку 1010 «Основні засоби» первісна вартість основних засобів складає 30 тис. грн. Водночас, за інформацією ресурсу Opendatabot (станом на 04.11.2025) згаданий контрагент зареєстрований за адресою масовоі? реєстраціі? (адреса, за якою зареєстровано більше 50 юридичних осіб, трастів або інших правових утворень в одному приміщенні: офісі, квартирі тощо.) Всього за адресою зареєстровано 228 осіб.

Також з матеріалів справи суд встановив, що 14.08.2025 позивач, як замовник, та Товариство з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Ларт» (неплатник ПДВ) - як перевізник уклали договір №14/08-2024.

Згідно з пунктом 1.1 договору перевізник зобов`язується в установлений Договором строк доставити автомобільним вантажним транспортним засобом ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій особі - замовника, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу плату відповідно до умов Договору та на підставі наданих перевізником рахунків за перевезення.

На виконання договірних зобов`язань ТзОВ «Ларт» здійснило перевезення товару - картону від вантажовідправника ТОВ «Завод «Пакстандарт Україна» до вантажоодержувача ТОВ «Софро», підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актами наданих послуг від 31.03.2025 № 8, від 30.04.2025 № 9, від 30.05.2025 № 10, від 30.06.2025 №11, від 31.08.2025 № 13.

На підставі рахунків на оплату № 03/04 від 03.04.2025, № 05/05 від 05.05.2025, № 02/06 від 02.06.2025, № 30/06 від 30.06.2025, № 03/09 від 03.09.2025, позивач здійснив оплату наданих послуг, що підтверджується платіжними інструкціями: № 6979 від 14.04.2025, №7747 від 03.06.2025, № 8223 від 30.06.2025, № 8842 від 01.08.2025, № 9684 від 17.09.2025.

Згідно наданих позивачем транспортних накладних транспортування придбаного картону з пункту навантаження: Киі?вська область, м. Ірпінь, вул. Північна 22а, до пункту розвантаження: Львiвська область, Шептицькии? раи?он, селище Жвирка, вул. бічна Лесі Украі?нки, буд. 7 здійснювало ТзОВ «Ларт». В той же час матеріалами справи підтверджується, що перевізник ТзОВ «Ларт» з дати реєстраціі? не подає звітності, не має транспортних засобів і працівників. Відсутні підтвердження того, що ТзОВ «Ларт» має право на користування тягачами DAF XF 460 FT ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) та напівпричепами, як і відсутні дані про водіі?в, подорожні листи, документи про придбання пального.

Також з?ясовано, що акт ТзОВ «Ларт» від 30.05.2025 № 10 містить лише дату, маршрут і ціну (13 125,00 грн без ПДВ за реи?с Ірпінь - Жвирка 07.05.2025 і 26.05.2025). Він не містить відомостеи? про транспортнии? засіб, водія, вантаж, и?ого вагу чи кількість і не дає змоги пов`язати послугу з перевезенням саме картону від ТзОВ «Завод «Пакстандарт Украі?на». Також, за договором № 2024/04 від 01.10.2024 (п. 2) поставка здіи?снюється на умовах «склад Продавця» після затвердження постачальником замовлення покупця. Пункт навантаження - м. Ірпінь, вул. Північна, 22а - не є зареєстрованим об`єктом оподаткування ТзОВ «Завод «Пакстандарт Украі?на» (офіс в Одесі, завод у Дніпрі), а місцем складання всіх видаткових накладних зазначено м. Одеса.

Таким чином контрагент-постачальник (ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна») та перевізник (ТзОВ «Ларт»), на переконання суду, не мають необхідних матеріальних, трудових ресурсів та транспорту для виконання договору поставки №2024/04 від 01.10.2024.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову, оскільки обмежився лише констатацією наявності формально виписаних видаткових накладних, податкових накладних та договорів, не надавши правової оцінки системним суперечностям у документах самого позивача, на які обґрунтовано вказав контролюючий орган.

Застосування платником податків первинних документів для формування податкового кредиту за відсутності доведеного реального товарного потоку та джерела походження товару від виробника свідчить про недоведеність реальності господарських операцій з ТзОВ «Завод «Пакстандарт Україна».

З огляду на встановлені обставини справи, висновки контролюючого органу в акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 3 298 680 грн є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.11.2025 № 51888/13-01-07-07 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Софро» у повному обсязі.

Керуючись статтями 308, 311, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі №380/23873/25 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Софро» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2025 №51888/13-01-07-07 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 10.11.26