Постанова № 141380171 у справі № 520/15858/23 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №520/15858/23

адміністративне провадження № К/990/29765/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Макаренко Я.М.) у справі №520/15858/23 за позовом Повного товариства «Ломбард «Вента.Л», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Менеджмент Консалтинг» і Компанія» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Повне товариство "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2023 року №0[телефон приховано] про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ у сумі 1 887 332,50 грн (у тому числі - за основним платежем 1 509 866,00 грн, за штрафними санкціями - 377 466,50 грн).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають існуючим фактам, суперечать законодавству з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно, дії посадових осіб виходять за межі компетенції, встановленої законом, тому таке податкове повідомлення-рішення має бути скасовано.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позов задовольнив. Здійснив розподіл судових витрат.

Верховний Суд постановою від 14 листопада 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнив частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 520/15858/23 скасував. Справу №520/15858/23 передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не досліджували операції позивача в контексті наявності економічних причин чи ділової мети під час здійснення господарської діяльності. Суди не дослідили належним чином доводи контролюючого органу стосовно того, що згідно актів наданих послуг за ліцензійними договорами вбачається, що дохід позивача тільки за період використання в своїй господарській діяльності Товарного знаку з роками зменшується, а по деяким рокам взагалі був збитковим, що може свідчити про намагання в такий спосіб позивача зменшити об`єм оподаткування податку на прибуток.

Також Верховний Суд вказав на необхідності дослідження судами доводів контролюючого органу щодо, зокрема, залежності/пов`язаності позивача з фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 , з яким ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" укладено ліцензійні договори на використання товарного знаку для товарів і послуг. Зокрема, відповідач стверджував, що громадянин України ОСОБА_1 є пов`язаною особою: володіє 60% часткою є засновником - ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг".

Верховний Суд, серед іншого вказав і на ту обставину, що в актах наданих послуг за ліцензійними договорами зазначено лише назву послуги та розмір плати за використання товарного знаку, проте, не досліджено економічну доцільність його використання для позивача. Зокрема, відсутнє обґрунтування розміру плати за користування товарним знаком; пояснення причин вибору саме цього знаку для використання, формування позитивних асоціацій у споживачів; не наведено аналізу ринкової кон`юнктури або доказів того, що використання саме цього товарного знаку виділяє ломбард серед інших учасників ринку. Тобто, вказані акти не розкривають зміст та обсяг наданої послуги (містять лише загальну її назву), не дають змоги підтвердити, що використання товарного знаку здійснювалась саме в напрямку господарської діяльності ПТ «ЛОМБАРД «ВЕНТА.Л», ТОВ «КОМПАНІЯ«МЕНЕДЖМЕНТ КОНСАЛТИНГ» І КОМПАНІЯ».

За наслідками повторного перегляду справи Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 11 лютого 2026 року, у задоволенні адміністративного позову Повного товариства "Ломбард "Вента.Л", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Менеджмент Консалтинг", і Компанія" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в актах наданих послуг за ліцензійними договорами зазначено лише назву послуги та розмір плати за використання товарного знаку. Суд першої інстанції виснувався, що вказані акти не розкривають зміст та обсяг наданої послуги (містять лише загальну її назву), не дають змоги підтвердити, що використання товарного знаку здійснювалась саме в напрямку господарської діяльності ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія".

Суд першої інстанції звернув увагу, що будь-яких доказів на підтвердження спрямованості таких послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності позивача останній не надав.

Також суд відзначив про те, що позивач не надав доказів наявності економічної доцільності для позивача використання цього знаку, з урахуванням того, що власник товарного знаку ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником позивача.

Апеляційний суд, встановивши підстави для задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що використання торгової марки, переданої ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" договорами на використання товарного знаку для товарів і послуг здійснювалось саме з метою отримання доходу та досягнення економічного ефекту шляхом популяризації (реклами) послуг, які надає позивач, що спростовує припущення відповідача про зворотне. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції виснувався, що спірний об`єкт права інтелектуальної власності (торговий знак) використовуються для популяризації послуг, які надає ломбард, тому позивач мав право на включення до складу витрат на збут суми роялті, сплаченого за використання товарного знаку при виконанні Ліцензійних договорів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги, відповідач зазначив, що апеляційний суд обмежився встановленням факту існування ліцензійних договорів, актів наданих послуг та проведення розрахунків між сторонами, не дослідивши питання економічної доцільності операцій, їх ділової мети та економічного ефекту. При цьому апеляційний суд не навів мотивів відхилення висновків суду першої інстанції та не спростував встановлених ним обставин.

Також відповідач в касаційній скарзі зазначив, що позивач не надав маркетингових досліджень; аналізу ринку; обґрунтування розміру роялті; доказів популярності або унікальності торговельної марки; доказів збільшення клієнтської бази; доказів отримання економічного ефекту. Стверджує, що ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" було єдиним користувачем зазначеної торговельної марки. За звичайних умов господарської діяльності позивач міг самостійно зареєструвати торговельну марку та уникнути додаткових витрат, які становили близько 30 відсотків усіх витрат підприємства. На переконання відповідача, спірні операції були спрямовані на штучне збільшення витрат та зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

З-поміж іншого, контролюючий орган зазначив, що надані до перевірки акти наданих послуг містять лише назву послуги та суму оплати. При цьому вони не містять відомостей про: зміст та обсяг послуг; обґрунтування розміру роялті; причини використання саме цього товарного знаку; вплив використання торговельної марки на результати діяльності позивача; економічний ефект від здійснення спірних операцій. Отже, первинні документи не розкривають зміст господарських операцій та не підтверджують їх економічну виправданість.

Ухвалою від 28 липня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №520/15858/23.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також на адресу суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшли письмові пояснення, в яких відповідач повторно просить касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року залишити в силі. Зазначив, що апеляційний суд обмежився встановленням факту використання торговельної марки для рекламування послуг ломбарду та формальною відповідністю документів вимогам законодавства. Водночас суд не надав належної відповіді на питання економічної обґрунтованості витрат, які стали підставою для зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п.61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 13, ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із отриманням відомостей від державного реєстратора щодо припинення та на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 13 квітня 2023 року №1390-п Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Повного товариства "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" за період з 01 січня 2017 року по 17 квітня 2023 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03 травня 2023 року №11959/20-40-07-03-06/23452992.

Перевіркою уповноважених осіб ГУ ДПС встановлені, зокрема, наступні порушення, згідно висновку акту:

1) п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 в частині віднесення до витрат на збут витрат з використання товарного знаку для товарів і послуг не підтверджених первинними документами всього у сумі 9 308 000,00 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 1 500 000,00 грн, за 2018 рік в сумі 1 800 000,00 грн, за 2019 рік в сумі 1 800 000,00 грн, за 2020 рік в сумі 1 800 000,00 грн, за 2021 рік в сумі 1 800 000,00 грн, та за 2022 рік в сумі 608 000,00 грн, що відповідно призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 509 866,00 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 270 000,00 грн, за 2018 рік в сумі 324 000,00 грн, за 2019 рік в сумі 324 000,00 грн, за 2020 рік в сумі 324 000,00 грн, та за 2021 рік в сумі 267 866,00 грн.

2) п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п. 69.1 ст. 69 розділу 10 «Перехідних положень» Податкового кодексу України. В ході перевірки податковим органом виявлено, що в період, який підлягав перевірці, ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" укладено п`ять ліцензійних договорів на використання товарного знаку для товарів і послуг, а саме: від 30.12.2016 №1/17; від 28.12.2019 №1/19; від 28.12.2018 №1/20; від 30.12.2020 №1/21; від 31.12.2021 №1/22.

Перевіркою встановлено невідповідність первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України №996-ХІV, з огляду на те, що в актах наданих послуг міститься лише назва послуги та розмір плати за використання товарного знаку та жодним чином не розкривається економічну доцільність використання цього знаку, а саме: обґрунтування розміру плати за використання торгового знаку; обґрунтування використання саме цього товарного знаку, як такого, що виділяє послугу/послуги серед конкурентів; обґрунтування використання саме цього товарного знаку, як такого, що викликає позитивні асоціації у споживачів і впливає на їх перевагу; обґрунтування використання саме цього товарного знаку, як такого, що приводить до збільшення об`ємів продажу послуг, зростання прибутку, динаміки продажу послуг, аналіз кон`юнктури ринку, та вплив використання саме цього товарного знаку, як такого, що дає змогу виділитися ломбарду серед інших гравців ринку.

ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія", не погодилось з висновками акту від 03 травня 2023 року №11959/20-40-07-03-06/23452992, подало до Головного управління ДПС у Харківській області заперечення, за результатами якого вказаний акт засвідчує факт порушень податкового та іншого законодавства з боку ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія".

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області винесене податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] від 07 червня 2023 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" у сумі 1 887 332,50 грн, у тому числі, за основним платежем - 1 509 866,00 грн, за штрафними санкціями - 377 466,50 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення незаконним і протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Пунктом 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Визначення первинного документу і господарської операції наведені в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно статтею 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Суди попередніх інстанцій дослідили ряд ліцензійних договорів на використання товарного знаку для товарів і послуг від 30 грудня 2016 року №1/17, від 28 грудня 2019 року №1/19, від 28 грудня 2018 року №1/20, від 30 грудня 2020 року №1/21, від 31 грудня 2021 року №1/22, за умовами яких фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 (далі - Ліцензіар) надає ПТ "Ломбард "Вента.Л", ТОВ "Компанія "Менеджмент Консалтинг" і Компанія" (далі - Ліцензіат) на строки визначені в договорах за винагороду, яку виплачує Ліцензіат, невиключну ліцензію на користування товарним знаком, виконаним згідно зі свідоцтвом на знак для товарів і послуг за реєстраційним №171208, для позначення таких товарів та послуг, що надаються: страхування, фінансова діяльність, кредитно-грошові операції, операції з нерухомістю, а саме на товарний знак «Ломбардика».

Суди попередніх інстанцій надали відмінну оцінку обставинам справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в актах наданих послуг за ліцензійними договорами зазначено лише найменування послуги та розмір плати за неї, без розкриття її змісту й конкретного обсягу їх надання.

В свою чергу, апеляційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що використання торговельної марки здійснювалося з метою отримання доходу та досягнення відповідного економічного ефекту.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, здійснюючи господарську діяльність, за період з 2017 року по 2020 рік отримував фінансовий дохід, зокрема за 2017 рік - 935 000 грн, за 2018 рік - 396 000 грн, за 2019 рік - 138 000 грн, за 2020 рік - 4 000 грн.

Суд дійшов до висновку, що використання знаку для товарів і послуг «Ломбардіка» на підставі Договорів на використання товарного знаку для товарів і послуг від 30 грудня 2016 року №1/17, від 28 грудня 2018 року №3/19, від 28 грудня 2019 року №1/20, від 30 грудня 2020 року №1/21 та від 31 грудня 2021 року №1/22 підтверджується наявними у справі доказами, у тому числі пов`язаними з реалізацією послуг позивача, зокрема як рекламу, на зовнішніх носіях інформації (біл-борди, плакати, штендери, вивіски, лайтбокси, флаєри, календарі, тощо).

Також апеляційний суд врахував, що був розроблений сайт Iombardika.com - інтернет-ресурс, на якому містилися всі дані про ломбард, керівництво, заслуги, здобутки ломбарду, що дозволяло забезпечити упізнаваність відділень ломбарду. Крім того, товарний знак «Ломбардіка» використовувався згідно із розробленою Типовою комплектацією відділень ломбарду рекламно-інформаційними носіями.

Апеляційний суд відхилив довід контролюючого органу про те, що дохід позивача за період використання в своїй господарській діяльності товарного знаку з роками зменшувався, а по деяким рокам взагалі був збитковий (збитки : за 2021 рік - 312 000 грн, за 2022 рік - 2 129 000 грн, за 2023 рік - 11 000 грн), зауваживши на тому, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Щодо тверджень відповідача про пов`язаність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із ПТ «ЛОМБАРД ВЕНТА.Л», то апеляційний суд зазначив, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, які б свідчили про відсутність у спірних правовідносин ділової мети та продажу послуг за цінами, нижчими від ринкових, що слугувало б підставою для збільшення позивачу бази оподаткування та донарахування податкових зобов`язань.

Також апеляційний суд надав оцінку твердженню відповідача про використання спірного товарного знаку позивачем вже після скасування терміну дії свідоцтва на товарний знак № 171208 (25 червня 2022 року), вказавши про те, що відповідно до пункту 1 Закону №2174-ІХ, з дня введення в Україні воєнного стану зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов`язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених, у тому числі, законом «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції виснувався, що використання торгової марки, переданої Повному товариству «ЛОМБАРД ВЕНТА.Л», ТОВ "КОМПАНІЯ "МЕНЕНЖМЕНТ КОНСАЛТИНГ" І КОМПАНІЯ" вище означеними договорами на використання товарного знаку для товарів і послуг здійснювалось саме з метою отримання доходу та досягнення економічного ефекту шляхом популяризації (реклами) послуг, які надає позивач.

Щодо посилань відповідача на постанови Верховного Суду, які на його думку не застосовано судом апеляційної інстанції, слід зазначити, що правова позиція, висловлена у судових рішеннях, не суперечить висновку суду, зробленого у цій справі. Висновки у кожній із цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом у даній справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Також, контролюючий орган у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції (з посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України) визначив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме - суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач у касаційній скарзі не вказує, які саме докази були залишені поза увагою та/або недосліджені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції містить аналіз та оцінку ліцензійних договорів, зокрема, з відповідними висновками суду щодо використання торгівельної марки для досягнення економічного результату та підвищення ефективності господарської діяльності позивача.

Таким чином, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, про наявність фактів допущення позивачем в частині спірних відносин порушень вимог чинного податкового законодавства.

Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем у запереченнях (відзиві) на адміністративний позов, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року слід залишити без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №520/15858/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.А. Васильєва І.А. Гончарова