Ухвала № 141380151 у справі № 280/7359/24 від 10.11.2026

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №280/7359/24

адміністративне провадження №К/990/48813/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року

у справі №280/7359/24

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачці ОСОБА_1 , оформлене протоколом від 19 квітня 2024 року №8/в;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити і виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із смертю військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби внаслідок нещасного випадку, у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як це передбачено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2024 року №8/в.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка ОСОБА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України 24 жовтня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

У касаційній скарзі Міністерство оборони України зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 квітня 2021 року у справі №120/4628/18-а, від 13 травня 2026 року у справі №580/7601/24, від 25 серпня 2026 року у справі №120/16733/24.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII, оскільки помилково пов`язав можливість встановлення факту вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення з наявністю протоколу чи постанови у справі про адміністративне правопорушення, не врахувавши, що оформлення таких документів стало неможливим у зв`язку з його смертю.

На обґрунтування зазначеної позиції Міністерство оборони України посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 квітня 2021 року у справі №120/4628/18-а, від 13 травня 2026 року у справі №580/7601/24 та від 25 серпня 2026 року у справі №120/16733/24.

Зокрема, у постанові від 06 квітня 2021 року у справі №120/4628/18-а Верховний Суд, вирішуючи спір щодо правомірності відмови у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця, загиблого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої порушенням ним правил дорожнього руху, дійшов висновку, що для вирішення питання про призначення відповідної допомоги визначальне значення мають фактичні обставини загибелі військовослужбовця, а не факт притягнення чи непритягнення його до адміністративної відповідальності.

У постанові від 13 травня 2026 року у справі №580/7601/24 Верховний Суд підтвердив зазначений правовий підхід та зауважив, що неможливість притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності у зв`язку з його смертю не виключає застосування передбаченого статтею 16-4 Закону №2011-XII обмеження, якщо встановлені обставини свідчать про вчинення ним адміністративного правопорушення, яке безпосередньо спричинило його загибель.

Надалі у постанові від 25 серпня 2026 року у справі №120/16733/24 Верховний Суд конкретизував цей висновок, зазначивши, що смерть військовослужбовця, яка унеможливила здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення та притягнення його до відповідальності, не перешкоджає встановленню факту вчинення такого правопорушення в межах спору щодо призначення одноразової грошової допомоги за умови підтвердження відповідних обставин належними та допустимими доказами.

Наведені правові висновки стосуються застосування пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII у правовідносинах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців за обставин, коли смерть військовослужбовця унеможливила вирішення питання про його адміністративну відповідальність у порядку, встановленому КУпАП. Попри відмінності у фактичних обставинах загибелі військовослужбовців, порушене скаржником правове питання стосується можливості встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення та його причинного зв`язку зі смертю військовослужбовця під час вирішення питання про призначення відповідної допомоги.

Міністерство оборони України наголошує, що наведені правові висновки підлягали врахуванню судом апеляційної інстанції, оскільки спір у цій справі також стосується правомірності відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця внаслідок дій, які, за твердженням скаржника, містять ознаки адміністративного правопорушення. На підтвердження цих обставин скаржник посилається на матеріали службового розслідування, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2022 року №45, довідку про обставини травми від 20 серпня 2022 року №1023 та постанову про закриття кримінального провадження від 30 червня 2022 року, які, на його переконання, підтверджують порушення ОСОБА_2 правил поводження зі зброєю в умовах особливого періоду, передбачене частиною другою статті 172-19 КУпАП, та причинний зв`язок між відповідними діями і настанням смерті.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року.

Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, наведені на її обґрунтування, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року з метою перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту «а» частини першої статті 16-4 Закону №2011-XII, а також доводів скаржника щодо неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 квітня 2021 року у справі №120/4628/18-а, від 13 травня 2026 року у справі №580/7601/24 та від 25 серпня 2026 року у справі №120/16733/24.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики у подібних правовідносинах.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.

Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.

Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.

Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.

Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.

Суд також звертає увагу на необхідність реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».

Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Крім того, Міністерство оборони України звернулося до Суду з клопотанням, у якому просить зупинити виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі №280/7359/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови Міністерство оборони України обґрунтовує тим, що її виконання до завершення касаційного перегляду може призвести до повторного розгляду заяви позивачки та прийняття рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги за рахунок бюджетних коштів. На переконання заявника, у разі подальшого скасування постанови суду апеляційної інстанції повернення виплачених коштів може бути ускладненим з огляду на передбачені статтею 381 КАС України обмеження щодо повороту виконання судових рішень.

З метою забезпечення учасникам справи можливості висловити свою позицію щодо заявленого клопотання Суд вважає за необхідне встановити їм строк для подання відповідних заперечень.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі №280/7359/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати із Запорізького окружного адміністративного суду матеріали справи №280/7359/24.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України, з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду заперечень щодо клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі №280/7359/24.

6. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.

7. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статей 144, 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа