Ухвала № 141380148 у справі № 240/16836/25 від 10.11.2026

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №240/16836/25

адміністративне провадження № К/990/48985/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року

у справі №240/16836/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обчислення з 01 червня 2025 року пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до абзаців тринадцятого-п`ятнадцятого пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 (далі - постанова КМУ №1210);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області обчислювати та виплачувати з 01 червня 2025 року пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII), з урахуванням заробітної плати, взятої за роботу в зоні відчуження з 03 травня 1986 року по 20 травня 1986 року, згідно з довідкою, виданою Відкритим акціонерним товариством «Житомирський завод хімічного волокна» від 29 січня 2007 року №12, щомісячно з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження її максимального розміру.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року, позов задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 20 жовтня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій пенсійного органу щодо зміни способу обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII, зокрема неврахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження у 1986 році за раніше прийнятою довідкою та застосування розрахунку з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тому згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ця справа є справою незначної складності.

За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім установлених цією нормою випадків.

Отже, для касаційного перегляду таких судових рішень недостатньо лише послатися на одну з підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України: скаржник має також належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі №461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі №569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі №320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, а також у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

Крім того, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України), та посилається на значний суспільний інтерес і виняткове значення справи для відповідача (підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України).

Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.

Стосовно посилання скаржника на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 колегія суддів зазначає, що в цій постанові сформульовано правовий висновок щодо застосування строку звернення до адміністративного суду в пенсійних спорах, зокрема визначення моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Натомість у справі, що розглядається, спір виник у зв`язку зі зміною пенсійним органом із 01 червня 2025 року способу обчислення пенсії позивача та неврахуванням відомостей довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження. Скаржник не навів конкретних обставин, які свідчили б про пропуск позивачем строку звернення до суду у зв`язку з оскарженням цих дій.

При цьому скаржник не обґрунтував, у чому саме полягає неврахування судом апеляційної інстанції зазначеного висновку Верховного Суду під час застосування статті 122 КАС України, з огляду на час зміни розміру пенсії та звернення позивача до суду.

Таким чином, посилання на постанову від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 не підтверджує неправильного застосування судами норм процесуального права до встановлених обставин цієї справи.

Крім того, у наведених скаржником постановах від 13 лютого 2018 року у справі №361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі №461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі №569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі №320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20 Верховний Суд сформулював висновки щодо змісту дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень та меж судового контролю за їх реалізацією, зокрема щодо недопустимості підміни судом адміністративного органу при вирішенні питань, які передбачають вибір між кількома правомірними варіантами поведінки.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що пенсійний орган змінив раніше застосований спосіб обчислення пенсії позивача, припинивши врахування довідки про заробітну плату від 29 січня 2007 року №12, не надавши належних доказів недостовірності зазначених у ній відомостей. За таких обставин наведені скаржником висновки Верховного Суду щодо меж дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень не свідчать про неправильне застосування судами норм права, оскільки суди вирішували питання правомірності зміни пенсійним органом способу обчислення пенсії за відсутності належного підтвердження підстав для неврахування раніше прийнятої довідки, а не питання здійснення судом повноважень, віднесених до дискреції відповідача. Доводи скаржника щодо достовірності відомостей зазначеної довідки та їх доказового підтвердження стосуються оцінки встановлених судами фактичних обставин, тоді як відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати докази.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником висновки Верховного Суду не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається.

За наведених обставин посилання скаржника на зазначені постанови Верховного Суду не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки викладені в цих постановах висновки щодо меж реалізації дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень не суперечать висновкам судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, а висновок, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, стосується застосування строку звернення до адміністративного суду, питання дотримання якого не було предметом вирішення цього спору.

Колегія суддів також вважає, що скаржником не визначено конкретного питання права, яке, на його переконання, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не наведено конкретних аргументів щодо існування правової невизначеності, неоднакового застосування відповідної норми права або необхідності формування чи зміни правового підходу Верховного Суду.

Щодо посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України Суд зазначає, що касаційна скарга не містить конкретного обґрунтування того, у чому саме полягає виняткове значення цієї справи для Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Посилання скаржника на значний суспільний інтерес також не підтверджує наявності відповідного винятку, оскільки у касаційній скарзі не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що вирішення цієї справи виходить за межі індивідуального пенсійного спору та становить істотний інтерес для суспільства або значної його частини.

Відтворення лише передбачених процесуальним законом винятків без зазначення конкретних обставин, які свідчили б про їх наявність у цій справі, не є достатнім для касаційного перегляду судових рішень у справі незначної складності.

Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики і розвитку права.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27).

Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39- 50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32- 47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).

Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).

Порівняльно-правове підтвердження допустимості встановлення процесуальних умов доступу до касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значущість порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.

З огляду на наведене скаржником не обґрунтовано наявності винятків, передбачених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які давали б підстави для касаційного перегляду судових рішень у цій справі.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників справи, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу серед інших справ, що відповідно до закону розглядалися за правилами спрощеного позовного провадження, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №240/16836/25 як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та ним не обґрунтовано наявності виняткових випадків, визначених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічну позицію щодо віднесення цієї категорії справ до справ незначної складності Верховний Суд висловив, зокрема, в ухвалах від 07 листопада 2024 року у справі №240/10102/24 та від 13 січня 2025 року у справі №420/21542/24.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року у справі №240/16836/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа