Рішення № 141380404 у справі № 302/1364/26 від 11.11.2026

Справа № 302/1364/26

Провадження № 2/302/821/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Сити Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця-адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця-адвокатка Гренджа В. Ю., звернулася до суду з позовом до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_2 і свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 .

За життя її мати склала 13.12.2017 заповіт, посвідчений секретарем Колочавської сільської ради за реєстровим № 100, відповідно до якого заповіла їй (позивачці) все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право. Цей заповіт не змінено та не скасовано.

Зазначала, що її матір була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та разом із нею на день її смерті постійно (не менше 6 місяців до дня смерті) фактично проживала позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської область від 05.08.2024 за № 2190.

Стверджувала і те, що вона постійно проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 однією сім`єю в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.03.2026 у справі № 302/240/26, яке набрало 24.04.2026 законної сили, установлено факт її постійного проживання разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, вона прийняла спадщину за заповітом до майна померлої матері шляхом постійного спільного проживання з померлою, що стверджується зазначеним вище рішенням суду. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини в установлений законом строк не звертався, про що вказано приватним нотаріусом Дунаєвим Ю. М. у постанові про відмову їй у вчиненні нотаріальної дії.

Покликалася, що за її заявою приватним нотаріусом Дунаєвим Ю. М. заведено 08.05.2026 спадкову справу № 56/2026 за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи № 56/2026, номер витягу 85181750 від 08.05.2026.

Також спадкоємців на обов`язкову частку до спадкового майна померлої матері ОСОБА_2 немає, що підтверджується змістом постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин вона є єдиним належним спадкоємцем за заповітом до майна померлої матері, так як інших спадкоємців, у тому числі і за законом, немає, бо вона /позивачка/ є єдиною дитиною померлої матері.

Зауважувала, що до спадкового майна померлої матері ОСОБА_2 входить житлова квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за померлою ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 13.12.1994 за № НОМЕР_4 органом приватизації ОСОБА_3 , згідно з розпорядженням від 30.08.1994 за № 6/11.

Проте приватним нотаріусом Дунаєвим Ю. М. винесено постанову про відмову в учиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , оскільки наявна суперечлива інформація стосовно реєстрації права власності на квартиру в бюро технічної інвентаризації та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо цієї квартири.

Згідно з архівної довідки, виданої їй начальником архівного відділу Колочавської сільської ради за № 50/13-08 від 07.05.2026, то в реєстрових книгах КП «Міжгірське БТІ Міжгірської селищної ради», які були передані на зберігання в архівний відділ Колочавської сільської ради, немає реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 /підстава: фонд № 5 КП «Міжгірське БТІ Міжгірської селищної ради»/.

У зв`язку з відсутністю інформації щодо реєстрації КП « Міжгірським БТІ» права власності на дану за померлою ОСОБА_2 , нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно, незважаючи на пред`явлення йому оригіналів документів про право власності на дану квартиру.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.10.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач Колочавська сільська рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.10.2026 закрито підготовче провадження у даній та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, проте останньою подано до суду 28.10.2026 і 11.11.2026 заяви, в яких вона просила розглянути цю справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.45,56,57).

Представник відповідача Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи був належним чином повідомлений, проте подав до суду 10.11.2026 заяву, в якій зазначив, що Колочавська сільська рада визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просив розглянути дану справу без його участі (а.с.53,54).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , про що свідчить видане 27.05.2020 свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_5 , а також свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 від 09.07.1966 і свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 10.01.1987 (а.с.7,16,17).

Відповідно до заповіту від 13.12.2017, посвідченого секретарем виконкому Колочавської Майданської сільради Міжгірського району Закарпатської області Дербак Т. М. і зареєстрованого в реєстрі за № 100, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження - все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право заповіла позивачці ОСОБА_1 (а.с.8).

Із витягу зі Спадкового реєстру за № 84132658 від 10.02.2026 вбачається, що даний заповіт ОСОБА_2 від 13.12.2017 є чинний (а.с.9).

Як видно з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 85181750 від 08.05.2026, то приватним нотаріусом Дунаєвим Ю. М, зареєстровано спадкову справу за № 75590904 за спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

З довідки виконавчого комітету Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської область від 05.08.2024 за № 2190 видно, що ОСОБА_2 була постійною мешканкою АДРЕСА_1 та разом із нею на день її смерті постійно (не менше 6 місяців до дня смерті) фактично проживала її дочка ОСОБА_1 /позивачка/ (а.с.18).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.03.2026 у справі № 302/240/26, яке набрало 24.04.2026 законної сили, установлено факт постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-15).

Згідно з архівної довідки, виданої ОСОБА_1 начальником архівного відділу Колочавської сільської ради за № 50/13-08 від 07.05.2026, то в реєстрових книгах КП «Міжгірське БТІ Міжгірської селищної ради», які були передані на зберігання в архівний відділ Колочавської сільської ради, немає реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 /підстава: фонд № 5 КП «Міжгірське БТІ Міжгірської селищної ради»/ (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.12.1994 № 11 органу приватизації ОСОБА_3 , посвідчено право власності ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_3 . Свідоцтво видане на підставі розпорядження від 30.08.1994 за № 6/11. Реєстрацію цієї квартири проведено Хустським міжрайонним виробничим підприємством технічної інвентаризації (а.с.21,23).

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 вбачається, що його видано на ім`я ОСОБА_2 (а.с.22).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєва Ю. М. від 22.09.2026 за № 191/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 , оскільки наявна суперечлива інформація стосовно реєстрації права власності на квартиру в бюро технічної інвентаризації та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо цієї квартири (а.с.11).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Частиною першою ст. 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини перші ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, а також на визнання позову відповідачем, не порушення прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв?язку між собою достатніми доказами свої вимоги, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Прийняти визнання позову ОСОБА_1 відповідачем Колочавською сільською радою Хустського району Закарпатської області.

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця-адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 11.11.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач Колочавська сільська рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 78 с. Колочава Хустського району Закарпатської області, код в ЄРДПОУ 04350777.

Суддя В. Ю. Готра