Ухвала № 141380678 у справі № 335/11361/26 від 10.11.2026

1 Справа № 335/11361/26 2-о/335/348/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Дослідивши вказану заяву та додані до неї матеріали, доходжу такого висновку.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частиною першою статті 294 ЦПК України встановлено обов`язок суду під час розгляду справ окремого провадження роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, №2 роз`яснюється, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам ЦПК України.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19.

Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що заінтересована особа визначається залежно від мети встановлення факту.

У заяві заявник вказує, що факт родинних відносин необхідний для отримання соціальних виплат, надання статусу члена сім`ї загиблого захисника та отримання відповідної грошової компенсації.

Заявником не зазначено, якими доказами підтверджується необхідність встановлення даного факту саме в судовому порядку, для пред`явлення до якого державного органу необхідно встановлення зазначеного факту та до повноважень яких осіб входить оцінка зазначеного факту і вирішення питань щодо прав та обов`язків заявника з врахуванням факту, який вона просить встановити.

До яких саме державних органів зверталась заявниця з використанням зазначеного статусу та якими їй було відмовлено в її правах через необхідність його підтвердження в судовому порядку, в заяві взагалі не обґрунтовано та доказів такого не надано.

Так, до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявника. Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежене за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки.

Також, заявницею не обґрунтовано, яким чином рішення по даній справі може вплинути на права та інтереси вказаних у заяві заінтересованих осіб.

Стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент загибелі військовослужбовця) встановлює, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, встановлення вказаного факту може впливати також на права й обов`язки інших осіб.

В заяві, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження, заявницею окрім Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зазначені інші заінтересовані особи.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заявницею не залучено (не визначено) коло всіх заінтересованих осіб, які мають брати участь у справі, рішення у справі щодо яких може вплинути на їх права та обов`язки шляхом його реалізації.

Зокрема, заявником не надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 . В заяві зазначено, що батьки померли, проте надано лише свідоцтво про смерть матері, щодо батька відомості відсутні.

Крім того, не містяться у заяві і відомості про відсутність інших членів сім`ї ОСОБА_2 який загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, на права та обов`язки яких може впливати встановлення даного юридичного факту.

Таким чином, заявниці у заяві про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, необхідно зазначити всіх членів сім`ї загиблого військовослужбовця, в якості заінтересованих осіб, оскільки рішення по даній справі може вплинути на їхні права, а у випадку їх відсутності зазначити про це у заяві та надати для них копії заяви з відповідними додатками.

Крім того, в прохальній частиниі заяви не зазначено, який саме період спільного проживання однією сім`єю слід суду встановити.

Крім того, згідно з правовими позиціями, висловленими у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 588/350/15, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Також, належними доказами спільного проживання є документи, довідки про реєстрацію, свідоцтва про народження дітей, фотографії, листи тощо, що підтверджує факт ведення спільного господарства. Факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю).

До того ж, звертається увага заявника, що Верховний Суд вказав, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (Постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц. Постанова Верховного Суду у справі №531/295/19 від 8 грудня 2021 року), а тому заявникові роз`яснюється право долучити до матеріалів справи докази, на які містяться посилання у тексті заяви, зокрема документи про сплату комунальних послуг та інші документи.

Спосіб усунення недоліків заяви полягає у поданні оновленої заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в даній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 297 ЦПК України, її необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 259, 260,297,318 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, залишити без руху.

Надати заявнику строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення вказаних в ухвалі недоліків шляхом надання суду оновленої заяви, яка відповідає вимогам ст. 185, 318 ЦПК України.

Роз`яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк, заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Новасардова