Ухвала № 141379923 у справі № 500/4558/25 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа №500/4558/25

адміністративне провадження №К/990/47998/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Шишова О.О., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №500/4558/25 за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар`єр» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Приватне акціонерне товариство «Тернопільський кар`єр» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 04.04.2025, яким донараховано податок з доходів нерезидента з джерелом їх походження з України у розмірі 4233572,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 721152,50 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар`єр» задоволено. Скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 500/4558/25 та прийнято постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар`єр» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0[телефон приховано] від 04.04.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області (ЄДРПОУ: 44143637) на користь приватного акціонерного товариства «Тернопільський кар`єр» (ЄДРПОУ: 00292623) судові витрати у розмірі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Первісно подану у цій справі 07.08.2026 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №500/4558/25 повернуто ухвалою Верховного Суду від 21.09.2026 року, внаслідок не усунення недоліків, встановлених ухвалою Верховного Суду від 13.08.2026, якою касаційну скаргу було залишено без руху для належного викладення підстав касаційного оскарження, а також сплати судового збору в розмірі 48448,00 грн та надання оригіналу платіжного документа. Повертаючи касаційну скаргу, судом також відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору, з посиланням на те, що скаржником не надано суду доказів щодо неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з касаційною скаргою, вжиття заходів для одержання додаткового фінансування.

До Верховного Суду 20.10.2026 вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №500/4558/25. Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що останній вперше звернувся до суду касаційної інстанції з дотриманням строків процесуальних строків та в розумний інтервал часу вжив заходи повторного звернення з касаційною скаргою після її повернення; також наголошено про його право на поновлення процесуальних строків, оскільки наслідки цієї справи є важливими для формування судової практики та відновлення законності.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, з посиланням на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.12.2025 у справі №120/9601/24. На думку скаржника, позиція Восьмого апеляційного адміністративного суду стосовно беззаперечного визнання компанії-нерезидента LABROVA HOLDINGS LIMITED бенефіціарним власником доходу в оскаржуваній постанові від 08.07.2026 є передчасною та не ґрунтується на усталеній судовій практиці. Адже суд апеляційної інстанції повністю проігнорував покликання контролюючого органу на офіційний перекладі відповіді ІКО, де на ст.11 (Примітка до фінансової звітності) зазначено, що компанія LABROVA HOLDINGS LIMITED залежала від постійної фінансової підтримки своєї материнської компанії, без якої існували б значні сумніви щодо її здатності продовжувати свою діяльність, а також щодо її здатності реалізувати свої активи та погасити свої зобов`язання в ході звичайної господарської діяльності. Податковим органом зауважено, що суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної постанови формально послався на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17.12.2025 у справі №120/9601/24, від 25.10.2021 у справі № 160/1062/19, від 19.03.2025 у справі № 560/8133/24, від 05.11.2025 у справі № 320/3637/24, від 09.02.2026 у справі № 560/10826/24, від 13.05.2025 у справі № 380/28749/23, від 14.09.2022 у справі № 830/1862/20 та від 04.10.2023 у справі №380/2869/22, проте застосував викладені у цих постановах правові висновки без урахування їх дійсного змісту та без співвіднесення сформульованих Верховним Судом критеріїв з дійсними обставинами і доказами цієї справи, зокрема, в постанові від 17.12.2025 у справі №120/9601/24.

Також, підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 9, 72, 73, 90, 94 КАС України, що полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору.

Додатково скаржником зауважено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що призвело до помилкового висновку висновок щодо незаконності призначення перевірки на підставі наказу, через відсутність офіційного перекладу відповідей іноземного компетентного органу на момент його видання; також, скаржник зазначив на помилковості висновку суду апеляційної інстанції про наявність у LABROVA HOLDINGS LIMITED статусу бенефіціарного (фактичного ) власника процентного доходу.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.

Скаржником не обґрунтовано надмірне зволікання з поданням касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, не наведено поважних причин пропуску строку касаційного оскарження, враховуючи повернення первісно поданої касаційної скарги ухвалою Верховного Суду ще 21.09.2026 року. Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши інші поважні підстави його пропуску.

Переходячи до визначених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неправомірним є призначення перевірки, в основу якої покладено документи, що на момент видання наказу про призначення перевірки не визнавалися дійсними в Україні, чим порушено статтю 19 Конституції України, частину 1 статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповіді іноземного компетентного органу Республіки Кіпр (16.10.2023 та 30.07.2024), покладені в основу наказу від 26.02.2025, отримали офіційний нотаріальний переклад лише 17.10.2025 - тобто вже після видання наказу. Судом враховано позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 14.09.2022 у справі №830/1862/20 та від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22. Судом зауважено, що незаконність наказу про призначення перевірки тягне незаконність її проведення та наслідки (постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №830/1862/20, від 04.10.2023 у справі №380/2869/22, від 02.07.2019 у справі №821/2067/17, від 11.03.2025 у справі №560/5190/24).

Судом зауважено, що перевірка охопила період 01.01.2018-31.12.2020, тоді як попередня планова перевірка (акт від 10.06.2019) охоплювала лише 01.04.2017- 31.03.2019. Суд визнав, що пп. 78.1.21 вимагає кумулятивної тотожності і питань, і періодів попередньої перевірки - тому період з 01.04.2019 по 31.12.2020 перевірці не підлягав. Крім того, застосування норми (чинної з 01.07.2020) до операцій 2018 року -першої половини 2020 року суд визнав неприпустимою зворотною дією закону в часі. Судом при цьому враховано постанову Верховного Суду від 13.05.2025 у справі №380/28749/23.

Крім цього, судом апеляційної інстанції також здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 120/9601/24 (п. 58), в якій Суд чітко сформулював умови застосування зниженої ставки: «право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидент є бенефіціарним власником доходу». Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всі три зазначені умови у спірних правовідносинах виконані.

Однак скаржником не доведено помилковість врахування судом апеляційної інстанції таких висновків Верховного Суду, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами справи, а також до переоцінки доказів у справі, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Отже перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Тому скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.

До того ж, відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Однак Головним управлінням ДПС у Тернопільській області в порушення вищенаведених процесуальних вимог до касаційної скарги не надано документ про сплату судового збору в розмірі 48448,00 грн (3028,00 грн * 10 * 200% * 0,8), на чому останньому наголошено судом касаційної інстанції як в ухвалі суду від 13.08.2026 року, під час залишення первісної касаційної скарги без руху, так і в ухвалі від 21.09.2026 року під час повернення касаційної скарги, внаслідок не усунення недоліків касаційної скарги, з одночасною відмовою скаржнику у продовженні строку для усунення недоліків, внаслідок відсутності бюджетних асигнувань.

Отже, скаржнику слід сплатити судовий збір в розмірі 48448,00 грн та надати до суду оригінал платіжного документа. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: [рахунок приховано]. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №500/4558/25 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

О.О. Шишов

І.Л. Желтобрюх ,

Судді Верховного Суду