Ухвала № 141380119 у справі № 420/2363/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №420/2363/26

адміністративне провадження № К/990/48795/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,

перевірив касаційну скаргу Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі №420/2363/26 за позовом Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «ОДЕСКОМУНТРАНС» звернулося до суду з позовом до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни щодо нерозгляду клопотання Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» від 02 грудня 2025 року, поданого в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення з Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» на користь Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) виконавчого збору в розмірі 426 413,98 гривень;

- зобов`язати державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) Мазур Вікторію Володимирівну розглянути по суті клопотання Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» від 02 грудня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання постанови № 74744651 від 16 квітня 2024 року про стягнення з Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» на користь Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) виконавчого збору в розмірі 426 413,98 гривень, повернення виконавчого документа, скасування арешту майна та коштів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

26 жовтня 2026 року Комунальне підприємство «ОДЕСКОМУНТРАНС» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У свою чергу, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що предметом спору у цій справі є правомірність бездіяльності державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі щодо нерозгляду клопотання Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» від 02 грудня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 зі стягнення виконавчого збору в розмірі 426 413,98 грн, повернення виконавчого документа та скасування арешту майна і коштів боржника.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судові рішення у цій справі, скаржник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Проте, у касаційній скарзі скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на встановлених конкретних обставин по цій справі, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що за таких фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі №420/2363/26 за позовом Комунального підприємства «ОДЕСКОМУНТРАНС» до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.В. Кашпур

Судді: В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович