Ухвала № 141380088 у справі № 990/471/26 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа №990/471/26

адміністративне провадження №П/990/471/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М., перевірив матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «TIS GRAIN» до Президента України про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України від 12 травня 2026 року №378/2026,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «TIS GRAIN» до Президента України, в якому просить визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 12 травня 2026 року №378/2026 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 травня 2026 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію пункту 17 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 травня 2026 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Акціонерного товариства «TIS GRAIN»».

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам статі 161 КАС України.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У порушення зазначених вимог представник позивача не додав до позову документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі або документів, які підтверджують наявність інших передбачених законом підстав для звільнення від його сплати.

Звертаючись з позовною заявою, представник позивача зазначив про неможливість сплати позивачем судового збору, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «TIS GRAIN» перебуває поза межами України та має заблоковані активи. Крім того, зазначає, що позивач не має в Україні жодних банківських рахунків та можливості здійснити оплату судового збору через застосовані санкції.

При цьому представник позивача посилається на Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), яке затверджено постановою Національного банку України від 11 травня 2023 року №65, відповідно до якої суб`єкти реалізації санкцій зобов`язані відмовити в здійсненні переказу коштів санкційними особами, до яких застосовано санкції у виді блокування активів, а також іншими особами від імені таких санкційних осіб.

З цього приводу Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас реалізація права на судовий захист здійснюється у порядку та формах, установлених процесуальним законом.

Відповідно до статті 160 КАС України позовна заява повинна відповідати встановленим законом вимогам щодо її форми та змісту, а до неї мають бути додані документи, визначені законом, зокрема, документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) судовий збір є збором, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Інститут судового збору є одним із елементів механізму реалізації права на звернення до суду та складовою процесуального порядку доступу до правосуддя. Встановлення законом обов`язку щодо сплати судового збору при зверненні до суду має легітимну мету та спрямоване, зокрема, на забезпечення належного функціонування судової системи, а також запобігання безпідставному чи необґрунтованому зверненню до суду.

Обов`язок сплати судового збору поширюється на всіх осіб, які звертаються за судовим захистом, за винятком випадків, прямо передбачених законом. Водночас надання пільг щодо сплати судового збору, зокрема його відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати, має винятковий характер та допускається лише за наявності підстав, визначених законом, і належного їх підтвердження особою, яка заявляє відповідне клопотання.

Стверджуючи про неможливість сплати судового збору, представник позивача фактично обмежилася посиланням на нормативне регулювання порядку реалізації санкцій та загальним твердженням про неможливість сплати судового збору у зв`язку із застосуванням до позивача санкції у виді блокування активів.

Суд також ураховує, що чинне законодавство України не містить заборони щодо сплати судового збору за особу іншою особою, у тому числі з обов`язковим зазначенням у платіжному документі відомостей про особу, в інтересах якої здійснюється відповідна сплата. Відповідно, обов`язок щодо сплати судового збору може бути виконаний не лише безпосередньо позивачем, але й іншими особами, які діють у його інтересах, за умови належного оформлення платіжного документа із зазначенням відповідного призначення платежу. Зокрема, виконання обов`язку зі сплати судового збору може бути забезпечено також представником позивача, який діє на підставі договору про надання правничої допомоги, з подальшим відшкодуванням відповідних витрат у порядку, передбаченому таким договором.

За таких умов наявність договірних правовідносин щодо надання правничої допомоги та можливість врегулювання питання компенсації понесених витрат між позивачем і його представником свідчать про існування альтернативних механізмів виконання обов`язку щодо сплати судового збору.

Також Суд ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20, про те, що відповідно до частини другої статті 9 Закону №3674-VI суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду вказала на помилковість висновку суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об`єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підсумовуючи наведене Суд уважає, що доводи позивача щодо абсолютної неможливості сплати судового збору у зв`язку із застосуванням санкцій, не є належним чином обґрунтованими та підтвердженими, оскільки не свідчать про існування об`єктивних, належним чином доведених та документально підтверджених перешкод для виконання такого процесуального обов`язку.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що ставка судового за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн.

З огляду на те, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 3328 гривень.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - [рахунок приховано]

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі ________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

За змістом статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З уваги на вказане, Суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.

Позивачу слід надати строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання документа про оплату судового збору у розмірі, встановленому Законом.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява підлягатиме поверненню.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «TIS GRAIN» до Президента України про визнання протиправним та скасування в частині Указу Президента України від 12 травня 2026 року №378/2026 - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, зазначений у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Соколов