УХВАЛА
10 листопада 2026 року
м. Київ
справа №520/31988/25
адміністративне провадження № К/990/44273/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 у справі №520/31988/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
До Верховного Суду 28.09.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 у справі №520/31988/25.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 № 0[телефон приховано] про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 792725,00 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 № 0[телефон приховано] про донарахування ПДВ на загальну суму 89672, 50 грн, з яких 71738,00 грн - податкове зобов`язання, а 17934,50 грн - штрафні санкції.
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2025 № 0[телефон приховано] про застосування штрафних санкцій за ненадання контролюючому органу оригіналів документів або їх копій при здійсненні податкового контролю у розмірі 1020,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення. Справа розглядалася в порядку спрощеного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 по справі № 520/31988/25 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.11.2025 №0[телефон приховано] про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 792725,00 грн, від 21.11.2025 №0[телефон приховано] про донарахування ПДВ на загальну суму 89672,50 грн, від 21.11.2025 №0[телефон приховано] про застосування штрафних санкцій за ненадання контролюючому органу оригіналів документів або їх копій при здійсненні податкового контролю у розмірі 1020,00 грн.
Верховний Суд ухвалою від 15.10.2026 залишив без руху касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, установив скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали відповідач надав уточнену касаційну скаргу та платіжну інструкцію від 09.09.2026 №5842 про сплату судового збору в розмірі 14134,68 грн.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач стверджує про наявність підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму пункту 44.6 статті 44 у взаємозв`язку з пунктом 85.2 статті 85 ПК України внаслідок неврахування висновку Верховного Суду в постанові від 16.09.2025 у справі №380/8798/21.
У згаданій постанові Верховний Суд повторив свою сталу правову позицію, відповідно до якої надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які б доводили неврахування судом апеляційної інстанції вищезазначеного висновку, тоді як інший результат вирішення спору у справах зумовлений різними фактичними обставинами.
Натомість, апеляційний суд установив, що контролюючий орган не врахував та вважав такими, що не були надані на вимогу відповідача, надіслані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 документи, хоча частина з них були направлена 27.10.2025 та 28.10.2025, тобто до закінчення перевірки (29.10.2025), а інша частина - 03.11.2025 та 04.11.2025, тобто до складення акта перевірки.
Суд зауважив, що свідоме ігнорування отриманих від платника податку документів з посиланням на їх відсутність є порушенням процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, що не може вважатись правомірним.
Таким чином, заявлена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшла підтвердження.
Ще однією підставою касаційного оскарження ухваленої у цій справі постанови суду апеляційної інстанції Головне управління ДПС у Харківській області визначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм:
- пункту 20.3 статті 20 ПК України стосовно інших документів, відомості з яких не охоплені отриманими ДПС електронними митними деклараціями;
- підпункту «в» пункту 200.4 статті 200 у взаємозв`язку з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 і пунктом 85.2 статті 85 ПК України при перевірці перенесеного від`ємного значення.
Однак доводи скаржника в цій частині зводяться не до необхідності сформувати висновок щодо застосування норм права у визначених правовідносинах, а фактично до здійснення переоцінки доказів у справі. Водночас, передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстава касаційного оскарження презюмує, що у касаційній скарзі не оспорюється правильність встановлених судом обставин у справі, а касаційна скарга стосується тільки висновку суду щодо юридичної оцінки обставин у справі.
Так, відповідач заперечує висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність тверджень контролюючого органу про те, що сума від`ємного значення з податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з ПДВ за серпень 2025 року (від 19.09.2025 № [номер приховано]) у розмірі 792725 гривень була сформована за рахунок операцій, вчинених у жовтні 2023 року - серпні 2025 року.
Цей висновок суд зробив на підставі оцінки податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2025 року та доданого до неї розрахунку суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), а також акта перевірки, який, на переконання суду, не містить детального опису фінансово-господарської діяльності платника податків, яка стосується фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, з посиланням на податкову інформацію, яка б підтверджувала, що сума, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) - 792725 грн сформована саме за рахунок господарських операцій за період жовтня 2023 року - серпня 2025 року.
Це ж стосується і встановленої судом апеляційної інстанції про те, що ВМД № 24UA807200016275U2 від 05.11.2024; № 24UA807200018152U6 від 09.12.2024; № 24UA807200018156U2 від 10.12.2024; № 24UA807200018815U6 від 23.12.2024; № 24UA807200018827U9 від 23.12.2024; № 24UA807200018854U5 від 23.12.2024 були оформлені у електронному вигляді, а тому на момент перевірки були у розпорядженні у відповідача у електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Стосовно ж підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, то така може мати місце виключно за обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені належним чином передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником у повній мірі не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ккеруючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2026 у справі №520/31988/25 повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
М.М. Яковенко
О.О. Шишов ,
Судді Верховного Суду