Постанова № 141380249 у справі № 260/8753/25 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №260/8753/25

адміністративне провадження № К/990/37227/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №260/8753/25

за позовом ОСОБА_1

до Закарпатської обласної ради, Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Заклад охорони здоров`я - комунальне підприємство «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація»,

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - закладу охорони здоров`я, визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Глазька С.М. та Хобор Р.Б.),

УСТАНОВИВ

Короткий виклад обставин і судових рішень у справі

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської обласної ради (далі - відповідач-1), Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (далі - КУ «Управління спільною власністю територіальних громад», відповідач-2, скаржник), третя особа - Комунальне підприємство «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація» (далі - КП «Центральна районна аптека №14», третя особа), у якому просила:

- відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - закладу охорони здоров`я КП «Центральна районна аптека №14»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради №1056 від 21 березня 2024 року «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація», а також рішення, прийняті на виконання цього акта;

- визнати протиправним та нечинним рішення Закарпатської обласної ради №1670 від 20 грудня 2019 року «Про Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020-2025 роки»;

- зобов`язати Закарпатську обласну раду та Комунальну установу «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради вжити передбачені законодавством заходи та повернути вилучене комунальне майно - будівлю аптеки загальною площею 447,76 кв.м за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Тересва, вул. Народна, 87, від Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради до Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація» на забезпечення статутної діяльності закладу охорони здоров`я та інтересів громади.

2. Позивачка обґрунтувала вимоги тим, що як член територіальної громади має право на доступ до послуг у сфері охорони здоров`я, забезпечення лікарськими засобами та законне управління комунальним майном. На її думку, рішення про ліквідацію аптеки та відповідна програма прийняті без належного врахування потреб населення, всупереч вимогам гласності й належної процедури.

3. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року (суддя Гаврилко С.Є.) провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не мають публічно-правового характеру, оскільки заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на відновлення цивільної правоздатності та господарської компетенції юридичної особи - КП «Центральна районна аптека №14», припиненого внаслідок ліквідації. Суд зазначив, що спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи стосується можливості такої особи мати права й обов`язки та брати участь у відповідних правовідносинах, а тому за своєю правовою природою є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.

5. Суд першої інстанції, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15 та судовому рішенні від 29 травня 2024 року у справі №914/2039/23, зазначив, що такі спори підлягають розгляду за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу. На переконання суду, вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Закарпатської обласної ради також спрямовані на відновлення правоздатності ліквідованого комунального підприємства, а тому не змінюють господарсько-правового характеру спору.

6. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а право позивачки на судовий захист може бути реалізоване шляхом звернення до господарського суду. Відтак, керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закрив провадження у справі.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Скасовуючи ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково звів предмет спору виключно до питання відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, не врахувавши змісту та характеру інших заявлених позовних вимог. На переконання суду апеляційної інстанції, спір стосується захисту прав та інтересів позивачки як члена територіальної громади у зв`язку з прийняттям органом місцевого самоврядування рішень щодо ліквідації комунального закладу охорони здоров`я, скорочення мережі комунальних аптек та управління комунальним майном.

9. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскаржувані рішення прийняті Закарпатською обласною радою під час здійснення владних управлінських функцій у сфері охорони здоров`я та зачіпають права й інтереси членів територіальної громади. Суд також виходив із відсутності між сторонами спору про право на майно, корпоративних правовідносин та позовних вимог майнового характеру, наголосивши, що позивачка звернулася до суду як фізична особа з метою захисту своїх прав, а не як учасник господарських правовідносин.

10. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір має публічно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому передбачені пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження були відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

11. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

12. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень частини четвертої статті 140, статті 143 Конституції України, статей 1, 2, 6, 10, 16, 43, 59, 60, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 2, 4, 19 КАС України, статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини другої статті 169 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

13. Так, скаржник вказує на неврахування висновку, викладеного у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 12 лютого 2020 року у справах №1340/5441/18 та №813/1368/18, і сформувала висновок про те, що спори щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування про ліквідацію юридичної особи комунальної форми власності є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

14. Скаржник зазначає, що правовідносини у справі №260/91/19 та у справі, яка розглядається, є подібними, оскільки в обох випадках фізична особа - член територіальної громади оскаржує рішення представницького органу місцевого самоврядування щодо ліквідації закладу охорони здоров`я комунальної форми власності.

15. Крім того, скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2021 року у справі №766/20776/17, відповідно до якого сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції; для визначення юрисдикції необхідно з`ясувати характер спірних правовідносин та те, у якій саме якості діяв відповідний суб`єкт.

16. Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 169 ЦК України, статті 2, частини першої статті 71, частини першої статті 59, абзацу другого статті 1 та частини першої статті 6 Закону №280/97-ВР у правовідносинах, коли член територіальної громади, який, на думку скаржника, переслідує власний господарський інтерес, звертається до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування про ліквідацію комунального підприємства.

17. На обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження скаржник також посилається на те, що Закарпатська обласна рада, приймаючи рішення про ліквідацію комунального підприємства, реалізовувала повноваження засновника та суб`єкта управління комунальною власністю, а не публічно-владні управлінські функції щодо позивачки.

18. Крім того, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала у господарських правовідносинах із КП «Центральна районна аптека №14» на підставі договору оренди від 12 січня 2007 року, пов`язаного з використанням нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження наявності у позивачки приватного майнового інтересу скаржник посилається на судові рішення у справах №260/5061/22, №907/182/23, №907/864/25 та №907/672/25, які, на його переконання, свідчать про те, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані не на захист прав позивачки як члена територіальної громади, а на відновлення господарських правовідносин із комунальним підприємством з метою подальшого користування майном комунальної власності в підприємницьких цілях.

19. Разом з тим скаржник зазначає, що КП «Центральна районна аптека №14» фактично не здійснювало господарської діяльності як заклад охорони здоров`я щонайменше з 2020 року, а матеріали справи не містять доказів користування позивачкою послугами цього підприємства як закладу охорони здоров`я, що, на думку скаржника, ставить під сумнів наявність у позивачки саме публічно-правового інтересу, на захист якого вона звернулася до суду.

20. У касаційній скарзі Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради просить Верховний Суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року і залишити в силі ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року.

Позиція інших учасників справи

21. 04 вересня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Батрин Станіслав Віталійович, звернулася з відзивом на касаційну скаргу Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад».

22. У відзиві позивачка заперечує проти її задоволення, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.

23. Позивачка зазначає, що предметом спору є правомірність рішень органу місцевого самоврядування щодо ліквідації комунального закладу охорони здоров`я, прийнятих без належного врахування інтересів територіальної громади та оцінки наслідків скорочення мережі комунальних аптек. Наголошує, що позивачка звернулася до суду як член територіальної громади з метою захисту свого права на охорону здоров`я та забезпечення потреб населення в лікарських засобах, а не для захисту власного майнового чи господарського інтересу.

24. На переконання позивачки, спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки стосуються здійснення Закарпатською обласною радою владних управлінських функцій щодо управління комунальним майном та забезпечення функціонування закладів охорони здоров`я. На підтвердження такої позиції посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №925/1741/21, якою здійснено відступлення від раніше сформованих нею висновків щодо господарської юрисдикції подібних спорів, зокрема у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19, а також на постанову Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі №500/320/20, у якій розглянуто питання юрисдикції спору щодо ліквідації комунальних закладів охорони здоров`я.

25. Позивачка вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №766/20776/17, оскільки правовідносини у зазначеній справі стосувалися питань набуття прав на земельні ділянки та не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. Стверджує, що суд апеляційної інстанції визначив юрисдикційну належність спору з урахуванням його предмета, підстав позову та характеру спірних правовідносин, а не лише суб`єктного складу сторін. Також зазначає, що наведені скаржником твердження про наявність приватноправового інтересу позивачки ґрунтуються на припущеннях, суперечать змісту позовних вимог та фактично спрямовані на переоцінку обставин справи судом касаційної інстанції.

26. Крім того, позивачка заперечує проти доводів касаційної скарги щодо відсутності висновків Верховного Суду стосовно застосування частини другої статті 169 ЦК України, статей 1, 2, 6, 59, 71 Закону №280/97-ВР, вважаючи, що наведені норми не визначають предметної юрисдикції цього спору, а тому відповідні доводи не підтверджують наявності заявленої підстави касаційного оскарження.

27. Окремо позивачка порушує питання про закриття касаційного провадження, посилаючись на висновок об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений в ухвалі від 19 березня 2025 року у справі №380/970/24, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду не підлягає касаційному оскарженню. Також просить закрити касаційне провадження з огляду на наявність висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №925/1741/21, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 липня 2024 року у справі №500/320/20, щодо адміністративної юрисдикції подібних спорів.

28. Крім того, позивачка зазначає, що Закарпатська обласна рада самостійно не оскаржила постанову суду апеляційної інстанції, тоді як Комунальна установа «Управління спільною власністю територіальних громад» є уповноваженим органом, який виконує рішення ради, та не має самостійного інтересу в касаційному оскарженні. У зв`язку із цим вважає подання касаційної скарги зловживанням процесуальними правами та просить повернути її на підставі статті 45 КАС України.

29. Також позивачка заявляє про попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 70000,00 грн та просить надати можливість подати докази їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

30. З огляду на викладене позивачка просить Верховний Суд закрити касаційне провадження або повернути касаційну скаргу, а в разі відмови в задоволенні відповідних клопотань - залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Процесуальні дії у справі

31. Касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 07 серпня 2026 року.

32. Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №260/8753/25.

33. Підставою для відкриття касаційного провадження стало питання перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини четвертої статті 140, статті 143 Конституції України, статей 1, 2, 6, 10, 16, 43, 59, 60, 71 Закону №280/97-ВР, статті 20 ГПК України, статей 2, 4, 19 КАС України, статті 55 ГК України, частини другої статті 169 ЦК України, а також перевірки доводів скаржника щодо неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19, та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2021 року у справі №766/20776/17, стосовно розмежування адміністративної та господарської юрисдикції й необхідності формування відповідного правового висновку Верховним Судом щодо застосування зазначених норм права у спірних правовідносинах.

34. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 24 серпня 2026 року надійшла в електронний кабінет Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» 25 серпня 2026 року о 19:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

35. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 24 серпня 2026 року надійшла в електронний кабінет КП «Центральна районна аптека №14» 25 серпня 2026 року о 19:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

36. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 24 серпня 2026 року надійшла в електронний кабінет Закарпатської обласної ради 25 серпня 2026 року о 19:34, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

37. Електронна копія ухвали Верховного Суду від 24 серпня 2026 року також надійшла в електронний кабінет адвоката Батрина С.В., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

38. Копію ухвали Верховного Суду від 24 серпня 2026 року не було вручено ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в касаційній скарзі (вул. Шевченка, 13, с. Грушово, Тячівський район, Закарпатська область, 90570), а поштове відправлення (R067263812961) повернулося до суду із зазначенням причини невручення «адресат відсутній».

39. Матеріали адміністративної справи №260/8753/25 надійшли до Верховного Суду 29 вересня 2026 року.

40. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 10 листопада 2026 року.

41. У відзиві на касаційну скаргу позивачка заявила клопотання про участь її представника у судових засіданнях у режимі відеоконференції, у задоволенні якого Суд відмовив ухвалою від 09 листопада 2026 року про призначення справи до розгляду.

42. Інших клопотань, крім викладених у відзиві на касаційну скаргу, учасниками справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

43. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Закарпатської обласної ради «Про Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020- 2025 роки» від 20 грудня 2019 року №1670 затверджено Програму, спрямовану на проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств, що перебувають в управлінні Закарпатської обласної ради.

44. У подальшому Закарпатська обласна рада прийняла рішення «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація» від 21 березня 2024 року №1056, яким вирішила припинити діяльність зазначеного комунального підприємства шляхом його ліквідації.

45. КП «Центральна районна аптека №14» (код ЄДРПОУ 01977234), стосовно якого прийнято рішення про ліквідацію, зареєстроване за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, місто Тячів, вул. Незалежності, 28. Крім того, із заявлених позовних вимог вбачається, що спір також стосується будівлі аптеки загальною площею 447,76 кв.м, розташованої за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Тересва, вул. Народна, 87.

46. Не погоджуючись із рішеннями Закарпатської обласної ради щодо ліквідації КП «Центральна районна аптека №14», ОСОБА_1 у жовтні 2025 року звернулася до адміністративного суду з позовом, у якому оскаржила рішення обласної ради від 20 грудня 2019 року №1670 та від 21 березня 2024 року №1056, а також порушила питання щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи та повернення будівлі аптеки на баланс комунального підприємства.

47. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що рішення про ліквідацію КП «Центральна районна аптека №14» та скорочення мережі комунальних аптек порушують її права й інтереси як члена територіальної громади, зокрема право на охорону здоров`я, забезпечення лікарськими засобами та належне використання комунального майна в інтересах населення.

48. Позивачка стверджувала, що під час прийняття оскаржуваних рішень Закарпатська обласна рада не забезпечила належного врахування потреб жителів територіальної громади, не з`ясувала наслідків ліквідації комунальної аптеки для доступності лікарських засобів, а також допустила порушення процедури прийняття відповідних рішень, зокрема вимог щодо гласності та участі громадськості в обговоренні питань, які стосуються забезпечення потреб населення у сфері охорони здоров`я.

49. Крім того, позивачка пов`язувала порушення своїх прав та інтересів із вилученням будівлі аптеки з балансу КП «Центральна районна аптека №14» та її передачею на баланс КУ «Управління спільною власністю територіальних громад». У зв`язку із цим вона просила зобов`язати відповідачів вжити передбачених законодавством заходів для повернення зазначеного майна на баланс комунального підприємства з метою забезпечення його статутної діяльності та інтересів територіальної громади.

50. Під час підготовчого провадження, 01 квітня 2026 року Закарпатська обласна рада звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження в частині позовних вимог щодо скасування рішення від 21 березня 2024 року №1056, посилаючись на те, що, приймаючи рішення про ліквідацію КП «Центральна районна аптека №14», обласна рада діяла як його засновник та суб`єкт управління комунальним майном, а тому відповідний спір належить до юрисдикції господарських судів. Представник позивачки заперечував проти задоволення цього клопотання.

51. За результатами розгляду зазначеного клопотання Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 квітня 2026 року закрив провадження у справі №260/8753/25, виходячи з того, що всі заявлені позовні вимоги спрямовані на відновлення правоздатності ліквідованого комунального підприємства та підлягають розгляду за правилами господарського судочинства. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 липня 2026 року скасував цю ухвалу та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

52. Таким чином, на момент здійснення Верховним Судом касаційного перегляду постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року спір по суті не вирішувався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій та доводів учасників справи

53. Перевіривши доводи касаційної скарги в межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

54. Предметом касаційного перегляду у цій справі є перевірка обґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про відсутність передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстав для закриття провадження у справі.

55. На цій стадії судового провадження Верховний Суд не вирішує питання правомірності ліквідації комунального підприємства, законності реєстраційних дій, наявності у позивачки порушеного права та обґрунтованості заявлених способів судового захисту.

56. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

57. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

58. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

59. За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

60. Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

61. Посилання скаржника на положення статті 55 ГК України, що втратили чинність 28 серпня 2025 року та якими визначався правовий статус суб`єктів господарювання, зокрема комунальних підприємств, не є самостійною підставою для віднесення цього спору до господарської юрисдикції. Наявність у комунального підприємства господарської правосуб`єктності не означає, що будь-який спір, пов`язаний із рішенням органу місцевого самоврядування щодо припинення такого підприємства, має приватноправовий характер. Юрисдикційна належність відповідного спору визначається насамперед змістом оскаржуваного рішення, характером повноважень органу місцевого самоврядування та правом чи інтересом, за захистом якого звернулася особа.

62. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону №280/97-ВР питання управління об`єктами спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних та обласних рад, вирішуються на пленарних засіданнях відповідних рад. Правовий режим комунальної власності та повноваження щодо управління нею визначено також статтею 60 цього Закону.

63. Положення статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року №2801-XII визначають повноваження органів місцевого самоврядування у сфері організації мережі закладів охорони здоров`я.

64. Отже, під час визначення предметної юрисдикції спору щодо рішення органу місцевого самоврядування про припинення комунального підприємства належить враховувати правові підстави прийняття рішення, характер здійснених повноважень, зміст спірних правовідносин та право чи інтерес, за захистом якого звернулася особа.

65. Колегія суддів під час вирішення питання щодо предметної юрисдикції цього спору враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №925/1741/21, щодо визначення юрисдикції спору про оскарження рішення органу місцевого самоврядування стосовно реорганізації комунального закладу освіти.

66. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про оскарження рішення органу місцевого самоврядування щодо реорганізації комунального закладу освіти належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки таке рішення прийнято під час здійснення публічно-владних управлінських функцій у сфері освіти та спрямовано на вирішення питань забезпечення відповідних суспільних потреб.

67. В пункті 8.66 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків щодо господарської юрисдикції подібних спорів, викладених у постановах від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №140/434/19 та від 22 жовтня 2020 року у справі №694/1174/16-а.

68. Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №766/20776/17, у якій вирішувалося питання предметної юрисдикції спору щодо оскарження рішення Херсонської міської ради про відмову в наданні дозволів на розроблення проєктів землеустрою, колегія суддів зазначає, що у пунктах 27, 28 цієї постанови Верховний Суд сформулював загальні критерії розмежування судової юрисдикції, відповідно до яких сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не свідчить про його публічно-правовий характер, а визначальними є зміст права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, предмет позову та характер спірних правовідносин. Зазначені висновки враховані колегією суддів під час оцінки предмета та підстав позову в цій справі, однак не підтверджують доводів скаржника про виключно господарсько-правовий характер спору щодо оскарження рішення Закарпатської обласної ради від 21 березня 2024 року №1056 про ліквідацію комунального підприємства.

69. Зазначений підхід до визначення предметної юрисдикції спорів щодо рішень органів місцевого самоврядування про припинення діяльності комунальних закладів охорони здоров`я застосовано Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №461/3212/17 щодо оскарження рішень Львівської міської ради про перетворення комунальних закладів охорони здоров`я, а також у постанові від 29 січня 2026 року у справі №560/6214/24 щодо оскарження рішення Хмельницької обласної ради про ліквідацію Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики».

70. Зокрема, у пунктах 43- 46 постанови від 29 січня 2026 року у справі №560/6214/24 Верховний Суд, врахувавши відступлення Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2023 року у справі №925/1741/21 від попередніх висновків щодо господарської юрисдикції подібних спорів, зазначив про помилковість віднесення судами спору щодо ліквідації комунального закладу охорони здоров`я до господарської юрисдикції без належного з`ясування підстав позову та характеру права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду.

71. У справі, що розглядається, позивачка оскаржує рішення Закарпатської обласної ради «Про Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020- 2025 роки» від 20 грудня 2019 року №1670 та «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація» від 21 березня 2024 року №1056, а також рішення, прийняті на виконання останнього. Крім того, позивачка заявила вимоги про відміну державної реєстрації припинення зазначеного підприємства та повернення будівлі аптеки на його баланс.

72. Підставами звернення до суду позивачка визначила порушення Закарпатською обласною радою встановленого законом порядку прийняття рішень щодо ліквідації комунального підприємства, неврахування потреб населення в забезпеченні лікарськими засобами, недотримання вимог гласності та порушення її прав й інтересів як члена територіальної громади.

73. Отже, визначальним для вирішення питання про юрисдикцію вимог щодо оскарження рішень обласної ради є те, що позивачка ставить під сумнів законність реалізації органом місцевого самоврядування повноважень, пов`язаних із забезпеченням суспільних потреб у сфері охорони здоров`я, а не захищає права засновника чи учасника комунального підприємства.

74. Прийняття Закарпатською обласною радою оскаржуваного рішення як засновником комунального підприємства та суб`єктом управління комунальним майном не свідчить про безумовний господарсько-правовий характер спірних правовідносин. Визначальне значення мають зміст здійснюваних повноважень, характер оскаржуваних рішень, а також право чи інтерес, за захистом якого особа звернулася до суду.

75. Доводи скаржника про відсутність між Закарпатською обласною радою та позивачкою відносин влади-підпорядкування також не спростовують публічно-правового характеру спору щодо оскарження рішення обласної ради про ліквідацію комунального підприємства. Визначальним для встановлення адміністративної юрисдикції є не лише наявність безпосередніх відносин організаційного підпорядкування між сторонами, а й характер повноважень, під час здійснення яких прийнято оскаржуване рішення, та зміст права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду. У справі, що розглядається, позивачка оскаржує рішення обласної ради з мотивів недотримання встановленого законом порядку реалізації повноважень у сфері забезпечення потреб територіальних громад в охороні здоров`я. За таких обставин відсутність відносин організаційного підпорядкування між позивачкою та обласною радою не зумовлює висновку про належність відповідної позовної вимоги до господарської юрисдикції.

76. Установлення публічно-правового характеру спору на цьому етапі розгляду справи не дає підстав для однозначного висновку про підтвердження порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивачки. Наявність такого порушення, правомірність оскаржуваних рішень та обґрунтованість обраних способів судового захисту підлягають перевірці під час розгляду справи по суті.

77. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про публічно-правовий характер спору щодо рішення Закарпатської обласної ради від 21 березня 2024 року №1056. Позивачка оскаржує його з мотивів порушення порядку здійснення радою повноважень та неврахування потреб громади у сфері охорони здоров`я. Те, що рішення передбачає ліквідацію КП «Центральна районна аптека №14» як юридичної особи, не змінює характеру заявленого спору і не зумовлює його розгляду за правилами господарського судочинства.

78. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих на виконання рішення Закарпатської обласної ради «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація» від 21 березня 2024 року №1056, колегія суддів зазначає, що її юрисдикційна належність залежить від змісту та правової природи відповідних актів, суб`єктів їх прийняття, характеру здійснюваних повноважень та прав чи інтересів, на захист яких спрямована ця вимога. Зв`язок таких рішень з оскаржуваним рішенням про ліквідацію комунального підприємства не свідчить про їх однакову правову природу та не зумовлює автоматичного поширення на них висновку щодо адміністративної юрисдикції спору про скасування рішення №1056. Відтак питання про конкретизацію відповідної позовної вимоги та її юрисдикційну належність потребує вирішення під час подальшого розгляду справи.

79. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи стосується відновлення її правоздатності та господарської компетенції.

80. У постанові від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15 Велика Палата Верховного Суду висловила висновок про належність до господарської юрисдикції спору щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, предметом якого є її правосуб`єктність.

81. Аналогічні висновки щодо господарської юрисдикції спорів про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18.

82. Ухвалою від 29 травня 2024 року у справі №914/2039/23 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття справи до свого розгляду, врахувала зазначену практику щодо юрисдикції спорів про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

83. У справі, що розглядається, вимога про відміну державної реєстрації припинення комунального підприємства заявлена позивачкою у зв`язку з оскарженням рішення Закарпатської обласної ради про його ліквідацію та спрямована, за наведеними у позові підставами, на усунення правових наслідків цього рішення. За таких обставин наведені висновки Великої Палати Верховного Суду щодо господарської юрисдикції спорів про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є достатньою підставою для висновку про належність до господарської юрисдикції також інших заявлених позовних вимог, зокрема щодо оскарження рішень органу місцевого самоврядування, прийнятих під час реалізації повноважень у сфері охорони здоров`я. Питання про належність обраного способу судового захисту, фактичне вчинення відповідної реєстраційної дії та належний суб`єктний склад учасників справи підлягають з`ясуванню судом першої інстанції під час подальшого розгляду справи.

84. Щодо вимоги про визнання протиправним та нечинним рішення Закарпатської обласної ради від 20 грудня 2019 року №1670 «Про Програму проведення заходів із ліквідації комунальних підприємств Закарпатської обласної ради на 2020- 2025 роки» колегія суддів зазначає, що її юрисдикційна належність має визначатися з урахуванням змісту затвердженої цим рішенням програми, характеру передбачених нею заходів, повноважень, реалізованих органом місцевого самоврядування під час її прийняття, а також права чи інтересу, за захистом якого звернулася позивачка. Оскільки зазначена позовна вимога обґрунтована позивачкою порушенням установленого законом порядку прийняття рішень щодо ліквідації комунальних підприємств та неврахуванням інтересів територіальної громади, її не можна вважати такою, що належить до господарської юрисдикції, лише з огляду на те, що відповідна програма стосується припинення діяльності юридичних осіб комунальної форми власності.

85. Вимогу про повернення будівлі аптеки площею 447,76 кв.м з балансу КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» на баланс КП «Центральна районна аптека №14» позивачка пов`язує з відновленням стану, який, на її думку, існував до ліквідації комунального підприємства. Водночас передача майна між балансоутримувачами не є тотожною набуттю позивачкою права власності на таке майно, однак заявлена вимога стосується правового режиму нерухомого майна, а тому її юрисдикційна належність потребує окремої оцінки. Зокрема, необхідно з`ясувати, чи спрямована вона на усунення правових наслідків оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, чи стосується самостійного спору щодо прав на нерухоме майно. За таких обставин сама по собі наявність зазначеної позовної вимоги не є достатньою підставою для висновку про належність усіх заявлених позовних вимог до господарської юрисдикції.

86. За наведених обставин, аналіз предмета та підстав заявлених позовних вимог свідчить про те, що вони мають різний зміст і спрямовані на захист прав та інтересів, правова природа яких потребує окремої оцінки. При цьому вимога про визнання протиправним та скасування рішення Закарпатської обласної ради від 21 березня 2024 року №1056 за наведеними позивачкою підставами виникла з публічно-правових відносин. За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про належність усіх заявлених позовних вимог до господарської юрисдикції та наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

87. Посилання скаржника на здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, договір оренди від 12 січня 2007 року та судові рішення у справах №260/5061/22, №907/182/23, №907/864/25 і №907/672/25 свідчать про існування інших спірних правовідносин, пов`язаних з управлінням і користуванням комунальним майном. Зокрема, у зазначених справах розглядалися питання правомірності здійснення повноважень щодо управління комунальним майном, виселення позивачки з орендованого приміщення, а також законності проведення аукціону та укладення договору оренди щодо будівлі аптеки. Наведені обставини вказують на наявність у позивачки приватного майнового інтересу щодо відповідного нерухомого майна, однак не спростовують висновку про публічно-правовий характер спору щодо оскарження рішення Закарпатської обласної ради від 21 березня 2024 року №1056 та не є достатньою підставою для віднесення інших заявлених позовних вимог до господарської юрисдикції без окремої оцінки їх предмета, підстав і характеру спірних правовідносин.

88. Колегія суддів також враховує доводи скаржника про фактичне припинення господарської діяльності КП «Центральна районна аптека №14» з 2020 року, на підтвердження яких у касаційній скарзі наведено відомості про незмінність показників бухгалтерського обліку протягом 2022- 2024 років, звільнення останнього працівника 27 квітня 2020 року, а також листи керівництва ЗОВО «Фармація» від 17 березня та 15 вересня 2020 року. Вказані обставини можуть мати значення для встановлення фактичного здійснення підприємством діяльності у сфері забезпечення населення лікарськими засобами та перевірки обґрунтованості тверджень позивачки про порушення її прав. Разом з тим вони не звільняють орган місцевого самоврядування від обов`язку дотримуватися встановленого законом порядку прийняття відповідного рішення та не доводять виключно господарсько-правового характеру спору щодо оскарження такого рішення. Оцінка зазначених доказів і встановлення їхнього значення для вирішення спору належать до повноважень суду першої інстанції під час продовження розгляду справи, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не вправі самостійно встановлювати обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, або переоцінювати докази.

89. Колегія суддів враховує, що у постанові від 11 серпня 2020 року у справі №187/687/16-а Верховний Суд розглядав спір щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування про схвалення проєкту добровільного об`єднання територіальних громад, у якому позивачі обґрунтовували порушення своїх прав як членів відповідної територіальної громади. Натомість у постанові від 12 січня 2021 року у справі №127/21764/17 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання юрисдикційної належності спору щодо оскарження рішень загальних зборів громадської організації, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а в постанові від 23 березня 2021 року у справі №367/4695/20 - спору за позовом громадської організації в інтересах невизначеного кола споживачів до комунального підприємства щодо перерахунку вартості житлово-комунальних послуг.

90. Таким чином, хоча наведені судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та стосуються відмінних за змістом правовідносин, сформульовані в них загальні підходи щодо захисту прав членів територіальної громади та критеріїв розмежування судової юрисдикції підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи. Визначальне значення для встановлення юрисдикційної належності спору щодо ліквідації КП «Центральна районна аптека №14» мають висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №925/1741/21 щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування про реорганізацію комунального закладу освіти, та Верховного Суду, викладені у постанові від 30 липня 2024 року у справі №500/320/20 щодо оскарження рішення Тернопільської обласної ради про ліквідацію комунальних закладів охорони здоров`я. Зазначені правові висновки є більш релевантними до предмета та підстав позову в цій справі й спростовують доводи скаржника про необхідність розгляду вимоги щодо скасування рішення Закарпатської обласної ради №1056 від 21 березня 2024 року «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація» виключно за правилами господарського судочинства.

91. Довід про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 169 ЦК України, статей 1, 2, 6, 59, 71 Закону №280/97-ВР не змінює наведеного висновку. Ці приписи визначають правовий статус територіальних громад, їхні повноваження щодо створення юридичних осіб та засади місцевого самоврядування, але самостійно не встановлюють юрисдикційних правил. Крім того, у цій справі касаційне оскарження здійснено щодо постанови, ухваленої за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, для чого застосовуються вимоги абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України.

92. Обмеження, передбачені частиною другою статті 341 КАС України не перешкоджають перевірити правильність правової кваліфікації позовних вимог, але виключають можливість у Суду вирішити на цій стадії питання про реальність порушення прав позивачки та обґрунтованість обраних способів захисту.

93. У відзиві на касаційну скаргу позивачка просить закрити касаційне провадження, посилаючись на висновок об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений в ухвалі від 19 березня 2025 року у справі № 380/970/24, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду не підлягає касаційному оскарженню.

94. Оцінюючи зазначений довід, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №367/252/24 відступила від висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 19 березня 2025 року у справі №380/970/24, та сформулювала правову позицію, відповідно до якої ухвали суду першої інстанції, визначені частиною другою статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені в касаційному порядку незалежно від результату такого перегляду.

95. Оскільки ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі належить до судових рішень, передбачених частиною другою статті 328 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції, якою цю ухвалу скасовано та справу направлено для продовження розгляду, може бути предметом касаційного перегляду.

96. За таких обставин, посилання позивачки на правовий висновок, від якого Велика Палата Верховного Суду відступила, не підтверджує наявності підстав для закриття касаційного провадження.

97. Щодо клопотання позивачки про закриття касаційного провадження з огляду на наявність висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №925/1741/21 щодо адміністративної юрисдикції спорів про оскарження рішень органів місцевого самоврядування про реорганізацію комунальних закладів освіти, та Верховного Суду, викладених у постанові від 30 липня 2024 року у справі №500/320/20 щодо адміністративної юрисдикції спору про ліквідацію комунальних закладів охорони здоров`я, колегія суддів зазначає таке.

98. Наведені позивачкою постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду містять правові висновки, які мають значення для вирішення питання про предметну юрисдикцію цього спору та підлягають врахуванню під час касаційного перегляду. Разом з тим позивачка не враховує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а право на її касаційне оскарження визначається частиною другою статті 328 КАС України.

99. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

100. Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що передбачені ними підстави закриття касаційного провадження пов`язані з перевіркою відповідних підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

101. У цій справі предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, право на касаційне оскарження якої передбачено частиною другою статті 328 КАС України. Такий перегляд здійснюється з урахуванням абзацу другого частини четвертої статті 328 цього Кодексу, а тому сама по собі наявність висновків Верховного Суду щодо предметної юрисдикції подібних спорів не становить передбаченої пунктами 4, 5 частини першої статті 339 КАС України підстави для закриття касаційного провадження.

102. Таким чином, обставин, які б відповідали передбаченим статтею 339 КАС України підставам для закриття касаційного провадження в цій справі, колегія суддів не встановила.

103. Щодо тверджень позивачки про відсутність у КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» самостійного права на касаційне оскарження колегія суддів виходить із такого.

104. Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи користуються процесуальними правами, визначеними цим Кодексом, у тому числі правом на оскарження судових рішень у встановлених законом випадках.

105. КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» є відповідачем у цій справі, а тому її право на касаційне оскарження судового рішення, яке допускається процесуальним законом, випливає з її процесуального статусу учасника справи та не залежить від реалізації аналогічного права іншим відповідачем.

106. Посилання позивачки на рішення Закарпатської обласної ради від 30 листопада 2017 року №985, від 18 березня 2020 року №1709, від 25 лютого 2021 року №171, від 28 липня 2022 року №647, від 21 грудня 2023 року №1003 та від 19 грудня 2024 року №1238, якими врегульовано правовий статус і повноваження КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, не спростовують наявності в останньої права на касаційне оскарження. Зазначені рішення визначають повноваження Комунальної установи у сфері управління комунальним майном, однак не обмежують її процесуальних прав як відповідача у справі. Відповідно, та обставина, що Комунальна установа здійснює свої повноваження на виконання рішень Закарпатської обласної ради, яка не подала касаційної скарги, не позбавляє установу передбаченого КАС України права на самостійне касаційне оскарження судового рішення.

107. Відсутність касаційної скарги Закарпатської обласної ради також не підтверджує доводів позивачки про зловживання КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» процесуальними правами.

108. За змістом статті 45 КАС України зловживання процесуальними правами передбачає використання учасником справи наданих йому процесуальних можливостей усупереч завданню адміністративного судочинства. При цьому незгода іншого учасника справи з доводами касаційної скарги чи самостійна реалізація одним із відповідачів передбаченого законом права на оскарження не свідчать про недобросовісність відповідної процесуальної поведінки.

109. Оскільки позивачкою не наведено обставин, які б свідчили про використання скаржником процесуальних прав із метою, що суперечить завданню адміністративного судочинства, колегія суддів не встановила підстав для застосування передбачених статтею 45 КАС України заходів процесуального реагування.

110. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивачки щодо необхідності застосування актуальних висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду стосовно визначення адміністративної юрисдикції спорів про оскарження рішень органів місцевого самоврядування щодо реорганізації та ліквідації комунальних закладів, прийнятих під час здійснення публічно-владних управлінських функцій. Наведені у відзиві доводи не підтверджують наявності підстав для закриття касаційного провадження та повернення касаційної скарги, не спростовують права скаржника як відповідача у справі на касаційне оскарження та не свідчать про зловживання ним процесуальними правами, а тому задоволенню не підлягають.

Висновки за результатами касаційного перегляду

111. Колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для закриття провадження в усій справі. При цьому юрисдикція окремих позовних вимог потребує самостійної оцінки з урахуванням їхнього змісту та взаємозв`язку із спірними правовідносинами.

112. Водночас зазначені недоліки мотивування не вплинули на правильність вирішення апеляційним судом процесуального питання, оскільки суд першої інстанції закрив провадження за всіма позовними вимогами, виходячи з помилкового висновку про виключно господарсько-правовий характер спірних правовідносин. Натомість, як установлено Верховним Судом, вимога про визнання протиправним та скасування рішення Закарпатської обласної ради «Про ліквідацію Комунального підприємства «Центральна районна аптека №14 ЗОВО «Фармація» від 21 березня 2024 року №1056 за наведеними позивачкою предметом і підставами виникла з публічно-правових відносин та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

113. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що наявність у справі позовних вимог, юрисдикційна належність яких потребує додаткового з`ясування, не давала суду першої інстанції підстав для закриття провадження за всіма заявленими вимогами без належної оцінки їх правової природи та взаємозв`язку. За таких обставин допущені судом апеляційної інстанції неточності в оцінці окремих позовних вимог не спростовують правильності його висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та продовження розгляду справи.

114. Залишення постанови апеляційного суду без змін зумовлене правильністю висновку про відсутність підстав для закриття провадження в усій справі та не означає остаточного визначення юрисдикційної належності кожної позовної вимоги. Під час продовження розгляду справи суд першої інстанції має надати належну правову оцінку їх змісту, взаємозв`язку та можливості спільного розгляду з урахуванням положень статей 21, 172, 238 КАС України.

115. Відповідно до частин першої та другої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

116. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради підлягає залишенню без задоволення, а постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

117. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

118. Оскільки Верховний Суд не змінює оскаржуваного судового рішення та не ухвалює нового рішення, а справа підлягає продовженню розгляду судом першої інстанції, підстав для зміни розподілу судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України немає. Остаточний розподіл судових витрат у справі має здійснюватися з урахуванням результатів її розгляду по суті та вимог статті 139 КАС України.

119. Щодо заяви позивачки про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 70000,00 грн та намір подати докази таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір судових витрат встановлюється на підставі поданих сторонами доказів. З урахуванням правового висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21, такі докази можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду касаційної інстанції за умови заявлення про необхідність розподілу відповідних витрат до завершення касаційного розгляду. Оскільки позивачка заявила лише попередній розмір витрат і повідомила про намір подати докази їх понесення, підстав для визначення розміру цих витрат та вирішення питання про їх відшкодування в цій постанові немає. Питання розподілу відповідних витрат підлягає вирішенню в установленому процесуальним законом порядку з урахуванням результатів розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №260/8753/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа