Постанова № 141381380 у справі № 336/1161/26 від 27.10.2026

Дата документу 27.10.2026 Справа № 336/1161/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/1161/26 Головуючий у І інстанції: Худіна О.О.

Провадження № 22-ц/807/1976/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярошенка Олександра Олеговича - на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярошенка О.О. - звернулася до суду з позовом до АТ «Креді Агріколь Банк» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі Договору № 885045/6152914 від 17.01.2024 та заяви про надання банківської послуги «оренда сейфу», ОСОБА_1 отримала в користування сейф № 42 строком на 180 днів, з 17.01.2024 до 17.07.2024, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У вищевказаному сейфі ОСОБА_1 зберігала належні їй цінності, зокрема грошові кошти, дорогоцінні метали, прикраси тощо.

16.02.2024 здійснено примусове відкриття сейфа без присутності клієнта.

Підставою для відкриття сейфу стала постанова Запорізької обласної прокуратури про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів від 09.02.2024.

На думку позивача, чинне законодавство не дає права прокурору ухвалювати рішення про тимчасовий доступ, а тим більше розкривати банківську таємницю.

Комісія банку здійснила примусове відкриття сейфа, оформивши його актом, що підписали керуючий Регіональним відділенням у м. Запоріжжі Стаднюк Ю.В. (голова комісії), головний фахівець управління безпеки регіональної мережі департаменту безпеки АТ «Креді Агріколь Банк» Малик Ю.А. та експерт з продажів та обслуговування клієнтів Профешиналс РВ АТ «Креді Агріколь Банк» у м. Запоріжжі ОСОБА_2 .

Отже, відкриття сейфу здійснили не правоохоронні органи у примусовому порядку, а саме комісія банку, яка описала такі цінності:

- золоті злитки у кількості 5 шт. усі 999,9 проби з яких 2 шт. вагою по 5 грам серійний № 052708 та № 052579, 2 шт. вагою по 2 грами серійний № 034475 та № 038407, 1 шт. вагою 1 грам серійний № 060764; - золоті злитки у кількості 5 шт. усі 999,9 проби вагою по 1 унції кожний, серійні № 005360, № 005344, № 005365, № 005343 та № 005363;

- золотий злиток у кількості 1 шт., 999,9 проби, вагою 20 грам, серійний № 023177;

- срібні злитки у кількості 10 шт. усі 999,0 проби, з яких 4 шт. вагою по 50 грам, 4 шт. вагою по 20 грам, 2 шт. вагою по 1 унції без серійних номерів;

- золоті злитки 3 шт. усі 999,9 проби, вагою 250 грам кожний, серійні № 32338, № 32291 та № 32322;

- золотий злиток із позначкою проби 999,9 та написом «Fine Gold» з тильної сторони має вставку з бархату;

- срібна пам`ятна монета «Ольга» серії «Княжа України» номіналом 10 гривень, 925 проби, сертифікат В 35 № 00816;

- срібна ювілейна монета «Асканія-Нова» серії «Флора і Фауна» номіналом 10 гривень, 925 проби, сертифікат В 19 № 08476;

- срібна пам`ятна монета «Аскольд» серії «Княжа України» номіналом 10 гривень, 925 проби, сертифікат В 29 № 00128;

- золота пам`ятна монета «Михайлівський Золотоверхий собор» серії «Духовні скарби України» номіналом 100 гривень, 900 проби, сертифікат С 6 № 0908;

- золоті прикраси, з яких ланцюги 5 шт., ланцюги з різними підвісами 7 шт., браслети 7 шт., перстні зі вставками (камінням) 14 шт., сережки зі вставками (камінням) 15 пар (30 шт.);

- предмети з металу білого кольору з яких ланцюг 1 шт., перстні з камінням 2 шт., намиста з білими перлинами 4 шт.;

- грошові кошти у сумі 151550 (сто п`ятдесят одна тисяча п`ятсот) доларів США;

- грошові кошти в сумі 9345 (дев`ять тисяч триста сорок п`ять) євро;

- грошові кошти в сумі 148 дирхам (валюта Об`єднаних арабських еміратів);

- грошові кошти в сумі 10 злотих (валюта Польщі).

Співробітники поліції описали зазначені цінності та залишили їх на зберігання співробітникам АТ «Креді Агріколь Банк».

На якій підставі речі ОСОБА_1 , які ніколи не були у володінні банку, передали на зберігання саме банку, їй не зрозуміло.

У подальшому ухвалою від 20.02.2025 слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відмовив у задоволенні клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ГУНП в Запорізькій області Терещенко О.В. про арешт майна, яке було виявлено та частково вилучено в індивідуальному сейфі № 42, що перебуває у володінні Регіонального відділення у м. Запоріжжя АТ «Креді Агріколь Банк», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Слобідська, будинок № 49, наданого внайми з метою зберігання цінностей, оформленого на громадянку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 08.04.2025 Запорізький апеляційний суд залишив без змін ухвалу слідчого судді в частині відмови в арешті грошових коштів та цінних речей.

Після надання судових рішень ОСОБА_1 , отримала в банку свої речі. Претензій щодо цілісності речей, що знаходилися в сейфі, після їх зберігання банком, ОСОБА_1 не має, що засвідчила своїм підписом в банківській установі.

Таким чином, ОСОБА_1 підтвердила законність походження всіх грошових коштів та цінностей, більшу частину яких вона отримала у спадок від своєї бабусі, яка, у свою чергу, значну частину коштів успадкувала після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 є рідною онукою ОСОБА_4 , який помер у 2010 році. Федір Муравченко - доктор технічних наук, професор, член кореспондент НАН України; генеральний конструктор Державного підприємства «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О. Г. Івченка» тощо. Тож, походження всіх грошових коштів є абсолютно законним. Більше того, майже всі гроші, які ОСОБА_1 отримала у спадок, раніше зберігалися саме в АТ «Креді Агріколь Банк» на рахунках її дідуся та бабусі. Тому, на думку позивача, нехтування банком закону в цьому випадку є актом неповаги до своїх померлих клієнтів, які довіряли цій установі конфіденційну інформацію відносно себе.

ОСОБА_1 вважає, що дії співробітників банку були незаконними, оскільки зміст банківського сейфу, який вона орендувала становив банківську таємницю.

Згідно зі ст. 1076 ЦК України (Банківська таємниця), банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Порядок розкриття банківської таємниці визначений ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до вищевказаної норми права, банківська таємниця розкривається п. 2) за рішенням суду; п.3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента; Інші пункти цієї статті, на думку позивача, не стосуються правовідносин у цій справі.

Розкриття банківської таємниці здійснене відповідно до постанови Запорізької обласної прокуратури про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів. Таким чином, на думку позивача, очевидним є як відсутність рішення суду, так і відсутність саме запиту органу прокуратури. Більше того, вміст банківського сейфу не підпадає під випадки, коли можливе розголошення банківської таємниці на запит, оскільки в законі мова йде про рахунки чи фінансові операції конкретної особи на конкретну дату.

Отже, розкриття банківської таємниці відбулося всупереч як норм, визначених загальним нормативно-правовим актом (ч.1 ст.1076 ЦК України), так і спеціальним законом (ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Підзаконний нормативно-правовий акт, а саме «Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», затверджені Постановою Правління Національного банку України № 267 від 14.07.2006, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 за № 935/12809, також не містить вказівки на можливість розкриття банківської таємниці на постанову прокурора про тимчасовий доступ.

Відповідно до п. 5 Правил, банки зобов`язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду. Отже розкриття банківської таємниці можливе виключно за рішенням суду.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5 р(II)/2020, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярошенка О.О. - вказувала на те, що тимчасові зміни до загального закону (КПК України) не мають переваги над спеціальним законом (ЗУ «Про банки та банківську діяльність»).

Розкриття банківського сейфу за відсутності клієнта можливе виключно за рішенням суду.

Таким чином, виникла ситуація, за якої прокуратура ухвалила очевидно незаконне рішення, а банк бездумно його виконав. Прокуратура використала зміни до КПК України для отримання доступу до банківської таємниці без судового рішення, проте звичайний правовий аналіз постанови прокурора свідчить про те, що вона не відповідає вимогам законодавства.

Згідно з ч.1 ст.159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). По-перше, для того, щоб доступ до речей здійснювався у такий процесуальний спосіб як «тимчасовий доступ», необхідно, щоб воно перебувало саме у «володінні» певної особи відносно якої ухвалюється рішення про тимчасовий доступ. У цьому випадку рішення про тимчасовий доступ було ухвалене щодо юридичної особи - банку. Разом з тим, грошові кошти та інше майно, яке знаходилося у сейфі, не перебувало у володінні банку. Адже банк не знає, що саме є в сейфі, який орендує клієнт та, гарантуючи збереження сейфу та відсутності до нього доступу сторонніх осіб, не несе відповідальності за збереження конкретних речей.

Відповідно до заяви про надання банківської послуги, ОСОБА_1 отримала послугу «оренда сейфу».

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Таким чином зміст самого поняття «оренда» означає те, що майно змінює користувача без переходу права власності.

Відповідно до Правил комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Креді Агріколь Банк» в редакції, чинній на час відкриття сейфу ОСОБА_1 : сейф - індивідуальний сейф для зберігання Клієнтом цінностей в Банку. Відповідно до п.6.1.1. Правил, банківська послуга «Оренда Сейфа» полягає у надані Банком Клієнту в оренду Сейфа на умовах платності та строковості. За користування Сейфом Клієнт повинен сплатити Банку комісійну винагороду у розмірі, визначеному Тарифами Банку. Номер, розмір Сейфа, строк оренди та інші істотні умови вказуються у Заяві про надання Банківської послуги «Оренда Сейфа». Згідно з п.6.1.4. Правил, сейф призначений для зберігання розміщених у ньому Клієнтом або його представниками матеріальних цінностей та документів (надалі Цінності). Для роботи з Цінностями Клієнту надається окрема кабіна. Відповідно до п.6.1.22. Правил, у відповідності до ст. 971 Цивільного кодексу України, Банк не несе відповідальності за вміст Сейфа, а тільки гарантує належний стан (справність) Сейфа, відсутність можливості доступу третіх осіб до нього.

Згідно з ч.1 ст.971 ЦК України, до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду). Таким чином у володінні банку був лише сам «сейф», збереження та цілісність якого була гарантована, натомість предмети та цінності, які було всередині сейфу, залишалися у володінні клієнта - ОСОБА_1 .

Отже дія, проведена під виглядом тимчасового доступу та виїмки, насправді була обшуком, який був проведений без відповідного судового рішення та навіть без будь-якої постанови саме про обшук.

Під час примусового відкриття сейфу без присутності клієнта Банк грубо порушив власні правила, а саме: 6.4.4. Банк має право: 6.4.4.1. Здійснити примусове розкриття Сейфа, переданого в користування Клієнту, в таких випадках:

- у випадку, визначеному п. 6.1.15. Правил (закінчення строку оренди);- за заявою Клієнта у разі втрати Ключа;

- за необхідності порятунку Цінностей, що зберігаються Клієнтом в Сейфі, у разі виникнення обставин, що можуть привести до фізичного їх псування, у тому числі у разі виникнення обставин непереборної сили;

- на виконання відповідного рішення суду, що набрало законної сили, щодо Цінностей, які зберігаються Клієнтом в Сейфі ;

- порушення Клієнтом вимог Правил та Договору, якщо існує загроза завдання Банку матеріальних збитків внаслідок таких порушень;

- у разі дострокового припинення надання Банківської послуги «Оренда сейфа» в односторонньому порядку з ініціативи Банку;

- на підставі інших умов Договору та/або Законодавства. Тож Правила, які затверджені самим банком, не передбачають можливості відкриття сейфу на підставі будь-якої постанови прокурора, а тим більше - на підставі постанови про тимчасовий доступ, який насправді був обшуком.

Постанову прокурора також не можна віднести до «інших умов законодавства».

Відповідно до ч.1 ст.160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором. Тобто клопотання про тимчасовий доступ має розглядатися судом. У постанові про «тимчасовий доступ», який насправді виявився «обшуком», прокурор посилається на п.20-7 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України. Зазначена норма має наступну редакцію: 20-7. Під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2, 5, 7, 8 частини першої статті 162 цього Кодексу, здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури. В нашому випадку постанова не була погоджена з керівником прокуратури, оскільки з тексту постанови вбачається, що вона погоджена із заступником керівника Запорізької обласної прокуратури - Наталею Максименко.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України, керівник органу прокуратури Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (для прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури), керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Органом досудового розслідування у справі, в якій здійснено «псевдотимчасовий доступ», а по факту «обшук» банківського сейфу ОСОБА_1 було Слідче управління ГУНП України в Запорізькій області, що прямо зазначено в ухвалах слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та Запорізького апеляційного суду, які розглядали клопотання про арешт майна старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Запорізькій області Терещенко О.В. Оскільки до функціональних обов`язків ОСОБА_5 не входило процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими поліції, то її не можна вважати «керівником органу прокуратури» в розумінні ст.3 КПК України.

Таким чином, постанова про тимчасовий доступ є очевидно незаконною і ознаки незаконності є явними, які представники АТ «Креді Агріколь Банк» не могли проігнорувати. У цьому випадку, на думку позивача, не йде мова про «помилку в тлумаченні норми», оскільки КПК України містить чітку норму саме про «керівника» прокуратури, а поняття «заступник» можна прирівняти до «керівник» виключно у конкретних випадках.

Таким чином банк, як зберігач інформації, яка становить банківську таємницю, зобов`язаний був перевірити наявність у заступника повноважень на погодження документа, який був підставою для розкриття банківської таємниці.

Сукупний аналіз вищевказаних фактичних обставин та їх співставлення із нормативними актами свідчить про незаконність дій АТ «Креді Агріколь Банк».

У зв`язку з протиправними діями банку, ОСОБА_1 вважає, що вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Незаконні дії банку, які полягають у протиправному відкритті банківського сейфу призвели до розголошення відомостей про матеріальний стан ОСОБА_1 , внаслідок чого широкому колу осіб стало відомо про наявність у неї готівкових коштів та цінностей. Кримінальне провадження, в рамках якого банк незаконно здійснив відкриття банківського сейфу, пов`язане з діяльністю медико-соціальних комісій, до яких ОСОБА_1 не має жодного стосунку, як і до медицини в цілому. Разом із тим кримінальні провадження, пов`язані з діяльністю МСЕК, широко відстежуються засобами масової інформації, про них пишуть у друкованих виданнях та електронних ЗМІ. Це означає, що відомості про матеріальний стан ОСОБА_1 були фактично досліджені багатьма особами. При цьому також загальновідомим є те, що злочинці для збору інформації також використовують відкриті джерела. Після розголошення інформації про матеріальний стан ОСОБА_1 , вона стала відчувати страх за власне життя та життя своєї родини.

Обираючи банк, ОСОБА_1 керувалася тим, що послугами цього банку користувалася її родина упродовж багатьох років. Окрім того, АТ «Креді Агріколь Банк» входить до міжнародної групи Креді Агріколь (Франція), лідера в банківському страхуванні та управлінні активами на ринку Європи, банку № 1 за версією Euromoney (одне з найавторитетніших фінансових видань). Тож вона сподівалася, що банк, власники якого не пов`язані з Україною, буде суворо дотримуватися принципів законності.

Оскільки цього не відбулося, ОСОБА_1 втратила довіру до банківської системи, що означає те, що їй фактично ніде розмістити матеріальні цінності, оскільки вдома їх зберігати небезпечно, а в сейфі банку, як показала практика, - не надійно.

Внаслідок вищевказаних обставин позивач постійно перебуває у стані страху за свою родину та майно. Завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінила у 800000грн, що менше, ніж 10% від сукупної вартості майна та грошових коштів, інформація про які була розголошена.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярошенка О.О. - просила суд визнати протиправними дії АТ «Креді Агріколь Банк», які виразилися у розкритті банківського сейфу, переданого в оренду ОСОБА_1 , без відповідного судового рішення, та за відсутності ОСОБА_1 ; стягнути з АТ «Креді Агріколь Банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 800000 гривень.

Рішенням від 18 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярошенка О.О. - подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову; скасувати протокольну ухвалу від 08 квітня 2026 року про відмову у закритому слухання справи в частині відмови в задоволенні клопотання про обмеження доступу до судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень; обмежити доступ до всіх судових рішень у справі № 336/1161/26 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що внаслідок вищевказаних подій, відомості про майновий стан ОСОБА_1 стали відомі необмежено широкому колу осіб, оскільки перелік майна, яке було вилучено в сейфі, є у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Незважаючи на те, що прізвище самої ОСОБА_1 в судових рішеннях приховане, але її не складно ідентифікувати, тому що в рішеннях зазначено, що майно вилучене у дружини ТОВ «РССЦ Медздравниця» із зазначенням коду ЄДРПОУ. За кодом елементарно визначити директора - ОСОБА_6 . Наступним кроком дуже легко визначити, хто є його дружиною, оскільки ця інформація наявна у соціальних мережах та зазначається в інших джерелах. Тож інформація про майновий стан, яка мала бути конфіденційною та захищена як банківська таємниця, стала відома необмеженому колу осіб. При цьому загальновідомою також є інформація про те, що організована злочинність, обираючи об`єкт злочину, використовують різні джерела, зокрема і Єдиний реєстр судових рішень. ОСОБА_1 просила обмежити доступ до судових рішень у цій справі, проте суд першої інстанції відмовив з незрозумілих причин. Матеріали справи не містять спеціальної ухвали з цього приводу, тож зазначене рішення було ухвалене судом у формі, так званої, протокольної ухвали 08 квітня 2026 року. Позивач вважає зазначену ухвалу незаконною, оскільки оприлюднення повного тексту судового рішення у цій справі призвело до ще більшого розголошення інформації, яка мала бути захищена банківською таємницею. Суд ухвалене рішення взагалі не мотивував, використовуючи механізм «протокольної ухвали», що саме по собі є незаконним. Таким чином до апеляційної скарги включаються заперечення відповідача на «протокольну» ухвалу про відмову у розгляді справи в закритому режимі - в частині відмови у задоволенні клопотання обмежити доступ до судових рішень у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Після подій, які описані вище, стан здоров`я ОСОБА_1 суттєво погіршився. До цього вона не мала скарг на здоров`я, не приймала ліків і не спостерігалася у лікарів. Проте після всіх подій, а саме вилучення речей, боротьба за їх повернення та усвідомлення того, що інформація про її фінансовий стан стала відома необмеженому колу осіб, вилучення всього її цінного успадкованого майна, отримувала медичну допомогу через тривожно-депресивний криз, спровокований стресом у кризовому перебігу, панічні атаки тощо. Хворобливий стан зберігається до цього часу, вона вимушена приймати медичні препарати, користуватися медичною допомогою, внаслідок чого отримувала та отримує моральні страждання.

Суд здійснив аналіз ухвали слідчого судді та апеляційного суду - про відмову у задоволення клопотання про арешт майна та констатував, що з них не вбачається факт незаконності ані постанови прокурора, ані проведених на підставі останніх слідчих дій. Також зазначив про не оскарження ОСОБА_1 вищевказаних судових рішень.

На думку ОСОБА_1 , слідчий суддя Мінаєв М.М. зробив висновок, який свідчить про недотримання процедури вилучення майна, яке можливо було вилучити в ході обшуку або огляду, внаслідок чого відмовив у накладенні арешту. Отже Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя підтвердив позицію ОСОБА_1 про те, що був проведений саме обшук. Оскільки слідчому судді ніхто не заявляв про незаконність саме постанови, то суд такого висновку і не робив, проте зробив висновок про незаконність самого процесу вилучення, що, в контексті заявлених позовних вимог до АТ «Креді агріколь банк» є одним і тим самим.

Таким чином судові рішення, які місцевий суд використав як доказ для відмови у позові, насправді є доказом обґрунтованості позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Креді агріколь банк» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Зокрема, зазначає, що АТ «Креді Агріколь Банк», діючи як володілець речей у розумінні вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства, (під володінням речей мається на увазі саме орендований сейф № 42), виконав обов`язкову для нього вищезазначеними нормами кримінального процесуального законодавства вимогу органу досудового розслідування, не виходячи за межі вищевказаної постанови прокурора та не здійснюючи жодних самостійних процесуальних дій. Внесені зміни в Кримінальний процесуальний кодекс України прямо передбачають можливість тимчасового доступу без ухвали слідчого судді і надання такого тимчасового доступу є обов`язковим для володільця таких речей у відповідності до ч. 1 ст. 165 КПК України; АТ «Креді Агріколь Банк» не є стороною кримінального провадження та не мав правових підстав відмовити у виконанні постанови (у кримінальному процесуальному законодавстві не передбачено право володільця речей ставити під сумнів правомірність чи обґрунтованість винесення прокурором Постанови про тимчасовий доступ. Кримінальним процесуальним законодавством не наділено володільця речей та документів правами органів судової влади щодо визнання Постанови прокурора про тимчасовий доступ не законною). Судом першої інстанції правильно зазначив, що підстава, на якій було здійснено тимчасовий доступ, а саме постанова прокуратури - є чинною та не оскарженою в передбаченому законом порядку. А посилання апелянта на ухвалу суду про відмову вилучення речей є суб`єктивним трактуванням обставин, адже судом не розглядалась законність тимчасового доступу до сейфу. АТ «Креді Агріколь Банк» як володілець речей та документів, не наділений повноваженнями у розумінні вимог КПК України перевіряти накази про делегування повноважень у органах прокуратури та оцінювати правомірність підпису посадової особи органів прокуратури чи ставити під сумнів дійсність процесуального акта, який не визнаний незаконним у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Крім того, АТ «Креді Агріколь Банк» зазначає, що товариство не є суб`єктом владних повноважень та стороною кримінального провадження в рамках якого здійснювались дані процесуальні дії, АТ «Креді Агріколь Банк» виступав виключно виконавцем припису (постанови) досудового органу (прокуратури), обов`язкового до виконання. Постанова Запорізької обласної прокуратури від 09.02.2024 станом на момент її виконання є чинна. Якщо апелянт та її представник не погоджується із діями прокуратури, вона не позбавлена можливості оскаржувати такі дії в судовому порядку. Фактично цим позовом ОСОБА_1 оскаржує правомірність (законність) винесення прокурором постанови про тимчасовий доступ, що за своєю правовою природою мало би бути саме скаргою на дії прокуратури. Вказане свідчить, що вона звернулася з позовом до неналежної особи.

Покладати на Банк обов`язок самостійно визначати, чи відповідає постановлена прокурором процесуальна дія вимогам кримінального процесуального законодавства, та на цій підставі відмовляти у її виконанні означало б фактично покласти на Банк невластиву йому функцію судового контролю. Банк, отримавши відповідну постанову, перевіряє її належність, формальні реквізити та відповідність установленим законом вимогам у межах своєї компетенції. За відсутності очевидних ознак незаконності, виходу за межі повноважень або інших обставин, які об`єктивно перешкоджали її виконанню, у Банку були відсутні правові підстави ігнорувати чинне рішення уповноваженої особи. Відтак посилання скаржника на те, що «не оскаржувана постанова автоматично не є законною», не спростовує правомірності дій Банку. Банк не стверджує про існування якоїсь абсолютної презумпції законності постанови, а виходить із того, що до моменту її скасування чи визнання незаконною вона є чинним процесуальним рішенням, яке не може бути проігнороване Банком виключно на підставі суб`єктивної незгоди скаржника з його змістом. При цьому саме по собі твердження особи про незаконність відповідного рішення не є встановленням факту його незаконності. Така оцінка має бути належним чином обґрунтована та підтверджена у передбаченому законом порядку. У свою чергу, скаржником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про наявність у Банку очевидних та безумовних підстав для невиконання отриманої постанови. Інше тлумачення фактично означало б покладення на Банк ризику самостійного визначення законності кожного процесуального рішення правоохоронного органу та можливість невиконання такого рішення виключно з огляду на власне розуміння Банком його правомірності. Такий підхід не відповідає ані правовому статусу Банку, ані принципу правової визначеності.

Після внесення змін до кримінального процесуального законодавства у зв`язку із запровадженням воєнного стану законодавець прямо передбачив випадки, коли окремі повноваження слідчого судді можуть здійснюватися керівником відповідного органу прокуратури шляхом прийняття вмотивованої постанови. Зокрема, відповідно до статті 615 КПК України у редакції Закону № 2462-ІХ від 27.07.2022, за наявності визначених законом умов повноваження, передбачені статтями 163 та 164 КПК України щодо надання тимчасового доступу до речей і документів, можуть здійснюватися керівником органу прокуратури, а відповідне рішення приймається у формі постанови. Отже, джерелом повноважень у даному випадку є не внутрішні правила банку, а безпосередньо норми КПК України, які є актом вищої юридичної сили та підлягають обов`язковому виконанню всіма суб`єктами правовідносин, у тому числі банківськими установами.

Крім того, банк зазначає, що в діях відповідача відсутні всі елементи цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправність поведінки, факт завдання моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок, вина. У зв`язку з цим, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвоката Ярошенко О.О. - наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та задоволенні позову.

Представник АТ «Креді Агріколь Банк» - адвокат Ручайська А.М. - заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просила залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки, надавши тимчасовий доступ до орендованого сейфу ОСОБА_1 на підставі постанови Запорізької обласної прокуратури від 09.02.2024 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, яка до теперішнього часу є не скасованою, банк не допустив порушень вимог діючого законодавства про захист прав споживачів, також суд вказав про відсутність необхідних складових для стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, та зареєстрована у м. Запоріжжі (а.с.72-74) До матеріалів справи додані свідоцтва про народження, та шлюб, якими підтверджується факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_4 , який є дідом позивача (а.с.70-74,76).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 20.03.2017 спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_8 (а.с.77).

Правовідносини між АТ «Креді Агріколь Банку» та ОСОБА_1 виникли на підставі Договору про надання банківських послуг № 885045/6152914 від 17.01.2024.

За умовами цього договору, Банк на вимогу клієнта надає банківську послугу, а клієнт приймає та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, які виникають між сторонами. Банківська послуга «Оренда Сейфа» полягає у надані Банком Клієнту в оренду Сейфа на умовах платності та строковості (а.с. 13, 82-85).

На підставі заяви ОСОБА_1 банк надав послугу «Оренда сейфу» строком на 180 днів (з 17.01.2024 до 17.07.2024 сейф № 42, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ).

16.02.2024 на підставі постанови Запорізької обласної прокуратури від 09.02.2024 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів (а.с.53-54) здійснено тимчасовий доступ до орендованого сейфу ОСОБА_1 № 42, за адресою: АДРЕСА_1 , та складено відповідно протокол тимчасового доступу до речей і документів (а.с.24-25). Додатком до вказаного протоколу є Опис речей і документів, які були вилучені на підставі (ухвали слідчого судді, суду), постанови прокурора від 16.02.2024. а також Акт про примусове відкриття Сейфа без присутності Клієнта від 16.02.2024 (а.с.25 зв-40). Вказані речі були передані на зберігання банку.

19.02.2024 слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна (а.с.22-23).

До матеріалів справи додані ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2024 року, якою у задоволенні клопотання про арешт майна, яке було виявлено та частково вилучено в індивідуальному сейфі № 42, який перебуває у володінні Регіонального відділення у м. Запоріжжя АТ «Креді Агріколь Банк», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Слобідська, 49, наданого внайми з метою зберігання цінностей, оформленого на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено (а.с. 19-21).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08.04.2024 ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2024 скасовано, постановлено нову ухвалу про часткове задоволення клопотання слідчого, накладено арешт на предмет зовні схожий на пістолет « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з магазином без патронів, який було вилучено під час здійснення 16 лютого 2024 року тимчасового доступу в індивідуальному сейфі № НОМЕР_1 , який перебуває і володінні Регіонального відділення у м. Запоріжжі АТ «Креді Агріколь Банк», розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Слобідська, 49, наданого в найми для зберігання цінностей, оформленого на ім`я ОСОБА_1 ( а.с 14-18).

Сторони також не заперечували, що постанову прокурора або дії правоохоронних органів позивач не оскаржувала.

На звернення позивача з приводу надання інформації щодо ухвалення рішення про відкриття сейфу (а.с.89), банк надав відповідь, відповідно до якої здійснення примусового відкриття Сейфа було проведено на підставі процесуального документа, що засвідчено Актом про примусове відкриття Сейфа без присутності Клієнта від 16.02.2024 (а.с.78).

На підтвердження фактів погіршення стану здоров`я, позивач надала відповідні медичні документи (а.с.123-124).

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Глава 66 ЦК України регулює правовідносини у сфері зберігання речей.

Спеціальні види зберігання регламентовано § 3 указаної Глави ЦК України.

Відповідно до статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовується положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Згідно з частиною першою статті 759 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (частина перша статті 760 ЦК України).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (стаття 761 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 762 за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтями 780, 906 ЦК України шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди по своєму характеру є доволі складним процесом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У цій справі позивач посилається на те, що банк порушив ст. 1076 ЦК України, а також ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1076 ЦК України, банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;

2) за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента;

3-1) органам Антимонопольного комітету України, голові його територіального відділення на їхні запити (письмову вимогу) щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента; ідентифікаційні дані клієнта (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що були використані при реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи дистанційного обслуговування, інформацію щодо IP-адрес та пристроїв, що використовуються клієнтом для реєстрації в системі, дистанційного обслуговування, ідентифікаційні дані уповноважених осіб клієнта (прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків), які мають право вчиняти дії, отримувати послуги банку від імені цього клієнта з наданням документів, що підтверджують повноваження таких осіб; інформацію про вчинення клієнтом (уповноваженою особою клієнта) таких правочинів: отримання у банку кредиту (копію кредитного договору, відомості про наявність та вид забезпечення такого кредиту, перелік та вид активів, що є предметом застави, майнової поруки за таким кредитом), ідентифікаційні дані інших осіб (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), які виступають поручителями чи гарантами за таким кредитом, інформацію про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано) та відповідну копію такої гарантії;

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його запит щодо наявності банківських рахунків/електронних гаманців;

б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;

в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

г) на його запит - щодо операцій за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента;

ґ) на його запит відповідно до статті 44-1 Податкового кодексу України;

д) на його запит у випадках, встановлених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України;

е) у випадках та в обсязі, визначених статтею 39-3 Податкового кодексу України;

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит у випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

6) органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям - на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків/електронних гаманців, номери рахунків/електронних гаманців, вид рахунків, строк дії договору банківського вкладу, залишок коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, інформації про розмір заборгованості за основним зобов`язанням клієнта, забезпеченим заставою (іпотекою), якщо банк є заставодержателем (іпотекодержателем) за таким зобов`язанням;

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку - у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та звітних даних відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також у разі проведення відповідно до статті 34 Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" розслідування стосовно особи, яка є клієнтом банку, на запит Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо банківських рахунків такого клієнта та операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та щодо конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, дату відкриття та/або закриття рахунку, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки (включаючи інформацію про дату таких операцій та розмір сум, що підлягали нарахуванню та/або списанню), ідентифікаційні дані бенефіціара за рахунком умовного зберігання (ескроу) (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку, для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

8) іншим банкам - на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

9) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат - на його запит щодо банківських рахунків/електронних гаманців фізичних осіб, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичних осіб, які звернулися за призначенням державних виплат, операцій списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці і залишки за такими рахунками/електронними гаманцями на визначену дату або за конкретний проміжок часу;

10) особам, зазначеним власником рахунку (вкладу)/електронного гаманця у відповідному розпорядженні банку, у разі смерті такого власника рахунку (вкладу)/електронного гаманця - на їхній запит щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлого власника та залишку коштів/електронних грошей на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях;

11) нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя) - на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлої особи та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна такої особи, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такою особою; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлому бенефіціару;

11-1) нотаріусам (для вжиття заходів з метою встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин) - на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такими особами; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування бенефіціарам, які визнані безвісно відсутніми або зниклими безвісти за особливих обставин;

12) держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

13) арбітражним керуючим - на їхні запити стосовно боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, встановленому статтею 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства, - щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта (юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця) про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.

Вимоги до форми та змісту запиту на отримання інформації, що становить банківську таємницю, у тому числі до запитів органів державної влади, їх посадових і службових осіб, встановлюються Національним банком України.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, юридичним та фізичним особам для забезпечення виконання ними своїх функцій або для надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону. Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду, третейському суду, міжнародному комерційному арбітражу, нотаріусу, посадовим особам органів місцевого самоврядування та іноземним консульським установам, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником у яких він є, в Україні або за кордоном.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій, а також при здійсненні валютного нагляду, у тому числі в разі запровадження Національним банком України заходів захисту відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Банк має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, особі (у тому числі уповноваженій діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов`язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

На виконання положень Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків" банк має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, особам, заінтересованим у придбанні пакета акцій банку, відібраним радником з продажу, учасникам конкурсу, відповідно до укладених банком договорів.

Положення частини другої цієї статті не поширюються на випадки надання банками інформації:

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - у випадках, передбачених законом;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - про відкриття та закриття рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України, щодо виявлених фактів володіння фізичною (юридичною) особою - резидентом України часткою в іноземній юридичній особі відповідно до статті 39-2 Податкового кодексу України, а також у випадках, передбачених статтею 39-3 Податкового кодексу України;

органам державної виконавчої служби або приватним виконавцям - про відкриття та закриття рахунків/електронних гаманців фізичних осіб відповідно до статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»;

Рахунковій палаті та Національному агентству з питань запобігання корупції - про відкриття та закриття рахунків політичних партій, місцевих організацій політичних партій, які в установленому порядку набули статусу юридичної особи, відповідно до статті 14 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Державний банк надає інформацію, що становить банківську таємницю, членам наглядової ради такого державного банку, а також центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, в обсязі, необхідному для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

Однак, у цій справі встановлено, що розкриття банком сейфу відбулося на виконання постанови Запорізької обласної прокуратури від 09.02.2024 про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, надано тимчасовий доступ до орендованого сейфу ОСОБА_1 № 42 за адресою АДРЕСА_1 та складено відповідно протокол тимчасового доступу до речей і документів (а.с.24-25). Додатком до вказаного протоколу є Опис речей і документів, які були вилучені на підставі (ухвали слідчого судді, суду), постанови прокурора від 16.02.2024. а також Акт про примусове відкриття Сейфа без присутності Клієнта від 16.02.2024 (а.с.25 зв-40). Вказані речі були передані на зберігання банку.

Так, резолютивна частина вказаної постанови містить вимогу про надання слідчим ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться у володінні АТ «Креді Агріколь Банк» з можливістю ознайомлення зі змістом банківської комірки сейфу в банку, яка оформлена на ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Згідно зі ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9) державна таємниця;

10) таємниця фінансового моніторингу;

11) відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

У п. 20-7 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України зокрема, зазначено, що під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2, 5, 7, 8 частини першої статті 162 цього Кодексу, здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури.

В силу вимог ч. 1 ст. 165 КПК України особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду (аналогічний обов`язок покладається і на володільця речей та документів, який зазначений у постанові прокурора про тимчасовий доступ до речей та документів, що погоджена керівником органу прокуратури у розумінні вимог п. 20-7 розділу XI «Перехідні положення» КПК України).

Отже, АТ «Креді Агріколь Банк» під час дії правового режиму воєнного стану отримало постанову прокурора про тимчасовий доступ до банківського сейфу, винесену в межах кримінального провадження та погоджену посадовою особою органу прокуратури (заступником керівника прокуратури), тому в банку не було підстав для її невиконання.

Таким чином: внесені зміни в Кримінальний процесуальний кодекс України прямо передбачають можливість тимчасового доступу без ухвали слідчого судді і надання такого тимчасового доступу є обов`язковим для володільця таких речей відповідно до ч. 1 ст. 165 КПК України.

Колегія суддів зауважує, що АТ «Креді Агріколь Банк» не мав правових підстав відмовити у виконанні постанови, банк не є стороною кримінального провадження, тому не міг оскаржити постанови прокурора у передбаченому процесуальним законом порядку.

Натомість ОСОБА_1 , будучи стороною кримінального провадження, не оскаржувала постанови Запорізької обласної прокуратури від 09.02.2024, на час вчинення банком дій та на час розгляду справи ця постанова є чинною.

Колегія суддів зауважує, що фактично у своєму позові ОСОБА_1 викладає доводи щодо незаконності постанови Запорізької обласної прокуратури від 09.02.2024, однак під час вирішення цивільного спору суд не наділений повноваженнями надавати оцінку законності постанови прокурора, ухваленої в межах кримінального провадження. Крім того, Запорізька обласна прокуратура не залучена до участі в цій справі. Тобто, фактично, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 оскаржує правомірність ухвалення прокурором постанови про тимчасовий доступ, що за своєю правовою природою мало би бути саме скаргою на дії прокуратури.

Відмова суду в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, на яку посилається позивач, не є обставиною, якою встановлюється незаконність доступу до речей та документів, тому вона не породжує відповідальності для особи, яка виконала вимогу органу досудового розслідування, законність якої ніхто не оспорював.

Отже, АТ «Креді Агріколь Банк» не є суб`єктом владних повноважень та стороною кримінального провадження в межах якого здійснювались відповідні процесуальні дії, банк є виключно виконавцем постанови досудового органу (прокуратури), обов`язкового до виконання. Банк не наділений повноваженнями здійснювати оцінку правомірності процесуальних рішень органів досудового розслідування чи прокуратури по суті кримінального провадження або підміняти собою судовий орган, уповноважений здійснювати відповідний контроль.

Отже, після внесення змін до КПК України у зв`язку із запровадженням воєнного стану законодавець прямо передбачив випадки, коли окремі повноваження слідчого судді можуть здійснюватися керівником відповідного органу прокуратури шляхом ухвалення вмотивованої постанови. Зокрема, відповідно до статті 615 КПК України у редакції Закону № 2462-ІХ від 27.07.2022, за наявності визначених законом умов повноваження, передбачені статтями 163 та 164 КПК України щодо надання тимчасового доступу до речей і документів, можуть здійснюватися керівником органу прокуратури, а відповідне рішення приймається у формі постанови. Отже, джерелом повноважень у цьому випадку є не внутрішні правила банку, а безпосередньо норми КПК України, які є актом вищої юридичної сили та підлягають обов`язковому виконанню всіма суб`єктами правовідносин, у тому числі банківськими установами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність

або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На думку колегії суддів, у цій справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди саме від дій відповідача під час виконання постанови прокуратури, що спричинили заявлені нею моральні страждання. Фактично позивач пов`язує свої емоційні переживання із функціонуванням державного реєстру та процедурою оприлюднення судових актів, що не є протиправною поведінкою Банку.

З огляду на вищевикладене, у цій справі не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між виконанням банком постанови Запорізької обласної прокуратури від 09.02.2024 та завданням позивачу моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що інформація про її статки стали відомими широкому колу осіб, колегія суддів не бере до уваги, адже такий розголос не є наслідком дій саме працівників банку.

Інформація, на яку посилається позивач, розміщена у ДРСР у знеособленому вигляді, і банк не є розпорядником цього реєстру. За таких обставин, в цій справі відсутня можливість ідентифікації конкретної фізичної особи для невизначеного кола осіб, що виключає сам факт розголошення персональних даних або інформації про майновий стан позивача. Відсутність ідентифікації особи унеможливлює висновок про порушення її права на приватність, а розміщення інформації у знеособленому вигляді не може вважатися поширенням персональних даних у розумінні цивільного законодавства.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дослідив усі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, що підлягали застосуванню до цих правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, вони зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм матеріального права та процесуального права, і є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується апеляційний суд, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярошенка О.О. - слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярошенка Олександра Олеговича - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року в цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 листопада 2026 року.

Головуючий

Судді