Постанова № 141381937 у справі № 285/3770/26 від 09.11.2026

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3770/26 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Б.

Категорія 105 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/3770/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Міністерство оборони України, Звягельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту смерті військовослужбовця, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сташків Т.Б. в м. Звягель Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_2 в ітересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт смерті ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі н.п. Кіндрашівка Куп`янського району Харківської області.

В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2020 року, справа №285/3825/20 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Від шлюбу у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 починаючи з 2013 року перебував на військовій службі в лавах Збройних Сил України. Зазначав, що 09.08.2025 під час безпосередньої участі у бойових діях та захисту Батьківщини, в районі н.п. Кіндрашівка Куп`янського району Харківської області, з військовослужбовцем ОСОБА_3 було втрачено зв`язок в результаті ворожого обстрілу зі стрілецької зброї та скиду з БПЛА. У результаті проведеної аеророзвідки виявлено тіло ОСОБА_3 без ознак життя. Тіло ОСОБА_3 не можливо евакуювати у зв`язку з вогневим контролем території противником. Місцезнаходження ОСОБА_3 не встановлено. Проведення пошукових дій неможливе, оскільки місце події перебуває під контролем противника. Наведене вище свідчить про смерть ОСОБА_3 . Вказував, що встановлення зазначеного юридичного факту заявниці необхідно для державної реєстрації смерті ОСОБА_3 в органах ДРАЦС, оскільки від цього залежить виникнення особистих немайнових та майнових прав неповнолітнього сина ОСОБА_5 , зокрема права на отримання одноразової допомоги після батька та оформлення спадщини після його смерті. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції при винесенні рішення не дотримався завдань цивільного судочинства, оскільки виніс рішення без всебічного дослідження матеріалів справи та усіх наявних доказів, чим порушив право ОСОБА_1 на справедливий розгляд її заяви. Зазначає, що долучені до матеріалів службового розслідування документи, зокрема рапорт командира роти, доповідь командира військової частини НОМЕР_1 , показання свідків, витяги з журналу бойових дій свідчать про загибель молодшого сержанта ОСОБА_3 . При службовому розслідуванні встановлено факт проведення аеророзвідки з метою виявлення місцезнаходження ОСОБА_3 , в результаті якої за координатами хххххххх було виявлено, без ознак життя, тіло молодшого сержанта ОСОБА_3 . Провести евакуацію тіла молодшого сержанта ОСОБА_3 на даний час не є можливим, у зв`язку з його находження на території, що контролюється ворогом. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 25.01.2013 перебували в зареєстрованому шлюбі, у період шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 17.02.2015.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 04 листопада 2020 року, справа №285/3825/20 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано, неповнолітнього сина ОСОБА_5 залишено проживати з матір`ю.

Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 брав безпосередню участь в обороні, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №6 від 06.01.2025 молодшого сержанта ОСОБА_3 , водія-електрика 2 відділення радіоелектронної розвідки 1 взводу радіоелектронної розвідки роти радіоелектронної розвідки в/ч НОМЕР_2 , зараховано солдатом резерву 96 запасної роти в/ч НОМЕР_1 . З 05.01.2025 вважати таким, що посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків.

Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №908 від 31.08.2025 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин молодшого сержанта ОСОБА_3 » службовим розслідуванням встановлено, що під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, виконання бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 від 03.05.2025 в районі АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ворожого обстрілу зі стрілецької зброї та скиду з БПЛА був втрачений зв`язок з водієм, молодшим сержантом ОСОБА_3 , який станом на 09.08.2025 перебував в оперативному підпорядкуванні 3 б ТрО 114 бр ТрО відповідно до бойового розпорядження командира 114 обр від 03.08.2025. У результаті проведеної аеророзвідки виявлено тіло молодшого сержанта ОСОБА_3 без ознак життя. Тіло не евакуйовано в зв`язку з вогневим контролем території противником. Місцезнаходження молодшого сержанта ОСОБА_3 не встановлено. Проведення пошукових дій неможливе через те, що місце подій наразі перебуває під контролем противника.

Аналогічні обставини зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 містяться в: доповіді командира в/ч НОМЕР_1 ; письмових поясненнях військовослужбовців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; витягу з журналу бойових дій; рапорту т.в.о. командира розвідбатальйону; акті службового розслідування.

Згідно витягу з ЄРДР від 29.08.2025, внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, згідно якого 09.08.2025 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кіндрашівка Куп`янського району Харківської області зник безвісти військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_3 .

Сповіщенням № НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 повідомлено про те, що її колишній чоловік, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 зник безвісти 09.08.2025 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кіндрашівка Куп`янського району Харківської області.

Листом т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовлено у наданні відео/скріншотів результатів проведеної аеророзвідки, в ході якої було виявлено тіло молодшого сержанта ОСОБА_3 , оскільки відповідно до п.1.4.3. розділу ІІ Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Центрального управління СБУ України №383 від 23.12.2020, такі відомості (відео/скріншоти) на період дії воєнного стану відносяться до відомостей, що становлять державну таємницю.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено незаперечних доказів, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, тобто достовірних, незаперечних доказів на підтвердження факту смерті військовослужбовця ОСОБА_3 в районі н.п. Кіндрашівка Куп`янського району Харківської області.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення, колегія суддів враховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає чотири категорії справ окремого провадження, за результатами розгляду яких ухвалюється судове рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вищеперелічені категорії справ є відмінними між собою та передбачають певні особливості щодо їх розгляду, пов`язані в першу чергу з предметом доказування й, відповідно, доказами, що можуть надаватися до суду на підтвердження фактів, що до нього входять.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Вимоги до змісту заяви визначені законодавцем у частині першій-другій статті 318 ЦПК України, відповідно до якої у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Порушуючи перед судом питання про встановлення факту смерті фізичної особи, заявник має обґрунтувати свою заяву посиланнями на відповідні докази, які достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому, як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 10 червня 2021 року у справі №591/1461/19, слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Відтак, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише у тому випадку, якщо суд на підставі незаперечних доказів установить обставини, які достовірно свідчать про смерть особи у точно визначений час та за певних обставин, а також про неможливість реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Водночас, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна (стаття 305 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на наведене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №506/358/22 дійшов висновку, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, за відсутності достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним є звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Наведений висновок неодноразово підтримувався Верховним Судом також у постановах від 16 грудня 2024 року у справі №204/10297/23 та від 29 жовтня 2025 року у справі №334/9435/24, що свідчить про сталість практики Верховного Суду щодо того, що належним способом захисту прав заявника у випадку, коли наявні лише припущення про факт смерті фізичної особи, зокрема у зв`язку з воєнними діями, за відсутності достовірних доказів, які свідчать про цей факт, є звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України).

У справі, що переглядається заявниця, порушуючи в інтересах неповнолітнього сина перед судом питання про встановлення факту смерті військовослужбовця, фактично посилалася на результати службового розслідування, за наслідками проведення якого вирішено до отримання відповідних документів, що засвідчують факт смерті військовослужбовця, вважати водія 1 розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 зниклим безвісти під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Кіндрашівка Куп`янського району Харківської області з 09.08.2025 року.

Таким чином, докази, надані заявницею до суду хоча і містять інформацію про вірогідну загибель ОСОБА_3 , разом з тим передбачають визнання його безвісно відсутнім, що не давало суду можливості достовірно встановити факт його смерті.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2026 року викладеними у справі №755/16373/25 (провадження №61-6857св26).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки вона, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті військовослужбовця, не надала належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би достовірно встановити факт його смерті.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть ОСОБА_3 09 серпня 2025 року, вона не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_3 померлим на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10 листопада 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.