Постанова № 141379745 у справі № 360/1650/25 від 10.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів Справа № 360/1650/25 пров. № А/857/25895/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Сала П.І.,

суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, розглянуту в апеляційному порядку за апеляційною скаргою 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2026 апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснено в судовому засіданні за участю відповідача. Постанова у повному обсязі складена 02.11.2026.

28.10.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана через підсистему "Електронний суд" 27.10.2026, про ухвалення додаткової постанови за результати апеляційного перегляду та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 18 000,00 грн. До заяви додані документи на підтвердження розміру відповідних витрат та докази надіслання копії заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 03.11.2026 вирішено здійснити розгляд вказаної заяви без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено триденний строк з дня отримання копії ухвали для подання до суду клопотання про зменшення витрат відповідача на оплату професійної правничої допомоги (у разі наявності заперечень щодо заявленого розміру відповідних витрат).

06.11.2026 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Позивач зазначає, що розмір таких витрат має бути документально підтвердженим, співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та значенням справи для сторін. Погоджений відповідачем та адвокатом розмір гонорару в сумі 18 000,00 грн не може автоматично визначати обсяг фінансового обов`язку позивача щодо його компенсації. Подані відповідачем документи підтверджують погодження загальної вартості правничої допомоги, однак наведений у них опис послуг свідчить про змістовний перетин окремих видів робіт та не дозволяє без додаткової оцінки визнати всю заявлену суму співмірною з обсягом необхідної правничої допомоги в апеляційному провадженні.

Позивач вважає, що стягнення всієї суми 18 000,00 грн. без урахування наведених обставин не відповідатиме вимогам частин п`ятої-сьомої статті 134 та частини дев`ятої статті 139 КАС України. Відтак просить зменшити розмір витрат відповідача на оплату професійної правничої допомоги адвоката до співмірного та обґрунтованого рівня, яким, на думку позивача, є 2000,00 грн.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Отже, ухвалюючи в порядку письмового провадження додаткове судове рішення у цій справі з питань розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При цьому згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами сьомою, дев`ятою статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спорі.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Водночас покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не може нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Судом встановлено, що 01.05.2026 між адвокатом Держицьким І.Р. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги.

Пунктом 4.1 цього договору визначено загальну вартість послуг у розмірі 18 000,00 грн, а пунктом 4.3 передбачено здійснення розрахунку протягом трьох банківських днів із моменту підписання акта наданих послуг.

Отже, договором установлено загальну погоджену вартість правничої допомоги, яка становить 18 000,00 грн.

Водночас актом наданих послуг від 26.10.2026 визначено детальний опис робіт (наданих послуг та їх вартість) з надання адвокатом правничої допомоги відповідачу.

Зокрема, актом передбачено: 5200,00 грн - надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи та аналіз доказів, чотири години за ставкою 1 300,00 грн; 10 000,00 грн - аналіз судової практики, апеляційної скарги та підготовка відзиву, чотири години за ставкою 2500,00 грн; 2 800,00 грн - підготовка додаткових письмових пояснень і доповіді Відповідача в судовому засіданні, дві години за ставкою 1400,00 грн. Загалом десять годин роботи загальною вартістю 18 000,00 грн.

Отже, витрати позивача на правничу допомогу у зазначеному розмірі під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції доводяться належними й допустимим доказами. Водночас відсутність на момент вирішення судом питання розподілу судових витрат факту оплати відповідних послуг не позбавляє сторону права на відшкодування витрат, якщо обов`язок оплатити послуги виникає із договірних правовідносин адвоката та клієнта.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У пунктах 134-135 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 07.01.2025 у справі № 120/19027/23, від 24.12.2024 у справі № 380/25725/21, від 07.11.2024 у справі № 500/51/24, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18).

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 рішення у вказаній справі зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним. При визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19, від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Аналізуючи надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує таке.

Апеляційний розгляд цієї справи відбувся за апеляційною скаргою позивача, із проведенням судового засідання, на якому був присутній відповідач.

Водночас ОСОБА_1 особисто подав відзив через свій електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», а також брав участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції без участі свого представника (адвоката).

Крім того, в акті наданих послуг зазначено про надання консультацій відповідачу щодо формування правової позиції для захисту його прав та законних інтересів у справі № 360/1650/25, а також ознайомлення з матеріалами справи й аналіз наявних доказів. Іншим видом наданої відповідачу послуги вказано аналіз апеляційної скарги, актуальної судової практики та підготовку відзиву.

Разом з тим суд погоджується із доводами відповідача, що формування правової позиції, дослідження доказів та аналіз доводів апеляційної скарги є взаємопов`язаними складовими підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Підготовка належного процесуального документа передбачає ознайомлення з матеріалами справи, встановленими обставинами, доказами та правовими аргументами сторін. Тому відповідні дії не можуть оцінюватися як повністю незалежні одна від одної без урахування їх фактичного змісту. При цьому в акті не розмежовано, яка саме частина чотирьох годин припадала на консультації, яка - на ознайомлення з матеріалами, а яка - на аналіз доказів. Також не конкретизовано, які саме питання становили самостійний предмет консультацій, відмінний від підготовки процесуальної позиції, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу. Отже, наведений опис не обґрунтовує покладення на позивача всієї їх вартості як окремого комплексу послуг без оцінки змістовного перетину з наступною позицією акта.

Щодо підготовки додаткових письмових пояснень та доповіді відповідача в судовому засіданні вартістю 2800,00 грн, то суд зауважує, що додаткові пояснення надавалися відповідачем з власної ініціативи, а не на вимогу суду, як це передбачено частиною п`ятою статті 159 КАС України. Такі пояснення не належать до обов`язкових процесуальних документів, які повинні подаватися на стадії апеляційного провадження. Їх необов`язковий характер свідчить про те, що надання відповідних правових послуг не було необхідним для забезпечення представництва інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції. Відтак витрати відповідача на оплату цих послуг не повинні компенсовуватися за рахунок іншої сторони як такі, що мають ініціативний (додатковий) характер.

Оцінюючи витрати відповідача на підготовку доповіді (для виступу у судовому засіданні), колегія суддів враховує, що акт наданих послуг не містить конкретизації обсягу цієї роботи, зокрема не дозволяє встановити, які питання опрацьовувалися додатково до вже сформованої у відзиві правової позиції. Текст доповіді у матеріалах справи відсутній, що взагалі не дозволяє встановити роль адвоката у наданих відповідачем усних пояснень. До того ж в акті не розмежовано час, який був витрачений на підготовку письмових пояснень, і час, витрачений на підготовку доповіді (виступу) відповідача.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на обставини справи та подані заявником документи, колегія суддів вважає, що правова допомога, яка була надана відповідачу в суді апеляційної інстанції та може бути компенсована за рахунок іншої сторони, фактично полягала лише в оформленні відзиву на апеляційну скаргу, який, своєю чергою, частково містить покликання на обставини та правове обґрунтування, викладені раніше у заявах по суті справи під час її розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на наведене, беручи до уваги предмет позову, складність справи, реальний обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту прав та інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає зменшенню до 4000,00 грн, і що саме такий розмір відповідатиме критерію співмірності та вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про ухвалення додаткової постанови в адміністративній справі № 360/1650/25 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (код ЄДРПОУ 38188036) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль