Постанова № 141379830 у справі № 460/23109/25 від 10.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів Справа № 460/23109/25 пров. № А/857/20682/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року (головуючий суддя Друзенко Н.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Рівне, у справі №460/23109/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

15 грудня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-0Д, а саме: в частині встановлення в діях ОСОБА_2 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 3 ст. 403, ч. 4 ст. 408 та ст. 429 Кримінального кодексу України; пункт 2 в частині «внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 »; пункт 3.1. в частині «внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 »; пункт 6 «Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 та членам його сім`ї не здійснювати у зв`язку з дезертирством (самовільним залишенням місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене за попередньою змовою групи осіб в бойовій обстановці), відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із змінами) та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (із змінами)»; пункт 8 «За порушення вимог абзаців 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11 статті 11, статей 1, 16, 28, абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзаців 2, 4, 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що виразилось у непокорі, вчинену в бойовій обстановці, тобто умисній відкритій відмові виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та №759дск від 19.04.2025, перебуваючи в батальйонному районі оборони військової частини НОМЕР_2 , південно-східніше АДРЕСА_1 , у разі повернення солдата ОСОБА_2 , притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани»; пункт 9 «Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 60, 214, 216 КПК України, підготовити та направити відповідним слідчим органів Державного бюро розслідувань заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим умисним діям водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_2 , у зв`язку із наявністю у його діях ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ч 403, ч. 4 ст. 408, ст. 429 Кримінального кодексу України»; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 поновити військовослужбовцю ОСОБА_2 та членам його сім`ї, виплату грошового забезпечення відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 з 15 червня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 03.02.2026 замінено відповідача військову частину НОМЕР_2 , правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у сукупності встановлених обставин суд дійшов висновку, що актом службового розслідування та виданим спірним наказом зроблено безпідставний та передчасний висновок щодо недотримання ОСОБА_2 військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до відмови виконати бойове розпорядження командира (начальника) в бойовій обстановці та вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 3 ст. 403, ч. 4 ст. 408 та ст. 429 Кримінального кодексу України. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-ОД в оскаржуваних частинах. Крім того зазначив, що з урахуванням попереднього висновку суду про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-ОД в оскаржуваних частинах, підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_2 виплату грошового забезпечення з 15.06.2025 та вирішити питання про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 особам, які мають право у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року та в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що командуванням військової частини НОМЕР_2 здійснювались усі можливі заходи щодо реалізації евакуації військовослужбовців, попри складну тактичну обстановку на полі бою. Засобами зв`язку особовому складу надавалися накази та інструкції щодо подальших дій, основна мета яких була стабілізація обстановки та подальша евакуація з лінії бойового зіткнення. Попри чітко поставлені завдання в межах бойових розпоряджень, особовий склад військової частини НОМЕР_2 , у тому числі військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , відкрито відмовилися виконувати накази своїх командирів та діяли самовільно, що призвело до непоправних подій, які сталися з ними 20.04.2025. Комісія військової частини НОМЕР_2 , яку розформовано 30.07.2025, що була відповідальна за проведення службового розслідування, ретельно проаналізувала всі обставини та факти, що спричинили події 20.04.2025. До уваги брались як документально підтверджені дані, так і пояснення свідків, що дозволило сформувати об`єктивні обставини подій. Окрім аналізу конкретних дій та рішень посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , комісія також досліджувала зовнішні чинники, що могли вплинути на розвиток ситуації, зокрема оперативну обстановку, логістичні умови та взаємодію між підрозділами. Командуванням розформованої військової частини НОМЕР_2 до останнього вживалися всі можливі заходи реагування щодо повернення військовослужбовців на позиції та вчасної їх заміни, однак 13 військовослужбовців, у тому числі військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , відмовились йти на контакт і самовільно покинули поле бою, що й призвело до безповоротних наслідків.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні, просив таку відхилити.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . ОСОБА_5 два рази вступала у шлюб та відповідно змінювала прізвище, перший раз з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , другий раз з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , зазначене підтверджується свідоцтвами про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 . ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 . Отже, ОСОБА_2 є рідним онуком ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 в документах військової частини НОМЕР_2 значиться як близький родич (єдиний) ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 25.02.2022 №01.

Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 26.02.2025 №61, солдат ОСОБА_2 прибув 26.02.2025 на виконання б/р №1488/3/1873дск від 25.02.2025 в район виконання бойових завдань в підпорядкування командира в/ч НОМЕР_8 до складу сил і засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Донецької області у зв`язку із службовою необхідністю, для якісного виконання бойових завдань за призначенням в умовах збройної агресії Російської Федерації.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 20.04.2025 №120, ОСОБА_2 вважається таким, що безвісно зник 20.04.2025, з цього ж числа виключений з усіх видів забезпечення частини.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 20.04.2025 №175-АГД призначено службове розслідування про факт безвісти зникнення солдата ОСОБА_2 , в термін з 20.04.2025 по 18.05.2025.

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 18.05.2025 №336-АГД, строк проведення службового розслідування про факт безвісти зникнення солдата ОСОБА_2 продовжено по 15.06.2025.

15.06.2025 складено Акт службового розслідування факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 . Службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_2 , перебуваючи в батальйонному районі оборони, близько 10:45 годин 20.04.2025 вчинив непокору, тобто в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_9 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та № 759дск від 19.04.2025, самовільно покинув вогневу позицію та під час переміщення (виходу 3 БРО) південно-східніше населеного пункту Диліївка Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, натрапив на засідку ворожого ДРГ та ймовірно загинув. Станом на 20.04.2025 солдат ОСОБА_2 вважається безвісно зниклим.

Результати службового розслідування затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-ОД відповідно до якого встановлено, що правопорушення - непокору, вчинену в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 , вчинив в бойовій обстановці, внаслідок своєї недисциплінованості та з прямим умислом, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, що виразились у непокорі, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто відкритій відмові виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та № 759дск від 19.04.2025, а також ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, що виразилось у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби за попередньою змовою групи осіб, яке було вчинено в бойовій обстановці.

Так, відповідно до цього наказу:

1. Службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_2 №175-АГД від 20.04.2025, вважати завершеним.

2. Вважати водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти південно-східніше АДРЕСА_1 внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

3. Відповідно до вимог Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, начальнику групи персоналу (S-1) військової частини НОМЕР_2 :

3.1. Облікувати водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 , як зниклого безвісти південно-східніше АДРЕСА_1 внаслідок самовільного залишення вогневої позиції та відмови виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 :

3.2. У випадку встановлення факту загибелі (смерті) військовослужбовця вжити заходи щодо належного обліку.

3.3. Підготувати клопотання до вищого командування щодо зарахування водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

3.4. Підготувати необхідні документи та направити до ІНФОРМАЦІЯ_3 копії матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 .

4. Ділову переписку (подання заяв, звернень та клопотань) між рідними водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 та військовою частиною здійснювати через ТЦК та СП у відповідності до пункту 3 Методичних рекомендацій дій посадових осіб при виявленні відсутності підлеглих військовослужбовців, зниклих безвісти за особливих обставин, та військовополонених, затверджених 08.02.2023 Командувачем Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

5. Начальнику групи цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_2 відповідно до вимог Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» направити до органів Національної поліції України копії матеріалів службового розслідування для подальшого вивчення та приєднання до матеріалів кримінального правопорушення за фактом зникнення безвісти військовослужбовця Збройних Сил України водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 .

6. Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 та членам його сім`ї не здійснювати у зв`язку дезертирством (самовільним залишенням місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене за попередньою змовою групи осіб в бойовій обстановці), відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (із змінами), Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (із змінами) та Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016р. №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (із змінами).

7. Начальнику логістики-заступнику командира військової частини НОМЕР_2 , начальнику служби засобів ближнього бою та розвідки військової частини НОМЕР_2 , начальнику речової служби логістики військової частини НОМЕР_2 ; начальнику медичної служби начальнику медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , начальнику інженерної служби військової частини НОМЕР_2 , начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , організувати списання втраченого (знищеного) військового майна водія 1 стрілецького відділення стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 , відповідно до Порядку списання військового майна у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 березня 2021 року № 81 (із змінами).

8. За порушення вимог абзаців 2, 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11 статті 11, статей 12, 16, 28, абзацу 1 статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, абзаців 2, 4, 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що виразилось у непокорі, вчинену в бойовій обстановці, тобто умисній відкритій відмові виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 №603дск від 04.04.2025, №713 дск від 15.04.2025 та №759дск від 19.04.2025 перебуваючи в батальйонному районі оборони військової частини НОМЕР_2 , південно-східніше АДРЕСА_1 , у разі повернення солдата ОСОБА_2 , притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді сурової догани.

9. Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 60, 214, 216 КПК України, підготовити та направити відповідним слідчим органів Державного бюро розслідувань заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим умисним діям водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_2 , у зв`язку із наявністю у його діях ознак військового кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402, ч.3 ст. 403, ч.4 ст. 408, ст. 429 Кримінального кодексу України.

10. Про направлення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ, заяву про кримінальне правопорушення та надання правової кваліфікації вчиненим діям, підготувати доповідь до ІНФОРМАЦІЯ_4 та повідомити Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони східного регіону. 11. Заступнику командира батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 довести положення статей 402, 403, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України до всього особового складу військової частини НОМЕР_9 .

Позивач, вважаючи, що видання відповідачем спірного наказу обмежило її право на звернення з відповідною заявою про належні виплати у зв`язку зі зникненням безвісти ОСОБА_2 та призвело до передчасних висновків щодо самовільного залишення місця служби звернулась до суду із позовом про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-ОД в частині.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Нормативно-правовими актами, які врегульовують питання спірних правовідносин, є Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII), Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (надалі, також - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (надалі, також - Дисциплінарний статут), Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (надалі, також - Порядок №608).

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно зі статтею 14 Статуту Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

В розумінні статей 1, 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За правилами статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що , у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Слід зазначити, що відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що метою проведення службового розслідування є установлення фактичних даних вчинення посадовою особою дисциплінарного проступку, зокрема з`ясування обставин, причин та умов, що його зумовили, а також ступінь вини, за наслідками чого уповноважена особа вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні особи складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Водночас, обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Апеляційний суд зазначає, що Акта службового розслідування від 15.06.2025 видно, зокрема, таке:

Пункт 3. Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування:

« 3.6. Згідно бойового розпорядження військової частини НОМЕР_2 №603дск від 04.04.2025, солдат ОСОБА_2 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , виконував бойове завдання поставлене підрозділу 3 стрілецької роти.

3.7. Згідно витягу з позатермінового бойового донесення командира військової частини НОМЕР_2 №1492/701дск від 14.04.2025, №1492/706дск від 14.04.2025 та витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 №144/2дск від 27.02.2025 (запис за 14.04.2025), було встановлено наступне:

В 19:10 13.04.2025 від командира 3 СР надійшла доповідь на КСП батальйону, що особовий склад, а саме: молодший сержант ОСОБА_9 командир 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти; солдат ОСОБА_10 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, самовільно, без дозволу покинули ВП «ПСИХУШКА» та перемістились в район ВП «ШТАТИ 2» 2 СР ВОП ГАДЮКА РОП «ТОПОЛЯ» та не виходять на зв`язок, в результаті чого контроль над даною позицією було втрачено, мною було віддано усний наказ командиру 3 стрілецької роти повернути особовий склад на раніше займану вогневу позицію, командиру роти не вдалося повернути особовий склад на дану позицію, після чого мною був відданий усний наказ безпосередньо даним військовослужбовцям про повернення та зайняття оборони на ВП «ПСИХУШКА», особовий склад відмовився виконувати даний наказ, та залишився в районі ВП «ШТАТИ 2».

14.04.2025 противник наносив вогневе ураження засобами БПЛА та проводив артилерійський обстріл по вогневій позиції «ПСИХУШКА». В результаті чого, знищено вогневу позицію «ПСИХУШКА».

3.8. Згідно витягу із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №713дск від 15.04.2025, командиру 3 стрілецької роти з метою стабілізації обстановки в районі відповідальності 3 стрілецької роти на РОП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », було поставлено завдання спланувати та провести заходи по відновленню втрачених позицій (в районі ВОП «ХОМЯК»: ВП «БОРСУК»; в районі ВОП «ПАРК»: ВП «ВЕРБА»; ВП «КЛЕН» та ВП «ПСИХУШКА»).

3.9. Згідно пояснень лейтенанта ОСОБА_11 , оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 , стало відомо наступне: «Я, лейтенант ОСОБА_12 з 17.04.2025 призначений на посаду оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 . З приводу бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №713дск від 15.04.2025, можу пояснити наступне: Перебуваючи на командному пункті о 16:00 15.04.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 було видане бойове розпорядження №713дск від 15.04.2025, згідно якого командиру 3 стрілецької роти було поставлене наступне бойове завдання: - в районі ВОП «ХОМЯК»: ВП «БОРСУК»; - в районі ВОП «ПАРК»: ВП «ВЕРБА»; ВП «КЛЕН» та ВП «ПСИХУШКА». Командир 3 стрілецької роти лейтенант ОСОБА_13 , після отримання бойового розпорядження віддав наказ молодшому сержанту ОСОБА_14 та солдату ОСОБА_15 відновити втрачене положення поблизу вогневої позиції «ПСИХУШКА», яку вони 14.04.2025 залишили. Однак згодом, командир 3 стрілецької роти лейтенант ОСОБА_13 , повідомив командування військової частини НОМЕР_2 , що особовий склад, який залишив 14.04.2025 ВП «ПСИХУШКА», відмовляється відновлювати втрачене положення та виконувати бойове завдання №713дск. При цьому, всі двоє військовослужбовців залишились на той момент (15.04.2025) в районі ВП «ШТАТИ 2».

3.10. Згідно витягу із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №759дск від 19.04.2025, командиру 3 стрілецької роти було поставлене бойове завдання до 22:00 19.04.2025 увійти у взаємодію з командиром 2 стрілецької роти та передати в оперативне підпорядкування 7 військовослужбовців, зокрема: водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_16 .

Командиру 2 стрілецької роти до 22:00 19.04.2025 увійти у взаємодію з командиром 3 стрілецької роти та прийняти в оперативне підпорядкування 7 військовослужбовців, зокрема: водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_16 .

За рахунок прийнятих в оперативне підпорядкування військовослужбовців здійснити посилення на РОП «ТОПОЛЯ».

3.11. Згідно пояснень молодшого лейтенанта ОСОБА_17 , оперативного чергового командного пункту військової частини НОМЕР_2 , стало відомо наступне: «Я, молодший лейтенант ОСОБА_18 з 20.11.2024 призначений на посаду оперативного чергового командного пункту військової частини № НОМЕР_10 . З приводу бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 759дск від 19.04.2025, можу пояснити наступне: Перебуваючи на командному пункті о 16:00 15.04.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 було видане бойове розпорядження №759дск від 19.04.2025, згідно якого командиру 3 стрілецької роти було поставлене наступне бойове завдання: до 22:00 19.04.2025 увійти у взаємодію з командиром 2 стрілецької роти та передати в оперативне підпорядкування 7 військовослужбовців, зокрема солдата ОСОБА_16 . Командиру 2 стрілецької роти до 22:00 19.04.2025 увійти у взаємодію з командиром 3 стрілецької роти та прийняти в оперативне підпорядкування вищезазначених військовослужбовців. За рахунок прийнятих в оперативне підпорядкування військовослужбовців здійснити посилення на РОП «ТОПОЛЯ, із завданням обладнання (відновлення) вогневих позицій, нанесення противнику максимальних втрат, не допущення втрати займаних позицій та прориву, просування противника на напрямку. Однак згодом, командир 2 стрілецької роти капітан ОСОБА_19 , повідомив командування військової частини НОМЕР_2 , що особовий склад 3 стрілецької роти, який самовільно залишив 13.04.2025 та 14.04.2025 ВП «КЛЕН», ВП «ВЕРБА» та ВП «ПСИХУШКА», відмовляється посилювати РОП «ТОПОЛЯ» згідно бойового завдання № 759дск. При цьому, всі сім військовослужбовців залишились на той момент (19.04.2025) в районі ВП «ШТАТИ 1» та «ВП «ШТАТИ 2».

3.12. Згідно витягу з позатермінового бойового донесення командира військової частини НОМЕР_2 № 1492/773дск від 20.04.2025, витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 № 144/2дск від 27.02.2025 (запис за 20.04.2025) та доповіді про факт зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_16 №1492/777дск від 20.04.2025 було встановлено наступне: 10:45 20.04.2025 особовий склад військової частини НОМЕР_2 в кількості 12 військовослужбовців та 1 військовослужбовець ЗРАДН військової частини НОМЕР_8 , самовільно залишили позиції ВП «ШТАТИ 1» та ВП «ШТАТИ 2». З цих військовослужбовців 7 чоловік, які раніше самовільно залишили позиції ВП «ВЕРБА», ВП «КЛЕН», ВП «ПСИХУШКА». Серед них був водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_10 . Під час переміщення до ВП «ДУБ» всі 13 військовослужбовців наткнулися на ДРГ противника в кількості 3 військовослужбовців, в результаті чого втрати наших військ склали: безповоротні 3 (три), решта безвісти, пошуки продовжуються. Водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_10 вважається безвісти зниклим.

3.13. Згідно рапорту командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_20 від 20.04.2025 (в/ч НОМЕР_2 вх.№ 1005/р від 20.04.2025 було встановлено, що 10:45 20.04.2025 особовий склад військової частини НОМЕР_2 в кількості 7 військовослужбовців, серед яких був солдат ОСОБА_10 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , самовільно залишили вогневу позицію «ШТАТИ 1» та «ШТАТИ 2», при цьому підбуривши особовий склад інших підрозділів, який знаходився на цих позиціях, здійснювали переміщення в напрямку вогневої позиції «ДУБ», в результаті чого наткнулися на ворожу диверсійно-розвідувальну групу. Після зіткнення з ДРГ солдат ОСОБА_21 разом з іншими військовослужбовцями перестав виходити на зв`язок. По даному факту, командир 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_13 попросив призначити службове розслідування.

3.18. Згідно пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_22 , начальника групи планування військової частини НОМЕР_2 , стало відомо наступне: «Командиром військової частини НОМЕР_2 були видані відповідні бойові розпорядження особовому складу щодо зайняття оборонних позицій. З приводу подій, що відбувалися 20.04.2025 в районі північніше н.п. Дружба, Донецької області посилаючись на позатермінові бойові донесення, що надавались військовою частиною НОМЕР_2 можу пояснити наступне: О 19:10 13.04.2025 від командира 3 стрілецької роти надійшла доповідь на КСП командиру військової частини НОМЕР_2 , що особовий склад, а саме: солдат ОСОБА_10 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, покинув ВП «ПСИХУШКА» та перемістився в район ВП «ШТАТИ 2» 2 стрілецької роти ВОП Гадюка РОП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та не виходять на зв`язок, в результаті чого контроль над даною позицією було втрачено. Командиром було віддано усний наказ командиру 3 стрілецької роти повернути особовий склад на раніше займану вогневу позицію, командиру роти не вдалося повернути особовий склад на дану позицію, після чого командиром військової частини НОМЕР_2 був відданий усний наказ безпосередньо даним військовослужбовцям про повернення та зайняття оборони на ВП «ПСИХУШКА». Особовий склад відмовився виконувати даний наказ, та залишився в районі ВП «Штати 2». В свою чергу, командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято рішення та віддано бойове розпорядження командиру 2 стрілецької роти про проведення перерозподілу особового складу на РОП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з метою зайняття ВП «Клен» та ВП «Психушка» в найкоротший термін, із подальшим завданням стійко утримувати ВП «Клен», «Психушка», створити систему спостереження та вогневого ураження, недопущення втрати займаних АДРЕСА_2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 віддано бойове розпорядження із завданням відновити раніше втрачені вогневі позиції, що входять в РОП «ВИШНЯ». Сплановано за рахунок перерозподілу особового складу військової частини НОМЕР_2 , в найкоротший термін відновити та зайняти втрачені позиції РОП «ВИШНЯ». Наявними силами та засобами військової частини НОМЕР_2 спільно з суміжними підрозділами та засобами старшого начальника проводитися цілодобового аеророзвідка та виявлення противника, з подальшим нанесенням вогневого ураження та його знищення.

14.04.2025 старший стрілець 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_23 (позивний «ЛОМ»), який виконував завдання на ВП «ЛОНДОН» доповів командиру 2 стрілецької роти капітану ОСОБА_24 про наміри військовослужбовців 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , 7 в/cл. та 1 в/сл. ЗРАДН військової частини НОМЕР_8 (які перебували в районі позиції ВП «ШТАТИ 2»), за сприятливих погодних умов без дозволу (самовільно) залишити позиції та у пішому порядку вийти в напрямку н.п. ДИЛІЇВКА. Довідково: старший стрілець 2 стрілецької роти солдат ОСОБА_23 (позивний «ЛОМ») особисто заводив особовий склад у пішому порядку за даним маршрутом.

З 15.04.2025 по 19.04.2025 командир 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_25 та командир військової частини НОМЕР_2 засобами радіозв`язку, намагаючись стабілізувати обстановку, усними наказами намагалися повернути особовий склад у кількості 7 в/сл. 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 на вогневі позиції, які входять в РОП «ВИШНЯ» та прийняти участь у посиленні ВП «ШТАТИ 2».

Також засобами БпЛА військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцям (7 в/сл. 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 + 1 в/сл. ЗРАДН військової частини НОМЕР_8 ), які були в районі ВОП «БРАВО» надавалось забезпечення у вигляді скидів медикаментів, продуктів харчування, питної води, акумуляторних батарей та боєприпасів тощо. О 16:00 19.04.2025 командиром військової частини НОМЕР_2 видано бойове розпорядження №759дск від 19.04.2025 за рахунок прийнятих в оперативне підпорядкування військовослужбовців здійснити посилення на РОП «ТОПОЛЯ» (у який входить ВОП «БРАВО»). Було визначено наступні завдання: обладнання (відновлення) вогневих позицій, нанесення противнику максимальних втрат, не допущення втрати займаних позицій та прориву, просування противника на напрямку н.п. ЗАЙЦЕВЕ - ДИЛІЇВКА. Визначити власним рішенням вогневі позиції для підсилення військовослужбовцями, зокрема водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_16 . Визначений особовий склад відмовився виконувати бойові завдання по посиленню РОП «ТОПОЛЯ». О 20:00 19.04.2025 командир 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_25 доповів про колективне рішення вищезазначених в/ сл. 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , яке вони прийняли зважаючи на інформацію, що була отримана із соцмереж/месенджерів про загальне «припинення вогню на період з 18:00 19.04.2025 по 18:00 21.04.2025». З 20:00 по 21:00 19.04.2025 та з 09:00 по 10:30 20.04.2025 керівний склад військової частини засобами радіозв`язку, захищеними месенджерами намагалися стабілізувати обстановку та відмовити вищезазначених військовослужбовців від прийнятого рішення, вказуючи на його злочинність та небезпечність.

О 10:42 20.04.2025 військовослужбовці (сім) військової частини НОМЕР_2 , зокрема водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдата ОСОБА_10 , до яких приєдналися ще 6 в/сл.: 5 в/сл. військової частини НОМЕР_2 , що виконували бойові завдання на ВП «ШТАТИ 1», ВП «ШТАТИ 2» та 1 в/сл. ЗРАДН військової частини НОМЕР_8 , а саме: почали рухатись в напрямку н.п. ДИЛІЇВКА Краматорського району Донецької області. Близько 10:45 20.04.2025 вказаний особовий склад 2 стрілецької роти, 3 стрілецької роти, 1 військовослужбовець РВП, 1 військовослужбовець з 28 омбр (13 військовослужбовців), що самовільно покинули вогневі позиції та рахуючись в напрямку н.п. ДИЛІЇВКИ в районі східніше ВП «ДУБ» визначивши себе мішком білого кольору, потрапили у ворожу засідку противника. 13 в/сл. ймовірно загиблі, зокрема водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдат ОСОБА_10 .

3.19. Згідно пояснень начальника зв`язку - начальника групи зв`язку та кібербезпеки військової частини НОМЕР_2 , лейтенанта ОСОБА_26 , стало відомо наступне: «Я лейтенант ОСОБА_27 з 29.09.2023 призначений на посаду начальника зв`язку - начальника групи зв`язку та кібербезпеки військової частини НОМЕР_2 , прийняв посаду та приступив до виконання обов`язків за посадою з 29.09.2023. З приводу подій, що відбувались 20.04.2025 в районі північніше н.п. Дружба Донецької області можу повідомити наступне: З 20:00 по 21:00 13.04.2025, маючи можливість прослуховування радіостанцій військовослужбовців, які знаходилися на ВП «КЛЕН», ВП «ВЕРБА» та ВП «ПСИХУШКА» через ретранслятор, я почув розмову між молодшим сержантом ОСОБА_28 (позивний « ОСОБА_29 ») та військовослужбовцями на ВП «ВЕРБА» (солдатом ОСОБА_30 старшим стрільцемоператором 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, солдатом ОСОБА_31 стрільцем-помічником гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти), у якій військовослужбовець молодший сержант ОСОБА_32 підбурював військовослужбовців з ВП «ВЕРБА» на самовільне залишення вогневої позиції за сприятливих погодних умов, орієнтовно на ранок 14.04.2025. Мною відразу була здійснена доповідь командиру військової частини НОМЕР_2 з приводу даної інформації.

Згодом 14.04.2025 я дізнався від командування про те, що особовий склад у кількості 7 військовослужбовців, які знаходились на ВП «КЛЕН», ВП «ВЕРБА» та ВП «ПСИХУШКА» самовільно, без дозволу командування залишив вогневі позиції та перемістився в район ВП «ШТАТИ 2». В подальшому 20.04.2025, особовий склад 2 стрілецької роти, 3 стрілецької роти, 1 військовослужбовець РВП, 1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_8 (13 військовослужбовців), самовільно покинули вогневі позиції в районі ВП «ШТАТИ 1» та ВП «ШТАТИ 2» та рухаючись в напрямку н.п. ДИЛІЇВКИ в районі східніше ВП «ДУБ», потрапили у ворожу засідку та були знищені противником».

3.20. Згідно пояснень інструктора військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_33 , стало відомо наступне: «Я, молодший сержант ОСОБА_34 30.06.2024 призначений на посаду інструктора військової частини НОМЕР_2 . З приводу подій, що відбувались 20.04.2025 в районі північніше н.п. Дружба Донецької області можу повідомити наступне: 20 квітня 2025 року близько 10:25 екіпажем зі стартового майданчику « ІНФОРМАЦІЯ_7 » під час планового розвідувального польоту, було виявлено групу військовослужбовців в кількості 13 чоловік, що рухалась від РОП «ТОПОЛЯ» на захід по грунтовій дорозі. Група пересувалась з об`єктами схожими на білі прапори, можна припустити, що таким чином вони намагались вказати про свої наміри мирно відійти з позицій до н.п. ДИЛІЇВКА. Після фіксування їхнього пересування екіпаж продовжив розвідку у визначений район, а саме поблизу аміачної труби. Надалі пересування групи спостерігав екіпаж військової частини НОМЕР_8 транслюючи стрім на платформі «Discord». По стріму екіпаж військової частини НОМЕР_8 спостерігав, як група з 13 військовослужбовців продовжила рух в напрямку автодороги, по ній на північ, дійшовши до ділянки з лісистою місцевістю, де натрапили на засідку ворога, в результаті всі 13 військовослужбовців були знищені ворогом. Було відомо, що на даній ділянці місцевості знаходиться особовий склад ворога, проте точне місцезнаходження було невідоме. Після виявлення особового складу ворога, силами суміжних ударних екіпажів було нанесене ураження по укриттю з якого були розстріляні 12 військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 та 1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_8 , зокрема водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдат ОСОБА_10 - «ймовірно загинув». Спроби віднайти запис зі стріму, щодо подій 20.04.2025, результату не дали. Пілоти странслювали відео, однак запис не здійснювався.

3.21. За таких обставин, в діях військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдата ОСОБА_16 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 статті 402 Кримінального кодексу України «Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці».

3.39. Виходячи з вищезазначеного встановлено, що дане правопорушення - непокору, вчинену в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_10 , вчинив в бойовій обстановці внаслідок недисциплінованості та з прямим умислом.

Таким чином убачається, що військовослужбовець Збройних Сил України солдат ОСОБА_10 , діючи умисно в бойовій обстановці, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, що виразилось у непокорі, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто відкритій відмові виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та №759дск від 19.04.2025, в також ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, що виразилось у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби за попередньою змовою групи осіб, яке було вчинено в бойовій обстановці.».

Службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_10 , перебуваючи в батальйонному районі оборони, близько 10:45 годин 20.04.2025 вчинив непокору, тобто в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та №759дск від 19.04.2025, самовільно покинув вогневу позицію та під час переміщення (виходу з БРО) південно-східніше населеного пункту ДИЛІЇВКА Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, натрапив на засідку ворожого ДРГ та ймовірно загинув. Станом 20.04.2025 солдат ОСОБА_10 вважається безвісно зниклим.

Вина військовослужбовця: Виходячи з матеріалів службового розслідування вина військовослужбовця виражається у формі недотримання військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до відмови виконати бойове розпорядження командира (начальника) в бойовій обстановці. Своїми діями військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , водій 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти солдат ОСОБА_10 , порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: ознаки ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України - «непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне не виконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці»; ознаки ч. 3 ст. 403 Кримінального кодексу України «невиконання наказу начальника вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці»; ознаки ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України «дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби за попередньою змовою групи осіб вчинене в бойовій обстановці»; ознаки ст. 429 Кримінального кодексу України «самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю»; ст.ст. 32, 2, ч.1, ч.3 ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та норм Дисциплінарного статуту ЗСУ, статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України».

Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушенню є особиста недисциплінованість та низькі морально-ділові якості солдата ОСОБА_16 , його особиста безвідповідальність, низька військова дисципліна та моральна слабкість, нездатність свято і непорушно додержуватися Конституції України, законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що, як зазначив Верховний Суд в постанові по справі №813/1021/17 від 19.02.2020, підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №804/4633/17 викладена правова позиція, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведення вини військовослужбовця, якому такий проступок ставиться у провину. Не з`ясування обставин і причин, за яких військовослужбовець залишив військову частину, а також відсутність доказів, які б підтверджували самовільне залишення розташування військової частини, свідчить про відсутність підстав для висновку про самовільне залишення цим військовослужбовцем військової частини.

Відсутність у командира відомостей (доказів) про причини залишення чи нез`явлення військовослужбовця зобов`язує командира доповісти про такий факт своє командування та повідомити відповідний орган досудового розслідування.

Так, згідно доводів відповідача, на підставі матеріалів згаданого службового розслідування, Військовою частиною НОМЕР_2 було направлено заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_2 за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402, ч.3 ст.403, ч.4 ст.408 та ст.429 Кримінального кодексу України до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що в будь-якому випадку факт про самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини має бути підтверджений належним чином оформленими документами або підтверджені командиром та встановлений шляхом всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, що має бути зафіксовано у Акті службового розслідування.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що всі твердження та пояснення, які покладено в основу службового розслідування носять здебільшого колективний та узагальнений характер: «особовий склад відмовився», «колективне рішення військовослужбовців, яке вони прийняли», «особовий склад залишив позицію». У поясненнях пояснень начальника зв`язку - начальника групи зв`язку та кібербезпеки військової частини НОМЕР_2 , лейтенанта ОСОБА_35 взагалі відсутні згадки про ОСОБА_2 , натомість зазначено про інших осіб.

А зазначені в спірному наказі та Акті службового розслідування від 15.06.2025 обставини, не містять достовірних відомостей, які б дали підстави зробити однозначний висновок про недотримання ОСОБА_2 військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до відмови виконати бойове розпорядження командира (начальника) в бойовій обстановці.

Також, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_2 перебуваючи в батальйонному районі оборони, 20.04.2025 вчинив непокору, тобто в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та №759дск від 19.04.2025, самовільно покинув вогневу позицію.

Щодо висновків про встановлення військовою частиною щодо ОСОБА_2 ознак: ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України (непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне не виконання наказу, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці), ч. 3 ст. 403 Кримінального кодексу України (невиконання наказу начальника вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці), ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України «дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби за попередньою змовою групи осіб вчинене в бойовій обстановці), ст. 429 Кримінального кодексу України (самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю), то апеляційний суд зазначає, що єдиною підставою для визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення є обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.

Разом з тим, матеріали справи не містять обвинувального вироку, який би свідчив про скоєння ОСОБА_2 вказаних кримінальних правопорушень, а за даними ЄДРСР судом не встановлено.

Більше того, наявним в матеріалах справи листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорськ №13-03-4327/26-кр від 23.02.2026 підтверджується, що у провадженні слідчих Територіального управління відсутнє кримінальне провадження, в яких перевіряються дії ОСОБА_2 на предмет вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 3 ст. 403, ч. 4 ст. 408 та ст. 429 Кримінального кодексу України.

Таким чином, оскільки правоохоронний орган не здійснює кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , це, як це слушно зауважив суд першої інстанції, додатково підтверджує передчасність, необґрунтованість та протиправність висновків, викладених в оспорюваному наказі про те, що ОСОБА_2 діючи умисно в бойовій обстановці, вчинивши правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, що виразилось у непокорі, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто відкритій відмові виконати бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №603дск від 04.04.2025, №713дск від 15.04.2025 та №759дск від 19.04.2025, в також ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, що виразилось у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби за попередньою змовою групи осіб, яке було вчинено в бойовій обстановці.

Апеляційний суд зазначає, що у публічно-правових відносинах, де одним із суб`єктів виступають органи публічної влади, особливого значення набуває принцип захисту особи від свавільних чи необґрунтовано обтяжливих дій державних органів. Відповідно до цього принципу будь-які сумніви, що виникають через нормативну невизначеність, не можуть трактуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень державних органів або їх посадових осіб. Навпаки, усі сумніви мають вирішуватися на користь приватної особи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття наказу військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-ОД.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що актом службового розслідування та виданим спірним наказом зроблено безпідставний та передчасний висновок щодо недотримання ОСОБА_2 військової дисципліни, грубого порушення вимог нормативно-правових актів, що призвело до відмови виконати бойове розпорядження командира (начальника) в бойовій обстановці та вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 3 ст. 403, ч. 4 ст. 408 та ст. 429 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-ОД в оскаржуваних частинах.

Щодо зобов`язання поновити з 15.06.2025 ОСОБА_2 та членам його сім`ї, виплату грошового забезпечення відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).

Відповідно до пункту 2 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Також визначено конкретний перелік документів, які подаються до заяви про виплату грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення не здійснюється у разі добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства військовослужбовців (пункт 7 Порядку №884).

Враховуючи наведене правове регулювання та висновків суду про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2025 №312-ОД в оскаржуваних частинах, відповідно підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_2 виплату грошового забезпечення з 15.06.2025 та вирішити питання про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 особам, які мають право у відповідності до вимог чинного законодавства.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач при прийняті наказу№312-ОД від 15.06.2025 в частині, що стосується ОСОБА_2 , діяв не на підставі та не в спосіб, що визначені законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що має наслідком скасування спірного наказу щодо ОСОБА_2 , поновлення ОСОБА_2 виплату грошового забезпечення з 15.06.2025 та вирішення питання про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 особам, які мають право у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів, повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі №460/23109/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний