Ухвала № 141380135 у справі № 420/8232/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №420/8232/26

адміністративне провадження № К/990/48958/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року

у справі №420/8232/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком (встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік») відповідно до статті 50 Закону №796-XII.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року, позов задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 26 жовтня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Предмет спору у цій справі стосується правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку та виплаті позивачу з 01 січня 2026 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-XII, тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ця справа є справою незначної складності.

За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім установлених цією нормою випадків.

Отже, для касаційного перегляду таких судових рішень недостатньо лише навести доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права: скаржник має визначити передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження та належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду, викладені у постановах від 26 вересня 2023 року у справі №420/8937/23 та від 08 березня 2024 року у справі №420/27487/23.

Крім того, скаржник посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду, викладені у постановах від 26 вересня 2023 року у справі №420/8937/23 та від 08 березня 2024 року у справі №420/27487/23, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому посилання на постанови суду апеляційної інстанції не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Під час визначення подібності правовідносин необхідно насамперед оцінювати їх зміст, зокрема права й обов`язки учасників, урегульовані відповідними нормами права. За необхідності враховуються також суб`єктний та об`єктний критерії. При цьому подібність правовідносин не вимагає повної тотожності всіх обставин справ, а встановлюється з урахуванням характеру спірних правовідносин та правового регулювання, що підлягає застосуванню.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-XII.

Щодо застосування зазначеної норми права Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №193/877/16-а, від 08 серпня 2019 року у справі №813/5002/17 та від 16 червня 2022 року у справі №644/8266/17, відповідно до яких додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, підлягає нарахуванню та виплаті в порядку і розмірах, установлених постановою КМУ №1210.

Натомість Судова палата сформулювала висновок, відповідно до якого додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому особам з інвалідністю, віднесеним до категорії 1, вона має нараховуватися та виплачуватися в порядку і розмірах, визначених статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року №230/96-ВР, зокрема особам з інвалідністю ІІ групи - у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Отже, наведені скаржником доводи щодо необхідності застосування постанови КМУ №1210 не свідчать про існування невирішеного питання застосування статті 50 Закону №796-XII, оскільки відповідний правовий висновок уже сформульований Верховним Судом у складі судової палати.

При цьому скаржник не навів обґрунтованих доводів щодо необхідності відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24, не зазначив обставин, які свідчили б про існування неоднакової судової практики після ухвалення цієї постанови, та не довів, що порушене ним питання права потребує додаткового формування єдиного правозастосовчого підходу.

Таким чином, посилання скаржника на зазначені постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Колегія суддів вважає, що скаржником не визначено конкретного питання права, яке, на його переконання, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не наведено конкретних аргументів щодо існування правової невизначеності, неоднакового застосування відповідної норми права або необхідності формування чи зміни правового підходу Верховного Суду.

Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики і розвитку права.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27).

Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39- 50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32- 47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).

Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).

Порівняльно-правове підтвердження допустимості встановлення процесуальних умов доступу до касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значущість порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.

З огляду на наведене скаржником не обґрунтовано наявності винятку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, який давав би підстави для здійснення касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло його учасників, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу серед інших справ цієї категорії, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №420/8232/26, не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та ним не обґрунтовано наявності винятку, визначеного підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 11 серпня 2026 року у справі №420/3881/26, від 13 жовтня 2026 року у справі №580/3461/26, від 27 жовтня 2026 року у справі №560/7844/25.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі №420/8232/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа