Рішення № 141381520 у справі № 753/23872/25 від 10.11.2026

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23872/25

провадження № 2/753/987/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява КП "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що КП "Київтеплоенерго" надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку та є споживачами зазначених вище послуг. У зв`язку із несплатою відповідачами коштів за отримані послуги, у них виникла заборгованість, яка разом із врахуванням 3% річних від суми боргу, її інфляційної складової та пені складає 128658,02 грн, та яку позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 листопада 2025 року цивільну справу № 753/23872/25 передано судді Шаповаловій К.В.

Відповідно до інформації, яка надійшла до суду 27 листопада 2025 року з електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА", відповідачі значяться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 2 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

5 січня 2026 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка зазначила, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий тариф застосовується з моменту його введення в дію. При цьому, позивачем не надано жодних розрахунків і способу нарахувань. Також зазначила, що у періоду часу з 2022 року по 2025 року у м. Києві відключали світло, а разом з відключенням світла припиняється постачання теплової енергії та води, за 2 години температура квартирі знижується до +12, +15 градусів. Позивач не звертався до неї з мирним врегулюванням ситуації, що виникла. Також у відзиві відповідач зазначила про застосування позовної давності до вимог і до штрафних санкцій.

19 січня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказала, що позивачем не долучено до позову доказів, яким чином позивач розпочав надання послуг, з якого моменту та на яких правових підставах. Вказала, що нарахування штрафних санкцій у період з 24 лютого 2022 року по 30 грудня 2023 року було заборонено. Зауважила, що 17 березня 2022 року будинок за адресою: АДРЕСА_3 , зазнав ушкоджень, що фіксувалось відповідними органами. Також зазначила, що у період з 2018 року по 2025 рік тарифи на централізоване опалення та постачання гарячої води змінювався, проте зі змісту позову і додатків до нього не вбачається інформації чи враховані такі зміни тарифів. Відсутність у позові інформації щодо розрахунків та способу розрахунку із урахуванням різних періодів і тарифів, що свідчить про необґрунтованість сформованого обсягу заборгованості. Також зазначила, що у періоду часу з 2022 року по 2025 року у м. Києві відключали світло, а разом з відключенням світла припиняється постачання теплової енергії та води, за 2 години температура квартирі знижується до +12, +15 градусів. Позивач не звертався до неї з мирним врегулюванням ситуації, що виникла. Також у відзиві відповідач зазначила про застосування позовної давності до вимог і до штрафних санкцій.

22 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких позивач вказав, що позивачем правомірно було нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню на заборгованість відповідачів. Також вказав, що позов подано в межах позовної давності з урахуванням змін, що вносились до ЦК України на час дії карантину в Україні та у зв`язку з введенням воєнного стану.

2 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначила, що у квартирі лічильник зняли в кінці лютого 2022 року, про що мають бути дані у позивача, а також додатково зазначила про позовну давність до заявлених позивачем вимог.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, враховуючи відзиви відповідачів та докази долучені до них, а також письмові пояснення представника позивача, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП ««Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Будинок АДРЕСА_3 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 та є споживачами вищезгаданих послуг. Вказана обставина не заперечувалась та не спростовувалась відповідачами у відзивах на позовну заяву.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вищевказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).

Частина 7 статті 26 Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 1 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та попових договорів про надання послуг з постачання гарячої води" та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії".

Відповідно до статті 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.

Відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води зобов`язана сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідачі, будучи зареєстрованими за вказаною адресою та отримуючи послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, не виконували покладений на них договором і законом обов`язок по оплаті вказаних послуг, внаслідок чого у них виникла заборгованість, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або договору № 2 до договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене цим договором. Крім того новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» позивач прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15075,76 грн та за послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4211,08 грн.

Вбачається, що відповідачі починаючи з липня 2015 року, не належним чином сплачували кошти за надані послуги з централізованого опалення, внаслідок чого у них утворилась заборгованість у розмірі 36014,85 грн, за послуги з постачання гарячої води, внаслідок чого у них утворилась заборгованість у розмірі 19198,23 грн, крім того, з 1 листопада 2021 року ними неналежним чином сплачувались кошти за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 28118,52 грн та 19401,46 грн відповідно, а також: заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 1477,24 грн, за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 1591,53 грн, за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 97,02 грн. та за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 86,40 грн.

Відповідачі від мереж теплової енергії та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялися, не відключалися.

Також відповідачі у справі не заперечували та не спростовували факт отримання ними послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, доказів того, що такі послуги вони не отримували, суду не надавались.

Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не враховано в розрахунках зміни тарифів на постачання гарячої води за період з 2018 року по 2025 рік, а також відсутність обґрунтування цифр, наведених у розрахунку, зважаючи на те, що як вбачається з долучених до позовної заяви розрахунків заборгованості, зокрема по постачання гарячої води, позивачем враховувались зміни тарифів, у відповідні періоди, про що свідчить відповідна колонка у розрахунках «діючий тариф», яка містить різні тарифи у різні періоди заборгованості, а також зазначена інформація про осяг спожитої гарячої води, про коригування, пільги та нараховані суми до сплати, а також заборгованість.

При цьому, заперечуючи проти заявлених вимог, відповідачі не подали суду свій розрахунок заборгованості, не зазначили, які тарифи вони вважають правильними для нарахування коштів за отриманні послуги та чому.

Також суд зазначає, що відсутність звернення позивача до відповідачів про мирне врегулювання ситуації, що виникла, не свідчить про відсутність підстав у суду для задоволення позовних вимог, у випадку встановлення відповідних обставин.

Стосовно доводів відповідачів про наявних у них лічильник до лютого 2022 року, суд зазначає, що відповідачами не вказано конкретно, який лічильник у них був встановлений (централізованого опалення чи постачання гарячої води), а також не надано жодних доказів суду його наявності, належної повірки, опломбування, передачі інформації про це позивачу та постановлення його на облік. Також суду не надано доказів того, що відповідачі щомісячно передавали показники лічильника позивачу.

Разом з тим, у відзивах на позовну заяву та у письмових поясненнях відповідача зазначали про позовну давність до вимог щодо стягнення заборгованості та нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Відповідно до частини першої статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду цієї справи.

Статтею 58 Конституції України, статтею 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.

Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, перебіг позовної давності був зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України з березня 2020 року.

Разом із тим, відповідно до положень ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Вказаний Закон набирав чинності 04 вересня 2025 року.

Зважаючи на викладене, строк позовної давності може бути застосований до вимог виниклих до квітня 2017 року.

Судом здійснено перерахунок суми заборгованості, що виникла до 1 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення, а отже до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за централізоване опалення за період до 1 травня 2018 року у розмірі 2409,84 грн, враховуючи здійснені у цей період відповідачами сплати.

Поряд з цим, як вбачається з розрахунку заборгованості, у відповідачів заборгованість за постачання гарячої води почалась з липня 2017 року, а отже до неї не застосовується позовна давність, з підстав, вказаних вище.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, які нараховані починаючи з січня 2024 року, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, 3% річних щодо заборгованості за централізоване опалення за період до 1 травня 2018 року, з урахуванням застосування позовної давності до основної суми заборгованості та встановлено, що до стягнення з відповідачів підлягають інфляційні втрати у розмірі 463,16 грн та 3% річних у розмірі 108,15 грн.

Також судом було перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснені позивачем за інші періоди та встановлено, що вони виконані за вірними формулами та із зазначенням достовірних періодів нарахування, а відтак зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Окрім того, пунктом 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги»" передбачено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).б

Відповідачами також у відзивах на позов зазначалось про застосування позовної давності до штрафних санкцій.

Відповідно до положень статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вбачається, що позивачем здійснювалося нарахування пені у період з лютого 2024 року по кінець червня 2025 року. Позов до суду було подано у листопаді 2025 року.

Таким чином, зважаючи на положення статті 258 ЦК України, суд застосовує позовну давність до заборгованості по пені, яка виникла за послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, та за підрахунком суду підлягає стягненню із відповідачів пеня у розмірі 589,45 грн, яка утворилася у зв`язку із непогашенням заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та у розмірі 444,91 грн яка утворилася у зв`язку із непогашенням заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води.

Відповідачами не надано доказів на спростування обставин та розрахунків наданих позивачем.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, а також 3% річних від сум боргу, їх інфляційної складової боргу, пені, плати за абонентське обслуговування та обслуговування вузлів комерційного обліку є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 112288,53 грн.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідачів сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» :

-заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 2409,84 грн, інфляційну складову у розмірі 463,16 грн та 3% річних у розмірі 108,15 грн;

-заборгованість за спожиті до 1 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4211,08 грн, інфляційну складову у розмірі 728,53 грн, 3% річних у розмірі 178,58 грн;

-заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20939,09 грн, інфляційну складову у розмірі 3622,46 грн, 3% річних у розмірі 888,03 грн;

-заборгованість за спожиті з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 14987,15 грн, інфляційну складову у розмірі 2592,79 грн, 3% річних у розмірі 635,62 грн;

-заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 28118,52 грн, інфляційну складову у розмірі 3951,31 грн, 3% річних у розмірі 956,98 грн та пеню у розмірі 589,45 грн;

-заборгованість за спожиті з 1 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 19401,46 грн, інфляційну складову у розмірі 3071,56 грн, 3% річних у розмірі 737,67 грн та пеню у розмірі 444,91 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1477,24 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1591,53 грн;

-заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 86,40 грн;

-заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 97,02 грн, що загалом складає 112288,53 грн

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2642,74 грн, тобто по 1321,37 грн з кожної.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго", код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя К.В. Шаповалова