Рішення № 141380524 у справі № 308/4222/26 від 22.10.2026

Справа № 308/4222/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

секретар судового засідання Сапронов А.О.

з участю представника відповідача - адвоката Васильченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика»» Міньковська Анастасія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

19 березня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика»» місце знаходження: Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1 Міньковська Анастасія Володимирівна звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №23699767 від 13 жовтня 2021 року у розмірі 24820 грн. 00 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5500 грн. 00 коп..

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 13 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова кампанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23699767.

Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов`язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 24820 грн. 00 коп., з яких: заборгованість по кредиту 7300 грн. 00 коп.; заборгованість за відсотками 17520 грн. 00 коп..

При цьому, 01.09.2025 між первісним кредитором ТОВ «Фінансова кампанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова кампанія «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №23699767 від 13 жовтня 2021 року. Згідно з реєстром прав вимоги, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №23699767 від 13 жовтня 2021 року, а відтак є належним кредитором у спірних правовідносинах.

20 квітня 2026 року представником відповідача адвокатом Васильченко А.А. подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що відповідач вважає, що матеріали справи не містять відомостей, які б дозволяли перевірити реальність передачі кредитних коштів, рух коштів за особовим рахунком, порядок та підстави нарахування процентів, пені чи інших штрафних санкцій, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

27 квітня 2026 року представником ТОВ «Фінансова кампанія «Позика» подано відповідь на відзив згідно якого просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, подав клопотання про витребування доказів у банку емітенту.

01 травня 2026 року представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, згідно яких адвокат заперечив проти задоволення клопотання про витребування доказів та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

06 травня 2026 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі підтримав позовні вимоги ат просив розгляд провести у відсутності представника позивача.

22 вересня 2026 року представником АТ «Універсал банк» було надано витребувану інформацію за ухвалою судді від 23 червня 2026 року з якої вбачається, що 13 жовтня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , було зараховано платіж у сумі 7300 грн. 00 коп..

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В судове засідання 20 жовтня 2026 року:

представник позивача не з`явився, в поданих додаткових поясненнях просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд провести у його відсутності.

представник відповідача з`явився, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом встановлено наступні обставини:

13 жовтня 2021 року між ТОВ «Фінансова кампанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №23699767. За умовами договору, зокрема, за п. 3.1. товариство надає кредит клієнту у розмірі 7300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору; 3.2. Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта; 4.1. Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки. Договір підписано одноразовим ідентифікатором 909175.

На підтвердження факту передачі коштів суду надано довідку Сервісу онлайн платежів IPay.ua Вих. Вих. №3152_251024112552 від 24-10-2025 про те, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012 ) та отримало Ліцензію Національного банка України №21/788-рк від 01.05.2023 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13-10-2021 10:54:42 на суму 7300,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 114097033, призначення платежу: Зачисление 7300 грн на карту НОМЕР_2 .

Додано також розрахунок заборгованості, довідку про ідентифікацію клієнта та інші документи.

Крім того, 22 вересня 2026 року представником АТ «Універсал банк» було надано витребувану інформацію за ухвалою судді від 23 червня 2026 року з якої вбачається, що 13 жовтня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , було зараховано платіж у сумі 7300 грн. 00 коп..

Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7300,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується поданими доказами.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладений Договір факторингу №01092025/1. Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 93205659 від 23.11.2021 року. Додано платіжну інструкцію, акт приймання-передачі реєстру прав вимог, витяг з додатку №1 до договору факторингу відносно відповідача за кредитним договором.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, уклавши кредитний договір в електронній формі сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту.

Як встановлено судом, відповідач після укладання кредитного договору належним чином не виконував свого зобов`язання із здійснення платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустив порушення виконання своїх зобов`язань. З урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Що стосується заперечень представника відповідача що стосується застосування норм ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1% суд зазначає наступне.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), висновки якої відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» - не більше 1 %; на перехідний період згідно з п. 17 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону - 2,5 % протягом перших 120 днів та 1,5 % протягом наступних 120 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX) є імперативною, а умова договору, яка її перевищує, є нікчемною, і суд зобов`язаний враховувати таку нікчемність ex officio.

Водночас за загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24 грудня 2023 року. Для того щоб ці правила поширювалися на договори, вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів (тобто строк кредитування чи строк, на який надається кредит) було продовжено після 24 грудня 2023 року.

Разом з тим кредитний договір у вказаній справі було укладено 13 жовтня 2021 року, строк кредитування чи строк, на який надається кредит продовжено не було.

Посилання представника відповідача на несправедливий розмір відсотків саме по собі не спростовує правильності розрахунку та не є достатньою підставою для відмови у стягненні заборгованості, розмір якої підтверджений дослідженими доказами. Наданий позивачем розрахунок відповідає умовам договору: проценти нараховано за погодженою ставкою в межах строку кредитування. Відповідач чи його представник не надали належних і допустимих доказів, які б спростовували цей розрахунок або підтверджували сплату заборгованості. За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані.

Враховуючи, що договір є чинним, відповідач отримала та використала кредитні кошти, у встановлений договором строк кредит та проценти в повному обсязі не повернула, доказів погашення заборгованості суду не надала, суд доходить висновку про доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №23699767 від 13 жовтня 2021 року у заявленому позивачем розмірі, а отже позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, для підтвердження витрат на правову допомогу первісним позивачем було надано договір про надання правової допомоги №39493634 від 02.01.2026 року, детальний опис робіт виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика», щодо стягнення кредитної заборгованості до договору про надання правової допомоги №39493634 від 02.01.2026 року.

Враховуючи принцип обґрунтованості та пропорційності, характер та час витрачений на виконання адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. 00 коп..

При зверненні за первісним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2662 грн. 40 коп..

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Вимоги позовної заяви задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика»» заборгованість за кредитним договором № 23699767 від 13 жовтня 2021 року в сумі 24820 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп., яка складається з: 7300 грн. 00 коп. - сума кредиту; 17520 грн. 00 коп. - сума відсотків за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика»» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» (88015, м. Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ 39493634).

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду було складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Дегтяренко К.С.