Рішення № 141380407 у справі № 303/2716/26 від 10.11.2026

Справа № 303/2716/26

Провадження №2/303/1206/26

ряд. стат. звіту №38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Мирошниченка Ю. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 5518949 від 9 лютого 2025 року в розмірі 21 000 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7 000,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 9 000,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

На обґрунтування позову зазначено, що 9 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 5518949, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 345 днів.

24 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/1, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 5 000 грн за основним зобов`язанням, 7 000 грн комісії за обслуговування кредиту та 9 000 грн неустойки. Заборгованість за процентами та комісією за надання кредиту не заявлена.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Відповідач відзив на позов не подав.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 9 лютого 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5518949 в електронній формі.

Умовами договору визначено суму кредиту 5 000 грн, строк кредитування 345 днів, з 9 лютого 2025 року до 20 січня 2026 року. Процентна ставка за користування кредитом становить 0,0010 відсотка річних. Комісія за надання кредиту визначена в розмірі 287,50 грн, а комісія за обслуговування кредиту - 14 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період, крім останнього.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, а акцепт пропозиції про його укладення здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З огляду на зміст договору, заяви на отримання кредиту та інших документів, які містять відомості про позичальника, суму кредиту, строк кредитування, номер платіжної картки та дату укладення договору, суд вважає доведеним факт укладення сторонами договору про споживчий кредит № 5518949 від 9 лютого 2025 року.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір може бути укладений шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції, зокрема із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Тому укладення договору в електронній формі саме по собі не ставить під сумнів виникнення між сторонами договірних правовідносин.

Фактичне надання кредиту підтверджується документами, долученими до додатків позовної заяви, зокрема відомостями про здійснення 9 лютого 2025 року операції на суму 5 000 грн із зазначенням номера кредитного договору № 5518949 та реквізитів платіжної картки відповідача, на яку відповідно до умов договору мали бути перераховані кредитні кошти. Ці відомості узгоджуються з умовами кредитного договору та заявою відповідача на отримання кредиту.

Отже, надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000 грн підтверджується сукупністю письмових доказів.

24 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24122025/1, за умовами якого клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Згідно з пунктом 1.2 договору факторингу перехід прав вимоги від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивач надав договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників та витяг із реєстру боржників від 24 грудня 2025 року. Витяг містить відомості про відповідача та кредитний договір № 5518949 від 9 лютого 2025 року, а також складові заборгованості, право вимоги щодо якої заявлено до відступлення.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, сукупність наданих документів підтверджує набуття позивачем права вимоги за кредитним договором відповідача. Водночас саме по собі зазначення певної суми у реєстрі боржників не є достатнім доказом її обґрунтованості та не звільняє позивача від обов`язку довести існування відповідного грошового зобов`язання.

Вирішуючи вимогу про стягнення основної суми кредиту, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 526, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору сума кредиту становить 5 000 грн, строк кредитування - 345 днів, а остаточний термін повернення кредиту визначений 20 січня 2026 року.

Графіком платежів передбачено, що проміжні платежі у розмірі 700 грн складаються з комісії за обслуговування кредиту, тоді як повернення основної суми кредиту в розмірі 5 000 грн передбачено в остаточну дату погашення - 20 січня 2026 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 27 березня 2026 року, тобто після настання визначеного договором строку повернення кредиту. Відомостей про повернення відповідачем основної суми кредиту матеріали справи не містять. Доказів виконання відповідачем цього зобов`язання позивачеві або первісному кредиторові не надано.

За таких обставин суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем зобов`язання з повернення отриманої суми кредиту в розмірі 5 000 грн. Ця сума підлягає стягненню на користь позивача як нового кредитора.

Вирішуючи вимогу про стягнення 7 000 грн комісії за обслуговування кредиту, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, зокрема проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника.

Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас за змістом частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляти його про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надавати виписку з рахунку та інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити, і дати сплати.

Отже, саме по собі включення до договору умови про комісію за обслуговування кредиту не є достатнім для висновку про правомірність її стягнення. Така плата має відповідати вимогам законодавства щодо оплати додаткових або супутніх послуг, а не встановлювати винагороду за виконання кредитодавцем обов`язків, які він повинен виконувати безоплатно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 викладено правовий висновок щодо нікчемності умови договору про споживчий кредит, якою встановлено оплатність надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. У цих рішеннях зазначено, що умова про щомісячну оплату обслуговування кредиту є нікчемною, якщо фактично передбачає оплату інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно, а кредитодавець не довів надання інших додаткових або супутніх послуг, їх переліку та погодження зі споживачем.

У цій справі пунктом 1 договору про споживчий кредит комісію за обслуговування кредиту визначено як винагороду за обслуговування кредитної заборгованості протягом усього строку кредитування. До такого обслуговування віднесено, зокрема, цілодобове надання актуальної облікової інформації в особистому кабінеті позичальника, відомостей про розмір заборгованості та її складові, розрахунок поточного платежу, суми повного погашення, графік платежів, оновлення інформації, забезпечення можливості здійснювати переказ коштів для погашення заборгованості, надсилання текстових повідомлень, нагадувань та інших сервісних повідомлень, а також консультування позичальника.

Разом із тим наведений у договорі перелік переважно охоплює інформаційні та організаційні дії кредитодавця, пов`язані з обліком кредитної заборгованості, інформуванням позичальника та забезпеченням можливості виконання ним зобов`язань за договором.

Надання позичальнику інформації про стан кредитної заборгованості, платежі та строки їх внесення є обов`язком кредитодавця, передбаченим статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», і не може бути предметом окремої платної послуги в межах установленої законом періодичності.

Інші зазначені в договорі можливості особистого кабінету, зокрема автоматичне формування реквізитів для здійснення платежів, надсилання нагадувань та сервісних повідомлень, самі по собі не підтверджують фактичного надання відповідачу окремих додаткових або супутніх послуг, які могли б бути самостійним предметом оплатного зобов`язання.

Матеріали справи не містять належних доказів того, які саме додаткові послуги, відмінні від безоплатного інформування про стан кредитної заборгованості та виконання кредитодавцем власних договірних обов`язків, фактично надавалися відповідачу, у чому полягав їх окремий зміст та якими доказами підтверджується їх надання.

Саме по собі передбачення в договорі можливості користування відповідними функціями особистого кабінету не доводить фактичного надання позичальнику самостійних додаткових послуг, за які може стягуватися окрема плата.

За таких обставин умова договору про обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту в частині оплати інформаційних та організаційних дій кредитодавця, які охоплюються його законодавчими та договірними обов`язками, суперечить частинам першій та другій статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та обмежує права споживача всупереч частині п`ятій статті 12 цього Закону.

Отже, позивач не довів правових підстав для стягнення з відповідача 7 000 грн комісії за обслуговування кредиту, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи вимогу про стягнення 9 000 грн неустойки, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведена норма встановлює спеціальне правове регулювання наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами на період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування. При цьому законодавець не обмежився звільненням позичальника від відповідальності за таке прострочення, а прямо передбачив списання нарахованої з 24 лютого 2022 року неустойки.

Як убачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 5518949 укладено 9 лютого 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Позивач просить стягнути з відповідача 9 000 грн неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань за цим кредитним договором.

Таким чином, заявлена до стягнення неустойка охоплюється правовим регулюванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. За таких обставин відповідач звільнений від обов`язку її сплати, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

Відступлення права грошової вимоги за кредитним договором на користь позивача не змінює правового режиму відповідного зобов`язання та не створює для нового кредитора права вимагати від боржника сплати платежів, від обов`язку сплати яких останній звільнений законом.

З огляду на викладене, вимога про стягнення 9 000 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 5 000 грн основної суми кредиту.

Відповідно до статей 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із судового збору та покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 154346 від 24 березня 2026 року.

Оскільки позов задовольняється в частині стягнення 5 000 грн із заявлених 21 000 грн, тобто на 23,81 відсотка, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 633,90 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-265, 274-279 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 629, 1049, 1054 ЦК України, статтями 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість за договором про споживчий кредит № 5518949 від 9 лютого 2025 року в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 633 (шістсот тридцять три) гривні 90 копійок на відшкодування судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО