УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
09 листопада 2026 року
м. Київ
справа №520/4549/26
адміністративне провадження №К/990/50509/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо зменшення в довідці від 22.01.2025 №84 станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 премії у відсотковому розмірі;
- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 із включенням таких відомостей: премії (374% посадового окладу), яка встановлена на 2023 рік та обчислена з урахуванням розмірів встановлених окладів станом на 2023 рік та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», для перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позов залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 скасовано, прийнято постанову, якою позов задоволено.
Вказану справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.
Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державна служба України з надзвичайних ситуацій оскаржила його у касаційному порядку й подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2026 касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
03.11.2026 до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2026.
Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій скаржником було подано в межах строків на касаційне оскарження, а також те, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду з касаційною скаргою.
Також скаржник зазначає, що представник ДСНС по даній справі № 520/4549/26 Жукова О.М. у період з 22.10.2026 по 30.10.2026 перебувала у щорічній відпустці за 2026 рік (з виїздом до м. Івано-Франківська), що підтверджується витягом з наказу ДСНС (по особовому складу апарату ДСНС України) від 07.10.2026 №193-в «Про кадрові питання», копія додається. З огляду на таке не могла подати повторно касаційну скаргу у вказаний період. Однак у перші робочі дні після виходу з відпустки, врахувала правові висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.10.2026, усунула недоліки раніше поданої касаційної скарги та, реалізуючи право на повторне звернення з касаційною скаргою, пропущення строків звернення, просить поновити такий строк, відкрити касаційне провадження та розглянути касаційну скаргу по суті.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Скаржник оскаржує постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026. Повний текст судового рішення складено 03.09.2026, тому останній день строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів) припадав на 05.10.2026, а касаційну скаргу повторно подано 03.11.2026.
Разом з тим, ухвалою Верховного Суду 20.10.2026 подану вперше касаційну скаргу було повернуто скаржнику.
Так, відповідно до відомостей з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ухвалу Верховного Суду від 20.10.2026 (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України), доставлено до електронного кабінету відповідача 20.10.2025 о 19:21, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
03.11.2026 скаржник через підсистему «Електронний Суд» вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Верховний Суд звертає увагу, що статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Суд зазначає, що подання касаційної скарги після повернення Верховним Судом попередньо поданої касаційної скарги, не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, позаяк процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень, що передбачено статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів встановила, що скаржник отримав ухвалу про повернення первинної касаційної скарги 21.10.2026, проте звернувся до суду повторно лише 03.11.2026, що вказує на необґрунтоване зволікання у поданні скарги після усунення недоліків. Наведені скаржником обставини не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку.
Також Суд акцентує увагу на тому, що державний орган, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Колегія суддів вважає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень, яка спричинила значне пропущення строку на касаційне оскарження є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, що настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Більш того, відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Також, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, яка перебуває у прямій залежності від волі скаржника. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. До того ж, з огляду на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім Жукової О.М. мають право представляти інтереси Державної служби України з надзвичайних ситуацій в судах України (самопредставництво суб`єкта владних повноважень) ще велика кількість осіб.
Верховний Суд, дослідивши обставини справи та доводи скаржника, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки наведені обставини не можуть бути визнані поважними підставами для відновлення пропущеного строку.
Таким чином, скаржнику необхідно подати нові обґрунтування, які підтверджують наявність поважних причин пропущення строку на касаційне оскарження, з наданням належних доказів, що підтверджують ці обставини.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причин поважності підстав пропуску строку.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити Державній службі України з надзвичайних ситуацій у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026.
Залишити без руху касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук