Рішення № 141381165 у справі № 671/1269/26 від 05.11.2026

Справа № 671/1269/26

05 листопада 2026 року

2 /671/1084/2026

РІШЕННЯ

іменем України

05 листопада 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Андрущенка О.Ю.,

за участю прокурорів Фурман І.О., Джур А.О., Момота Д.П.,

відповідача Шияна А.О.,

секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Волочиськ цивільну справу за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Війтовецької селищної ради Хмельницької області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

про витребування земельної ділянки,

встановив:

Керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області звернувся до суду з позовом, заявленим в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Війтовецької селищної ради Хмельницької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказує, що 14.09.2010 складено акт обстеження деградованих і малопродуктивних земель № 6 від 14.09.2010, відповідно до якого: «на основі аналізу ґрунтового покриву, показників рельєфу та даних агрохімічного дослідження, а також польового (рекогносцировочного) обстеження деградованих та малопродуктивних земель державної власності і враховуючи низький економічний стан використання цих земель за останні 5 років комісія вважає за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Криштопівської сільської ради - 31,22 га, в тому числі ріллі 28,40 га, сіножаті - 2,82 га та здійснити їх консервацію шляхом заліснення».

Розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації від 14.09.2010 № 764/2010-р надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на територіях сільських рад району, в тому числі на території Зеленівської сільської ради.

В подальшому вказаний проект погоджено висновком державної експертизи землевпорядної документації № 834 від 24.11.2010 із зауваженнями, які було усунуто згідно коректурного аркуша.

Розпорядженням голови Волочиської районної державної адміністрації від 22.02.2011 № 106/2011-р затверджено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району, в тому числі на території Криштопівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області площею 31,2170 га.

На підставі рішення сесії Війтовецької селищної ради № 64-13/2021 від 23.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Криштопівка гр. ОСОБА_1 » надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,7400 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0049 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до інформації сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0049, яка належить ОСОБА_1 накладається на законсервовану земельну ділянку у співвідношенні 1,6256 га із 1,74 га.

Передача у власність ОСОБА_1 вказаної вище земельної ділянки відбулась з порушенням вимог законодавства, оскільки, на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення та припиняється будь-яке господарське використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Таким чином, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 як первинний набувач не є «добросовісним набувачем» в розумінні ст. 388 ЦК України і на нього не поширюються гарантії, встановлені ст. 388 ЦК України, а відтак у позивача відсутній обов`язок щодо внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 червня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що не розуміє чому держава раніше передала йому у власність земельну ділянку, а зараз її витребовує.

Представник Війтовецької селищної ради Хмельницької області до суду не з`явився, просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явилася, подала до суду пояснення, де зазначила, що Війтовецькій селищній раді передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до певної категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою. Сертифікований інженер-землевпорядник як особа з відповідною освітою, повинен досліджувати та аналізувати наявні документи для розробки проекту землеустрою. Тобто, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області від 14.09.2010 № 766/2010-р «Про затвердження складу комісії з обстеження земель в натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність консервації земель на території Волочиського району» затверджено комісію з обстеження земель в натурі (на місцевості) та підготовки висновків про доцільність консервації земель на території Волочиського району.

Згідно акту від 14.09.2010 № 6 «Про обстеження деградованих і малопродуктивних земель» складеного комісією, яка затверджена розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації від 14.09.2010, вирішено за доцільне вилучити з активного господарського обігу на території Криштопівської сільської ради 31,22 га, в тому числі, ріллі - 28,40 га, сіножаті - 2,82 га та здійснити їх консервацію шляхом заліснення.

Розпорядженням Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області від 14.09.2010 № 764/2010-р «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель на території Волочиського району» вирішено надати дозвіл Державному підприємству «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Наркевицької селищної, Бокиївської, Чернявської, Писарівської, Криштопівської, Рябіївської, Ожиговецької, Тарнорудської, Федірківської, Зайчиківської, Зеленівської, Трительницької, Поповецької, Полянської, Сарнівської, Копачівської, Завалійківської сільських рад Волочиського району Хмельницької області.

Згідно робочого проекту землеустрою щодо заліснення ділянок на території Бокиївської, Чернявської сільських рад, Наркевицької селищної ради, Криштопівської, Рябіївської, Ожиговецької, Тарнарудської, Федірківської, Зайчиківської, Зеленівської, Трительницької, Полянської, Копачівської, Завалійківської сільських ради винесено в натуру на місцевості земельну ділянку на території Криштопівської сільської ради площею 31,22 га, яка підлягала консервації шляхом заліснення.

Зазначений вище проект землеустрою отримав позитивний висновок державної експертизи від 24.11.2010 № 834 з деякими зауваженнями, які усунуто.

Розпорядженням Волочиської державної адміністрації Хмельницької області від 22.02.2011 № 106/2011-р «Про затвердження проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району» затверджено проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Волочиського району згідно додатку. Відповідно до додатку до вказаного розпорядження на території Криштопівської сільської ради консервовано 31,2170 га, з яких ріллі - 28,3981 га, сіножаті - 2,8189 га.

Консервації зазначених вище земель проведена у відповідності до чинного на той час наказу Державного комітету по земельних ресурсах від 17.10.2002 № 175 «Про Порядок консервації земель», а тому в даному випадку порушення відсутні.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.10.2018 № 22-6932-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Війтовецькій селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 558,4069 га, які розташовані (за межами населених пунктів) на території Війтовецької селищної ради згідно додатку.

Відповідно до Додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 09.10.2018 № 22-6932-ОТГ передані 92 ділянки загальною площею 558,4069 га.

Рішенням Війтовецької селищної ради від 22.11.2018 № 8-39/2018 «Про прийняття в комунальну власність Війтовецької селищної ради земельних ділянок державної власності земель запасу за межами населених пунктів Війтовецької селищної ради» прийнято в комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 558,4069 га згідно додатку.

Рішенням тринадцятої сесії восьмого скликання Війтовецької селищної ради № 64-13/2021 від 23.09.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у безоплатність власність земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,74 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0049 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с. Криштопівка Кривачинецького старостинського округу Війтовецької селищної ради, змінено вид цільового призначення вказаної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства».

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,74 га (кадастровий номер [номер приховано]:02:001:0049) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 21.01.2021.

ФОП ОСОБА_2 проведено встановлення схеми розміщення земельної ділянки з кадастром номером [номер приховано]:02:001:0049 по відношенню до земельної ділянки площею 35,8469 га, яка законсервована. За наслідками проведених землевпорядних робіт встановлено накладення земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0049 на законсервовану земельну ділянку з накладенням 1,6256 га з загальної площі 1,7400 га.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 164 Земельного кодексу України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

Згідно п. 14 абз. 2 ст. 1 Закону України «Про охорону земель» консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 Земельного кодексу України консервація земель здійснюється шляхом припинення чи обмеження їх господарського використання на визначений термін та залуження, заліснення або ренатуралізації. Передача у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, для цілей, не пов`язаних із такою консервацією, забороняється.

Отже, в разі прийняття самого рішення відповідним органом про консервацію землі, передача таких земель у приватну власність заборонено Земельним кодексом України.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,74 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0049 за межами населеного пункту с. Криштопівка Кривачинецького старостинського округу Війтовецької селищної ради, яка накладається на земельну ділянку по якій прийнято рішення про консервацію шляхом заліснення в співвідношенні 1,6256 га з 1,74 га, з грубим порушенням вимог Земельного кодексу України, який встановлює імперативну заборону на таку передачу.

Не ставлячи під сумнів незаконність передачі у власність відповідачу зазначеної земельної ділянки, суд вважає необхідним надати оцінку наявності підстав та умов для її витребування.

Закріпивши в преамбулі Конституції України європейську ідентичність Українського народу та незворотність європейського курсу України, держава взяла на себе зобов`язання захищати загальнолюдські цінності та права людини.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що «Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))».

В теорії цивільного права здавна сформульовано стале визначення поняття «добросовісності набувача». Так, «добросовісний набувач» - це суб`єкт права, який у межах правомірної поведінки набуває майно чи майнове право за правочином від особи, що не мала права його відчужувати. При цьому він не знав і за звичайних обставин не міг знати про цей недолік. Він діє чесно й розумно, відповідно до принципу добросовісності. Через це право визнає його сподівання на законність набуття охоронюваними і захищає його стан у конфлікті з інтересами первісного власника.

Для добросовісності набувача не має значення платність чи безоплатність набуття ним права власності на річ.

Платність чи безоплатність як шлях набуття власності для добросовісного набувача має значення лише для того, за яких підстав це майно може бути в нього витребуване власником.

Так, в разі отримання добросовісним набувачем у власність майна за відплатним договором власник має право його витребувати лише у конкретно визначених випадках (ч. 1 ст. 388 ЦК України).

Водночас, набуття безвідплатно у власність добросовісним набувачем майна надає право власнику його витребувати у всіх випадках (ч. 4 ст. 388 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що:

«5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.60. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

5.62. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім встановити добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

5.64. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном».

Європейський суд звертав увагу, що у справах, коли виправлення помилок, допущених органами державної влади, призводить до втручання у право на мирне володіння майном добросовісного набувача, принципи належного урядування покладають на органи державної влади не лише обов`язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й можуть також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування. Суд зазначає, що заявник мав переважне право на отримання земельної ділянки як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Реалізуючи це право, міська рада спочатку виділила йому земельну ділянку, а згодом видала йому документи про його право власності на неї. Він володів цією земельною ділянкою без перешкод близько двадцяти років, коли інша особа почала будувати на ній будинок. У зв`язку з цим Суд не вважає вирішальним, чи розпочинав сам заявник якесь будівництво або використовував землю для будь-яких інших законних цілей; важливо те, що він був законним власником земельної ділянки. Право власності заявника зрештою було визнано недійсним на користь іншої особи через порушення у розподілі територій між двома адміністративно-територіальними одиницями - містом та селом, - під час процедури, до якої заявник не був залучений і на яку він не мав жодного впливу. Немає доказів того, що він був недобросовісним власником. Крім того, вбачається, що самі органи державної влади погодилися з тим, що під час здійснення цієї процедури було допущено порушення (див. пункт 9). З огляду на це національні суди зіткнулися з необхідністю виправити помилки органів державної влади, і Суд не вважає їхнє рішення на користь Г. явно необґрунтованим. Проте ця ситуація вимагала надання компенсації або іншого виду відшкодування заявнику. Уряд стверджував, що заявник мав можливість вимагати відшкодування за незаконні дії та рішення органів державної влади. Суд зазначає, що він уже встановлював, що Уряд не зміг довести існування будь-яких чітких норм національного законодавства, які б передбачали грошову компенсацію або будь-який інший вид відшкодування будь-якої шкоди в таких ситуаціях (див. рішення ЄСПЛ Goropashyn v. Ukraine, 24 квітня 2025 року, заява № 67127/16).

Суд повторює, що позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин (там само, пункт 48 з подальшими посиланнями). У цій справі заявник не отримав жодного відшкодування за земельну ділянку, якої він був позбавлений, а жодної спроби запропонувати йому таку компенсацію або будь-яку іншу форму відшкодування зроблено не було. Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення ЄСПЛ Kulyk v. Ukraine, від 09 травня 2025 року, заява № 40214/16, Bondar v. Ukraine, від 09 травня 2025 року, заява № 7097/18).

Суд додатково зазначає, що український законодавець шляхом внесення змін до Цивільного кодексу у 2025 році, спрямованих на захист прав добросовісних набувачів (див. пункти 20-21 вище), по суті визнав, що у разі витребування майна у таких власників саме держава має нести наслідки, зокрема фінансові. Це підтверджується вимогою забезпечити на момент подання віндикаційного позову (rei vindicatio) наявність коштів для виплати компенсації особі, чиї права зачіпаються, у разі задоволення позову. Крім того, ці зміни, вочевидь, не розмежовують способи набуття майна останнім (або єдиним) власником - чи то безпосередньо від держави (у порядку приватизації), чи то через наступні правочини, як-от купівля-продаж. Визначальним є те, що майно первісно належало державі (або територіальній громаді) і що останній власник є добросовісним набувачем. Хоча нове законодавство не може виправити ситуацію заявниці, оскільки воно застосовується лише до майбутніх справ (з ретроактивною дією тільки для справ, що розглядаються судами першої інстанції), Суд вважає, що такий підхід відображає позицію законодавця щодо способу розв`язання складних правових ситуацій, подібних до тієї, що розглядається у цій справі (див. рішення ЄСПЛ KOSMATSKA v. UKRAINE», від 04.12.2025 року, заява № 9953/16)

Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб. У контексті позбавлення права власності на майно, передане помилково, принцип належного урядування може не лише накладати на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику (наприклад, рішення від 11 червня 2020 року в справі «Фортеця проти України», заява № 68946/10, пункт 42).

Помилки з боку державних органів мають слугувати на користь потерпілих осіб, особливо за відсутності конфлікту інших приватних інтересів (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року в справі «Ґаші проти Хорватії», № 3257/05, пункт 40).

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особа не може відповідати за помилки державних органів під час виконання ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони під час виконання своїх повноважень припустилися помилки.

Як зазначено ВС в постанові від 04.02.2026 у справі № 554/10397/16-ц законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Наведена норма захищає права добросовісного набувача в разі витребування в нього майна державним органом відповідно до статті 388 ЦК України.

Законодавець передбачив компенсацію добросовісному набувачеві у випадку задоволення позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, зокрема й у випадку, коли відповідне рішення суду стосується об`єктів або територій природно-заповідного фонду.

Повернення земельної ділянки власнику в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування підпадає під визначені статтею 390 ЦК України умови обов`язкової компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Відповідно до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно- грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

У постанові від 19 грудня 2025 року в cправі № 922/3456/23 Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду досліджував умови, за яких відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. Верховний Суд зазначив, що по-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим. Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи.

Верховний Суд виснував, що норма внутрішнього законодавства, яка за своїм змістом створює підстави для непропорційного втручання держави в право власності приватних осіб, не підлягає застосуванню як така, що порушує критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.

З урахуванням викладеного колегія суддів уважає, що повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування підпадає під умови обов`язкової компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві, оскільки відповідна компенсація першочергово гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Повертаючись до обставин даної справи суд зазначає, що прокурором не надано та матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що на час набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки, він знав або, проявивши розумну обачність, міг би знати про обмеження (консервацію), які перешкоджали отримати у власність зазначену земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Передаючи земельні ділянки з державної власності в комунальну власність Війтовецької селищної ради, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в додатку до наказу від 09.10.2018 № 22-6932-СГ зазначило цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для ведення особистого селянського господарства, для іншого сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, для дослідних і навчальних цілей, для індивідуального садівництва. Будь-які дані про прийняте рішення щодо їх консервації наказ не містить.

Більше того, обстеженням спірної земельної ділянки встановлено її обробіток. Будь-які лісові насадження, що передбачалося проектом консервації, відсутні (акт обстеження від 01.06.2026).

Таким чином, суд вважає відповідача добросовісним набувачем щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0049 площею 1,74 га, а тому в силу вимог ст. 390 ЦК України в разі витребування земельної ділянки на користь територіальної громади відповідач має право на отримання компенсації вартості такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Окремо суд зазначає, що безоплатність отримання відповідачем, який діяв добросовісно, у власність спірної земельної ділянки не є перешкодою для застосування положень ч. 5 ст. 390 ЦК України.

Аналогічного висновку притримувався ВС в постанові від 04.02.2026 у справі № 554/10397/16-ц де, скасувавши рішення першої та апеляційної інстанції зазначив, що суди, повернувши територіальній громаді земельну ділянку, яка була приватизована відповідачем, не вирішили питання про здійснення органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна.

В даній справі прокурором відповідна вартість земельної ділянки на депозитний рахунок суду не внесена.

Як зазначено ВС в постанові від 02.10.2026 у справі № 369/12939/25 у разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду.

З огляду на недоведеність прокурором недобросовісності відповідача та невнесення на депозитний рахунок суду експертної вартості земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0049, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову прокурора на підставі ч. 5 ст. 390 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 4 - 7, 12, 81 - 83, 133, 258, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Війтовецької селищної ради Хмельницької області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про витребування на користь Війтовецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області земельної ділянки загальною площею 1,6256 га, яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером № [номер приховано]:02:001:0049 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Волочиська окружна прокуратура Хмельницької області, код в ЄДРПОУ 02911102, місцезнаходження: 31200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Волочиськ, вул. Слави, буд. 8;

Війтовецька селищна рада Хмельницької області, місце знаходження: 31260, Хмельницька область, Хмельницький район, смт. Війтівці, вул. Героїв України, буд. 4, код в ЄДРПОУ 0440343;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, код в ЄДРПОУ 39767479, юридична адреса: 29016, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1.

Повний текст рішення складено 11.11.2026.

Суддя