Рішення № 141381084 у справі № 594/1500/26 від 10.11.2026

Справа № 594/1500/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді: Губіш О.А.

з участю:

секретаря: Окулянко У.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем по справі перебуває у зареєстрованому шлюбі. В даному шлюбі в них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову зазначила, що дитина зареєстрована та фактично проживає з матір`ю. Позивачка самостійно виховує та матеріально забезпечує сина. Сторони не дійшли згоди щодо способу виконання відповідачем свого обов`язку, а саме матеріального забезпечення сина. А тому, в позивачки виникла необхідність у вирішенні даного питання в судовому порядку.

Поряд з тим зазначила, що враховуючи те, що офіційний прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років становить 3512 грн, але реальні щомісячні витрати на утримання шестирічного сина є значно вищими та становлять близько 8000 грн, адже дитина відвідує школу, залишається на групі продовженого дня, що потребує додаткових витрат на харчування та навчальні матеріали. Крім того, дитина має особливі потреби у сфері здоров`я, а саме діагностовано хронічний аденоїдит, наявні проблеми урології та стоматології, а тому потребує регулярного медичного огляду й підготовки до оперативного втручання.

Таким чином, дитина потребує значних витрат для забезпечення належного рівня життя, зокрема витрат на одяг, харчування, медичний догляд, знаряддя для дошкільної освіти, а також для забезпечення належного рівня освіти.

Крім того, зазначає, що істотних обставин, які могли б унеможливлювати виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків немає. Оскільки, відповідач отримує стабільний дохід, є таким, що немає інших неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, які б перебували на його утриманні, про що свідчить наявність у нього можливості брати належну участь у матеріальному забезпеченні дитини та сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Саме, такий розмір вимог є найбільш прийнятним для утримання дитини такого віку.

А тому, враховуючи вище наведене, просила суд стягнути з відповідача в її користь аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.

Як слідує з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, позовна заява з додатками, ухвала суду про відкриття провадження, направлені відповідачу за місцем реєстрації повернулись до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній», що в свою чергу, згідно ст. 128 ЦПК України, дає суду підстави дійти висновку про належне сповіщення відповідача про надходження позову та відкриття провадження у справі.

Крім того, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів відповідача, такий про надходження позову та відкриття провадження у справі повідомлявся 27 жовтня 2026 року через офіційний веб - сайт суду.

На момент розгляду справи судом відповідачем відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань подано не було.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Як встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копіє свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 04 лютого 2020 року Борщівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ).

Відповідач ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджено даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Борщівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 20 лютого 2020 року.

З витягу з реєстру територіальної громади Борщівської міської ради від 17.10.2023 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_3 зареєстровані за однією ж адресою, а саме в АДРЕСА_1 .

З медичної довідки виданої 15.09.2026 року ФОП « ОСОБА_4 » на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що в дитини наявне захворювання, а саме аденоїдні вегетації ІІ-ІІІ ст.

Докази щодо твердження позивача про те, що, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не несе інших витрат на її лікування, оздоровлення та розвиток здібностей, останньою не надано та не здобуто таких і в ході розгляду справи.

При цьому, доказів, які б стверджували, ті обставини, що відповідач є непрацездатним, з незадовільним станом здоров`я, має інших утриманців, суду не надано, не здобуто таких і в ході судового розгляду. Відзиву на позов відповідач не подав.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що, оскільки, відповідач є працездатною особою, батьком малолітньої дитини, то зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання, а отже вимоги позивача щодо стягнення з нього аліментів знаходить такими, що підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачкою.

При цьому, суд також враховує обставини встановлені в ході судового розгляду, зокрема, щодо особи відповідача, віку дитини, дані щодо особи позивачки, зокрема, те, що дитина проживає разом з матір`ю, яка у зв`язку з цим несе додаткові витрати щодо забезпечення належних умов для проживання дитини, та те, що визначений законодавцем розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, який відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає для дітей віком для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Крім того, суд враховує ті обставини, що в державі постійно відбувається ріст цін як на продукти харчування, так і на побутові речі, одяг, взуття, що суд визнає загальновідомим фактом, а тому таким, що додаткового доказування не потребує.

Поряд з тим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати по справі у виді судового збору на користь держави.

Виходячи з наведенного вище, на підставі Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 180, 181, 184 Сімейного кодексу України, ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї чверті частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 вересня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 (двадцять) коп. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Рахунок НОМЕР_5 IBAN НОМЕР_6 АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач: ОСОБА_2 , житель: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуюча: