Рішення № 141380495 у справі № 306/1802/26 від 09.11.2026

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1802/26

Провадження № 2/306/1409/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" - Сахарової Ольги Ігорівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20278,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір №599782269, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 2000 грн. Договір укладено в електронній формі через вебсайт кредитодавця та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 29S8R7ZM. У подальшому суму кредиту було збільшено до 7300 грн. Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на банківську картку, однак останній належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого на підставі Реєстру прав вимоги №103 від 13.10.2020 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги за кредитним договором відповідачки. Надалі на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Реєстру прав вимоги №5 від 15.04.2021 року право вимоги перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». 05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №05/06/25-Е, відповідно до якого, згідно з Реєстром боржників від 05.06.20253, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №599782269 на загальну суму 20278,90 грн. Як зазначає позивач, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснювали, а відповідач заборгованості не погасив. Станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 20278,90 грн, з яких: 7299,14 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12979,76 грн-заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Свалявського районного суду від 21.09.2026 року вікрито провадження у справі та витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Універсал Банк" докази, що становлять банківську таємницю. (т. 1 а.с.218-219).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Калінін С.К. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що позивачем не доведено факту набуття права вимоги за кредитним договором № 599782269 від 18.06.2020 року. Зокрема, зазначає, що договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28.11.2018 року, тобто до виникнення кредитних правовідносин із відповідачем. Крім того, на момент укладення договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» попередній кредитор ще не набув права вимоги до відповідача, оскільки відповідний реєстр прав вимоги № 103 було складено лише 13.10.2020 року. На думку представника відповідача, зазначені обставини свідчать про відсутність належного підтвердження переходу права вимоги до позивача. Також представник відповідача вказує на відсутність доказів фактичного перерахування грошових коштів за договорами факторингу, а надані позивачем документи, на його думку, не є належними доказами здійснення відповідних фінансових операцій. Щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості зазначає, що відповідно до реєстру прав вимоги № 103 від 13.10.2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14818,94 грн, з яких 7299,14 грн - заборгованість за основним боргом та 7519,80 грн - заборгованість за процентами. Водночас у подальшому ТОВ «Таліон Плюс» здійснило додаткове нарахування процентів за період із 14.10.2020 року по 26.11.2020 року, внаслідок чого загальний розмір заборгованості збільшився до 20278,90 грн. Представник відповідача вважає такі нарахування безпідставними, оскільки, на його думку, договором факторингу не передбачено права нового кредитора на стягнення сум, які перевищують розмір заборгованості, визначений у реєстрі прав вимоги. Крім того, представник відповідача заперечує укладення додаткових угод до кредитного договору, зазначає, що відповідач не підписував таких угод, не отримував одноразових ідентифікаторів для їх підписання та не вчиняв дій, спрямованих на погодження зміни умов кредитування. Посилаючись на умови первісного кредитного договору, представник відповідача зазначає, що 18.06.2020 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за ставкою 1,70% на день. Відтак строк кредитування закінчився 18.07.2020 року, а загальна сума, яка підлягала поверненню за первісними умовами договору, становила 3020,00 грн, з яких 2000,00 грн - тіло кредиту та 1020,00 грн - проценти за користування кредитом. При цьому зазначає, що відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем було сплачено 3 880,00 грн у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що перевищує суму зобов`язань за первісними умовами договору. У зв`язку з цим вважає, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання перед первісним кредитором, а заборгованість, заявлена позивачем до стягнення, відсутня. З огляду на викладене представник відповідача просить суд розглядати справу за відсутності сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (т. 2 а.с. 1-19).

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» - Сахарова О.І. подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що заперечення представника відповідача є необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що кредитний договір № 599782269 від 18.06.2020 року укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, відповідач здійснював часткові платежі за кредитним договором, що, на думку представника позивача, свідчить про визнання ним договірних зобов`язань. Щодо заперечень відповідача стосовно укладення додаткових угод зазначає, що такі угоди є невід`ємною частиною первісного кредитного договору та спрямовані на зміну й уточнення його умов. Стосовно переходу права вимоги представник позивача зазначає, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», передбачав можливість відступлення як наявних, так і майбутніх прав вимоги. При цьому відповідно до умов договору право вимоги переходить до нового кредитора не в момент укладення договору факторингу, а в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. Оскільки реєстр прав вимоги № 103 підписано 13.10.2020 року, доводи представника відповідача про неможливість відступлення права вимоги вважає помилковими. Вважає, що нарахування процентів після переходу права вимоги здійснювалося на законних підставах. Зазначає, що відображені в розрахунках суми як сплачені за тілом кредиту та процентами фактично є результатом бухгалтерського списання заборгованості у зв`язку з передачею права вимоги новому кредитору, а не підтвердженням надходження коштів від боржника. Такі бухгалтерські операції, на її думку, не свідчать про виконання відповідачем грошових зобов`язань та не припиняють його обов`язку щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів. Також представник позивача заперечує проти стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, вважаючи їх завищеними та необґрунтованими. З огляду на викладене просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (т. 2 а.с. 34-54).

Ухвалою Свалявського районного суду від 05.11.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. про витребування доказів у дпній справі відмовлено. (т. 2 а.с.71).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив у разі неявки позивача в судове засідання, розгляд справи проводити у його відсутності. (т. 1 а.с.11).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EasyCon» не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 18.06.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 599782269. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів від дати його отримання. Згідно з пунктом 1.3 договору протягом зазначеного строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожний день користування ним. (т. 1 а.с. 72-74).

Відповідно до графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору, термін повернення кредиту визначено 18.07.2020 року, а загальна сума до сплати становила 3020,00 грн, з яких 2000,00 грн - сума кредиту та 1020,00 грн - проценти за користування ним. (т. 1 а.с. 72).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 628 названого Закону зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 цього Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 599782269 від 18.06.2020 року укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора 29S8R7ZM, який, відповідно до відомостей первісного кредитора, направлено відповідачу 18.06.2020 року о 16 год 15 хв та використано для підписання договору о 16 год 16 хв. (т. 1 а.с. 75).

На підтвердження укладення договору позивачем також надано заявку на отримання грошових коштів від 18.06.2020 року, яка містить персональні дані відповідача, номер його мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки. (т. 1 а.с. 120).

Крім того, із відповіді АТ «Універсал Банк» від 21.09.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , та підтверджено зарахування 18.06.2020 року грошових коштів у розмірі 2000,00 грн, а також 11.07.2020 року в сумі 400 грн. (т. 2 а.с.60-62).

Із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 21.09.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та підтверджено зарахування 18.06.2020 року грошових коштів у розмірі 2000,00 грн, а також в період з 11.07.2020 року по 20.07.2020 року в загальній сумі 5400 грн. (т. 2 а.с.64-67).

Зазначені відомості узгоджуються з довідками первісного кредитора щодо перерахування грошових коштів відповідачу та розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».(т. 1 а.с.100-111).

Відповідно до зазначеного розрахунку відповідачу в період із 18.06.2020 року по 20.07.2020 року надавалися кредитні кошти окремими траншами на загальну суму 7 300,00 грн, а саме: 18.06.2020 року - 2 000,00 грн, 11.07.2020 року - двічі по 400,00 грн, 12.07.2020 року - 2 000,00 грн, 18.07.2020 року - 100,00 грн та 500,00 грн, 19.07.2020 року - 500,00 грн, 400,00 грн та 200,00 грн, 20.07.2020 року - 100,00 грн та 700,00 грн. (т. 1 а.с.48-50).

На підтвердження зміни умов кредитування позивачем надано додаткові угоди до кредитного договору №599782269 від 18.06.2020 року, якими передбачено збільшення суми кредиту окремими траншами, а також продовження строку користування кредитними коштами. Зокрема, додатковою угодою від 12.07.2020 року передбачено продовження строку кредитування на 24 дні починаючи з 18.07.2020 року зі сплатою процентів за дисконтною процентною ставкою 1,70 % на день. Додатковою угодою від 08.08.2020 року передбачено продовження строку кредитування на 27 днів починаючи з 11.08.2020 року зі встановленням дисконтної процентної ставки 1,36 % на день. Отже, відповідно до змісту наданих додаткових угод останній період строкового кредитування закінчувався 07.09.2020 року включно. (т. 1 а.с. 76-98).

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо недоведеності укладення додаткових угод, суд зазначає, що копії таких угод не містять окремих відомостей про одноразові ідентифікатори, час їх направлення та використання для підписання кожної угоди. Водночас у матеріалах справи наявні докази фактичного надання додаткових кредитних коштів, здійснення відповідачем платежів 12.07.2020 року та 08.08.2020 року, а також відповідні розрахунки, в яких відображено зміну суми кредиту та умов його погашення. Суд оцінює зазначені обставини в сукупності, а не ізольовано одна від одної.

Ураховуючи зазначене, суд бере до уваги умови наданих додаткових угод щодо строку кредитування та процентних ставок у межах періодів, визначених цими угодами, у сукупності з фактичними діями сторін щодо виконання кредитного договору.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг".

За приписами п. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про Факторинг" предметом договору факторингу є право грошової вимоги. Договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги. За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Право майбутньої грошової вимоги вважається переданим фактору з моменту виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією або іншими умовами, визначеними в договорі факторингу або в правочині про відступлення права грошової вимоги в межах рамкового договору факторингу, воно вважається переданим з моменту настання цієї події або виконання таких умов. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги (внесення змін до договору факторингу (до правочину про відступлення права грошової вимоги) або укладення додаткового договору факторингу (додаткового правочину про відступлення права грошової вимоги) не вимагається.

Із матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. 13.10.2020 року сторонами підписано реєстр прав вимоги № 103, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 599782269 від 18.06.2020 року на загальну суму 14 818,94 грн, з яких 7 299,14 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 7 519,80 грн - заборгованість за процентами. (т. 1 а.с. 166-190,14-18).

Надалі, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання умов зазначеного договору 16.04.2021 року сторонами підписано реєстр прав вимоги № 5, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за спірним кредитним договором. (т . 1 а.с. 19-32).

Згодом, 05.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого позивачу передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 599782269 від 18.06.2020 року на загальну суму 20 278,90 грн. На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано витяг із реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників від 05.06.2025 року. (а.с.33-47).

Оцінюючи доводи представника відповідача про неможливість відступлення права вимоги через укладення договорів факторингу до виникнення кредитних правовідносин із відповідачем, суд зазначає, що вони не узгоджуються зі змістом положень Закону України "Про факторинг", які допускають відступлення майбутніх грошових вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 599782269 від 18.06.2020 року до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Разом із тим відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України оностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відповідачем здійснено платежі 12.07.2020 року в розмірі 912,00 грн та 08.08.2020 року в розмірі 2 968,00 грн, загалом 3 880,00 грн. Із зазначеного розрахунку вбачається, що платіж від 12.07.2020 року в сумі 912,00 грн було зараховано в рахунок погашення процентів у розмірі 911,20 грн та основної суми кредиту в розмірі 0,80 грн. Платіж від 08.08.2020 року в сумі 2 968,00 грн було зараховано в рахунок погашення процентів у розмірі 2 967,94 грн та основної суми кредиту в розмірі 0,06 грн. Таким чином, загальна сума платежів відповідача, зарахованих первісним кредитором у рахунок погашення основної заборгованості, становила 0,86 грн, а в рахунок погашення процентів - 3 879,14 грн. Унаслідок цього залишок основної заборгованості за кредитним договором становив 7 299,14 грн. (т. 1 а.с. 48-50).

Здійснивши оцінку наведених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти на загальну суму 7 300,00 грн, із яких повернуто в рахунок основного боргу 0,86 грн, а тому непогашеною залишається основна заборгованість у розмірі 7 299,14 грн.

Доводи представника відповідача про повне виконання зобов`язань шляхом сплати 3 880,00 грн суд відхиляє, оскільки зазначені доводи не враховують фактичного отримання відповідачем додаткових кредитних коштів та погодженого сторонами платного характеру кредитування.

Щодо вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 12 979,76 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати проценти за кредитним договором припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту право на нарахування договірних процентів припиняється. Проценти за ст. 1048 ЦК України нараховуються виключно в межах строку кредитування, передбаченого договором

Як установлено судом, первісним кредитним договором передбачено строк кредитування 30 днів, який у подальшому змінювався відповідними додатковими угодами. Зокрема, останньою додатковою угодою від 08.08.2020 року строк кредитування продовжено на 27 днів починаючи з 11.08.2020 року, тобто до 07.09.2020 року включно, зі встановленням дисконтної процентної ставки 1,36 % на день. Разом із тим пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що строк дії договору продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права та виконують обов`язки за договором. Пунктом 4.3 договору встановлено, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного пунктом 1.2 договору, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Водночас пункти 1.3, 1.4 та 4.4 договору визначають розмір дисконтної та базової процентних ставок як плату за користування кредитом. Зокрема, пунктом 1.4 договору передбачено, що в разі користування кредитом понад встановлений строк до взаємовідносин сторін застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним. (т. 1 а.с.72-73).

Застосовуючи принцип тлумачення неоднозначних положень договору проти сторони, яка їх сформулювала, суд дійшов висновку, що положення пунктів 1.4, 4.3 та 4.4 кредитного договору не дають достатніх підстав для безумовного ототожнення передбаченої договором базової процентної ставки 1,70 % на день із погодженим сторонами розміром процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Суд також ураховує, що надані позивачем розрахунки заборгованості містять нарахування процентів у загальній графі «Проценти» без окремого розмежування процентів за правомірне користування кредитом та процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», вбачається, що після здійснення відповідачем платежу 08.08.2020 року в розмірі 2 968,00 грн непогашена заборгованість за процентами була відсутня, а залишок основної суми кредиту становив 7 299,14 грн. Загальна сума процентів, нарахованих після останнього платежу відповідача та в межах визначеного строку кредитування, становить 3 052,56 грн.

Натомість після 07.09.2020 року первісний кредитор продовжив нараховувати проценти за ставкою 1,70 % на день, унаслідок чого станом на 13.10.2020 року загальна заборгованість за процентами збільшилася до 7 519,80 грн.

У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» за період із 14.10.2020 року по 26.11.2020 року додатково нарахувало проценти в розмірі 5 459,96 грн, унаслідок чого загальний розмір процентної заборгованості збільшився до 12 979,76 грн. (т.1 а.с.57-58).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 052,56 грн.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача за кредитним договором № 599782269 від 18.06.2020 року в загальному розмірі 10 351,70 грн, з яких 7 299,14 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 3 052,56 грн - заборгованість за процентами. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із платіжної інструкції № 58277 від 11.09.2026 року вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (а.с.13).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково в сумі 10 351,70 грн із заявлених 20 278,90 грн, частка задоволених позовних вимог становить 51,04665%, а частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено є 48,95335 %. Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 359,07 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додаткову угоду № 25771050550 від 19.06.2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року та документи на підтвердження повноважень представників. Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року адвокатським бюро надано позивачу правничу допомогу, яка включала складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовку та подання адвокатського запиту, а також підготовку клопотання про витребування доказів загальною вартісю 7000,00 грн. (т.1 а.с.60-68).

Водночас представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., на підтвердження яких надано договір про надання професійної правничої допомоги № б/н/26 від 27.09.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери», акт виконаних робіт від 30.09.2026 року, ордер адвоката Калініна С.К. та інші документи на підтвердження його повноважень. Відповідно до акта виконаних робіт від 30.09.2026 року вартість наданих відповідачу послуг становить 6 000,00 грн. До переліку наданих послуг включено консультацію щодо захисту прав відповідача, вивчення й аналіз позовної заяви з додатками, а також складання, оформлення та подання відзиву на позовну заяву. (т. 2 а.с. 21-29).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, поведінку сторін під час розгляду справи.

Оцінивши надані сторонами договори, акти виконаних робіт, обсяг наданих послуг, складність справи та її ціну, суд дійшов висновку про підтвердженість заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн зі сторони позивача та 6000,00 грн зі сторони відповідача.

Разом із тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 573,27 грн (7 000,00 грн ? 10 351,70 грн / 20 278,90 грн), а із позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, у розмірі 2 937,20 грн (6 000,00 грн ? 9 927,20 грн / 20 278,90 грн).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на наведене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та здійснивши взаємозалік витрат сторін на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між сумами таких витрат у розмірі 636,07 грн (3 573,27 грн - 2 937,20 грн), зі звільненням сторін від обов`язку сплачувати одна одній решту відповідних витрат.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 11, 204, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов представника ТОВ "Фінансова Компанія "ЕЙС" - Сахарової Ольги Ігорівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешк. АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №599782269 від 18.06.2020 року в розмірі 10 351 (десять тисяч триста п`ятдесят одна) гривня 70 копійок, з яких:

- 7 299 (сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень 14 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 3 052 (три тисячі п`ятдесят дві) гривні 56 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешк. АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1 359 (одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) гривень 07 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 636 (шістсот тридцять шість) гривень 07 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

09.11.2026 року.