Рішення № 141380397 у справі № 302/1353/26 від 11.11.2026

Справа № 302/1353/26

Провадження № 2/302/816/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., звернувся до суду з позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , яка доводилася йому бабою по батьківській лінії позивача.

За життя ОСОБА_2 залишила два заповітні розпорядження на його користь, де другим заповітом скасовано перший заповіт і ОСОБА_2 другим заповітним розпорядженням від 06.09.2016 заповіла йому після своєї смерті належні їй земельні ділянки, що знаходяться на території Буковецької сільської ради в урочищі «Голиця» розміром 0,2753 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0013, розміром 0,6 га кадастровий номер 21222480400:02:008:0012 та на території Ізківської сільської ради в урочищі «Голиця» в розмірі 0,73122 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0122, розміром 0,3936 га кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0123 та все інше майно, яке на день смерті буде належати їй і на яке по закону вона буде мати право. Цей заповіт не змінено та не скасовано, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 83711955 від 23.12.2025.

Зазначав і те, що згідно з довідкою № 217, виданої 02.09.2025 виконкомом Пилипецької сільської ради померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та разом із нею на день її смерті ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Відповідно до рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.09.2025 у справі № 302/1272/25, яке набрало 30.10.2025 законної сили, йому як спадкоємцю за заповітом було визначено додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Як наслідок, він прийняв спадщину за заповітом своєї баби ОСОБА_2 шляхом подання заяви про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. у визначений рішенням суду додатковий строк для прийняття спадщини. На підставі поданої його заяви нотаріусом заведено 23.12.2025 спадкову справу за № 181/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що стверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи за № 181/2025.

За цих підстав він уважається єдиним належним спадкоємцем за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Також покликався на те, що ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , який був зареєстрований 02.05.1954 у Буковецькій сільській раді Міжгірського району Закарпатської області та вона мала змінити свої прізвище після одруження з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що вбачається з інформації нотаріуса від 07.09.2026 за № 173/01-16, однак із невідомих для нього причин прізвище його баба при житті не змінила та залишилася після одруження з прізвищем ОСОБА_4 . У шлюбі з ОСОБА_6 . ОСОБА_2 народила одну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який доводиться йому /позивачу/ батьком. Інших дітей ОСОБА_2 не мала. Через деякий час після народження дитини (сина ОСОБА_8 ) ОСОБА_2 припинила спільне проживання (розлучилася) з ОСОБА_6 як дружина. Його батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 . Його дідо ОСОБА_6 також помер ІНФОРМАЦІЯ_5 і ці обставини встановлені рішенням Міжгірського районного суду від 14.10.2025 у справі № 302/1318/25.

Однак не зважаючи на той факт, що спадкове майно не є спірним та інших спадкоємців окрім нього немає, приватний нотаріус Дунаєв Ю. М., на його звернення щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлої ОСОБА_2 , надав письмову відмову в учиненні нотаріальної дії, якою відмовив йому у видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок та земельні ділянки належні померлій ОСОБА_2 через те, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану 02.05.1954 Буковецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 і після реєстрації шлюбу прізвище нареченої зареєстровано « ОСОБА_5 », проте у зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища у державному акті на право приватної власності на землю, у рішенні сільської ради про передачу земельних ділянок та у даних Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб, для подальшої видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки загальною площею 0,60 га та 0,5988 га, що розташовані на території Ізківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, призначені для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку, позивачу рекомендовано звернутися до суду, оскільки в нотаріуса виник сумнів щодо приналежності правовстановлюючих документів на земельні ділянки саме спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також у зв`язку з не підтвердженням родинного зв`язку між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 як між онуком та бабою по батьківській лінії.

Зауважував і те, що згідно з архівної копії витягу з рішення Ізківської сільської ради народних депутатів третьої сесії двадцять другого скликання від 09.06.1998 за № 11, ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,60 га, в урочищах: «Біля хати», «Над кладбищем», «Ямки», цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства. У правовстановлюючих документах, виданих на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 про передачу у приватну власність земельних ділянок, допущено описку щодо написання прізвища спадкодавця, тобто вказано прізвище померлої ОСОБА_2 як « ОСОБА_5 », а саме її прізвище після одруження з ОСОБА_11 . Натомість ОСОБА_2 після одруження прізвище не змінила, згідно з актовим записом про шлюб, а продовжувала і надалі іменуватися прізвищем « ОСОБА_4 », оскільки з чоловіком через певний період часу розлучилася та спільно з ним не проживала. Дані обставини змушують позивача звернутися до суду із позовом про захист його спадкових прав, а саме із заявою про встановлення родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно земельні ділянки, житловий будинок, оскільки в позасудовому порядку цей спір вирішити неможливо.

Посилаючись на наведені вище обставини просив суд: 1) установити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя перебувала у шлюбі (була дружиною) з ОСОБА_6 , 1928 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який було зареєстровано 02.05.1954 Буковецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, та яка доводилася йому бабою по батьківській лінії; 2) визнати за ним у порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 баби ОСОБА_2 право власності на: - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельні ділянки загальною площею 0,5988 га, які знаходяться на території колишньої Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в урочищі «Біля хати» площею 0,1288 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, в урочищі «Голиця» площею 0,47 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які вказані в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 042883 виданого 24.11.1997 на ім`я ОСОБА_13 ; - земельні ділянки загальною площею 0,60 га, які знаходяться на території колишньої Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в урочищі «Біля хати», в урочищі «Над кладбищом», в урочищі «Ямки», цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, згідно з рішенням Ізківської сільської ради народних депутатів третьої сесії двадцять третього скликання від 09.06.1998 за № 11 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_10 ».

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2026 відкрито провадження у справі за цим позовом ОСОБА_1 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення підготовчого засідання були належним чином повідомлені. Водночас представниця позивача ОСОБА_1 - адвокатка Гренджа В. Ю. подала до суду 11.11.2026 заяву, в якій вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.64,65).

Представник відповідача Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області у підготовче засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений, проте подав до суду 10.11.2026 заяву, в якій зазначив, що Пилипецька сільська рада позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю і просив суд розглянути дану справу за відсутності представника цієї сільської ради (а.с.61,62).

За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Як кореспондує ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , його батьками зазначено ОСОБА_7 і ОСОБА_14 (а.с.19).

Згідно зі свідоцтвом про народження батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , його батьками вказано ОСОБА_6 і ОСОБА_15 (а.с.20).

Батько позивача - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с.21).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла баба позивача по батьківській лінії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 від 06.02.2020 (а.с.12).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого подружжя за № 0[телефон приховано] від 10.10.2026 видно, що ОСОБА_16 уклав 02.05.1954 шлюб із ОСОБА_17 , який зареєстрований виконавчим комітетом Буковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (а.с.53).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу за № 0[телефон приховано] від 10.10.2026, то 04.12.1968 відділом ДРАЦС РС Міжгірського РУЮ у Закарпатській області складено актовий запис за № 39 про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_18 (а.с.54).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133,135 СК України за № 0[телефон приховано] від 10.10.2026, у подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_7 народився син ОСОБА_19 , актовий запис про народження № 1, складений 12.01.1956 виконавчим комітетом Буковецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області (а.с.55).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2025 у справі № 302/1318/25, яке набрало законної сили 14.11.2025, установлено факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання (більше шести місяців) ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 . Установлено факт належності правовстановлюючого документа, а саме належності померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , 1928 р. н., державного акту на право приватної власності на землю серії II-ЗК № 031304 від 07.07.2003, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132, та державного акту на право приватної власності на землю серії III-ЗК № 030997 від 12.08.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90 (а.с.22-30).

Як видно з довідки виконкому Пилипецької сільської ради від 02.09.2025 за № 217, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , згідно з погосподарської книги № 1 2016 років, вона дійсно була зареєстрована і проживала у буд. АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно з довідкою виконкому Пилипецької сільської ради від 08.04.2024 за № 123, то відповідно до погосподарської книги № 1 за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно обліковувався особовий рахунок НОМЕР_3 . ОСОБА_2 проживала у житловому будинку, якій належав і знаходився за адресою: АДРЕСА_2 та який розташований на земельній ділянці площею 0,1288 га. Цей будинок побудований у 1968 році, свідоцтво про право власності на даний житловий будинок сільською радою не видавалося (а.с.31).

Як убачається з нотаріально посвідченого заповіту від 06.09.2016, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 /позивачу/ земельні ділянки, що знаходяться на території Буковецької сільради урочищі в урочищі «Голиця» в розмірі 0,2753 га за кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0013, розміром 0,6 га за кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0012 та на території Ізківської сільради в урочищі «Голиця» у розмірі 0,7312 га за кадастровим номером 212248І600:02:004:0122Є і розміром 0,3936 га за кадастровим номером [номер приховано]:02:004:0123, а також та все інше майно, яке на день смерті буде належати їй і на яке вона по закону буде мати право (а.с.16).

Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 83711955 від 23.12.2025, то у Спадковому реєстрі наявна інформація щодо чинності заповіту, складеного ОСОБА_2 06.09.2016 (а.с.18).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83712445 від 23.12.2025, зареєстровано спадкову справу за № 75051616 за спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Як видно з Державного акту на право власності на землю серії ІІІ-3К № 042883 від 24.11.1997, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 66, ОСОБА_13 , мешканці АДРЕСА_4 , на підставі рішення Ізківської сільської ради від 25.12.1996 ХІІІ-ї сесії ХХІІ-го скликання передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га на території Ізківської сільської ради для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку (а.с.40).

Із рішення Ізківської сільської ради від 09.06.1998 ІІІ-ї сесії ХХІІІ-го скликання вбачається, що ОСОБА_10 , зокрема на підставі Декрету КМУ від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок», передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га в урочищі «Біля хати» згідно з земельно-облікових документів (а.с.41).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.09.2025 у справі № 302/1272/25, яке набрало 30.10.2025 законної сили,визначено ОСОБА_1 як спадкоємцю за заповітом додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ізки Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили (а.с.45-48).

Листом приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. від 07.09.2026 за № 173/01-16 повідомлено ОСОБА_1 про те, що 23.12.2025 заведено спадкову справу № 181/2025 за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У спадковій справі наявний документ на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,5988 га, а саме державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЗК № 042883, виданий Ізківською сільською радою Міжгірського району Закарпатської області 24.11.1997 на ім`я ОСОБА_13 , та рішення Ізківської сільської ради від 09.06.1998 за № 11 про передачу у власність ОСОБА_20 земельних ділянок загальною площею 0,60 га. Крім того, за даними Державного реєстру актів цивільного стану 2 травня 1954 року Буковецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу прізвище нареченої зареєстровано ОСОБА_5 . У зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища у Державному акті на право приватної власності на землю, у рішенні сільської ради про передачу земельних ділянок та у даних Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб, для подальшої видачі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки загальною площею 0,60 га та 0,5988 га, що розташовані на території Ізківської сільської ради Хустського району Закарпатської області, призначені для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку, а відтак рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту належності померлій ОСОБА_2 указаного вище Державного акту на право приватної власності на землю, встановлення факту, що юридичне зазначене - рішення сільської ради про передачу земельних ділянок та факт реєстрації шлюбу стосується саме померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.13).

Із довідки КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» від 07.04.2026 за № 126 слідує, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не зареєстровано (а.с.32).

Відповідно до технічного паспорту від 17.11.2025 на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , то цей будинок має загальну площу 51,67 кв. м (а.с.33-38).

Як видно зі звіту про оцінку вартості житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,67 кв. м, складеного ПП «Експерт-центр», то станом на дату оцінки 09.09.2026 ринкова вартість указаного об`єкту нерухомого майна становить 392 899 гривень (а.с.38,39).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (частини 1, 4, 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За приписами пункту «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Також відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, перелік яких наведено у частині першій цієї ж статті. При цьому за положеннями ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, а також ураховуючи на визнання позову відповідачем, не порушення прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивач довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що розгляд справи по суті ще не розпочато та відповідач визнав позов, а відтак підлягає поверненню з державного бюджету позивачу 50% сплаченого ним судового збору при поданні до суду позовної заяви, що становить 2 962,90 грн зі сплачених ОСОБА_1 5 925,80 гривень (а.с.1-3).

Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 142, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Прийняти визнання позову відповідачем.

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Установити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя перебувала у шлюбі (була дружиною) з ОСОБА_6 , 1928 року народження, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , який було зареєстровано 02.05.1954 Буковецькою сільською радою Міжгірського району Закарпатської області, та яка доводилася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , бабою по батьківській лінії.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 баби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на: - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельні ділянки загальною площею 0,5988 га, які знаходяться на території колишньої Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в урочищі «Біля хати» площею 0,1288 га, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, в урочищі «Голиця» площею 0,47 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які вказані в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 042883, виданого 24.11.1997 на ім`я ОСОБА_13 ; - земельні ділянки загальною площею 0,60 га, які знаходяться на території колишньої Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в урочищі «Біля хати», в урочищі «Над кладбищом», в урочищі «Ямки», цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, згідно з рішення Ізківської сільської ради народних депутатів третьої сесії двадцять третього скликання від 09.06.1998 за № 11 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_10 ».

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з державного бюджету 50% судового збору із суми 5 925,80 грн, сплаченого ним при поданні позовної заяви до суду згідно з квитанціями до платіжної інструкції від 08.10.2026 за № 2.881001823.1, № 1.880985705.1, № 1.881010375.1, а саме в розмірі 2 962 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят дві) гривні 90 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 11.11.2026.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: с. Пилипець, 75 Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350843.

Суддя В. Ю. Готра