Рішення № 141381844 у справі № 475/1275/26 від 11.11.2026

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1275/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.11.2026 смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кривенко О.В., при секретарі судового засідання Маташнюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український Платіжний Центр», в інтересах якого діє адвокат Андрущенко Михайло Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український Платіжний Центр», адвокат Андрущенко Михайло Валерійович, звернувся до Доманівського районного суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 березня 2026 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансовою компанією УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР (далі по тексту - Позивач, або Кредитодавець/Позикодавець) і фізичною особою ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач, або Позичальник, або Боржник), було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1609041226312 (далі по тексту - Договір позики). Як вбачається із змісту Договору позики, разом із Правилами надання коштів у кредит, (надалі за текстом «Правила»), складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України Про електронну комерцію. Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Кредит на суму у розмірі: 3 500 грн. 00 коп. шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.п. 5.1.-5.5., п. 5.7. цього Договору, його додатків.

ТОВ «ФК «Український платіжний центр» свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 3500,00 грн. В той же час відповідач, всупереч умовам договору позики, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.

Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором про надання грошових коштів у кредит № 1609041226312 від 31.03.2026 р. станом на дату підготовки позовної заяви включно складає 16713 грн. 20 коп., з яких: - 3 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; - 5338 грн. 20 коп. заборгованість за процентами; - 7000 грн. 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки; - 875 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту. Разом: 16 713 грн. 20 коп., проценти нараховувались з 31.03.2026 року по 10.09.2026 року включно.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 25.09.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду та за клопотанням позивача витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. В позовній заяві просить розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнає частково, просить відмовити у стягненні неустойки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами за відсутності учасників справи не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 31.03.2026 року між ТОВ «ФК «Український платіжний центр» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 1609041226312, за умовами якого позичальнику надається кредит в розмірі 3500,00 гривень шляхом зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,93%, строком на 360 днів. Також за видачу кредиту сплачується комісія в розмірі 25% від суми кредиту. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «D9924».

На підтвердження факту переказу грошових коштів до суду було надано копію квитанції № 47495-67395-49223 від 31.03.2026 року, про переказ ТОВ «ФК «Український платіжний центр» грошових коштів в розмірі 3500,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 . Вказане також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , та було зарахування коштів на суму 3500, 00 грн. від 31.03.2026 року.

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором №1609041226312 від 31.03.2026 року, станом на дату підготовки позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 становить 16713 грн. 20 коп., з яких: - 3 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; - 5338 грн. 20 коп. заборгованість за процентами; - 7000 грн. 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки; - 875 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України , а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, з досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 одержала та використовувала за цільовим призначенням грошові кошти, втім, взяті на себе зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим, допустила виникнення заборгованості за кредитним договором №1609041226312 від 31.03.2026 року, яка становить 16713 грн. 20 коп., з яких: - 3 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; - 5338 грн. 20 коп. заборгованість за процентами; - 7000 грн. 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки; - 875 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту.

Однак, із зазначеною сумою заборгованості суд погоджується не в повному обсязі, та зазначає, що не підлягає стягненню заборгованість за неустойкою в розмірі 7000,00 гривень через наступне.

В кредитному договорі №1609041226312 міститься пункт 14.3.1, в якому зазначено, що якщо за договором загальний розмір виданого кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної

плати, встановленої на день укладання договору, то позичальник сплачує на користь кредитодавець пеню у розмірі 40% від розміру простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Нарахування пені здійснюється з першого дня прострочення виконання зобов`язання.

Однак, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

Кредитний договір №1609041226312 був укладений 31.03.2026 року, на момент дії воєнного стану, що автоматично призводить до появи у кредитодавця обов`язку списання нарахованої неустойки за порушення кредитного зобов`язання позичальником. З урахуванням зазначеного, у задоволені позовної вимоги про стягнення неустойки за порушення кредитного зобов`язання в розмірі 7000,00 гривень слід відмовити.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач довів наявність взаємовідносин сторін та наявність заборгованості за договором, та те, що відповідач належним чином не виконав умови договору про надання грошових коштів у позику, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які би спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 9713,20 гривень.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується копіює платіжної інструкції № LK00312/1 від 10.09.2026 року. Однак, враховуючи, що позовні вимоги було задоволено частково (58,12%), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1547,49 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3-5, 10-13, 81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український Платіжний Центр», в інтересах якого діє адвокат Андрущенко Михайло Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український Платіжний Центр» (ЄРДПОУ: 39898755, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4-В) заборгованість за кредитним договором № 1609041226312 від 31.03.2026 року в розмірі 9713 гривень (дев`ять тисяч сімсот тринадцять) гривень 20 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3500,00 гривень, заборгованості за відсотками в розмірі 5338,20 гривень, заборгованості за комісією в розмірі 875,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український Платіжний Центр» (ЄРДПОУ: 39898755, адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4-В) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1547 (одна тисяча п`ятсот сорок сім) грн. 39 коп.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 7000, 00 грн. відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя : О. В. Кривенко