Ухвала № 141379908 у справі № 320/41008/24 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа №320/41008/24

адміністративне провадження №К/990/47777/26

Веровний Суд у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів -Шишова О.О., Яковенка М.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/41008/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНПРОДЖЕКТСИСТЕМС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2023 №[номер приховано] про завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 862 773,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду 19.10.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/41008/24.

Касаційну скаргу подано вдруге, первісну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 13.10.2026.

Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про застосування судами попередніх інстанцій норм п. 44.1 ст. 44, п.44.6, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладеного у постанові Верховного Суду від 25.03.2025 по справі №320/2500/23.

У касаційній скарзі скаржником також заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даною касаційною скаргою. Вказане клопотання мотивоване тим, що первісну касаційну скаргу подано вчасно, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду. Тобто, за переконанням скаржника, ГУ ДПС у м. Києві було вчинено всі необхідні дії для подачі касаційної скарги в строки передбачені ч. 1 ст. 329 КАС України.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Щодо підстав позову, то Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.12.2022 у справі №640/13827/20, від 10.02.2023 у справі №560/853/20 та від 09.07.2025 у справі №300/2904/24. Судами встановлено, що Товариством було проведено класифікацію основних засобів, що є частинами об`єкту фотогальванічної електростанції, проведено їх розподіл по групах основних засобів із встановленням мінімальних строків корисного використання, визначених нормами податкового законодавства, що цілком відповідає положенням Національного стандарту П(С)БО 7. Використання для нарахування амортизації строків корисного використання (експлуатації) зазначених об`єктів основних засобів, встановлених в бухгалтерському обліку позивача, для 4 групи основних засобів, відповідає вимогам пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПК України.

Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Вказані доводи фактично дублюють доводи первинної касаційної скарги.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Крім того, відносно підстав позову за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржником взагалі не викладені такі підстави позову, які передбачені п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відтак, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, скаржнику слід належним чином викласти підстави касаційного оскарження.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/41008/24 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Васильєва

О.О. Шишова

М.М. Яковенко