Ухвала № 141380188 у справі № 420/4585/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №420/4585/26

адміністративне провадження № К/990/49247/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року

у справі №420/4585/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2016- 2018 роки в розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 починаючи з 17 серпня 2025 року для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати відповідача провести з 17 серпня 2025 року перерахунок її пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016- 2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, передбачені відповідно постановами Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року №251 (далі - постанова КМУ №251), «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127 (далі - постанова КМУ №127), «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118 (далі - постанова КМУ №118), «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168 (далі - постанова КМУ №168), «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 (далі - постанова КМУ №185) та «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року №209 (далі - постанова КМУ №209), і виплатити недоотримані суми пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року, позов задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 27 жовтня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Спір у цій справі стосується перевірки правомірності дій пенсійного органу щодо проведення індексації та перерахунку пенсії позивачки, тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ця справа є справою незначної складності.

За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім установлених цією нормою випадків.

Отже, для касаційного перегляду таких судових рішень недостатньо лише навести доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права: скаржник має визначити передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження та належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.

На обґрунтування можливості касаційного перегляду судових рішень у справі незначної складності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та стверджує, що розгляд цієї справи Верховним Судом має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.

Колегія суддів вважає, що скаржником не визначено конкретного питання права, яке, на його переконання, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та не наведено конкретних аргументів щодо існування правової невизначеності, неоднакового застосування відповідної норми права або необхідності формування чи зміни правового підходу Верховного Суду.

Твердження скаржника лише про фундаментальне значення порушеного у справі питання права не свідчить про наявність винятку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, без наведення ним конкретної правової проблеми, вирішення якої Верховним Судом було б необхідним для забезпечення єдності правозастосовчої практики або подальшого розвитку права.

Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики і розвитку права.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27).

Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39- 50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32- 47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).

Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).

Порівняльно-правове підтвердження допустимості встановлення процесуальних умов доступу до касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann GbR, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значення порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.

З огляду на наведене передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України винятку, який би давав підстави для здійснення касаційного перегляду судових рішень у цій справі, скаржником не обґрунтовано.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, визначених пунктами 1- 4 цієї частини.

Разом із тим зі змісту касаційної скарги не вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначило хоча б одну з передбачених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження та навело належне обґрунтування такої підстави.

Скаржник не посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування конкретного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, не обґрунтовує необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, застосованого судом апеляційної інстанції, не визначає конкретної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а також не наводить передбачених частинами другою або третьою статті 353 КАС України процесуальних порушень як підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Верховний Суд не наділений повноваженнями самостійно визначати замість скаржника підставу касаційного оскарження та формувати її правове обґрунтування, оскільки це суперечило б принципу диспозитивності адміністративного судочинства.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі належно визначеної та обґрунтованої підстави касаційного оскарження унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, що виключає можливість її прийняття для здійснення касаційного перегляду.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників справи, зміст доводів касаційної скарги, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу серед інших справ відповідної категорії, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №420/4585/26, не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що скаржник не визначив та належним чином не обґрунтував жодної з підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, а також не обґрунтував наявності винятку, визначеного підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення цієї категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 10 лютого 2025 року у справі №580/5315/24, від 20 березня 2025 року у справі №160/15692/24, від 31 березня 2025 року у справі №420/30425/24.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі №420/4585/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа