Постанова № 141380178 у справі № 440/14710/25 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 440/14710/25

адміністративні провадження №№ К/990/41289/26, К/990/41247/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Олендера І.Я., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №440/14710/25

за адміністративним позовом Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Полтавській області та Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 (суддя Супрун Є.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.)

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Приватна телекомпанія «Візит» (далі також - позивач, Підприємство), звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 25.07.2025:

1) №0[телефон приховано], яким за порушення п. 134.1.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 20.1 ст. 20, пп. 20.1.6 ст. 20 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства» на 729 639,00 грн, з яких 616 813,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 112 826,00 грн - за штрафними санкціями;

2) №0[телефон приховано], яким за порушення п.п. «г» п. 176 ст. 176 ПК України до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати» у розмірі 1 020,00 грн;

3) №0[телефон приховано], яким за порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.1, п. 8.2 ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1588, до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 4 080,00 грн;

4) №0[телефон приховано], яким за порушення п. 201.1 п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 208.1, п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 ПК України внаслідок не складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 144 906,62 грн до платника застосовано штраф за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 72453,31 грн;

5) №0[телефон приховано], яким за порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.2 ст.192, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 9.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 605 275,00 грн, з яких 484 220,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 121 055,00 грн - за штрафними санкціями;

6) №0[телефон приховано], яким за порушення п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 3 400,00 грн;

7) №0[телефон приховано], яким за порушення п.п. 16.1.2, 16.1.5 ст. 16, пп. 20.1.3, 20.1.6 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 ПК України до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1 020,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що контролюючим органом не було дотримано процедури призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України (у зв`язку з отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про прийняття рішення засновниками (учасниками) Підприємства про реорганізацію юридичної особи шляхом виділу), оскільки, у даному випадку, мало місце створення нової юридичної особи в результаті чого за розподільчим балансом здійснено перехід частини майна та обов`язків юридичної особи (позивача), з якої було здійснено виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, а тому вказані обставини виділу не є видом реорганізації.

Щодо отриманих від ФОМ ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 послуг по виготовленню та розміщенню інформаційних матеріалів, то такі, на переконання позивача, оформлені належним чином, а подані на їх підтвердження документи дають змогу ідентифікувати здійснені операції, а тому можуть бути підставою для віднесення сум на їх оплату до складу витрат Підприємства.

Вказує також, що взаємовідносини з Discovery Communications Europe Limited не є відносинами з надання послуг, а є відносинами, пов`язаними з використанням авторського права, у даному випадку, роялті, операції з виплати яких відповідно до п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196 ПК України не є об`єктом оподаткування. Генерацією сигналу і його розповсюдженням для позивача займались інші контрагенти і ці послуги були ними оплачені.

Висновки перевіряючих про недоведеність позивачем реальності господарських операцій через непідтвердження їх первинними документами, які були знищені позивачем по закінченню строків їх зберігання, Підприємство вважає протиправними, оскільки матеріали перевірки не містять відомостей щодо проведення контролюючим органом зустрічних звірок контрагентів позивача, за наслідками здійснення господарських операцій з якими було сформовано відповідні показними в спірні періоди, первинні документи по яких знищені.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 25.07.2025 №0[телефон приховано].

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2025 №0[телефон приховано] в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 41 520,87 грн, з яких 33 216,70 грн - за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 8 304,17 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2025 №0[телефон приховано] в частині нарахування штрафу у розмірі 3 249,66 грн.

В решті вимог позов залишено без задоволення.

В ході розгляду справи судами встановлено, що наказом в.о. начальника ГУДПС від 05.05.2025 №1455-П на підставі пп. 20.1.4 ст. 20, пп. 78.1.7 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 98.1.4 ст. 98, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у зв`язку із внесенням до ЄДР відомостей щодо виділу ТОВ «Візит-Нет» (податковий номер 44422848), ТОВ «Візит Актив» (податковий номер 45557611) з Приватного підприємства «Приватна телекомпанія «Візит» (податковий номер 13932372) призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ПТК «Візит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2024, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за той же період терміном 10 робочих днів з 07.05.2025.

Наказом в.о. начальника ГУДПС від 20.05.2025 №1663-П продовжено термін проведення перевірки на 8 робочих днів з 21.05.2025.

На підставі вищезазначених наказів та направлень на перевірку №2565, №2566 від 06.05.2025 головними державними інспекторами відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту ГУДПС у період з 07.05.2025 по 30.05.2025 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП ПТК «Візит» у зв`язку із внесенням до ЄДР відомостей щодо виділу із вказаної юридичної особи нових юридичних осіб.

ПП ПТК «Візит», відповідно до актуальних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 28.11.1991 має статус зареєстрованої юридичної особи, про що у Реєстрі 02.09.2005 вчинено запис за №1585120[телефон приховано]. Основним видом економічної діяльності Підприємства за КВЕД є: 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку. Єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи станом на 10.03.2026 у Реєстрі значиться ОСОБА_3 . Функції керівника нині здійснює ОСОБА_5. Реєстр містить дані про юридичних осіб-правонаступників: ТОВ "Візит-Актив" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 29А, офіс 2; код: 45557611) та ТОВ "Візит-Нет" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 29-А, офіс 2; код: 44422848).

До цього (станом на 30.09.2024 кінець перевіреного періоду) Реєстр містив записи про засновника, кінцевого бенефіціарного власника та керівника ПП ПТК «Візит» в особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_1).

Ще раніше (станом на 01.01.2018 початок перевіреного періоду) Реєстр містив записи про засновника ПП ПТК «Візит» в особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), про відсутність відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та про керівника в особі Мельника Олександра Олексійовича.

За наслідками перевірки 06.06.2025 був складений акт №7727/16-31-07-04-02/13932372.

Висновками акту зафіксовано факти порушення Підприємством податкового законодавства, у тому числі:

- пп. 16.1.2, пп. 16.1.5 ст. 16, пп. 20.1.3, пп. 20.1.6 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме - ненадання всіх оригіналів документів, що стосуються предмета перевірки;

- п. 134.1.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 20.1.3 ст. 20, пп. 20.1.6 ст. 20 Податкового кодексу України, П(С)БО №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, а саме - встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 816 363 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, п. 44.3 ст. 44, п. 44.5 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.2 ст. 192, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 9.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість (ряд. 18 Декларації позитивне значення) на загальну суму ПДВ 54 2756 грн;

- п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 208.1 ст. 208, п. 208.2 ст. 208, п. 208.3 ст. 208, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України так як не були виписані та не зареєстровані в установлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 144 906,62 грн;

- пп. «г» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме - подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями про суми виплаченого доходу фізичним особам підприємцям;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.1, п. 8.2 ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, а саме - невнесення інших змін до своїх облікових даних по об`єктах оподаткування (не подано 4 повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 25.07.2025 були сформовані податкові повідомлення-рішення:

- №0[телефон приховано], яким за порушення п. 134.1.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 20.1 ст. 20, пп. 20.1.6 ст. 20 ПК України платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства» на 729 639,00 грн, з яких 616 813,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 112 826,00 грн - за штрафними санкціями;

- №0[телефон приховано], яким за порушення пп. «г» п. 176 ст. 176 ПК України до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати» у розмірі 1 020,00 грн;

- №0[телефон приховано], яким за порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.1, п. 8.2 ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1588, до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 4 080,00 грн;

- №0[телефон приховано], яким за порушення п. 201.1 п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 208.1, п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 ПК України внаслідок не складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 144 906,62 грн до платника застосовано штраф за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 72453,31 грн;

- №0[телефон приховано], яким за порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.2 ст.192, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 9.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 605 275,00 грн, з яких 484 220,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 121 055,00 грн - за штрафними санкціями;

- №0[телефон приховано], яким за порушення п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 3 400,00 грн;

- №0[телефон приховано], яким за порушення пп. 16.1.2, пп. 16.1.5 ст. 16, пп. 20.1.3, пп. 20.1.6 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 ПК України до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1 020,00 грн.

Не погоджуючись із правовою позицією контролюючого органу, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Як уже було зазначено вище, позовні вимоги Підприємства було задоволено частково.

Контролюючий орган, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач зазначає, що Підприємство помилково ототожнює господарські відносини із Discovery Communications Europe Limited як роялті, оскільки позивачу не передаються майнові авторські права на канали, право переробки, адаптації або інше розпорядження контентом, тобто за своєю суттю він не отримує права інтелектуальної власності, які є необхідною та визначальною ознакою роялті.

Окрім того, предметом договору позивача з Discovery Communications Europe Limited є технічна послуга, а не надання прав. Усі перелічені зобов`язання у договорі є комплексом технічних та організаційних дій, які мають конкретний споживчий результат, а відтак такі відносини відповідають визначенню «постачання послуг» (п.п.14.1.185 ПК України), а не роялті.

Зазначає також, що позивачем в серпні 2023 року здійснено відновлення реєстрації платника ПДВ, а тому він повинен був нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України на суму придбаних до початку застосування спрощеної системи паливно-мастильних матеріалів та матеріалів, зазначених в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 201 та 203 за 1 квартал 2022 року.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідачем зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 18.09.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у цій справі.

Позивач також подав касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, просив їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Підприємство вважає, що оскільки виділ є однією із форм створення нової юридичної особи без припинення юридичної особи, з якої здійснюється такий виділ, яка продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, а відповідно виділ не є реорганізацією юридичної особи, призначення та проведення документальної виїзної перевірки позивача з підстав, визначених у п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.п.98.1.4 п.98.1 ст.98 ПК України, є протиправним.

Наполягає позивач і на тому, що отримані від ФОМ ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 послуги оформлені належним чином, а подані до перевірки докази свідчать про фактичне їх виконання. Натомість підставами, за яких суди прийшли до висновку про нереальність таких операцій, є посилання на недоліки первинних документів, при цьому, обставини взаємин Підприємства з вказаними контрагентами у їх сукупності не досліджувались.

Окрім того, позивач зазначає про сплив позовної давності за період з січень-грудень 2018 року, що виключає правомірність будь-яких нарахувань за цей період.

Безпідставними, за твердженням Підприємства, є і висновки контролюючого органу про недоведеність позивачем реальності господарських операцій через непідтвердження їх первинними документами, які останнім були знищені по закінченню терміну зберігання, оскільки відповідач не провів зустрічних звірок контрагентів Підприємства за такими операціями.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 07.10.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Приватна телекомпанія "Візит" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у цій справі.

Контролюючий орган у відзиві на касаційну скаргу позивача проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 ПК України).

Підприємство наполягає на тому, що у контролюючого органу були відсутні підстави для призначення та проведення перевірки у відповідності до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки виділ не є одним із видів реорганізації юридичної особи.

Щодо правової природи виділу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 56 ГК України, суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

За правилами частини 1 статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (ч. 2 ст. 109 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти висновку, що солідарна відповідальність за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу в юридичної особи, з якої здійснено виділ перед кредиторами виникає виключно у разі якщо за такими зобов`язаннями неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням.

Між тим частиною 1 статті 47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі - Закон № 2275-VIII) передбачено, що виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Згідно із підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 ПК України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних капіталів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Аналіз наведених норм свідчить, що для виділу притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.

Отже, виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб`єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №918/119/21.

Водночас, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків об`єднаної палати КЦС ВС у постанові від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18, на які посилається Підприємство у касаційній скарзі, та висновків КГС ВС у постановах від 11.12.2019 у справі №904/2251/18, від 15.01.2020 у справі № 904/11903/16 та від 21.01.2020 у справі № 904/8538/16, що виділ не є способом реорганізації юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності призначення документальної позапланової перевірки з підстав, передбачених п.п. 78.1.7 ст. 78 ПК України.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків позовної давності, які сплинули за період господарської діяльності Підприємства упродовж січня-грудня 2018 року, що виключає правомірність будь-яких нарахувань з боку контролюючого органу за цей період, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України у чинній редакції, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У період виникнення спірних правовідносин застосування статті 102 ПК України мало свої особливості, а саме: пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Водночас 07 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2118-IX від 03 березня 2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 69, зокрема, підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27 травня 2022 року (дата набрання чинності Законом України № 2260-IX від 12 травня 2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з`явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.

Також колегія суддів звертає увагу, що Закон України № 2118-IX від 03 березня 2022 року шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 69, зокрема, підпунктом 69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий «суцільний» мораторій діяв до 17 березня 2022 року, водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України остаточно був скасований з 27 травня 2022 року.

Підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлює декілька самостійних підстав для проведення документальної позапланової перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Однією із таких підстав є обставина початку процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Виникнення такого права є достатньою підставою для призначення і проведення перевірки, яке має бути реалізоване з обов`язковим дотриманням інших умов, встановлених ПК України, і обмежене виключно граничним строком, про який йдеться у статті 102 ПК України (з урахуванням особливостей у її застосуванні, встановлених у зв`язку із «ковідними» і «воєнними» змінами).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди дійшли правильного висновку, що у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки позивача відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а також про те, що така перевірка могла бути здійснена за період з 01 січня 2018 року. Доводи Підприємства, викладені в касаційній скарзі в цій частині, є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким за порушення п. 134.1.1 ст. 134, п. 44.1, п. 44.2, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. 20.1 ст. 20, пп. 20.1.6 ст. 20 ПК України платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства» на 729 639,00 грн, з яких 616 813,00 грн - за податковими зобов`язаннями, 112 826,00 грн - за штрафними санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором на виконання робіт, укладеним 30.04.2021 у м. Кременчук між ПП ПТК «Візит» в особі директора ОСОБА_2 (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець), останній зобов`язався виконувати роботи по установленню програмного забезпечення у сфері інформаційних технологій та експлуатації засобів обробки даних, а Замовник прийняти виконані роботи по їх фактичному обсягу.

Відповідно до п. 2.1 цього договору, вартість виконання робіт визначається фактичним виконанням робіт, зазначених в п. 1.1, згідно з актами виконаних робіт щомісячно.

За умовою п. 3.1 договору, Замовник оплачує кошти за роботи, передбачені цим договором або попередньою оплатою, або після підписання акту виконаних робіт. Виконавець передає Замовникові виконані роботи по акту здачі-приймання виконаних робіт, в якому вказується вартість виконаних робіт (п. 24.1).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований у статусі фізичної особи-підприємця з 06.06.2014, про що в Реєстрі вчинено запис за №2585000[телефон приховано]. Основним видом економічної діяльності підприємця за КВЕД є: 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем.

Поряд з підприємницькою діяльністю у статусі ФОП ОСОБА_1 з 28.12.2021 здійснював повноваження керівника та співзасновника ТОВ «Візит-Нет», утвореного внаслідок виділу з ПП ПТК «Візит», як свідчать записи Реєстру, досліджені судами.

Судами констатовано, що факт здійснення господарських взаємовідносин на виконання умов договору від 30.04.2021 Виконавець та Замовник у період з 2020 року по 2023 рік документували лише актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), відповідно до змісту яких Виконавцем були виконані «роботи по обслуговуванню комп`ютерних систем» у кількості 1,00 за кожним з актів і варіативністю ціни робіт від 3 000,00 грн до 390 000,00 грн, загалом на суму 862 000,00 грн.

Згідно зі звітами форма 1-дф, поданих з боку ПП ПТК «Візит», ОСОБА_1 є працівником ПП ПТК «Візит», якому нараховувалася і виплачувалася заробітна плата.

Також судами встановлено, що упродовж періоду, охопленого перевіркою, а саме з 2021 року по 2023 рік, ПП ПТК «Візит» документувало придбання послуг з виготовлення та розміщення інформаційних матеріалів від ФОП ОСОБА_2 загалом на суму 463 500,00 грн, у т.ч. за 2021 рік 286 500,00 грн, за 2022 рік 91 000,00 грн, за 2023 рік 86 000,00 грн.

З актуальних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суди встановили, що ОСОБА_2 зареєстрований у статусі фізичної особи-підприємця з 16.11.2016, про що в Реєстрі вчинено запис за №2585000[телефон приховано]. Основним видом економічної діяльності підприємця за КВЕД є: 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Поряд з підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 станом на 01.01.2018 здійснював повноваження засновника ПП ПТК «Візит», станом на 30.09.2024 повноваження директора ПП ПТК «Візит», а нині, поряд з ОСОБА_1 , є співзасновником ТОВ «Візит-Нет» та єдиним засновником ТОВ «Візит-Актив», які утворені внаслідок виділу з ПП ПТК «Візит», як про це свідчать записи Реєстру, досліджені судами.

Придбання позивачем послуг від ФОП ОСОБА_2 здійснювалося без укладення договору. Натомість документування господарських взаємовідносин здійснювалося лише на підставі актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), відповідно до змісту яких Виконавцем (ФОП ОСОБА_2 ) були надані «послуги по виготовленню та розміщенню інформаційних матеріалів» у кількості 1,00 за кожним з актів і варіативністю ціни послуг від 3 000,00 грн до 50 000,00 грн, загалом на суму 463 500,00 грн.

Згідно з вiдомостями про нарахування заробiтної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам 1-дф, поданих з боку ПП ПТК «Візит» до ГУДПС, ОСОБА_2 є працівником ПП ПТК «Візит», якому нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, так як той був директором ПП ПТК «Візит».

Так, об`єктом оподаткування, відповідно до п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон №996-XIV).

Частиною першою статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У справах, предметом розгляду яких є правомірність відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліку фінансових показників господарських операцій, які за висновком контролюючого органу є фіктивними, сталою є практика Верховного Суду, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як уже було зазначено, судами попередніх інстанцій констатовано, що факт господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ПП ПТК «Візит», як і між ФОП ОСОБА_2 та ПП ПТК «Візит», засвідчено лише актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг).

Умовою визнання акту приймання-передачі виконаних робіт первинним документом є те, що він повинен містити всі обов`язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону №996, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.

Натомість, судами встановлено, що в актах, наданих на підтвердження виконання ФОП ОСОБА_1 робіт, відсутня інформація щодо змісту, характеру та обсягу виконаних робіт; розрахунок кількості відпрацьованого часу, у т.ч. періоди проведення встановлення програмного забезпечення, роботи по обслуговуванню комп`ютерних систем та їх результати; розрахунок вартості встановлення програмного забезпечення, роботи по обслуговуванню комп`ютерних систем; кількість залучених фахових працівників для виконання таких послуг. Водночас вартість послуг щоразу змінювалася від 3 000,00 грн до 390 000,00 грн за повної відсутності відомостей про програмне забезпечення, яке було розроблено та, у разі його наявності, відсутня схема технологічного процесу та результати його тестування і впровадження; накладна або рахунок-фактура на придбання встановленого програмного забезпечення; ліцензійний договір або інший документ, що підтверджує право власності або використання програмного забезпечення; акт введення в експлуатацію та інвентаризаційний опис встановленого програмного забезпечення.

В актах виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 не вказано які саме фактично послуги той надавав та в яких обсягах, тому неможливо визначити фактичну вартість наданих послуг, які зазначені в актах виконаних робіт. Вартість послуг щоразу змінювалася від 3 000,00 грн до 50 000,00 грн за повної відсутності відомостей про дату та час розміщення розроблених продуктів на веб-вузлах та веб-порталах, посилання на ці веб-вузли; перелік джерел, з якими працював Виконавець послуг; які саме інформаційні матеріали розміщувались; розрахунок вартості розміщення інформаційних послуг; результати наданих послуг та досліджень. Всі акти мають тотожний зміст, тобто містять інформацію про виконання однакових видів послуг, що надавалися (послуги по виготовленню та розміщенню інформаційних матеріалів).

До перевірки не надано звітів про отримані послуги, в яких засвідчено результати наданих послуг та досліджень; відповідні рекомендації замовнику послуг, а також документи, що підтверджують економічний ефект від таких послуг збільшення обсягу продажу, розміру попиту, доходу, залучення нових покупців. Також відсутні документи, що засвідчують факт виготовлення макетних презентацій, не надано тексти статей та посилання на домени, на яких вони розміщені, не надано підтверджень щодо методів просування сайту, збору аудиторії для реклами та їх результатів. Надані ж до перевірки акти виконаних робіт є узагальнюючими документами, в них містяться лише загальновизнані фрази щодо розміщення інформаційних матеріалів, не зазначено час та період їх надання та необхідну кількість трудового ресурсу для виконання такого виду робіт; розрахунок кількості відпрацьованого часу, у т.ч. періоди проведення послуг, ведення та їх результати.

Не надано до перевірки й завдань Замовника на виконання робіт (послуг) чи будь-якого іншого документу, яким би попередньо узгоджувався з Виконавцем зміст і обсяг передзамовлених робіт (послуг), що у досліджуваних взаємовідносинах є логічним і розумним за відсутності договору в одному випадку та формального договору, який не містить у собі ніяких умов щодо суті та обсягу замовлених робіт (послуг), в іншому випадку.

Відтак, доводи позивача про підтвердження вказаних операцій належними доказами спростовуються наведеним вище.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позов у частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового-рішення №0[телефон приховано] задоволенню не підлягає.

Обґрунтованими є й висновки судів про порушення платником п.п. «г» п. 176.2 ст. 176 ПК України внаслідок подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями про суми виплаченого доходу фізичним особам підприємцям, з огляду на що податковим повідомленням-рішенням №0[телефон приховано] до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати» у розмірі 1 020,00 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], колегія зазначає наступне.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням за порушення п. 201.1 п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 208.1, п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 ПК України внаслідок не складання та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 144 906,62 грн до платника застосовано штраф за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 72453,31 грн.

Висновки контролюючого органу обґрунтовано тим, що позивач помилково ототожнює господарські відносини за участю Discovery Communications Europe Limited (Діскавері Ком`юнікейшинз Юроп Лімітед) (надалі - DCEL) за Договором як роялті. Підпункт 14.1.225 ст. 14 ПК України визначає роялті як плату за надання права користування об`єктами інтелектуальної власності без їх передачі. Всупереч цьому за Договором DCEL залишає за собою всі права, які прямо не були надані Оператору. Позивачу не передаються: майнові авторські права на канали, право переробки, адаптації або інше розпорядження контентом. Тобто, за своєю суттю позивач не отримує прав інтелектуальної власності, які є необхідною та визначальною ознакою роялті.

Судами встановлено, що між Discovery Communications Europe Limited з місцезнаходженням за адресою: Discovery House, Chiswick Park, Building 2, 566 Chiswick High Road, London W4 5YB, United Kingdom, номер компанії 05039068, номер платника ПДВ 115159924 та ПП ПТК «Візит» в особі директора Мельника О.О. з місцезнаходженням за адресою: Україна, 39614, м. Кременчук, б-р Пушкіна, 8, офіс 1 (надалі - Оператор) був укладений Договір №O3RETA0001J6 без дати, датою початку дії якого визначено 01.03.2013 зі строком дії Ліцензії з дати початку до 29.02.2016. Додатковими угодами №2 від 29.03.2016, №3 від 01.03.2017 продовжено термін дії Ліцензії.

Згідно з умовами Договору №O3RETA0001J6 DCEL надає Оператору невиключне право, а Оператор приймає зобов`язання отримувати та розповсюджувати Канали протягом Строку Дії Ліцензії за допомогою платного телебачення у зашифрованому форматі через Системи Розповсюдження всім Абонентам для того, щоб такі Абоненти отримували Канали з Дати Початку або відповідної Дати Запуску, де застосовно до закінчення Строку Дії Ліцензії на Території (так, як кожен термін з великої літери визначено нижче) з урахуванням оплати Оператором Ліцензійного Платежу на користь DCEL згідно положень цього Договору. DCEL залишає за собою всі права, які прямо не були надані Оператору відповідно до цього Договору.

Відповідно до умов пункту 3.1 Договору, Оператор не буде, без попередньої письмової згоди DCEL: (a) передавати або дозволяти іншим транслювати, показувати або рекламувати будь-який з Каналів в будь-якому публічному місці або приміщеннях (включаючи, без обмеження, готелі, мотелі, ресторани, паби, клуби, фітнес-центри, студії, школи, офіси та торгово-розважальні центри); (b) розповсюджувати Канали, окрім як в Місцях Розташування СР, як зазначено в Доповненні 2, в доповнення до Розділу F (Територія); (с) отримувати сигнал Каналів, окрім як він надається Оператору компанією DCEL за Договором, а також Оператору за жодних обставин тощо не дозволяється пропонувати сигнал будь-яких Каналів будь-якій третій особі, якщо іншим чином не було погоджено Сторонами в письмовій формі. З метою уникнення сумнівів, Оператору суворо забороняється отримувати сигнал Каналів від будь-якої третьої особи, якщо іншим чином не було погоджено Сторонами в письмовій формі.

Згідно з пунктом 7.1 Договору, в рахунок винагороди за права, надані Оператору з боку DCEL за цим Договором, Оператор сплачуватиме DCEL Ліцензійний платіж, що розраховується згідно з Розділом N (Виставлення рахунків та порядок розрахунків), з використанням ставок, вказаних в Розділі L (Ліцензійні платежі), та які з метою уникнення сумнівів, вказуються без ПДВ (або еквівалентного податку на продаж).

За умовами Розділу N (Виставлення рахунків та порядок розрахунків) Договору, «Строк оплати» означає період тривалістю 10 днів починаючи з дати виставлення DCEL рахунку (який з метою уникнення непорозумінь, включає рахунки виставлені в електронному вигляді). Оплата в кінці кожного місяця.

На підтвердження факту виконання умов Договору №O3RETA0001J6 в частині щомісячної сплати Оператором Ліцензійних платежів представник позивача надав суду банківські виписки, рахунки DCEL, платіжні доручення в іноземній валюті з призначенням платежу на оплату за Договором №O3RETA0001J6, акти виконання договірних зобов`язань.

Окрім цього факт періодичної сплати Оператором Ліцензійних платежів підтверджується карткою рахунків 632, яка була досліджена контролюючим органом та відображена в акті перевірки.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом 14.1.185 ст. 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Відповідно до пункту 180.2 статті 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Відповідно до п. 208.2 ст. 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами підпункту 196.1.6 статті 196 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Згідно з підпунктом 14.1.225 статті 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об`єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп`ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об`єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об`єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов`язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Відповідно до ст. 420 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать, передачі (програми) організацій мовлення.

Об`єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об`єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є, зокрема, програми (передачі) організацій мовлення (ст. 449 ЦК України).

Так, статтею 452 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав є: 1) право на використання об`єкта суміжних прав; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; 3) право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами Договору №O3RETA0001J6 позивачу надано невиключне право на розповсюдження Каналів ліцензіара за допомогою платного телебачення на території України, а саме - в місцях розташування систем розповсюдження, зазначених у Доповненні 2.

При цьому, відповідно до п. (3) Договору, DCEL залишає за собою всі права, які прямо не були надані Оператору відповідно до цього Договору.

Відповідно до приписів частин 1, 3, 4, 6 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Колегія суддів вважає правильними твердження судів, що Договір №O3RETA0001J6 носить усі необхідні ознаки ліцензійного.

Так, Умовами Договору №O3RETA0001J6 сторонами узгоджено періодичність оплати ліцензійних платежів в кінці кожного місяця.

Отже, зі змісту вказаного ліцензійного договору випливає, що права на використання об`єктів права інтелектуальної власності (на передачі (програми) організацій мовлення) ПП ПТК «Візит» отримало від ліцензіара без можливості їх продажу або здійснення відчуження в інший спосіб та за умови сплати на користь ліцензіара плати у грошовому еквіваленті (долари США), визначеної як ліцензійний платіж.

Відтак, суди обґрунтовано визнали безпідставними твердження контролюючого органу стосовно того, що здійснені позивачем за Договором №O3RETA0001J6 платежі підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах з тих мотивів, що такі не підпадають під визначення роялті, наведеного у підпункті 14.1.225 статті 14 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність застосування до Підприємства штрафу у розмірі 72453,31 грн, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано].

Щодо податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 605 275,00 грн, з яких 484 220,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 121 055,00 грн - за штрафними санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Судами зазначено, що перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 361 801,00 грн, оскільки з боку Підприємства до перевірки не було надано жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" (42225136), ДП "Український Державний Центр Радіочастот" (1181765), ПрАТ "Кременчукгаз" (3351734), ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (4725987), ПАТ АКБ "Індустріалбанк" (13857564), АТ "Укртелеком" (21560766), ТОВ "Інтелект-Сервіс" (22902418), ТОВ РБП "Спектр" (23542583), Державне підприємство спеціального зв`язку (24366929), ПрАТ "ВО "Стальканат-Сілур" (26209430), АТ "Укртрансгаз" (30019801), ТОВ "КГГ Сервіс" (31130409), ТОВ "Телерадіокомпанія "Радіо Кохання" (31451403), ТОВ "Музичний Канал "О-ТВ" (31520094), ПП "Візит-Сервіс" (32334408), ТОВ "НВП Тех-Ас" (35171386), ТОВ "ППП "Екоенерго" (41483284), ТОВ "Дунай Крафт" (42019768), ПП "Будівельно-монтажна фірма "Креатор" (42091006), ТОВ "Полтаваенергозбут" (42223804) (складено акти ненадання документів від 09.05.2025 №387/16-31-07-04-02/1393272, від 16.05.2025 №409/16-31-07-04-02/13932372, від 28.05.2025 №470/16-31-07-04-02/13932372, від 29.05.2025 №474/16-31-07-04-02/13932372, від 30.05.2025 №479/16-31-07-04-02/13932372), що виключає змогу підтвердити здійснення операцій та правомірність їх відображення у податковому обліку ПП ПТК «Візит».

Так, перевіркою з Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що:

протягом грудня 2019 року з боку ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" (42225136) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 3 833,33 грн,

протягом грудня 2019 року з боку ДП "Український Державний Центр Радіочастот" (1181765) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 727,40 грн,

протягом грудня 2019 року з боку ПрАТ "Кременчукгаз" (3351734) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 2 748,68 грн,

протягом січня 2019 року з боку ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (4725987) на адресу ПП ПТК «Візит» була виписана податкова накладна, яка не підтверджена первинними документами, на загальну суму ПДВ 65,49 грн,

протягом липня 2019 року з боку ПАТ АКБ "Індустріалбанк" (13857564) на адресу ПП ПТК «Візит» була виписана податкова накладна, яка не підтверджена первинними документами, на загальну суму ПДВ 3,96 грн,

протягом грудня 2019 року з боку АТ "Укртелеком" (21560766) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 37605,35 грн,

протягом липня 2018 року ТОВ "Інтелект-Сервіс" (22902418) на адресу ПП ПТК «Візит» була виписана податкова накладна, яка не підтверджена первинними документами, на загальну суму ПДВ 539,00 грн,

протягом 2018 року з боку ТОВ РБП "Спектр" (23542583) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 14207,79 грн,

протягом 2018-2019 років з боку Державного підприємства спеціального зв`язку (24366929) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 142,8 грн,

протягом 2018 року з боку ПрАТ "ВО "Стальканат-Сілур" (26209430) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 21485,83 грн,

протягом 2018-2019 років з боку АТ "Укртрансгаз" (30019801) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 2872,48 грн,

протягом 2018-2019 років з боку ТОВ "КГГ Сервіс" (31130409) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 841,35 грн,

протягом 2018-2019 років з боку ТОВ "Телерадіокомпанія "Радіо Кохання" (31451403) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 766,6 грн,

протягом грудня 2018 року з боку ТОВ "Музичний Канал "О-ТВ" (31520094) на адресу ПП ПТК «Візит» була виписана податкова накладна, яка не підтверджена первинними документами, на загальну суму ПДВ 2,00 грн,

протягом 2018-2019 років з боку ПП "Візит-Сервіс" (32334408) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 2514,86 грн,

протягом березня 2018 року з боку ТОВ "НВП Тех-Ас" (35171386) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 5721 грн,

протягом 2018-2019 років з боку ТОВ "ППП "Екоенерго" (41483284) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 2800,08 грн,

протягом квітня 2018 року з боку ТОВ "Дунай Крафт" (42019768) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 41668,17 грн,

протягом 2019 року з боку ПП "Будівельно-монтажна фірма "Креатор" (42091006) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 184,8 грн,

протягом 2019 року з боку ТОВ "Полтаваенергозбут" (42223804) на адресу ПП ПТК «Візит» були виписані податкові накладні, які не підтверджені первинними документами, на загальну суму ПДВ 213945,82 грн.

Судами встановлено, що в ході перевірки інспекторами ГУДПС директору ПП ПТК «Візит» Скрипачовій І.І. вручалися запити про надання пояснень та підтверджуючих документів для проведення перевірки, надаючи відповіді на які Скрипачова І.І. обмежилася наданням відповідей на деякі із запитань, не надаючи при цьому інспекторам ніяких додаткових документів.

У зв`язку з цим відповідачем були складені акти про ненадання документів (копій) в ході проведення перевірки №387/16-31-07-04-02/1393272 від 09.05.2025, №409/16-31-07-04-02/13932372 від 16.05.2025, №470/16-31-07-04-02/13932372 від 28.05.2025, №474/16-31-07-04-02/13932372 від 29.05.2025, №479/16-31-07-04-02/13932372 від 30.05.2025.

Як зазначає позивач, документи фінансово-господарської діяльності ПП ПТК «Візит» за період з 01.01.2017 по 31.12.20219 знищені, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, факт чого підтверджується актом ПП ПТК «Візит» від 31.01.2023 №01. Додав, що у разі відсутності запитуваних документів контролюючий орган не був позбавлений можливості і обов`язку провести зустрічні перевірки з контрагентами позивача з метою документального підтвердження задекларованих позивачем показників податкового кредиту. Сама лише податкова інформація не є тим джерелом, яке згідно з положеннями ст. 83 ПК України може бути підставою для висновків під час проведення перевірок, а відтак не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу; 1825 днів для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 102.3.2 п. 102. 3 ст. 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Судами зазначено, що обсяг періоду, який охоплювався перевіркою (з 01.01.2018 по 30.09.2024), був зумовлений обставинами запровадження декількох мораторіїв на проведення перевірок, запроваджених свого часу у зв`язку з коронавірусною хворобою, а потім у зв`язку з військовим станом, проте позивач цих обставин не врахував та знищив документи фінансово-господарської діяльності ПП ПТК «Візит», строки зберігання яких мали бути продовжені на період зупинення відліку строку давності з огляду на імперативні приписи пункту 44.3 статті 44 ПК України.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку платника, відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України, кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як було вказано вище контролюючим органом були складені акти про ненадання документів (копій) в ході проведення перевірки.

Пунктом 44.5 статті 44 ПК України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суди констатували, що позивач обов`язку щодо відновлення втрачених документів не виконав.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Позивач затребуваних контролюючим органом у ході проведення позапланової перевірки документів не надав, посилаючись на факт їх знищення, який засвідчено актом ПП ПТК «Візит» від 31.01.2023 №1.

Крім того, у встановлений пунктом 44.5 статті 44 ПК України 90-денний термін позивач будь-яких заходів для відновлення знищених документів не вжив та, відповідно, не надав їх до контролюючого органу під час проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки судів, що позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", ДП "Український Державний Центр Радіочастот", ПрАТ "Кременчукгаз", ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", ПАТ АКБ "Індустріалбанк", АТ "Укртелеком", ТОВ "Інтелект-Сервіс", ТОВ РБП "Спектр", Державне підприємство спеціального зв`язку, ПрАТ "ВО "Стальканат-Сілур", АТ "Укртрансгаз", ТОВ "КГГ Сервіс", ТОВ "Телерадіокомпанія "Радіо Кохання", ТОВ "Музичний Канал "О-ТВ", ПП "Візит-Сервіс", ТОВ "НВП Тех-Ас", ТОВ "ППП "Екоенерго", ТОВ "Дунай Крафт", ПП "Будівельно-монтажна фірма "Креатор", ТОВ "Полтаваенергозбут" не були надані контролюючому органу ні під час проведення документальної виїзної перевірки, ні після закінчення перевірки до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а отже в силу вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення звітності, що виключає змогу підтвердити здійснення операцій та правомірність їх відображення у податковому обліку ПП ПТК «Візит», у зв`язку з чим у цій частині позову обґрунтовано відмовлено.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту внаслідок повторного включення податкових накладних за лютий 2022 року на суму 6 666,67 грн та за березень 2022 року на суму 4 617,34 грн.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено розбіжності між даними ЄРПН та даними декларації ПП ПТК «Візит» за лютий 2022 року, а саме з боку ТОВ "Вест Кард" 14.01.2022 було виписано на ПП ПТК «Візит», а 24.01.2022 об 11:54 - зареєстровано (реєстраційний №[номер приховано]) податкову накладну №7042 за січень 2022 року на суму ПДВ 6 666,67 грн з обсягом операцій за ставкою 20% - 33 333,33 грн. У зв`язку з цим ПП ПТК «Візит» було включено до податкового кредиту суму за цією податковою накладною у декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року від 18.02.2022 №[номер приховано], а потім ще й у декларацію з податку на додану вартість за лютий 2022 року від 18.03.2019 №[номер приховано]. Тобто, Підприємством було здійснено повторне включення податкової накладної №7042 до податкового кредиту у лютому 2022 року, що призвело до завищення податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року на суму ПДВ 6 666,67 грн.

Крім цього перевіркою встановлено розбіжності між даними ЄРПН та даними декларації ПП ПТК «Візит» за лютий 2022 року, а саме з боку ТОВ "Даталайн" 28.02.2022 були виписані на ПП ПТК «Візит», а 08.06.2022 о 17:52 зареєстровані за №№ [номер приховано], [номер приховано] податкові накладні №№ 366, 367 за лютий 2022 року на суму ПДВ 900,67 грн та 3 716,67 грн відповідно (загалом на суму 4617,34 грн). У зв`язку з цим ПП ПТК «Візит» було включено до податкового кредиту суми по вищезазначеним податковим накладним до декларацій з податку на додану вартість за лютий 2022 року від 18.03.2019 №[номер приховано] та за березень 2022 року від 17.04.2019 №[номер приховано]. Тобто, Підприємством було здійснено повторне включення цих податкових накладних до податкового кредиту у березні 2022 року, що призвело до завищення податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року на суму ПДВ 4 617,34 грн.

Судами встановлено, що надаючи в ході проведення перевірки письмові пояснення з приводу встановлених розбіжностей між даними ЄРПН та даними декларацій з ПДВ, тодішній директор ПП ПТК «Візит» І.Скрипачова повідомляла контролюючий орган про обставини того, що для успішного ведення своєї господарської діяльності Підприємство використовує послуги постійного доступу до мережі Інтернет, які надає ТОВ "Даталайн" (код 33398404). У лютому 2022 року на підставі належним чином складених первинних документів Підприємством був відображений податковий кредит у декларації з ПДВ згідно з п. 322 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, а у березні від контрагента були отримані податкові накладні на ті ж самі суми та відображені помилково у декларації з ПДВ за березень 2022 року, внаслідок чого податковий кредит з ПДВ було помилково задвоєно. Сума податкового кредиту 4617,34 грн відображена у декларації з ПДВ за березень 2022 року помилково.

15.02.2022 ПП ПТК «Візит» сплатило передплату за пальне на користь ТОВ "Вест Кард" (код 43603592). У декларації з ПДВ за лютий 2022 року помилково відображено податковий кредит так само за первинною документацією та податковою накладною отриманою від контрагента. Сума податкового кредиту вказана у декларації з ПДВ за лютий 2022 року повинна дорівнювати 6666,67 грн згідно з даними ЄРПН.

Отже, позивач як у випадку з ТОВ "Даталайн" підтвердив факт завищення податкового кредиту у декларації з ПДВ за березень 2022 року внаслідок помилкового задвоєння показника ПДВ за податковими накладними №№ 366, 367, складеними ТОВ "Даталайн"14.01.2022, так і у випадку з ТОВ "Вест Кард" підтвердив факт помилкового відображення податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2022 року на суму ПДВ 6 666,67 грн.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за період з 01.01.2018 по 30.09.2024 наведено у додатку 12 до акту перевірки.

З огляду на викладене, заперечення позивача з цього приводу обґрунтовано відхилено судами, а позов у відповідній частині вимог визнано необґрунтованим.

Щодо не нарахування Підприємством «компенсуючого» ПДВ у розмірі 33818,04 грн на суму паливно-мастильних матеріалів та матеріалів, які використано у господарській діяльності позивача у період перебування на єдиному податку.

Судами зазначено, що перевіркою встановлено, що на підставі заяви ПП ПТК «Візит» від 29.03.2022 за реєстраційним №[номер приховано] щодо застосування спрощеної системи оподаткування 3 групи за ставкою оподаткування 2% з 01.04.2022, ГУДПС в особі Кременчуцької ДПІ на підставі п.п. 9.8 п. 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України було здійснено реєстрацію ПП ПТК «Візит» у статусі платника єдиного податку 3 групи з 01.04.2022, дата закінчення застосування ставки та групи 31.07.2023.

За даними бухгалтерського обліку, а саме даних головної книги за 2022 рік, оборотно-сальдової відомості за 1 квартал 2022 року, журналу-ордеру по рахунку 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», станом на 31.03.2022 по Підприємству рахувалось дебетове сальдо у розмірі 169 090,22 грн за придбані паливно-мастильні матеріали та матеріали по постачальниках по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», сума ПДВ по якій була включена до складу податкового кредиту, а паливно-мастильні матеріали були використані у періоді перебування на спрощеній системі оподаткування (списані за даними бухгалтерського обліку у квітні 2022 року). Згідно з даними Балансу підприємства станом на 31.03.2022 (Форма №1-м), поданого до контролюючого органу, Підприємство декларує запаси (рядок 1100) у розмірі 169,1 тис. грн.

Відповідно до пп. 9.9 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, які використані (поставлені, реалізовані) платником єдиного податку третьої групи в період застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, в операціях, що не є об`єктом оподаткування, платник податку на додану вартість зобов`язаний не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому здійснено відновлення його реєстрації платником податку на додану вартість, нарахувати податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу.

Суди зауважили, що враховуючи те, що у серпні 2023 ПП ПТК «Візит» відновлено у статусі платника ПДВ, то такий платник у відповідності до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України повинен був нарахувати податкові зобов`язання на суми придбаних до початку застосування спрощеної системи паливно-мастильних матеріалів та матеріалів, зазначених в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 201 та 203 за 1 квартал 2022 року, на суму ПДВ.

Так, перевіркою рядка 4 «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПКУ за основною ставкою» за період з 01.01.2018 по 30.09.2024 у загальній сумі ПДВ 0 грн встановлено, що Підприємство не нараховувало «компенсуючий» ПДВ у розмірі 33 818,04 грн на суму паливно-мастильних матеріалів та матеріалів, які використано в господарській діяльності у період перебування на єдиному податку, чим порушено п. 198.5 ст. 198, пп. 9.9 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого ПП ПТК «Візит» занижено податкове зобов`язання за серпень 2023 року у розмірі 33 818,04 грн.

В обґрунтування вищевикладеного, представник позивача зазначив, що товарні залишки числились на Рах 203 (ПММ) та на Рах 201 (Сировина і матеріали). Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за період з 01.04.2022 по 31.07.2022 «товарні» залишки по вказаному рахунку придбані ще до переходу на єдиний податок, не використовувались у господарській діяльності у період перебування на спрощеній системі. Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 за період з 01.04.2022 по 31.07.2022 лише «товарні» залишки - Бензин придбані ще до переходу на єдиний податок використовувались у господарській діяльності у період перебування на спрощеній системі. Тож база для оподаткування становить 3006,70 грн, а не 169 090,22 грн, як визначив контролюючий орган. Відповідно сума ПДВ по незареєстрованій податковій накладній, за твердженням представника позивача, складатиме 601,34 грн (20%), тоді як розмір штрафної санкції становитиме 150,34 грн (25%), а не 3400,00 грн.

Тож, як зауважили суди, представник позивача фактично визнає порушення п. 198.5 ст. 198, п.п. 9.9 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України в частині не нарахування «компенсуючого» ПДВ на суму паливно-мастильних матеріалів, які використано в господарській діяльності у період перебування на єдиному податку, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 «Паливо», хоча й оскаржує відповідне податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.

Судами зазначено, що головний державний інспектор ГУДПС Іванко Ірина Олексіївна, яка брала участь у проведенні перевірки та написанні акту перевірки, у судовому засіданні повідомила, що у тексті акту перевірки на стор. 33 - 37 міститься описка в частині означення дня переходу платника зі спрощеної системи на загальну, де помилково було зазначено про серпень 2022 року, тоді як в дійсності перехід відбувся 01.08.2023. Це потягло за собою відповідні описки у заявах по суті (відзиві, запереченні) та у додаткових поясненнях відповідача.

Отже, вірний період перебування позивача на спрощеній системі у період з 01.04.2022 по 31.07.2023.

Щодо висновку перевірки про факт використання позивачем у період перебування спрощеній системі товарно-матеріальних цінностей, відображених по рахунку 201 «Сировина і матеріали» головний державний інспектор ГУДПС Іванко Ірина Олексіївна повідомила, що, як і відображено в акті, в ході перевірки аналізувалася оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 «Сировина і матеріали» за 1 квартал 2022 року, тобто за період, який передує моменту переходу на спрощену систему. Із вказаної відомості інспектором було встановлено наявність дебетового сальдо з ПДВ у розмірі 166 083,52 грн за номенклатурою товарів, які відображені у відповідній графі відомості (конденсатор для електронних баластів, електролітичний конденсатор, запобіжник, мікросхема, абонентський термінал, автоматичний вимикач, батарейки, вита пара, тощо).

Зважаючи на обставини того, що Підприємство є працюючим суб`єктом господарювання інспектором було зроблено висновок про використання усієї номенклатури товарів у господарській діяльності позивача під час перебування на спрощеній системі, оскільки це був достатньо тривалий період.

На запитання суду чи досліджувалася під час перевірки оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 «Сировина і матеріали» за період перебування платника на спрощеній системі, тобто за період з 01.04.2022 по 31.07.2023, інспектор повідомила, що така не досліджувалася, оскільки не надавалася платником. Додала, що перевірка проходила дуже важко, оскільки платник не сприяв у її проведенні. Попередній бухгалтер документів до перевірки не надавала, а новопризначений бухгалтер не мав доступу до повного обсягу документів, які запитували інспектори. У зв`язку з цим інспекторами неодноразово складалися акти про ненадання до перевірки запитуваних документів.

Інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей на Підприємстві ні упродовж перевіреного періоду, ні під час податкової перевірки не проводилася.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що висновок перевірки про використання (поставку, реалізацію) платником товарно-матеріальних цінностей, зазначених в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 201 «Сировина і матеріали» за 1 квартал 2022 року на суму ПДВ 166 083,52 грн у період перебування на спрощеній системі з 01.04.2022 по 31.07.2023 ґрунтується на суб`єктивних припущеннях ревізора, які не підтверджені шляхом дослідження документів бухгалтерського обліку за відповідний період у зв`язку з їх ненаданням платником.

Колегія погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що висновок перевірки щодо використання (поставки, реалізації) позивачем товарно-матеріальних цінностей, зазначених в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 201 «Сировина і матеріали» за 1 квартал 2022 року на суму ПДВ 166 083,52 грн у період перебування на спрощеній системі з 01.04.2022 по 31.07.2023 є недоведеним належними засобами доказування, а тому підлягає виключенню його з переліку порушень, встановлених позаплановою перевіркою.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З моменту переходу платника податків на спеціальний режим спрощеної системи оподаткування, запроваджений на період воєнного стану, його реєстрація платником ПДВ не припиняється остаточно, а лише тимчасово призупиняється. Це пов`язано з тим, що перехід на цей спеціальний режим за своєю суттю є тимчасовим, і після завершення воєнного стану (або добровільного виходу з цього режиму) платник податків автоматично повернеться до своєї попередньої системи оподаткування, і, відповідно, реєстрація платником ПДВ відновиться.

Разом із цим законодавець передбачив, що у період використання спеціального режиму всі операції платника податку не є об`єктом оподаткування ПДВ. Водночас, з аналізу вищезазначених норм слідує, що при поновленні статусу платника ПДВ суб`єкт господарювання продовжує використовувати під час податкового обліку показники (зокрема, податкового кредиту), сформовані до переходу на спеціальну систему. Проте операції, які здійснювались у період дії цього спеціального режиму, не будуть враховуватись при подальшому визначенні розміру такого податкового кредиту. Це означає, що суми ПДВ за податковими накладними, складеними за операціями в період перебування на тимчасовому спрощеному режимі, не беруться до уваги під час обрахунку показників ПДВ після поновлення статусу платника ПДВ.

Крім того, згідно з положеннями пункту 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України, який передбачає, що за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість до початку застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, які використані (поставлені, реалізовані) платником єдиного податку третьої групи в період застосування особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом, в операціях, що не є об`єктом оподаткування, платник податку на додану вартість зобов`язаний не пізніше останнього дня звітного періоду, в якому здійснено відновлення його реєстрації платником податку на додану вартість, нарахувати податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу.

Вказана норма додатково підтверджує, що після повернення платника податків зі спеціальної спрощеної системи на загальну, він має право скористатися податковим кредитом, який був сформований до переходу на спрощену систему.

Проте, законодавець встановлює додатковий обов`язок для такого платника: якщо певні товари, послуги або необоротні активи були придбані (або виготовлені) платником, коли він ще був зареєстрований як платник ПДВ, але використані або реалізовані вже в період перебування на спрощеній системі, тобто у період, коли операції не підлягали оподаткуванню ПДВ, то після поновлення реєстрації платником ПДВ він повинен належним чином відобразити ці активи у своїй податковій звітності. Зокрема, платник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо платник придбав активи з ПДВ (і сформував податковий кредит), але потім використав їх у період, коли не був платником ПДВ, то після повернення на загальну систему він має компенсувати це шляхом нарахування відповідних податкових зобов`язань. Це правило гарантує, що податковий кредит, отриманий платником до переходу на спрощену систему, буде використовуватись коректно лише для операцій, що оподатковуються ПДВ, а не для операцій, що були здійснені у період звільнення від цього податку.

Як уже було зазначено, представник позивача не заперечував того факту, що ПММ та ТМЦ, які відображені в оборотно-сальдових відомостях по Рах 203 (ПММ) та на Рах 201 (Сировина і матеріали) за 1 квартал 2022 року, на момент переходу на спеціальний режим спрощеної системи оподаткування, запроваджений на період воєнного стану, перебували на залишках Підприємства. При цьому у період з 01.04.2022 по 31.07.2023 Підприємством були використані лише паливно-мастильні матеріали, тоді як залишки ТМЦ по Рах 201 (Сировина і матеріали) станом на 31.07.2023 залишалися у незмінному стані, на підтвердження чого надав оборотно-сальдову відомість Підприємства по рахунку 201 за 01.04.2022 31.07.2022.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо правильності висновку перевірки щодо обов`язку ПП ПТК «Візит» нарахувати у відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України податкові зобов`язання за серпень 2023 року лише на суму придбаних до початку застосування спрощеної системи паливно-мастильних матеріалів, яка складає 3006,70 грн і яка є базою для оподаткування. Відповідно сума ПДВ по таким незареєстрованим податковим накладним (згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], т. 1 а.с. 41 зворот) складатиме 601,34 грн (3006,70 грн х 20%), тоді як розмір штрафної санкції становитиме 150,34 грн (601,34 грн х 25%).

Крім того, з урахуванням з`ясованих судами обставин щодо недоведеності висновків перевірки про використання (поставку, реалізацію) платником у період перебування на спрощеній системі з 01.04.2022 по 31.07.2023 товарно-матеріальних цінностей, зазначених в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 201 «Сировина і матеріали» за 1 квартал 2022 року на суму ПДВ 166 083,52 грн, який (висновок) ґрунтується лише на суб`єктивних припущеннях ревізора, суди обґрунтовано визнали неправомірним нарахування платнику ПДВ у розмірі 33 216,70 грн (166 083,52 грн х 20%) та застосування штрафної санкції у розмірі 8 304,17 грн (33216,70 грн х 25%).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] підлягає скасуванню лише в частині збільшення ПП ПТК «Візит» суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими та/або іншими зобов`язаннями у межах суми 33 216,70 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в межах суми 8 304,17 грн, а позов у відповідній частині вимог - задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким до платника за фактом не складення та не реєстрації у відповідності до п. 198.5 ст. 198 ПК України зведеної податкової накладної на загальну суму ПДВ 33 818,00 грн за серпень 2023 року застосовано штраф у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень, як це передбачено абзацом четвертим пункту 1201.2 статті 1201 ПК України.

Відповідно до вказаної норми ПК України, у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Судами встановлено, що доведений перевіркою обсяг постачання (без податку на додану вартість) у період перебування ПП ПТК «Візит» на спрощеній системі, на якій Підприємство не склало та не зареєструвало зведену податкову накладну у серпні 2023 року, складає 3 006,70 грн (Рах 203 (ПММ)), а не 169 090,00 грн, як помилково визначив контролюючий орган у розрахунку до податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано].

Тому, судами правильно зазначено, що для визначення розміру штрафу базою для його обчислення має братися обсяг постачання у сумі 3 006,70 грн, 5% (абз. 4 п. 1201.2 ст. 1201 ПК України) від якого складає 150,34 грн.

Відтак, нарахування податковим повідомленням-рішенням №0[телефон приховано] штрафу саме у розмірі 3 400,00 грн обґрунтовано визнано судами є неправомірним, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення в частині нарахування ПП ПТК «Візит» штрафу у розмірі 3 249,66 грн (3400,00 грн - 150,34 грн) підлягає скасуванню, а позов у відповідній частині вимог задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким платнику у порядку п. 121.1 ст. 121 ПК України нараховано штраф у розмірі 1020,00 грн у зв`язку з обставинами того, що на запити контролюючого органу в ході перевірки щодо надання документів, таких документів з боку ПП ПТК «Візит» надано не було,.

Як встановлено судами, в ході перевірки відповідно пп. 20.1.6, пп. 20.1.14 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 ПК України до ПП ПТК «Візит» надавалися запити від 07.05.2023 №1, від 20.05.2025 №2, від 28.05.2025 №3 про надання документів до перевірки.

Підприємством були надані пояснення від 28.05.2025 №26 та акт від 31.01.2023 №01 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», затверджений директором Мельник Р.О., згідно з яким відібрані для знищення як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення документи згідно з переліком справ «Документальне оформлення фінансово-господарської діяльності ПП ПТК «Візит» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, у т.ч. щодо: документального оформлення фінансово-господарської діяльності за 1 кв. 2018 року, за 2 кв. 2018 року, за 3 кв. 2018 року, за 4 кв. 2018 року, за 1 кв. 2019 року, за 2 кв. 2019 року, за 3 кв. 2019 року, за 4 кв. 2019 року.

У зв`язку з цим інспекторами ГУДПС були складені акти про ненадання документів від 09.05.2025 №387/16-31-07-04-02/1393272, від 16.05.2025 №409/16-31-07-04-02/13932372, від 28.05.2025 №470/16-31-07-04-02/13932372, від 29.05.2025 №474/16-31-07-04-02/13932372, від 30.05.2025 №479/16-31-07-04-02/13932372.

Станом на 30.05.2025 платником не надано до перевірки оригінали або завірені належним чином копії оборотно-сальдової відомості, сформованої у відповідності до податкових періодів, по яких здійснювалося звітування, а саме - за період 2018-2019 роки, первинні банківські документи: виписки, регістри бухгалтерського обліку та платіжні доручення за період 2018-2019 роки, первинні бухгалтерські та інші документи щодо придбання/реалізації товарів (послуг) за період 2018-2019 роки, розрахункові документи: платіжні доручення або інші документи, що свідчать про виконання грошових зобов`язань за період 2018-2019 роки, касові книги та первинні касові документи за період 2018-2019 роки, інші документи, які не увійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов`язані із формуванням показників, пояснення тощо за період 2018-2019 роки, документи щодо виділу ТОВ «Візит Нет» (податковий номер 44422848), договори по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 , інформацію щодо появи у власності ПП ПТК "Візит" автомобілів, договори купівлі-продажу транспортних засобів.

Судами стверджено, що представник позивача факту ненадання Підприємством до перевірки вищезазначених документів не заперечував. Натомість посилався на обставини знищення частини документів фінансово-господарської діяльності ПП ПТК «Візит» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019.

Як встановлено судами та вже було зазначено в цій постанові, позивач затребуваних контролюючим органом у ході проведення позапланової перевірки документів не надав, оскільки знищив їх, не врахувавши як вимог законодавства щодо продовження термінів проведення перевірок на час запровадження мораторіїв, так і приписів Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за №571/20884.

У встановлений пунктом 44.5 статті 44 ПК України 90-денний термін позивач будь-яких заходів для відновлення знищених документів не вжив та, відповідно, не надав їх до контролюючого органу під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано] є правомірним, у зв`язку з чим позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано], яким за порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 8.1, п. 8.2 ст. 8 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1588, до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 4 080,00 грн у зв`язку з неподанням 4 повідомлень за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (автотранспорті засоби).

Судами зазначено, що в охоплений перевіркою період ПП ПТК «Візит» у господарській діяльності здійснювало використання адміністрації, бухгалтерії, автомобілів, кабельного телебачення, кабельної ЛЕП. У період з 01.01.2018 по 30.09.2024 ПП ПТК «Візит» не подавало повідомлення за формою 20-ОПП - відомості про об`єкти оподаткування:

1.Код типу об`єкта оподаткування « 20», Назва об`єкта оподаткування Автомобіль, Найменування - Автомобіль ВАЗ;

2.Код типу об`єкта оподаткування « 20», Назва об`єкта оподаткування Автомобіль, Найменування - Автомобіль ВАЗ 2107;

3.Код типу об`єкта оподаткування « 20», Назва об`єкта оподаткування Автомобіль, Найменування - Автомобіль Шкода;

4.Код типу об`єкта оподаткування « 34», Назва об`єкта оподаткування автотранспорт, Найменування - Мікроавтобус IVEKO.

Витрати на утримання будівель та транспортних засобів відносились до витрат та відображалися у фінансовому звіті малого підприємства, чим допущено порушення у вигляді невнесення інших змін до своїх облікових даних (не подано 4 повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням).

Підприємство вказувало, що форма 20-ОПП подається лише стосовно об`єктів оподаткування, через які провадиться господарська діяльність. Виявлені перевіркою автомобілі Підприємства не включені до форми звітності 20-ОПП, оскільки передані іншим підприємствам, розукомплектовані, несправні, у період з 01.01.2018 по 30.09.2024 не мали ніякого стосунку до провадження Підприємством господарської діяльності.

Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 ПК України. Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

Судами встановлено, що за юридичною особою ПП ПТК «Візиту» значаться зареєстрованими на праві власності наступні транспортні засоби: ВАЗ 2107, 1998 року виробництва, номерний знак: НОМЕР_1 ; ВАЗ 2107, 1996 року виробництва, номерний знак: НОМЕР_2 ; Skoda Остаvіа Тоur 1,8І, 2008 року виробництва, номерний знак: НОМЕР_3 ; ВАЗ 21070 ЗНГ, 2005 року виробництва, номерний знак: НОМЕР_4 ; автобус пасажирський-cіd Iveco Тurво Dеіlu 30.8V, 1996 року виробництва, номерний знак: НОМЕР_5 .

Відтак, у власності позивача перебуває 5 зареєстрованих транспортних засобів, хоча нарахування контролюючий орган здійснив лише за 4 транспортні засоби.

Згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Враховуючи виявлений факт неподання платником повідомлень за формою №20-ОПП, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що контролюючий орган правомірно у відповідності до приписів п. 117.1 ст. 117 ПК України визначив розмір штрафної санкції у розмірі 4080,00 грн (1020,00 грн х 4), відтак вимога Підприємства про скасування податкового повідомлення-рішення №0[телефон приховано] задоволенню не підлягає.

Відтак, переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційні скарги Приватного підприємства «Приватна телекомпанія «Візит» та Головного управління ДПС в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі №440/14710/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В.П. Юрченко І.Я.Олендер І.А. Гончарова