Постанова № 141379862 у справі № 597/844/25 від 29.10.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Справа №597/844/25 пров. №А/857/46345/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товстенської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товстенської селищної ради на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2026 року (суддя Тренич А.Г., м. Заліщики, повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року), -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товстенської селищної ради (далі - Селищна рада), в якому просили:

- визнати бездіяльність Селищної ради в частині невиконання рішення Заліщицького районного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905;

- визнати протиправними дії адміністративної комісії при виконавчому комітеті Селищної ради, скасувати постанову від 22.05.2024 № 57 (далі - Постанова) та закрити справу про адміністративне правопорушення;

- зобов`язати Селищну раду виконати рішення Заліщицького районного суду від 17.11.2011 року;

- зобов`язати Селищну раду довести до відома осіб приписаних до будинковолодіння АДРЕСА_1 на даний час, провести виписку сторонніх осіб, внести відомості власності ОСОБА_1 до державного реєстру будинковолодіння на земельній ділянці за № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]; перенести браму ОСОБА_3 згідно генплану; Селищній раді провести розмежування між будинковолодіннями згідно генплану ОСОБА_4 № 25 та ОСОБА_5 № 27;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 33 000 000 грн.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2026 року позов задоволено частково. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 152 КУпАП скасовано, закрито справу про адміністративне правопорушення. Провадження у справі № 597/844/25 в частині визнання бездіяльності Селищної ради та зобов`язання виконати рішення Заліщицького районного суду від 17.11.2011 року закрито. В решті позов залишено без задоволення.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його у відповідних частинах оскаржили сторони, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просять:

- позивачі - рішення суду першої інстанції скасувати в частині проведення виписки сторонніх осіб, приписаних до будинковолодіння « АДРЕСА_1 , проведення розмежування між будинковолодіння відповідно до Генплану ОСОБА_4 № 25 та ОСОБА_5 № 27, морального відшкодування в сумі 33 000 000 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині;

- відповідач - скасувати рішення в частині задоволення позову, в решті залишити без змін.

Позивачі в апеляційній скарзі вказують на тотожність фактичної поведінки відповідача, що потребує оцінки з урахування принципу недопустимості притягнення особи до юридичної відповідальності. Вказують, що тривала необхідність захисту, повторюваність адміністративних проваджень, правова невизначеність та витрачання значних зусиль на відновлення прав є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не встановив належним чином правовий статус цієї території, не визначив, чи поширюються на неї правила благоустрою Селищної ради, та не встановив чи порушувались конкретні вимоги таких правил.

Позивачі у відзиві на апеляційну скаргу відповідача заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим у частині задоволення позову.

Відповідач в судове засідання не з`явився, в апеляційній скарзі просив слухати справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.

Крім того, позивачами не зазначено в чому виявилися їхні страждання та приниження з боку органу державної влади або його посадових осіб, негативні наслідки, яких вони зазнали через дії відповідача, відсутні докази на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та негативними наслідками, які, як стверджує позивач, зазнав.

Інші позовні вимоги про зобов`язання Селищної ради, зокрема - довести до відома осіб приписаних до будинковолодіння АДРЕСА_1 на даний час, провести виписку сторонніх осіб, внести відомості власності ОСОБА_1 до державного реєстру будинковолодіння на земельній ділянці за № НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]; перенести браму ОСОБА_3 згідно генплану; Товстенській селищній раді провести розмежування між будинковолодіннями згідно генплану ОСОБА_4 № 25 та ОСОБА_5 № 27, суд вважав безпідставними, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами, а також обставинами встановленими під час розгляду справи

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачами в апеляційній скарзі висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Селищної ради стосовно невиконання постанови Заліщицького районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905 (далі - Постанова суду) та зобов`язання його виконати не оскаржуються, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Постановою суду визнано незаконним рішення виконкому Селищної ради від 25.10.2005 року за № 86 про впорядкування номерних знаків будинків по АДРЕСА_1 у присвоєнні будинку, що належить ОСОБА_4 , номерного знаку 27. Зобов`язано Селищну раду залишити в силі рішення виконкому № 8 від 25 квітня 1969 року та договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 , укладений 19 квітня 1972 року між Селищною радою та ОСОБА_4 . Зобов`язано Селищну раду забезпечити нижню частину вулиці в`їздом та виїздом, благоустроїти верхню і нижню частини АДРЕСА_1 , згідно проекту, твердим покриттям.

12.12.2011 Заліщицьким районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист по справі № 2-а-6056/11/1905.

Рішенням виконавчого комітету Селищної ради №137 від 22.12.2011 року на виконання Постанови суду скасовано рішення виконкому Товстенської селищної ради від 25.10.2005 року за № 86 «Про впорядкування номерних знаків будинків по АДРЕСА_1 » у присвоєнні будинку, що належить ОСОБА_4 , номерного знаку 27. Залишено в силі рішення виконкому Товстенської селищної ради від 25 квітня 1969 року № 8 «Про виділ земельної ділянки під індивідуальне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 » та договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 , укладений 19 квітня 1972 року між Селищною радою та ОСОБА_4 .

Рішеннями сесій Селищної ради №239-11/2016 від 20.12.2016 року, №54-4/2016 від 27.01.2017 року, №39 від 23.12.2020 року, №2443 від 23.12.2021 року, №3115 від 22.12.2022 року, №3820 від 22.12.2023 року, №4588 від 23.12.2024 року «Про виконання постанови суду Тернопільської області від 17.11.2011 року у справі № 2-а-6056/11/1905» відмовлено у направленні коштів із селищного бюджету для виготовлення проектної документації по наведенню благоустрою по вулиці Зелена селища Товсте, згідно з яким буде утворено виїзд з нижньої частини АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 980525 від 04.04.2024 року, складеного поліцейським СРПП ВП № 4 (м.Заліщики) ЧРВП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Крілик М.В., 04.04.2024 року близько 08:00 год гр. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 біля свого подвір`я зберігав каміння, чим порушив правила благоустрою даного населеного пункту, чим вчинив правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП.

За змістом оскаржуваної Постанови, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Селищної ради, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 980525, прийшла до висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення щодо порушення статті 152 КУпАП та Правил благоустрою території Селищної ради є доведено. Адміністративна комісія постановила наклала на ОСОБА_2 , який вчинив порушення правил статті 152 КУпАП, адміністративне стягнення у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1360 грн.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 152 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері благоустрою, а об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (формальний склад).

Суб`єктами адміністративного правопорушення є громадяни та посадові особи, а суб`єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

При цьому, стаття 152 КУпАП є бланкетною правовою нормою, має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів.

Конкретизований зміст диспозиції бланкетної правової норми передбачає певну деталізацію її положень іншими нормативно-правовими актами для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Верховний Суд у справі № 712/2602/17 від 17 червня 2020 року зазначив, що об`єктом даного адміністративного проступку за статтею 152 КУпАП є суспільні відносини у сфері благоустрою, а об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (формальний склад). Суб`єктами адміністративного проступку є громадяни та посадові особи, а суб`єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності. При цьому, стаття 152 КУпАП є бланкетною правовою нормою, має загальний зміст, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів. Конкретизований зміст диспозиції бланкетної правової норми передбачає певну деталізацію її положень іншими нормативно-правовими актами для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Отже, відповідальність за вказаною статтею наступає в разі вчинення особою порушення існуючих державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Суть такого порушення, тобто вчинені особою фактичні дії (бездіяльність), зокрема їхня суть, час і місце вчинення, а також конкретні порушені правові норми (державні стандарти, норми і правила) повинні бути відображені (описані) в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 152 КУпАП, розглядають, зокрема, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад, що передбачено частиною першою статті 218 КУпАП.

Вимогами статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В порядку підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, як передбачає стаття 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За змістом статей 279, 280 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 281 КУпАП при розгляді колегіальним органом справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад органу, який розглядає справу; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду; 6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз`яснення порядку та строків її оскарження. Протокол засідання колегіального органу підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, визначені статтею 247 КУпАП, це, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення (п.1), закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (п.7).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 288 КУпАП постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено - у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Тобто, зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Як передбачено статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог статті 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з оскаржуваної Постанови, 04 квітня 2024 року ОСОБА_2 за адресою: смт Товсте, вул. Зелена, 25, біля свого подвір`я зберігав каміння, чим, на думку адміністративної комісії, порушив правила благоустрою населеного пункту, у зв`язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 1360 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807- IV (далі - Закон №2807-IV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частини другої статті 17 №2807-IV громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: 1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів; 5) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру(частина друга статті 17 Закону України !Про благоустрій населених пунктів»).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до статті 20 Закону №2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Відповідно до статті 42 Закону № 2807-IV до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Рішенням Селищної ради від 13.03.2024 № 3946 затверджено Правила благоустрою території Селищної ради у новій редакції.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №980525 від 04.04.2024 та оскаржуваній Постанові не зазначено, які саме положення Правил благоустрою були порушені позивачем.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не встановив правового статусу спірної території та не з`ясував, чи поширюються на неї Правила благоустрою Селищної ради, не спростовують висновків суду першої інстанції, адже це не звільняє відповідача від обов`язку довести, яку саме вимогу таких Правил порушено та в чому полягала протиправність дій позивача. За відсутності конкретизації порушених вимог правил благоустрою та належних доказів такого порушення висновок про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення є необґрунтованим. При цьому, зберігання каміння біля власного подвір`я не свідчить про порушення правил благоустрою та не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що спірна Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано скасував Постанову та закрив провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків.

Щодо доводів позивачів про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 Цивільного кодексу України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 33 000 000 грн позивачі пов`язують з протиправними діями та бездіяльністю відповідача.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в цій частині, позивачі посилаються на повторюваність адміністративних проваджень щодо них за аналогічних обставин, що, на їхню думку, свідчить про тотожність поведінки відповідача та порушення принципу недопустимості повторного притягнення до юридичної відповідальності. Також зазначають, що тривала необхідність захисту своїх прав, правова невизначеність та витрачання значних зусиль на їх відновлення спричинили їм моральні страждання.

Відповідно до статті 73 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивачів душевних чи психологічних страждань, принижень, погіршення стану здоров`я, зміни звичного способу життя чи інших втрат немайнового характеру внаслідок дій відповідача, пов`язаних із винесенням оскаржуваної Постанови. Позивачами не розкрито суті заподіяної моральної шкоди, не наведено конкретних обставин, які б свідчили про її фактичне заподіяння, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та негативними змінами в їхньому житті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України») визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, спричинену такими діями.

Таким чином, з урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 33 000 000 грн є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зазначених позовних вимог в частині про зобов`язання відповідача довести до відома осіб приписаних до будинковолодіння АДРЕСА_1 на даний час, провести виписку сторонніх осіб, внести відомості власності ОСОБА_1 до державного реєстру будинковолодіння на земельній ділянці за № 25 АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]; перенести браму ОСОБА_3 згідно генплану; провести розмежування між будинковолодіннями згідно генплану ОСОБА_4 № 25 та ОСОБА_5 № 27. Так, позивачами не доведено, що вирішення питань щодо реєстрації місця проживання сторонніх осіб, внесення відомостей до відповідних реєстрів, перенесення брами та розмежування будинковолодінь належить до повноважень відповідача саме у заявлений позивачами спосіб. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії (бездіяльність) Селищної ради щодо вжиття заходів з питань реєстрації місця проживання осіб, внесення відомостей про право власності до реєстрів та розмежування суміжних будинковолодінь.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо упередженості судді першої інстанції при розгляді цієї справи. Так, факт попереднього розгляду суддею інших справ за участю позивачів не може автоматично свідчити про упередженість або заінтересованість судді у результатах розгляду цієї справи. Крім того, посилання апелянтів на обставини розгляду інших справ та кримінальних проваджень без належного обґрунтування їхнього зв`язку з предметом цього спору не є обставинами, які підлягають встановленню в межах даної справи. При цьому позивачі не були позбавлені права заявити відвід судді в порядку, передбаченому статтею 39 КАС, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо її неупередженості.

Відтак, позивачами не наведено конкретних обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді в результатах розгляду справи або вчинення нею дій, що об`єктивно ставили б під сумнів її безсторонність.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товстенської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2026 року - без змін.

Постанова в частині притягнення до адміністративної відповідальності набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

В решті постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складно 09.11.2026.