Ухвала № 141380068 у справі № 640/23565/19 від 09.11.2026

ф

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 640/23565/19

адміністративне провадження № К/990/43395/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2022 року у справі № 640/23565/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 28 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/23565/19 повернув скаржнику.

19 вересня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 06 жовтня 2026 року визнав неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку; касаційну скаргу залишив без руху; надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги; роз`яснив, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, а також якщо наведені скаржником інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

На виконання ухвали Верховного Суду від 06 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, у якій зазначив, що не отримував ні поштового відправлення, ні електронного повідомлення з копією ухвали від 28 грудня 2022 року, а первісну касаційну скаргу з додатками йому не повернуто. Позивач указав, що про існування ухвали від 28 грудня 2022 року йому вперше стало відомо 16 вересня 2026 року під час моніторингу стану розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) й одразу після ознайомлення з текстом судового рішення ним було усунуто недоліки касаційної скарги та 19 вересня 2026 року виправлену касаційну скаргу було направлено на адресу Верховного Суду.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить поновити процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2022 року та відкрити провадження у справі № 640/23565/19.

Дослідивши заяву позивача про усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Як було встановлено, позивач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року її було повернуто у зв`язку з невикладенням передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Крім того, як установлено з відомостей ЄДРСР ухвалу Верховного Суду від 28 грудня 2022 року було оприлюднено та забезпечено надання загального доступу 29 грудня 2022 року.

Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду лише 19 вересня 2026 року.

Значний проміжок часу з моменту забезпечення надання загального доступу в ЄДРСР до ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2022 року та повторним поданням касаційної скарги (більше ніж через 3 роки) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.

Щодо посилання позивача на неотримання ні поштового відправлення, ні електронного повідомлення з копією ухвали від 28 грудня 2022 року, а також те, що про існування ухвали від 28 грудня 2022 року йому вперше стало відомо 16 вересня 2026 року, колегія суддів зазначає таке.

Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Верховний Суд вже звертав увагу на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк.

Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі № 240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі № 440/7433/21.

Згідно з усталеною практикою, викладеною в рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (п. 109 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії») («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») (Application no. 11681/85).

Усталеною є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У пункті 45 рішення ЄСПЛ «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані («Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne», заява № 116/1997/900/1112).

У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» («Kanye de Honji v. Spain») заява № 55782/00, пункт 36; «Гору проти Греції» (№ 3) («Gorou v. Greece» (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; «Михолапа проти Латвії» («Miholapa v. Latvia»), зава № 61655/00, пункт 24 та «Андрєєва проти Латвії» («Andrejeva v. Latvia»), заява № 55707/00, пункт 99).

За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

За таких обставин колегія суддів доходить до висновку, що наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, зазначені у клопотанні про поновлення строку є неповажними, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 3, 333, 355, 359, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2022 року у справі № 640/23565/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2022 року у справі № 640/23565/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Ж. М. Мельник-Томенко

О. Р. Радишевська