Рішення № 141380587 у справі № 331/2905/26 від 16.10.2026

Справа № 331/2905/26

Провадження № 2/331/2975/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026

16 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилевської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, про визнання права особистої приватної власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, про визнання права особистої приватної власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, в якому просить суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом від 19.12.2007, посвідченим державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за №1-980, право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру загальною площею 41,5 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2002, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Данціг С.Я., зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за №1433.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 володіла квартирою загальною площею 41,5 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2002, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Данціг С.Я., зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за №1433.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі і після її смерті відкрилася спадщина.

Спадкодавець залишила заповіт від 19.12.2007, посвідчений державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1-980, за змістом якого вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто позивачу, належну їй на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

На день смерті спадкодавця не було в живих осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині (батьків, чоловіка, дітей у вказаному статусі), внаслідок чого позивач успадкував в цілому належну спадкодавцю квартиру.

На час відкриття спадщини спадкодавець була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Між тим, через тяжку хворобу останні два роки свого життя вона постійно мешкала разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, за твердженням позивача, він фактично проживав зі спадкодавцем, у зв`язку з чим прийняв спадщину відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Окрім того, позивач 08.12.2023 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової Олесі Степанівни із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим приватним нотаріусом було заведено спадкову справу номер у Спадковому реєстрі: 71699736; номер у нотаріуса: 164/2023.

Надалі 27.02.2026 позивач звернувся до приватного нотаріуса Вартанової О.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на успадковану ним квартиру.

Проте, у листі від 27.02.2026 №90/02-14 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки право власності на квартиру не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації та його архів знаходяться на окупованій Російською Федерацією території, що позбавляє нотаріуса можливості отримати необхідну інформацію про квартиру.

У березні 2026 року позивач звернувся до Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області з заявою про реєстрацію права власності на квартиру на ім`я спадкодавця, але отримав Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 про відмову в проведенні реєстраційних дій №83848317 від 19.03.2026, яке обґрунтовано тим, що квартира пройшла державну реєстрацію права власності ще до 01.01.2013, але Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації не були надані документи на підтвердження такої реєстрації квартири.

Тому через відсутність можливості отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивач вимушений звернутися до суду.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 06 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 21 квітня 2026 року по справі відкрито провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і витребувано докази у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

21.05.2026 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів надіслала до суду витребувані докази - копії матеріалів спадкової справи № 164/2023, яку заведено після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

18.06.2026 відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду заяву про визнання позову, у якій він також просив розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою суду від 07.08.2026 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник ОСОБА_5 , який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги, у судове засідання не з`явилися, але позивач надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та без участі його представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив про визнання ним позову.

Відповідач - територіальна громада м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області у судове засідання свого уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не направляв.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова О.С. у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, викликалася до суду належним чином, клопотання про відкладення судового розгляду даної справи до суду не надсилала.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2002, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Данціг С.Я., зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за №1433, ОСОБА_3 придбала квартиру загальною площею 41,5 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на зазначену квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 у Бердянському комунальному підприємстві з технічної інвентаризації 30.05.2002 в реєстровій книзі № д.15 за реєстровим №11268, про що на договорі купівлі-продажу квартири, копія якого долучена до матеріалів справи, зроблено реєстрацій напис.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.09.2023 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Комунарському районі м. Запоріжжя.

На час відкриття спадщини спадкодавець сама була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна відмітка у копії її паспорта серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14.01.1998, а також інформація про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, надана на запит нотаріуса Бердянською міською військовою адміністрацією Бердянського району Запорізької області і долучена до матеріалів спадкової справи № 164/2023.

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт від 19.12.2007, посвідчений державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 1-980, за змістом якого вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну їй на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона заповіла квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової Олесі Степанівни від 28.01.2026 № 30/01-16 за матеріалами спадкової справи № 164/2023, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , спадкоємцем, який прийняв спадщину в установлений законом строк, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із матеріалів спадкової справи № 164/2023, відкритої після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що 08.12.2023 ОСОБА_1 подав до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлої бабусі ОСОБА_3 , у якій зазначив про наявність спадкоємців померлої - її синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із долученої до матеріалів спадкової справи № 164/2023 копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.09.1994 встановлено, що батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 .

Із долученої до матеріалів спадкової справи № 164/2023 копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 30.12.1969 встановлено, що матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_3 .

Із долученої до матеріалів спадкової справи № 164/2023 заяви ОСОБА_2 від 08.12.2023 встановлено, що він повідомив нотаріуса про те, що йому відомо про складення заповіту його матір`ю ОСОБА_3 не на його користь, але він відмовився від отримання свідоцтва на обов`язкову частку у спадщині, на яку він має право як непрацездатний син спадкодавця.

Також із долученої до матеріалів спадкової справи № 164/2023 заяви ОСОБА_2 від 08.12.2023 встановлено, що він повідомив нотаріуса про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яку його мати йому заповідала у заповіті від 19.12.2007, посвідченому державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрованому в реєстрі за № 1-980, не належить заповідачу, бо була за її життя подарована нею йому.

Із долученої до матеріалів спадкової справи № 164/2023 копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 22.05.1961 встановлено, що матір`ю ОСОБА_6 є ОСОБА_3 .

Із долученої до матеріалів спадкової справи № 164/2023 нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 26.02.2024 встановлено, що він повідомив нотаріуса про те, що йому відомо про складення заповіту його матір`ю ОСОБА_3 не на його користь, але він відмовився як від обов`язкової частки у спадщині за вказаним заповітом, на яку він має право як непрацездатний син спадкодавця, так і від належної йому частки у спадщині за законом, у тому числі і обов`язкової.

Відповідно до листа від 27.02.2026 №90/02-14 у відповідь на заяву позивача від 27.02.2026 приватним нотаріусом Вартановою О.С. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки право власності на квартиру не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації та його архів знаходяться на окупованій Російською Федерацією території, що позбавляє нотаріуса можливості отримати необхідну інформацію про квартиру.

У березні 2026 року позивач звернувся до Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області з заявою про реєстрацію права власності на квартиру на ім`я спадкодавця, але отримав Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 про відмову в проведенні реєстраційних дій №83848317 від 19.03.2026, яке обґрунтовано тим, що квартира пройшла державну реєстрацію права власності ще до 01.01.2013, але Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації не були надані документи на підтвердження такої реєстрації квартири.

Судом враховано, що ст. 15 ЦК України надає право громадянам України на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого, у відповідності з вимогами ст. 16 цього ж Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм спадкового законодавства у справах про визнання права власності у порядку спадкування судам необхідно встановити, зокрема, яке саме майно належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, про визнання право власності на яке в порядку спадкування за законом заявлені позовні вимоги.

Відповідно до частини першої ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 4.16. ст. 4 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно з п. 5.5. ст. 5 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті належала на праві власності ОСОБА_3 , яка її заповіла своєму онуку ОСОБА_1 . Право власності на зазначену квартиру відповідно до чинного на той час законодавства зареєстроване за ОСОБА_3 у Бердянському комунальному підприємстві з технічної інвентаризації 30.05.2002 в реєстровій книзі № д.15 за реєстровим №11268, про що на договорі купівлі-продажу квартири, копія якого долучена до матеріалів справи, зроблено реєстрацій напис.

У вказаній квартирі ОСОБА_3 була зареєстрована сама.

Обидва сини померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовилися від обов`язкової частки на спадщину щодо даної квартири.

Інших спадкоємців у померлої відповідно до матеріалів спадкової справи № 164/2023 не було.

Однак, приватний нотаріус Вартанова О.С. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки право власності на квартиру не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації та його архів знаходяться на окупованій Російською Федерацією території, що позбавляє нотаріуса можливості отримати необхідну інформацію про квартиру.

З аналогічних підстав позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на квартиру на ім`я спадкодавця Департаментом реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час судового розгляду матеріалами справи підтверджено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , за життя дійсно належала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі, право власності на зазначену квартиру відповідно до чинного на той час законодавства зареєстроване за ОСОБА_3 у Бердянському комунальному підприємстві з технічної інвентаризації 30.05.2002 в реєстровій книзі № д.15 за реєстровим №11268, позивач є онуком померлої і, відповідно, її спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, право власності спадкодавця на спірну квартиру не оспорюється жодною особою, права та законні інтереси інших осіб не порушено, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог до відповідача - територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області Шевченка С.М. і визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.

Що стосується зазначення співвідповідачем у даній справі ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позивач на власний розсуд визначає особу, яка стає відповідачем, про що зазначається в позовній заяві.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому залучається до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 3 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогами позивача особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Згідно роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц, від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц, від 10 листопада 2021 року в справі№ 759/19779/18, від 11 вересня 2023 року в справі № 527/329/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, якщо позивачем буде допущено помилку у визначені відповідача, до якого пред`явлено позов, суд не в змозі вплинути на його позицію щодо притягнення до участі у справі належного відповідача.

Повноважень для заміни або виключення із учасників справи неналежного відповідача з власної ініціативи у суду також немає.

У матеріалах справи на час постановлення даного рішення відсутні належні та допустимі докази на беззаперечне підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно є спадкоємцем, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , хоча він і має право на обов`язкову частку у спадщині.

У даному випадку, як зазначалося вище, на час відкриття спадщини ОСОБА_3 сама була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить інформація про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, надана на запит нотаріуса Бердянською міською військовою адміністрацією Бердянського району Запорізької області і долучена до матеріалів спадкової справи № 164/2023.

Відповідач ОСОБА_2 відповідно до копії його паспорта серії НОМЕР_6 , виданого Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 24.09.2004, з 19.01.2011 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Доказів звернення ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3 матеріали спадкової справи № 164/2023 не містять.

Таким чином, зважаючи на те, що разом з померлою ОСОБА_3 на день її смерті за адресою її реєстрації ніхто не був зареєстрований, то відсутні спадкоємці, які в розумінні ч.3 ст.1268 ЦК України прийняли спадщину.

Наведене, на переконання суду, на даний час спростовує твердження відповідача ОСОБА_2 про прийняття ним спадщини в порядку, визначеному ч.3 ст.1268 ЦК України, хоча і не позбавляє ОСОБА_2 можливості у подальшому встановлювати даний факт у визначеному чинним законодавством порядку.

Тому оскільки у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, ОСОБА_2 у встановленому чинним законодавством порядку прийняв спадщину, суд вбачає підстави для відмови у задоволенні позову в частині вимог саме до ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вони пред`явлені до неналежного відповідача, бо в цій категорії справ належним відповідачем є саме спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину.

Отже, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Тому, керуючись ст. ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, про визнання права особистої приватної власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , в порядку спадкування за заповітом від 19.12.2007, посвідченим державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрованим в реєстрі за №1-980, право особистої приватної власності на двокімнатну квартиру загальною площею 41,5 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка за життя належала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2002, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Данціг С.Я., зареєстрованого в реєстрі за №1433.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 як до неналежного відповідача відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2026.

Суддя Юлія КАРЕТНИК