Постанова № 141379774 у справі № 166/1812/25 від 10.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів Справа № 166/1812/25 пров. № А/857/53382/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Ільницького О.В., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,

представника позивача Усаченка О.В.,

представника відповідача Мінчук Р.С.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції - Свистун О.М.,

час ухвалення рішення - 15:23:08,

місце ухвалення рішення - селище Ратне,

дата складання повного тексту рішення - 18 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління державного нагляду у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: скасувати постанову № 007418, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про дорожній рух», визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Вказує, що відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1309, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Вважає, що праву посадових осіб Укртрансбезпеки та її територіальних органів зупиняти транспортні засоби, що здійснюють пасажирські або вантажні перевезення, кореспондує законодавчо визначений обов`язок водіїв відповідних транспортних засобів зупинитись на вимогу таких осіб. Обов`язки водіїв механічних транспортних засобів визначені Розділом ІІ Правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 2.4-1 Правил дорожнього руху, у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю, або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури. Зауважує, що будь-яких норм, які б встановлювали обов`язок водія вантажного транспортного засобу зупинитись на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів за межами місця здійснення габаритно-вагового контролю, ні Правила дорожнього руху, ні будь-які інші нормативно-правові акти не містять. Оскільки посадові особи територіального органу Укртрансбезпеки намагались зупинити транспортний засіб марки VOLVO р.н. НОМЕР_1 поза межами зони габаритно-вагового контролю, відтак водій вантажного автомобіля марки VOLVO р.н. НОМЕР_1 не порушив свого обов`язку щодо зупинки транспортного засобу.

Рішенням Ратнівського районного суд Волинської області від 14 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконною та скасовано постанову Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 007418 від 14 жовтня 2025 року, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесят одна тисяча гривень.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Укртрансбезпека має право зупиняти транспортні засоби для проведення державного контролю, однак цьому праву не кореспондує законодавчо визначений обов`язок водія вантажного транспортного засобу зупинитися на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки за межами місця здійснення габаритно-вагового контролю. Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» і пунктами 2.4, 2.4-1, 2.4-3 Правил дорожнього руху такий обов`язок водія передбачено лише на вимогу поліцейського, посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху, працівника пункту габаритно-вагового контролю або уповноваженої особи Держприкордонслужби. Оскільки транспортний засіб VOLVO, р.н. НОМЕР_1 , намагалися зупинити поза зоною габаритно-вагового контролю, суд першої інстанції дійшов висновку, що водій не порушив обов`язку щодо зупинки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції помилково виходив з п. 2.4-1 Правил дорожнього руху. Зауважує, що розділ 2 ПДР України визначає обов`язки водіїв і не регулює повноваження працівників Національної поліції чи Укртрансбезпеки, які встановлені спеціальним законодавством. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.п. 9-12 Порядку №1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 №141) посадові особи Укртрансбезпеки вправі зупиняти транспортні засоби під час рейдових перевірок у будь-який час доби на маршруті руху, а водій зобов`язаний виконати таку вимогу незалежно від того, чи перебуває він у зоні габаритно-вагового контролю. Також зазначає, що факт невиконання водієм вимоги про зупинку зафіксовано портативним відеореєстратором, тому відповідно до ст. 14-3 та ст. 279-5 КУпАП відповідальною особою правомірно визначено позивача як належного користувача транспортного засобу.

В судовому засіданні представника відповідача підтримала апеляційну скаргу, у своїх поясненнях покликалась на доводи в ній викладені.

Представника позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 14 жовтня 2025 року в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області - начальник відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті виніс постанову №007418 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Цією постановою встановлено, що 08 вересня 2025 року о 14 год 50 хв на автомобільній дорозі М-07 поблизу с. Клесів Сарненського району Рівненської області не виконано вимогу уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу марки VOLVO, р.н. НОМЕР_1 . Невиконання вимоги зафіксовано на портативний відеореєстратор SE-BC632D №AW9952090. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Згідно з листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях №31/35/14-12052-2025 від 22.09.2025, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_1 06 липня 2024 року на транспортний засіб VOLVO, р.н. НОМЕР_1 , видано свідоцтво для поїздки за кордон. Згідно з інформацією з ІПС «ШЛЯХ», ОСОБА_1 вніс цей транспортний засіб до особистого кабінету як засіб провадження господарської діяльності. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів належним користувачем зазначеного транспортного засобу є ФОП ОСОБА_1 .

Рейдову перевірку (перевірку на дорозі) проводили на підставі направлення від 05.09.2025 №ЕНР000042 на автомобільних дорогах у межах Рівненської області в період з 08 вересня 2025 року по 14 вересня 2025 року. Справу про адміністративне правопорушення розглядали за участю представника ОСОБА_1 , під час розгляду було досліджено відеозапис правопорушення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 122-2 КУпАП невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки додержання суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. За змістом розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 №1579-р територіальним органом Укртрансбезпеки на території Рівненської області є Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - це перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Перевірка проводиться з урахуванням інфраструктури: автовокзалів, автостанцій, автобусних зупинок, місць посадки та висадки пасажирів, стоянок таксі і транспортних засобів, місць навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зон габаритно-вагового контролю, інших об`єктів, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки. Їх проводять посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 №141, далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки посадові особи мають право використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Розділом 3 Порядку №1567 визначено порядок зупинення транспортного засобу посадовими особами Укртрансбезпеки.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1567 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою у форменому одязі відповідно до пункту 10 цього Порядку та з дотриманням вимог розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1567 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою в будь-який час доби на маршруті руху за допомогою: сигнального диска (жезла), яким вказується безпосередньо на транспортний засіб, який зупиняється, та на пропоноване місце зупинення з урахуванням заходів безпеки, дорожніх умов, інтенсивності руху, освітлення та видимості ділянки дороги; увімкненого проблискового маячка синього кольору, спеціального звукового сигналу та гучномовного пристрою.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1567 у разі зупинення транспортного засобу під час звернення до водія посадова особа зобов`язана назвати свою посаду, прізвище, ім`я та по батькові, повідомити про причину зупинки транспортного засобу, пред`явити службове посвідчення та направлення на проведення перевірки для ознайомлення.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.

Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022 №590 (далі - Порядок №590), регулює застосування, зберігання, видачу, приймання (повернення) засобів фото- і відеофіксації та доступ до фото- і відеозаписів посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення їхніх повноважень. Він також регулює зберігання, видалення та використання інформації, отриманої за допомогою засобів фото- і відеофіксації.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №590 засоби фото- і відеофіксації посадовими особами Укртрансбезпеки застосовуються під час: планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі); державного ринкового нагляду; розгляду справ про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом; розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням правил надання послуг та вимог безпеки при наданні послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом; моніторингу діяльності посадових осіб Укртрансбезпеки.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку №590 портативний відеореєстратор вмикається посадовою особою Укртрансбезпеки і повинен перебувати в режимі відеозйомки з аудіосупроводженням під час здійснення заходів, визначених пунктом 3 розділу І цього Порядку. Виняток становлять випадки, пов`язані з виникненням у посадової особи приватного становища (відвідування вбиральні, кімнати відпочинку, перерви для приймання їжі тощо). Під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадова особа зобов`язана вмикати портативний відеореєстратор під час зупинення транспортного засобу, виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами.

Аналіз наведених норм свідчить, що посадові особи Укртрансбезпеки наділені повноваженнями зупиняти транспортні засоби для проведення рейдових перевірок на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час доби. Ці повноваження не обмежені місцем здійснення габаритно-вагового контролю.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у водія обов`язку зупинитися на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки за межами місця здійснення габаритно-вагового контролю.

За змістом пунктів 10- 12 Порядку №1567 встановлено наступну послідовність дій. Посадова особа подає сигнал про зупинку в будь-який час доби на маршруті руху, водій зупиняє транспортний засіб. Після зупинки водій надає документи, виконує вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, і розпочинає рух лише з її дозволу. Отже, обов`язок водія зупинити транспортний засіб на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки прямо слідує з наведених норм.

Право посадової особи вимагати зупинки транспортного засобу, встановлене законом, з необхідністю передбачає обов`язок водія цю вимогу виконати, інакше таке право втрачає будь-який зміст. Цей обов`язок підтверджується і тим, що законодавець у ч. 2 ст. 122-2 КУпАП встановив адміністративну відповідальність саме за невиконання вимоги уповноваженої посадової особи Укртрансбезпеки про зупинку транспортного засобу. Диспозиція цієї норми не обмежує її застосування місцем здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 2.4-1 Правил дорожнього руху визначено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Розділ 2 Правил дорожнього руху регулює обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів, однак не визначає повноважень ні працівників Національної поліції, ні посадових осіб Укртрансбезпеки. Ці повноваження передбачені спеціальним законодавством, яке регулює діяльність відповідного органу. Для Укртрансбезпеки таким законодавством є Закон України «Про автомобільний транспорт» та Порядок №1567.

Таким чном, пункти 2.4, 2.4-1, 2.4-3 Правил дорожнього руху та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» не виключають застосування спеціального законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, обмеживши обов`язок водія зупинитися на вимогу посадової особи Укртрансбезпеки лише місцем здійснення габаритно-вагового контролю.

Як встановлено судом першої інстанції, рейдову перевірку проводили на підставі направлення від 05.09.2025 №ЕНР000042 на автомобільних дорогах у межах Рівненської області в період з 08 по 14 вересня 2025 року.

Під час перевірки близько 14 год 50 хв 08.09.2025 на автомобільній дорозі М-07 поблизу с. Клесів Сарненського району Рівненської області старший державний інспектор за допомогою сигнального диска вказав на транспортний засіб VOLVO, р.н. НОМЕР_1 , та на місце зупинки і подав вимогу про зупинку. Водій вимогу не виконав і продовжив рух. Невиконання вимоги зафіксовано на портативний відеореєстратор №AW9952090.

Представник позивача в судах першої та апеляційної інстанції не заперечував факту невиконання водієм вимоги про зупинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч. 2 ст. 122-2, частинами 2 і 3 ст. 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, несе відповідальна особа. Відповідальною особою є фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, відповідальність несе належний користувач транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 279-5 КУпАП, якщо такі адміністративні правопорушення зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, уповноважені посадові особи Укртрансбезпеки встановлюють відповідальну особу, зазначену в ч. 1 ст. 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника. Відповідальну особу встановлюють за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Відповідно до пп. 4 п. 2 цього Порядку належним користувачем є фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить. Належним користувачем також може бути керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу. У разі внесення відомостей щодо таких осіб до Реєстру вони несуть відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях від 22.09.2025 №31/35-14-12052-2025 ОСОБА_1 06.07.2024 на транспортний засіб VOLVO, р.н. НОМЕР_1 , видано свідоцтво для поїздки за кордон. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів належним користувачем цього транспортного засобу є ФОП ОСОБА_1 . Крім того, за інформацією з ІПС «ШЛЯХ», ОСОБА_1 вніс цей транспортний засіб до особистого кабінету як засіб провадження господарської діяльності.

Отже, посадові особи Укртрансбезпеки, як того вимагає ч. 1 ст. 279-5 КУпАП, правильно встановили відповідальну особу - ОСОБА_1 . Підстав для звільнення його від відповідальності, передбачених ст. 279-7 КУпАП, суд першої інстанції не встановив.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність в оскаржуваній постанові відомостей про адресу вебсайту, ідентифікатор доступу до відеозапису та порядок звільнення від адміністративної відповідальності має формальний характер. Справа розглядалась за участю представника позивача, під час розгляду досліджено відеозапис правопорушення. Тому зазначені недоліки не вплинули на права позивача і не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не застосував положення Закону України «Про автомобільний транспорт» і Порядку №1567, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 14 листопада 2025 року у справі № 166/1812/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. В. Ільницький

З. М. Матковська