Ухвала № 141380321 у справі № 440/951/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №440/951/26

адміністративне провадження №К/990/45607/26

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І. В., розглянувши заяву Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі № 440/951/26 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві (далі відповідач) в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути з Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2024 року по 16 травня 2025 року у розмірі 557 381,40 грн.

05 березня 2026 року позивачкою подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у якій просила стягнути з Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2024 року по 16 травня 2025 року у розмірі 732 402, 60 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 14 квітня 2026 року у справі № 440/951/26 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2024 року по день фактичної виплати, але не більше ніж за шість місяців, у розмірі 511 170,24 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Територіальне управління Бюро економічної безпеки у м. Києві не погодившись із рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 440/951/26 скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2026 року у справі № 440/951/26 апеляційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві задовольнив частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року по справі № 440/951/26 скасував.

Прийняв постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо грошового забезпечення в сумі 153 454, 05 грн, виплаченого 13 серпня 2025 року та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо грошового забезпечення в сумі 153 454, 05 грн, виплаченого 13 серпня 2025 року залишив без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо грошового забезпечення в сумі 670 387, 20 грн, виплаченого 29 серпня 2025 року та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні щодо грошового забезпечення в сумі 670 387,20 грн, виплаченого 29 серпня 2025 року задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення щодо грошового забезпечення в сумі 670 387, 20 грн, виплаченого 29 серпня 2025 року.

Стягнув з Територіального управління Бюро економічної безпеки у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні щодо грошового забезпечення в сумі 670 387, 20 грн, виплаченого 29 серпня 2025 року, за період з 16 листопада 2024 року по 16 травня 2025 року у розмірі 458 612,67 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Не погодившись із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року Територіальне управління Бюро економічної безпеки у місті Києві, через підсистему "Електронний Суд" подало касаційну скаргу до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 04 листопада 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 440/951/26.

Скаржник подав заяву про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року.

Заява про зупинення виконання судових рішень обґрунтована тим, що, статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.

Зазначає, що виконання оскаржуваної постанови до завершення касаційного перегляду створює ризик вибуття бюджетних коштів без можливості їх подальшого повернення у разі скасування судового рішення. Сукупність наведених у заяві обставин свідчить про наявність вагомих підстав для зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у відповідній частині до закінчення касаційного перегляду.

Перевіривши заяву про зупинення виконання судових рішень, Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 340 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Частинами першою-другою статті 375 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала.

Відповідно до приписів статті 381 КАС України поворот виконання рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України, а також виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Отже, аргументи відповідача щодо підстав для зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі № 440/951/26, з огляду на неможливість повороту виконання рішення суду, є достатніми для задоволення клопотання.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції задовольняє заяву Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року до закінчення касаційного розгляду справи № 440/951/26.

Керуючись статтею 340, 375 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву Територіального управління Бюро економічної безпеки у м. Києві про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі № 440/951/26 - задовольнити.

Зупинити виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2026 року у справі № 440/951/26 до закінчення касаційного розгляду цієї справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Желєзний