Ухвала № 141380860 у справі № 462/10126/26 від 11.11.2026

справа № 462/10126/26

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11 листопада 2026 року м. Львів

суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

Представник позивача Романенко М. Е., 06.11.2026 року, звернувся до Залізничного районного суду м. Льовова із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 16.07.2024 року № 262434, у якій просить суд у розмірі 16 320, 8 грн. та судові витрати.

Суддя, здійснивши попередню перевірку поданої позовної заяви та долучених до неї документів, оцінивши їх на предмет відповідності вимогам процесуального закону щодо форми, змісту та підписання, позовну заяву та додані до неї документи, дійшла висновку, що така підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

У розумінні наведеного, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

За змістом ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), згідно з яким звернення до суду адвоката при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, яка є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).

Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).

Таким чином, право на подання до суду заяв має представник, тобто, особа, яку позивач уповноважив вести справу в суді від його імені, повноваження якої підтверджені довіреністю.

Як вбачається із позовної заяви така подана до суду та підписана представником позивача Романенко М. Е. На підтвердження його повноважень щодо звернення до суду від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» суду надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.11.2022 року, номер запису № 47[телефон приховано]. Також надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.10.2024 року, сформований за допомогою системи «Електронний суд».

Дослідивши додану до матеріалів позову копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.11.2022 року, номер запису № 47[телефон приховано] та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.10.2024 року, в яких вказано, що керівником ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є Романенко М. Е., однак підтверджуючих документів на те, що Романенко М. Е. станом на день звернення до суду є діючим керівником та мав право діяти від імені юридичної особи (зокрема видавати довіреності), суду не надано. Крім того, вказана виписка відображає відомості, актуальні лише на дату її формування, та не може свідчити про незмінність керівника товариства протягом наступних років.

За таких обставин суд дійшов висновку, що виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.11.2022 року, номер запису № 47[телефон приховано] та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.10.2024 року не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази підтвердження повноважень Романенка М. Е. діяти в інтересах товариства, оскільки суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність обмежень керівника на одноособове звернення до суду чи надання права передоручення

Суд також звертає увагу позивача, що звертаючись через систему «Електронний суд», мав безперешкодну технічну можливість сформувати актуальний електронний витяг з ЄДР безпосередньо в день подання заяви.

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у Романенка М. Е. відсутні повноваження діяти в інтересах позивача станом на час звернення з позовом до суду, а тому подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 43, 175, 185, 260 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Постигач О. Б.

Оригінал ухвали