Ухвала № 141380785 у справі № 465/10104/25 від 10.11.2026

Справа №465/10104/25

Провадження №6/443/77/26

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

встановив:

Суть подання та позиції сторін.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. подав до суду подання, у якому просить суд визначити, що частка боржника ОСОБА_1 у житловому будинку (А-1) з господарськими спорудами, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2084798146215, загальна площа 59,1 кв.м., що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 , становить 1/2 (одну другу) частину цього майна.

В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича перебуває виконавче провадження №82205731 від 15.10.2026 з примусового виконання виконавчого листа №465/10104/25, виданого 22.09.2026 Жидачівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 51 000 доларів США 00 центів заборгованості за договором позики, що згідно з курсом Національного банку України станом на 15.10.2026 (44,9801 грн за 1 долар США) становить 2 293 985 (два мільйони двісті дев`яносто три тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 10 копійок; судового збору у розмірі 12 112 гривень. Станом на день звернення до суду із цим поданням боржник ОСОБА_1 рішення суду добровільно не виконав. У ході вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у боржника не виявлено достатнього майна чи грошових коштів, на яке згідно із Законом можливо звернути стягнення у повному обсязі. Боржник ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 23.09.2000. Відомостей про розірвання шлюбу актовий запис не містить. Право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, зазначений вище житловий будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки право власності на нього зареєстровано в період їхнього шлюбу. Визначення частки у житловому будинку, що належить дружині боржника, є необхідною та законною мірою для виконання виконавчого листа № 465/10104/25, оскільки інших засобів, окрім звернення стягнення на частку нерухомого майна боржника, для виконання вищезгаданого рішення немає.

Учасники судового провадження у судове не з`явилися, хоч повідомлені про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Позиція суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить висновку, що подання не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22.06.2026 у справі №465/10104/25, яке набрало законної сили 23.07.2026, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість у сумі 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) доларів США, та судовий збір у сумі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. (а.ц.с. №465/10104/25 - 55-58).

На підставі цього рішення 22.09.2026 видано виконавчий лист, який отриманий стягувачем 13.10.2026 (а.с.62).

У матеріалах виконавчого провадження №82205731 (додаток під номером 2 у електронному кабінеті системи «Електронний суд») наявні, зокрема, такі документи:

довідка Монастирецької сільської ради №2091 від 24.12.2019, за змістом якої будинковолодіння, головою якого згідно погосподарської книги №3 с. Монастирець являється ОСОБА_2 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

витяг з погосподарської книги с. Монастирець №2090 від 24.12.2019, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 ;

інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.10.2026 №499502644, згідно з якою за ОСОБА_2 15.05.2020 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,1 кв. м, житловою площею 35,8 кв. м. Підставами для державної реєстрації права власності зазначено довідку Монастирецької сільської ради №2091 від 24.12.2019, витяг із погосподарської книги № 2090 від 24.12.2019 та технічний паспорт від 10.01.2019;

актовий запис про шлюб №1859 від 23.09.2000, за змістом якого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 23.09.2000 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації якого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 »;

інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.10.2026 №500165411, відповідно до якої за результатами пошуку за відомостями про ОСОБА_1 інформація щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно відсутня;

відповідь на запит приватного виконавця про відсутність у МВС даних щодо транспортних засобів, зареєстрованих за боржником ОСОБА_1 ;

відповідь на запит про відсутність боржника ОСОБА_1 на обліку в органах ДФС;

постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області, винесені 15.10.2026, 16.10.2026 у виконавчому провадженні № 82205731, про: відкриття виконавчого провадження; арешт коштів боржника; стягнення з боржника основної винагороди; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Нормативно-правові акти, якими керувався суд.

Відповідно до приписів частини 1 статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно з положеннями статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зважаючи на вимоги частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року в справі №367/252/24 (провадження № 14-21цс25) дійшла таких висновків.

До прикладу, якщо суд під час розгляду подання виконавця встановить, що боржник володіє майном спільно з іншим із подружжя, продовжує перебувати в шлюбі або після його розірвання не має жодних неврегульованих спорів щодо спільного майна, і обставини придбання такого майна під час перебування у шлюбі є очевидними і неспростовними, то суд, пославшись на презумпцію спільності майна подружжя, вправі вирішити подання виконавця по суті і визначити частку боржника в спільному майні (п.72).

Водночас необґрунтованість подання державного виконавця (відсутність документів, які б однозначно підтверджували обставину належності боржнику майна спільно з іншими особами, обґрунтовані заперечення інших осіб щодо їх спільного з боржником володіння таким майном тощо) є підставою для відмови в задоволенні подання, а не залишення його без розгляду (п.115).

Мотиви, з яких суд дійшов висновків.

Обґрунтовуючи необхідність визначення частки боржника ОСОБА_1 у спірному житловому будинку, приватний виконавець виходить із того, що право власності на це майно зареєстроване за дружиною боржника ОСОБА_2 під час перебування сторін у шлюбі, а відтак на нього поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя.

Однак суд не може погодитися з достатністю наведеного обґрунтування з огляду на таке.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно засвідчує офіційне визнання та підтвердження державою відповідного речового права, проте дата такої реєстрації не обов`язково збігається з часом фактичного набуття майна у власність.

Як убачається з наданих приватним виконавцем документів, право власності на житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_2 15.05.2020. Водночас довідка Монастирецької сільської ради №2091 від 24.12.2019 та витяг із погосподарської книги №2090 від 24.12.2019 підтверджують облік відповідного будинковолодіння за ОСОБА_2 , однак не містять відомостей про час його спорудження, набуття у власність чи правові підстави такого набуття.

Зазначений у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно технічний паспорт від 10.01.2019, який був одним із документів, поданих для державної реєстрації права власності, до матеріалів подання не долучений. Відтак суд позбавлений можливості дослідити його зміст та встановити, чи містить він відомості, істотні для з`ясування часу створення відповідного об`єкта нерухомості.

За таких обставин сама лише реєстрація права власності на будинок під час шлюбу не є достатнім підтвердженням того, що це майно було набуте подружжям у період шлюбу та належить йому на праві спільної сумісної власності.

Суд враховує презумпцію спільності майна подружжя, однак її застосування до конкретного об`єкта передбачає встановлення обставин набуття такого майна під час шлюбу. Натомість сукупність наданих приватним виконавцем доказів не дозволяє дійти обґрунтованого висновку про наявність зазначеної обставини.

При цьому відсутність у боржника зареєстрованого нерухомого майна, а також необхідність забезпечення виконання судового рішення самі собою не підтверджують належності йому частки у майні, право власності на яке зареєстроване за іншою особою.

Отже, приватний виконавець не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що житловий будинок, частку в якому він просить визначити, належить ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, а тому суд не встановив підстав для визначення відповідної частки боржника у цьому майні.

Такий висновок не є вирішенням питання про належність житлового будинку до особистої приватної чи спільної сумісної власності подружжя, а стосується виключно доведеності підстав для задоволення подання приватного виконавця в межах цього судового провадження.

Водночас визначення частки боржника у майні, право власності на яке зареєстроване за іншою особою, за відсутності переконливого підтвердження його належності до спільної сумісної власності подружжя створювало б ризик необґрунтованого втручання у право власності, непорушність якого гарантується законом.

Враховуючи викладене, суд доходить переконання, що у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись статтями 10, 294, 260, 261 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Головуючий суддя А.І. Павлів