Рішення № 141380504 у справі № 306/608/26 від 10.11.2026

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/608/26

Провадження № 2/306/739/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ТОВ "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" - Сімутіної Альони Андріївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 146 268,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач уклав із первісними кредиторами кредитні договори, відповідно до умов яких отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх у встановлені строки, сплатити проценти та інші передбачені договорами платежі. Однак відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість. На підставі укладених із первісними кредиторами договорів факторингу право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача. Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованість відповідача становить: за кредитним договором № 1675647 - 33 636,00 грн, за договором позики № 7497278 - 18 000,00 грн, за кредитним договором № 5861702 - 28 880,34 грн, за кредитним договором № 5518305 - 27 296,42 грн, за кредитним договором № 40642-10/2025 - 17 556,00 грн, за кредитним договором № 25851-10/2025 - 20 900,00 грн. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить суд стягнути з останнього заборгованість у загальному розмірі 146 268,76 грн, а також понесені судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пилипець А.Ю. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність належними і допустимими доказами. Зазначив, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування кредитних коштів відповідачу, а надані розрахунки заборгованості та витяги з реєстрів боржників не є достатніми доказами виникнення і розміру заборгованості. Крім того, вважає недоведеним перехід права вимоги до позивача, оскільки матеріали справи не містять договорів факторингу в повному обсязі та належних доказів їх оплати. Також заперечує проти стягнення неустойки в розмірі 43 404,91 грн, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від сплати штрафу та пені за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану. Вважає безпідставним нарахування комісій у загальному розмірі 38 852,46 грн, оскільки відповідні умови кредитних договорів, на його думку, є несправедливими та нікчемними. Окрім цього, зазначає, що проценти за користування кредитними коштами можуть нараховуватися виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 12000 грн витрат, зокрема на правничу правову допомогу. (а.с.160-180).

Представник позивача Пер`ян А.А. подала до суду відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідача та наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що кредитні договори укладені відповідачем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а їх умови, зокрема щодо розміру процентів, строків кредитування та порядку погашення заборгованості, були погоджені сторонами. При цьому позивач після набуття права вимоги жодних додаткових нарахувань та штрафних санкцій не здійснював, а заявлена до стягнення заборгованість сформована первісними кредиторами. Щодо фактичного отримання кредитних коштів зазначила, що вони перераховувалися на банківські картки, вказані відповідачем під час укладення договорів. На підтвердження цього до позовної заяви долучено відповідні довідки, платіжні документи та розрахунки заборгованості. Водночас позивач не має доступу до банківських виписок відповідача, оскільки такі відомості становлять банківську таємницю. Також вказала, що перехід права вимоги підтверджується договорами факторингу, витягами з реєстрів боржників та платіжними документами, а укладені правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнані. Крім того, заперечила проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, вважаючи їх необґрунтованими та неспівмірними зі складністю справи. З метою перевірки факту отримання відповідачем кредитних коштів заявила клопотання про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів та витребування від АТ «А-БАНК» і АТ КБ «ПриватБанк» інформації про належність відповідачу банківських рахунків і зарахування на них кредитних коштів за спірними договорами. (а.с.184-203).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. (а.с.148-149).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 03.08.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Акцент-Банк" інформацію, що становить банківську таємницю. (а.с.208-209).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 03.09.2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті у загальному порядку. (а.с.224).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданій відповіді на відзив просила розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с.149).

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин, хоча були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. (а.с.226,229).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EasyCon» не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України оностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч. 1 ст. 628 названого Закону зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 цього Закону передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 укладено з первісними кредиторами кредитні договори № 1675647 від 08.08.2025 року, № 7497278 від 03.08.2025 року, № 5861702 від 11.08.2025 року, № 5518305 від 31.07.2025 року, № 40642-10/2025 від 16.10.2025 року та № 25851-10/2025 від 10.10.2025 року. (а.с. 12-25, 36-43,54-67,-74-90,103-126).

Із досліджених матеріалів убачається, що договори укладалися з використанням інформаційно-комунікаційних систем первісних кредиторів, а погодження їх умов здійснювалося в електронній формі. Доказів визнання зазначених договорів недійсними в установленому законом порядку матеріали справи не містять.

Щодо отримання відповідачем кредитних коштів суд зазначає наступне.

Згідно з листом АТ «А-БАНК» від 10.08.2026 року № 55422/47-260809/232-БТ банківська картка № НОМЕР_1 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_2 , емітована на ім`я ОСОБА_1 . Із наданих банком відомостей про рух коштів вбачається, що 10.10.2025 року на рахунок відповідача було зараховано 5 000,00 грн, а 16.10.2025 року - 4 200,00 грн.

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду надано інформацію щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 та виписки про рух коштів за відповідним рахунком. Із зазначених виписок встановлено, що на картковий рахунок відповідача були зараховані грошові кошти: 31.07.2025 року - 9 833,00 грн; 03.08.2025 року - 7 500,00 грн; 08.08.2025 року - 12 000,00 грн; 11.08.2025 року - 7 238,00 грн. (а.с.213-221).

Вказані суми відповідають розмірам кредитних коштів, наданих за договорами № 25851-10/2025 від 10.10.2025 року, № 40642-10/2025 від 16.10.2025 року, № 5518305, № 7497278, № 1675647 та № 5861702 відповідно. Отже, наданими банківськими установами документами підтверджено зарахування на банківські рахунки відповідача коштів на загальну суму 45 771,00 грн.

Зазначені виписки підтверджують саме факт надходження коштів на рахунки відповідача, разом із тим відомостей про повернення відповідачем основних сум кредитів первісним кредиторам у наданих матеріалах немає. Доказів здійснення відповідачем платежів, спрямованих на погашення основного боргу за спірними договорами, суду не надано.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника. Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України "Про факторинг".

З матеріалів справи вбачається, що право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за спірними кредитними договорами було передано ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі відповідних договорів факторингу.

Так, 24 грудня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122025/2. На підтвердження виконання умов договору факторингу позивачем надано акт приймання-передачі реєстру боржників від 24.12.2025 року, відповідно до якого первісний кредитор передав, а фактор прийняв права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Із наданого витягу з реєстру боржників встановлено, що до переліку переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1675647 від 08.08.2025 року в загальному розмірі 33 636,00 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 1 620,00 грн - комісія за надання кредиту, 14 016,00 грн - комісія за обслуговування кредиту та 6 000,00 грн - неустойка. (а.с. 26-35).

23 січня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 23012026/3. Із наданого позивачем витягу з реєстру боржників від 23.01.2026 року вбачається, що до переліку переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 7497278 від 03.08.2025 року в загальному розмірі 18 000,00 грн, з яких 7 500,00 грн - основна сума боргу, 9 000,00 грн - пеня та 1 500,00 грн - комісія. (а.с. 44-53).

27 січня 2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27012026. Із наданих витягів з реєстрів боржників вбачається, що до складу переданих позивачу прав вимоги включено заборгованість відповідача за двома кредитними договорами, укладеними з ТОВ «Мілоан». Зокрема, за кредитним договором № 5861702 від 11.08.2025 року передано право вимоги щодо заборгованості в загальному розмірі 28 880,34 грн, з яких 7 238,00 грн - основна сума боргу, 1 074,84 грн - комісія за надання кредиту, 10 567,50 грн - комісія за обслуговування кредиту та 10 000,00 грн - неустойка. За кредитним договором № 5518305 від 31.07.2025 року передано право вимоги щодо заборгованості в загальному розмірі 27 296,42 грн, з яких 9 833,00 грн - основна сума боргу, 1 061,96 грн - комісія за надання кредиту, 11 484,96 грн - комісія за обслуговування кредиту та 4 916,50 грн - неустойка. (а.с.68-73).

25 лютого 2026 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25022026, відповідно до якого первісний кредитор зобов`язався передати фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками. (а.с.127-135). Із наданих позивачем витягів з реєстру боржників встановлено, що до переліку переданих прав вимоги включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 40642-10/2025 від 16.10.2025 року в загальному розмірі 17 556,00 грн, з яких 4 200,00 грн - основний борг, 4 536,00 грн - проценти за користування кредитом, 420,00 грн - комісія за видачу кредиту та 8 400,00 грн - штраф. Крім того, за вказаним договором факторингу передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 25851-10/2025 від 10.10.2025 року в загальному розмірі 20 900,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг, 5 400,00 грн - проценти за користування кредитом, 500,00 грн - комісія за видачу кредиту та 10 000,00 грн - штраф.

Таким чином, із досліджених матеріалів справи вбачається, що первісні кредитори передавали позивачу права грошової вимоги до відповідача за спірними кредитними договорами на підставі укладених договорів факторингу.

Оцінивши договори факторингу, витяги з реєстрів боржників, акти приймання-передачі та платіжні документи у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку про підтвердження набуття ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимо

Щодо заборгованості за основною сумою кредитів.

Згідно з наданими позивачем розрахунками основна сума заборгованості відповідача становить: за кредитним договором № 1675647 - 12 000,00 грн; за договором позики № 7497278 - 7 500,00 грн; за кредитним договором № 5861702 - 7 238,00 грн; за кредитним договором № 5518305 - 9 833,00 грн; за кредитним договором № 40642-10/2025 - 4 200,00 грн; за кредитним договором № 25851-10/2025 - 5 000,00 грн.

Зазначені суми відповідають розмірам коштів, фактично зарахованих на банківські рахунки відповідача, що підтверджується наданими банківськими виписками.

Враховуючи встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів, відсутність належних доказів їх повернення та обов`язковість виконання сторонами договірних зобов`язань, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за основною сумою кредитів у загальному розмірі 45 771,00 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати проценти за кредитним договором припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту право на нарахування договірних процентів припиняється. Проценти за ст. 1048 ЦК України нараховуються виключно в межах строку кредитування, передбаченого договором

З матеріалів справи вбачається, що за кредитним договором № 40642-10/2025 від 16.10.2025 року відповідачу надано кредит у розмірі 4 200,00 грн строком на 120 днів, із кінцевою датою повернення 12.02.2026 року. Умовами договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 0,9 % на день. Відповідно до наданого розрахунку за погоджений сторонами строк кредитування нараховано 4 536,00 грн процентів (4 200,00 грн ? 0,9 % ? 120 днів). Крім того, згідно з умовами кредитного договору № 25851-10/2025 від 10.10.2025 року відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 120 днів, із кінцевою датою повернення 06.02.2026 року. Вказаним договором також передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 0,9 % на день. За погоджений сторонами строк кредитування розмір процентів становить 5 400,00 грн (5 000,00 грн ? 0,9 % ? 120 днів).

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування у днях.

Частиною п`ятою зазначеної статті встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Судом враховано, що договірна процентна ставка за кожним із зазначених договорів становить 0,9 % на день, а одноразова комісія за видачу кредиту передбачена в розмірі 10 % від основної суми кредиту. За таких умов загальні витрати за кредитом № 40642-10/2025 становлять 4 956,00 грн (4 536,00 грн процентів та 420,00 грн комісії), а за кредитом № 25851-10/2025 - 5 900,00 грн (5 400,00 грн процентів та 500,00 грн комісії).

Розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка за кожним із цих договорів становить приблизно 0,9833 %, що не перевищує встановленого законом максимального розміру. Отже, нараховані за зазначеними договорами проценти відповідають погодженим сторонами умовам щодо їх розміру та строку нарахування.

Суд також враховує, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за договором № 40642-10/2025 у розмірі 4 536,00 грн та за договором № 25851-10/2025 у розмірі 5 400,00 грн, а всього 9 936,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення комісій за надання та обслуговування кредитів, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Суд зазначає, що умови договору повинні відповідати імперативним приписам законодавства щодо захисту прав споживачів, змісту відповідних послуг та загальної вартості кредиту.

Згідно з ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 зазначеного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 сформульовано висновок щодо нікчемності умов кредитного договору, а саме умови кредитного договору, які передбачають щомісячну плату за обслуговування кредиту чи надання інформації про стан заборгованості (яка згідно із законом має надаватися споживачу безоплатно), є нікчемними на підставі статей 11 і 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із наданих позивачем розрахунків вбачається, що за кредитним договором № 1675647 заявлено до стягнення 1 620,00 грн комісії за надання кредиту та 14 016,00 грн комісії за обслуговування кредиту. За кредитним договором № 5861702 заявлено 1 074,84 грн комісії за надання кредиту та 10 567,50 грн комісії за обслуговування кредиту. За кредитним договором № 5518305 заявлено 1 061,96 грн комісії за надання кредиту та 11 484,96 грн комісії за обслуговування кредиту. За договором позики № 7497278 заявлено 1 500,00 грн комісії. Крім того, за кредитними договорами № 40642-10/2025 та № 25851-10/2025 заявлено одноразові комісії за видачу кредиту в розмірі 420,00 грн та 500,00 грн відповідно.

Суд враховує, що умовами кредитних договорів передбачені відповідні платежі, однак для вирішення питання про їх стягнення необхідним є встановлення не лише факту погодження сторонами певного розміру комісії, а й правової природи такого платежу, його змісту та відповідності вимогам законодавства.

Щодо періодичних комісій за обслуговування кредиту суд зазначає, що позивачем не доведено фактичного надання відповідачу окремих додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено такі платежі, їх переліку, змісту та обсягу.

Зокрема, надані розрахунки заборгованості не містять відомостей, які дозволяли б установити, які саме послуги, відмінні від дій кредитодавця з обліку та супроводження власної кредитної вимоги, були надані відповідачу за відповідну плату.

Щодо одноразових комісій суд враховує, що можливість їх передбачення договором допускається законодавством, однак позивач повинен довести належні підстави стягнення конкретного платежу з урахуванням умов відповідного договору та характеру дій, за які він установлений. Наявність умов про одноразову комісію та її включення до загальної вартості кредиту суд оцінює у сукупності з іншими умовами договорів, зокрема щодо надання кредиту, порядку його оформлення та визначення загальних витрат споживача.

За результатами оцінки наданих матеріалів суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку зі сплати заявлених сум комісій, оскільки обґрунтованість їх стягнення як самостійних платежів належними та достатніми доказами не підтверджена.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісій у загальному розмірі 42 245,26 грн задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення штрафів та пені суд вказує наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Судом встановлено, що всі спірні кредитні договори укладені у 2025 році, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Із наданих розрахунків заборгованості вбачається, що позивачем заявлено до стягнення: за кредитним договором № 1675647 - 6 000,00 грн неустойки; за договором позики № 7497278 - 9 000,00 грн пені; за кредитним договором № 5861702 - 10 000,00 грн неустойки; за кредитним договором № 5518305 - 4 916,50 грн неустойки; за кредитним договором № 40642-10/2025 - 8 400,00 грн штрафу; за кредитним договором № 25851-10/2025 - 10 000,00 грн штрафу. Загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій становить 48 316,50 грн.

Враховуючи, що зазначені нарахування пов`язані з простроченням виконання відповідачем кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану, суд доходить висновку про застосування до спірних правовідносин пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, відповідач звільняється від обов`язку сплати зазначених штрафних санкцій, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити. При цьому посилання представника позивача на те, що після набуття права вимоги товариство не здійснювало додаткових нарахувань, не впливає на наведений висновок, оскільки законодавче обмеження стосується обов`язку позичальника сплачувати відповідні санкції незалежно від того, чи були вони нараховані первісним або новим кредитором.

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу та процентів за користування кредитами в межах погоджених сторонами строків кредитування. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 55 707,00 грн, з яких 45 771,00 грн - заборгованість за основною сумою кредитів та 9 936,00 грн - проценти за користування кредитними коштами. У задоволенні решти позовних вимог на суму 90 561,76 грн належить відмовити.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з платіжної інструкції №155279 від 17.03.2026 року, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн. (а.с.11).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 55 707,00 грн із заявлених 146 268,76 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 267,48 грн (3 328,00 грн ? 55 707,00 грн / 146 268,76 грн).

Щодо зазначених представником відповідача у відзиві витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн суд зазначає, що вказана сума наведена як попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат. Водночас доказів на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги та її вартості, які б давали підстави для визначення розміру витрат, що підлягають розподілу між сторонами, суду не надано.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 626, 628, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», суд,-

У Х В А Л И В :

Позов представника ТОВ "Фінансова компанія "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" - Сімутіної Альони Андріївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешк. АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 55 707 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сім) гривень 00 копійок, з яких:

- за кредитним договором № 1675647 - 12 000,00 грн основного боргу;

- за договором позики № 7497278 - 7 500,00 грн основного боргу;

- за кредитним договором № 5861702 - 7 238,00 грн основного боргу;

- за кредитним договором № 5518305 - 9 833,00 грн основного боргу;

- за кредитним договором № 40642-10/2025 - 8 736,00 грн, з яких 4 200,00 грн основного боргу та 4 536,00 грн процентів за користування кредитом;

- за кредитним договором № 25851-10/2025 - 10 400,00 грн, з яких 5 000,00 грн основного боргу та 5 400,00 грн процентів за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешк. АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014 судовий збір проройціно задоволених позовних вимог у розмірі 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

10.11.2026 року.