Ухвала № 141380137 у справі № 240/7845/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №240/7845/26

адміністративне провадження № К/990/48975/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року

у справі №240/7845/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення з 01 вересня 2025 року нарахування та виплату пільг, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та який незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має право на користування 50- процентною знижкою на оплату житлово-комунальних послуг в межах соціальних нормативів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06 серпня 2014 року №409 (далі - постанова КМУ №409);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити з 01 вересня 2025 року нарахування та виплату пільг, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та який незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має право на користування 50-процентною знижкою на оплату житлово-комунальних послуг в межах соціальних нормативів, встановлених постановою КМУ №409.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 19 жовтня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Спір у цій справі стосується оскарження фізичною особою дій суб`єкта владних повноважень щодо припинення надання пільги у вигляді 50-відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 1, тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ця справа є справою незначної складності.

За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім установлених цією нормою випадків.

Отже, для касаційного перегляду таких судових рішень недостатньо лише послатися на одну з підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України: скаржник має також належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 травня 2025 року у справі №440/14216/23, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 червня 2025 року у справі №600/7719/23-а.

На обґрунтування можливості касаційного перегляду судових рішень у справі незначної складності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області посилається на наявність виняткових підстав для допуску справи до касаційного перегляду, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та стверджує, що розгляд цієї справи Верховним Судом має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для відповідача.

Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 травня 2025 року у справі №440/14216/23, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 червня 2025 року у справі №600/7719/23-а, оскільки викладені в них правові висновки стосуються інших за змістом спірних правовідносин та відмінного правового регулювання.

Так, у справах №440/14216/23 та №600/7719/23-а спірні правовідносини стосувалися визначення розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України учасникам бойових дій відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, з урахуванням законодавчого регулювання порядку та розміру такої виплати.

Натомість у справі №240/7845/26 предметом спору є правомірність припинення надання позивачці як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесена до категорії 1, пільги у вигляді 50-відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг у зв`язку з перевищенням середньомісячного сукупного доходу сім`ї встановленої величини, що регулюється положеннями пункту 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII, пункту 7 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389 (далі - Порядок №389).

Здійснивши порівняльний аналіз зазначених вище справ, колегія суддів дійшла висновку, що вони відрізняються за змістом спірних правовідносин, видом соціальної виплати, підставами її надання та нормативно-правовим регулюванням. У наведених скаржником постановах вирішувалися питання визначення розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України особам, на яких поширюється дія Закону №3551-XII, тоді як у справі, рішення у якій пропонується переглянути в касаційному порядку, спір виник щодо правомірності застосування критерію середньомісячного сукупного доходу сім`ї як умови подальшого надання пільги на оплату житлово-комунальних послуг особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За таких обставин наведені скаржником висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду сформульовані за відмінного законодавчого регулювання та інших обставин виникнення спірних правовідносин. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає подібність правовідносин у зазначених справах та справі №240/7845/26, а також не конкретизовано, який саме висновок щодо застосування відповідної норми права суд апеляційної інстанції не врахував. Отже, такі посилання не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки наведені скаржником доводи щодо необхідності забезпечення єдиного підходу до застосування положень Закону №796-XII, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389, не містять конкретного обґрунтування існування правової невизначеності, неоднакового застосування відповідних норм права або необхідності формування чи зміни правового підходу Верховного Суду, які б свідчили про фундаментальне значення порушеного питання для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання скаржника на необхідність дотримання балансу між соціальними гарантіями громадян та фінансовими можливостями держави, а також на повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку надання пільг стосуються правильності застосування норм матеріального права під час вирішення спору, проте не розкривають фундаментального значення порушеного питання для формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, у чому саме полягає значний суспільний інтерес цієї справи або її виняткове значення для Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Наведені скаржником твердження про те, що вирішення спору впливатиме на порядок застосування критерію середньомісячного сукупного доходу сім`ї під час надання пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на здійснення органами Пенсійного фонду України відповідних повноважень та можливість виникнення аналогічних спорів, не містять конкретного обґрунтування того, яким чином зазначені обставини зумовлюють виняткове значення цієї справи для скаржника або свідчать про значний суспільний інтерес до її вирішення. Зокрема, скаржником не наведено обставин, які б засвідчували особливе значення судового рішення у цій справі для невизначеного кола осіб та відрізняли її від інших спорів зазначеної категорії.

Відтворення передбачених процесуальним законом винятків та наведення загальних припущень щодо можливих наслідків судового рішення без зазначення конкретних обставин, які свідчили б про їх наявність у цій справі, не є достатнім для касаційного перегляду судових рішень у справі незначної складності.

Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики і розвитку права.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27).

Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39- 50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32- 47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).

Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).

Порівняльно-правове підтвердження допустимості встановлення процесуальних умов доступу до касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значущість порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.

З огляду на наведене скаржником не обґрунтовано наявності винятків, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які давали б підстави для здійснення касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло його учасників, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу серед інших справ цієї категорії, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №240/7845/26, як у справі незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та ним не обґрунтовано наявності виняткових випадків, визначених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 12 травня 2021 року у справі №500/3756/20, від 16 січня 2024 року у справі №440/4985/23, від 20 травня 2026 року у справі №240/3251/26.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі №240/7845/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа