Ухвала № 141380225 у справі № 500/5979/25 від 10.11.2026

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 500/5979/25

адміністративне провадження № К/990/48361/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року (колегія у складі суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М., Пліша М.А.)

у справі № 500/5979/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом Міністерства оборони України (далі також - Міноборони, відповідач, скаржник), в якому просив:

- визнати протиправними дії Міноборони щодо повернення ОСОБА_1 заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, на доопрацювання;

- зобов`язати комісію Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 відмовлено у задоволенні позову.

Надалі Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10.09.2026 задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 та ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

22.10.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міноборони, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.12.2025. Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржником визначений п. 3 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

При цьому попередньо, 06.10.2026 відповідач вже звертався із касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 500/5979/25, однак зазначена касаційна скарга була йому повернута ухвалою Верховного Суду від 19.10.2026.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Нормами ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Зокрема обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Так, ухвалою Верховного Суду від 19.10.2026 касаційну скаргу Міноборони на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі № 500/5979/25 повернуто на підставі п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України у зв`язку з неналежним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу.

У повторно поданій касаційній скарзі відповідач знову визначає підставою касаційного оскарження п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 11, 21 та 29 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Водночас саме по собі зазначення відповідних пунктів нормативно-правового акта не свідчить про належне обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження.

Зокрема, скаржник не конкретизував правового питання, яке потребує вирішення Верховним Судом, не обґрунтував необхідності формування нового висновку щодо застосування зазначених положень Порядку № 975 з урахуванням його редакції, застосовної до спірних правовідносин, та не пояснив, у чому саме полягає неправильне застосування цих положень судом апеляційної інстанції.

Крім того, правові питання щодо необхідності подання документів на підтвердження причин та обставин поранення військовослужбовця, а також доказового значення висновків військово-лікарської комісії вже були предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постановах від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, від 12.05.2020 у справі № 808/552/18 та від 17.11.2022 у справі № 320/5174/19.

Проте скаржник не навів мотивів, які б свідчили про неможливість застосування сформульованих Верховним Судом правових підходів до спірних правовідносин та необхідність формування нового висновку щодо застосування відповідних норм права.

Натомість доводи повторно поданої касаційної скарги за своїм змістом переважно відтворюють доводи попередньої касаційної скарги та зводяться до незгоди скаржника з висновком суду апеляційної інстанції щодо правового значення наявних у справі документів, зокрема постанови військово-лікарської комісії та довідки про обставини травми.

Отже, повторно подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.

У взаємозв`язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).

У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга Міноборони підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Повернути Міністерству оборони України касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі № 500/5979/25.

2. Роз?яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук