Постанова № 141381973 у справі № 290/1303/21 від 09.11.2026

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №290/1303/21 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.

Категорія 8 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №290/1303/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою адвоката Возної Жанни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ковальчука М.В. в селищі Романів Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У грудні 2021 року адвокат Крижанівський О.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з позовом, в якому просив:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 2/3 частини автомобіля марки Hyundai, модель - і10, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , 2009 року випуску, VIN код № НОМЕР_2 , в сумі 85 870,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 2/3 частини автомобіля марки KIA, модель - Sportage, реєстраційний номер - НОМЕР_3 , 2009 року випуску, VIN код № НОМЕР_4 , в сумі 176 361,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 25 липня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, від якого сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначав, що у червні-липні 2020 року за спільні кошти позивачкою та ОСОБА_2 було придбано рухоме майно, а саме: автомобіль марки Hyundai, модель - і10, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , 2009 року випуску, сірого кольору та автомобіль марки KIA, модель - Sportage, реєстраційний номер - НОМЕР_3 , VIN код № НОМЕР_4 , 2009 року випуску, чорного кольору. Власником зазначених автомобілів згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 , НОМЕР_6 значиться ОСОБА_2 . Дані транспортні засоби, являються об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто є власністю сторін.

Станом на час подання позову до суду у Романівському районному суді Житомирської області перебуває цивільна справа №290/1017/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та справа №290/1018/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Зазначав, що у зв`язку з фактичним припиненням сімейних відносин позивачка проживає разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 окремо від відповідача. Крім того, позивачка здійснює повне утримання дитини, адже відповідач відмовився добровільно надавати кошти на утримання сина. Разом з цим наголошував, що дана обставина як проживання позивачки разом з сином та те, що відповідач відмовляється надавати кошти на утримання дитини є достатнім щоб збільшити частку ОСОБА_4 у спільному сумісному майні на підставі частини третьої ст. 70 СК України.

У зв`язку з неможливістю врегулювання між сторонами питання стосовно визначення вартості спільного майна, представником позивача надано інформацію з онлайн-платформи ОСОБА_6 , з якої вбачається, що станом на 24 грудня 2021 року ринкова вартість автомобіля марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, складає 4739 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 128 806,00 грн., ринкова вартість автомобіля марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, складає 9733 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 264 542,00 грн. Тобто 2/3 частини автомобіля марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, складає 85 870,00 грн., а 2/3 частини автомобіля марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, складає 176 361,00 грн.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 15 грудня 2021 року у цивільній справі №290/1260/21 задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на автомобіль марки Hyundai, модель - і10, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 , рік випуску 2009, колір сірий, та на автомобіль марки KIA, модель Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , рік випуску 2009, колір чорний, що належать ОСОБА_2 .

В подальшому 03.07.2025 адвокат Крижанівський О.А. подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 2/3 частини автомобіля Hyundai, модель і10, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , 2009 року випуску, сірого кольору у сумі 130 770,00 грн та автомобіль марки KIA, модель Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_4 , 2009 року випуску, чорного кольору у сумі 268 590,00 грн.

На обґрунтування збільшення розміру позовних вимог представником позивача зазначено, що на момент подачі позову (24.12.2021) ринкова вартість спірного рухомого майна визначена в іноземній валюті (доларах США). Згідно даних Національного Банку України, курс долара США станом на 03.07.2025 становить 41,812 грн за 1 долар США. Відтак, 2/3 частки автомобіля марки Hyundai, модель - і10, вартість якого складає 4739 доларів США, в гривневому еквіваленті станом на 03.07.2025 становить 130 770,00 грн., 2/3 частки автомобіля марки KIA, модель Sportage, вартість якого складає 9733 доларів США, в гривневому еквіваленті станом на 03.07.2025 становить 268 590,00 грн.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй 1/2 частки транспортного засобу марки Hyundai, модель і10, VIN код № НОМЕР_2 , 2009 року випуску, в розмірі 99 068,79 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію належної їй 1/2 частки транспортного засобу марки KIA, модель Sportage, VIN код № НОМЕР_4 , 2009 року випуску, чорного кольору, в розмірі 203 468,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3025,15 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції адвокат Возна Ж.А. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації 1/2 частки транспортного засобу марки Hyundai, модель і10, VIN код № НОМЕР_2 , 2009 року випуску, в розмірі 99 068,79 грн та грошової компенсації 1/2 частки транспортного засобу марки KIA, модель Sportage, VIN код № НОМЕР_4 , 2009 року випуску, чорного кольору, в розмірі 203 468,36 грн та в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою для прийняття рішення постали лише роздруківки з веб-сайту AUTO.RIA. Сторона відповідача заперечувала проти такого доказу визначення вартості автомобіля, оскільки зазначена в рішенні суду вартість обох автомобілів не відповідає дійсності. Однак, суд першої інстанції проігнорував заперечення сторони проти недопустимого доказу. Крім того, спираючись на покази свідка ОСОБА_7 , який засвідчив, що автомобіль на момент його відчуження уже був в незадовільному стані чітко зазначив види таких несправностей, але місцевий суд безпідставно прирівняв авто відповідача до справного, фактично проігнорувавши покази свідка та не надав їм належної правової оцінки. Позивач знала про відчуження автомобілів, які склали предмет позову, однак суд залишив цей факт поза увагою. Стверджує, що після продажу автомобіля, відповідач частину коштів віддав позивачу і також повернув часткового борг, який вони разом з позивачем створили взявши кошти на купівлю транспортного засобу, марки КІА, модель Sportage, 2009 року випуску, VIN код № НОМЕР_4 . Однак, позивач в своєму позові вирішила приховати факт отримання коштів до звернення нею до суду і таким чином намагається отримати з відповідача подвійне збагачення та надала у зв`язку з цим недостовірну інформацію. Позивач в своєму позові взагалі не зазначила, куди на її думку пішли гроші від реалізації майна, а суд першої інстанції не дослідив належно це питання. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно переклав увесь тягар доказування в даній справі лише на відповідача. Разом з цим, суд повністю проігнорував той факт, що кошти від продажу майна в період шлюбу йдуть власне на потреби сім`ї.

28 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від адвоката Янчука М.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині залишити без змін. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, такими, що не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, а в значній частині зводяться до повторного викладення заперечень відповідача, яким суд уже надав належну оцінку. Насамперед, у справі фактично не є спірним, що обидва транспортні засоби Hyundai i10 та KIA Sportage були придбані сторонами під час зареєстрованого шлюбу, а отже належали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Не є спірним також те, що обидва автомобілі були зареєстровані на ОСОБА_2 та саме він надалі здійснив їх відчуження третім особам. Таким чином, предметом оцінки є не належність спірних автомобілів подружжю, а правові наслідки одноосібного розпорядження відповідачем спільним майном та отримання ним коштів від його відчуження. ОСОБА_3 взагалі не надавала ОСОБА_2 своєї згоди на продаж автомобілів - ні письмово, ні усно. Показання свідка ОСОБА_7 підтверджують, що кошти за автомобіль він передав безпосередньо ОСОБА_2 за відсутності ОСОБА_1 , а при подальшому переоформленні транспортного засобу у сервісному центрі МВС ОСОБА_1 також була відсутня. Письмової згоди від неї не існувало. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що спільне майно було відчужене відповідачем без згоди позивачки. Крім того, не заслуговує на увагу і довід апелянта про нібито використання отриманих від продажу автомобілів коштів в інтересах сім`ї. Кошти, отримані ОСОБА_2 від відчуження спірних транспортних засобів, ОСОБА_3 не передавалися та на потреби сім`ї не спрямовувалися. Жодного належного доказу протилежного відповідач суду не надав. Зазначає, що відповідач протягом розгляду справи стверджував, що визначена позивачем вартість транспортних засобів є завищеною, однак жодного власного звіту про оцінку, висновку експерта чи іншого належного доказу конкретної ринкової вартості автомобілів не надав. Саме по собі твердження про незадовільний технічний стан автомобіля не встановлює його ринкової вартості. Показання свідка можуть стосуватися сприйнятих ним фактичних обставин, однак вони не встановлюють конкретної ринкової вартості транспортного засобу та не замінюють ринкової оцінки. Крім того, саме внаслідок дій відповідача обидва транспортні засоби вибули із власності подружжя та надалі були перереєстровані на інших осіб, що унеможливило визначення вартості шляхом безпосереднього дослідження автомобілів, які вже не перебували у володінні сторін. Вказує, що апелянт не лише не встановив іншої конкретної вартості автомобілів, а й просить на підставі самого заперечення проти визначеної вартості повністю відмовити позивачці у компенсації, хоча належність їй 1/2 частки спільного майна та факт відчуження цього майна відповідачем не спростовані.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2015 року сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції у Хмельницькій області актовим записом №102.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2021 року, яке набрало законної сили 28 січня 2022 року, шлюб між сторонами розірвано.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення Романівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2021 року, яке набрало законної сили 28 січня 2022 року, з відповідача на користь позивача щомісячно стягуються аліменти на неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 28 жовтня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки Миропільської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 23.12.2021, спільна дитина відповідача та позивача проживає разом з останньою та перебуває на її утриманні.

Платіжними інструкціями акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підтверджується факт перерахування грошових коштів на ім`я отримувача ОСОБА_8 , номер картки отримувача НОМЕР_7 , в сумі 2000,00 грн (дата операції 09.07.2021), 1500,00 грн (дата операції 29.07.2021), 3000,00 грн (дата операції 10.09.2021), 3000,00 грн (дата операції 27.09.2021), 500,00 грн (дата операції 06.10.2021), 2000,00 грн (дата операції 21.06.2021), 5000,00 грн (дата операції 21.09.2021).

Згідно довідок 10 Територіального вузла урядового зв`язку спеціального зв`язку та захисту інформації України від 03.03.2025, за період з лютого 2022 року по лютий 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 щомісячно стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 від 10.05.2023, ОСОБА_4 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

За час перебування сторін у шлюбі, подружжям було придбано наступне рухоме майно:

- транспортний засіб марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 , який на праві власності 19.06.2020 року зареєстровано за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 ;

- транспортний засіб марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, номер кузова - НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві власності 28.07.2021 року зареєстровано за ОСОБА_2 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

01 жовтня 2021 року Територіальним сервісним центром МВС 1841 РСЦ ГСЦ МВС в Житомирська укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №1841/2021/2833275, за умовами якого ОСОБА_2 відчужив транспортний засіб марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, номер кузова - НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_7 за 133 000,00 грн.

Витягом з Єдиного державного реєстру транспортних засобів №2258264 сформованого 21.01.2026 щодо транспортного засобу марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , підтверджується перереєстрація спірного транспортного засобу марки KIA, модель Sportage, на нового власника ( ОСОБА_7 ) по договору укладеному в ТСЦ 1841 зі зміною номерного знаку на НОМЕР_10 . 26.05.2023 вищевказаний транспортний засіб перереєстрований на іншого власника ( ОСОБА_10 ) по договору укладеному в ТСЦ 5644 зі зміною номерного знаку на НОМЕР_11 .

16 грудня 2021 року ОСОБА_2 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокапітал» (далі ТОВ «Автокапітал»), як комісіонером, договір комісії №7990/21/3/003813 з продажу комісіонером транспортного засобу марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 , номерний знак - НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру транспортних засобів №2258226 сформованого 21.01.2026 року щодо транспортного засобу Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 , даний транспортний засіб марки Hyundai, модель - і10, був зареєстрований за ОСОБА_2 з 19.06.2020 по 16.12.2021.

Із матеріалів справи слідує, що 17.12.2021 вищевказаний транспортний засіб перереєстрований на іншого власника ( ОСОБА_11 ) по договору купівлі-продажу (СГ), орган реєстрацій: ТСЦ 1841, зі зміною номерного знаку на НОМЕР_12 .

Зокрема, 02.06.2023 даний транспортний засіб перереєстрований на іншого власника ( ОСОБА_12 ) по договору укладеному в ТСЦ 6844 зі зміною номерного знаку на НОМЕР_13 .

Згідно наданих представником позивача калькулятора розрахунку вартості автомобіля із сайту AUTO.RIА станом на 24 грудня 2021 року, вартість автомобіля марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, складає в середньому 4739 доларів США, що еквівалентно 128 806,00 грн.; вартість автомобіля марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, складає в середньому 9733 доларів США, що еквівалентно 264 542,00 грн.

Згідно розрахунку, який міститься у письмовій заяві про збільшення розміру позовних вимог, вартість автомобіля марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, станом на 03.07.2025 в гривневому еквіваленті становить 198 137,00 грн (із розрахунку: 4739 доларів США * 41,812 грн), вартість автомобіля марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, в гривневому еквіваленті становить 406 956,00 грн (із розрахунку: 9733 доларів США * 41,812 грн).

Матеріали справи також містять копію розписи від 24.12.2021 написану від імені ОСОБА_4 , згідно якої остання отримала кошти в сумі 500 доларів США від продажу земельної ділянки.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що автомобіль марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, та автомобіль марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, було відчужено ОСОБА_2 без згоди на те дружини ОСОБА_3 на користь третіх осіб. Разом з цим місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення компенсації частки відчужуваних транспортних засобів підлягають частковому задоволенню та на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню з відповідача 1/2 вартості автомобіля марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, у розмірі 99 068,79 грн та 1/2 вартості автомобіля марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, у розмірі 203 468,36 грн, виходячи із принципу рівності часток подружжя при поділі їх спільного майна та дійсної вартості майна на час розгляду справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Таким чином, за загальним правилом, що випливає з наведених правових норм, вбачається, що будь-яке майно, набуте за час шлюбу, належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, якщо одним із них не доведене набуття ним особистої приватної власності на майно в період перебування в шлюбі.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути, зокрема, будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами фактично не заперечується, що автомобілі Hyundai i10, VIN № НОМЕР_2 , 2009 року випуску, та KIA Sportage, VIN № НОМЕР_4 , 2009 року випуску, були придбані під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

Колегія суддів зауважує, що обставина придбання автомобілів у період шлюбу має істотне значення, оскільки відповідно до встановленої законом презумпції таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.

При цьому факт державної реєстрації транспортного засобу за одним із подружжя сам по собі не змінює його правового режиму як спільного майна, якщо інше не доведено належними та допустимими доказами.

Таким чином, незалежно від того, на кого саме були зареєстровані спірні транспортні засоби, за відсутності доказів набуття їх ОСОБА_2 за його особисті кошти чи з інших передбачених законом підстав, вони є спільним майном подружжя, а ОСОБА_3 належить 1/2 частка у праві на кожний із них.

Згідно з частиною першою статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частини першої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою.

Частиною третьою статті 65 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, право одного з подружжя на спільне майно не є правом на одноосібне розпорядження ним без урахування прав іншого з подружжя.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Колегія суддів наголошує на тому, що саме ОСОБА_2 здійснив відчуження обох транспортних засобів третім особам, без згоди позивача, набутих за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц,провадження №61-9018сво18, Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 483/812/19, провадження №61-20774св19.

Вирішуючи питання про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні у випадку відчуження такого майна без згоди іншого з подружжя Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 вересня 2022 року у справі №125/2157/19 виснувала такі правові висновки:

«68. За вимогами частин 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

72. Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (ст. 369 ЦК України, частина 3 та 4 ст. 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

73. Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

76. В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

78. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

79. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

112. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що право спільної сумісної власності позивача було порушено в момент укладення договору про відчуження майна без її згоди, однак, виходячи з обраного нею способу захисту (стягнення грошової компенсації вартості майна), суди дійшли в цілому правильного висновку про захист порушеного права шляхом присудження грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя».

При цьому належних доказів того, що ОСОБА_3 надала згоду на продаж автомобілів, матеріали справи не містять.

Сам факт обізнаності одного з подружжя про можливе або фактичне відчуження спільного майна не є тотожним його згоді на таке відчуження.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка знала про продаж автомобілів, не підтверджують ані її згоди на укладення відповідних правочинів, ані отримання нею належної частини коштів від продажу.

Колегія суддів також бере до уваги, що відповідно до положень цивільного та сімейного законодавства сама по собі можливість здійснення одним із подружжя певних реєстраційних дій щодо транспортного засобу не означає припинення права другого з подружжя на його частку.

Тому після відчуження спільного майна одним із подружжя без належного підтвердження передачі другому з подружжя вартості його частки суд вправі вирішити питання про компенсацію вартості такої частки.

Одним із ключових доводів апеляційної скарги є твердження про те, що після продажу автомобілів ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 частину отриманих коштів, а також повернув частину боргу, який за твердженням апелянта, виник у зв`язку з придбанням автомобіля KIA Sportage.

Колегія суддів критично оцінює ці доводи, оскільки вони не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається.

Отже, якщо відповідач стверджує, що отримані від продажу спільного майна кошти були передані іншому з подружжя або використані для задоволення спільних сімейних потреб, саме на відповідача покладається обов`язок надати докази таких обставин.

Саме лише загальне посилання на те, що кошти «йшли на потреби сім`ї», не є достатнім для висновку про припинення права ОСОБА_1 на належну їй частку у вартості відчуженого майна.

У матеріалах справи відсутні розписки, банківські документи, платіжні доручення, документи про внесення коштів на погашення конкретного спільного зобов`язання або інші докази, які б давали можливість достовірно встановити: яку саме суму отримав ОСОБА_2 від продажу кожного автомобіля; яку саме суму він передав ОСОБА_1 ; коли саме відбулася така передача; чи були передані кошти саме як частка позивачки у спільному майні; на погашення якого саме спільного зобов`язання були спрямовані кошти; чи були відповідні кошти саме виручкою від продажу Hyundai i10 або KIA Sportage.

Посилання на існування боргових відносин між сторонами або третіми особами саме по собі не встановлює джерела коштів, якими такий борг погашався.

Суд першої інстанції дослідив показання свідка ОСОБА_13 , яка повідомила про те, що у 2021 році сторони позичали 12 000 доларів США та в подальшому ОСОБА_2 було повернуто 2 000 доларів США.

Колегія суддів погоджується з оцінкою цих показань судом першої інстанції.

Навіть за умови встановлення факту існування відповідного боргового зобов`язання сам по собі цей факт не доводить, що 2 000 доларів США були сплачені саме за рахунок коштів, отриманих від продажу спірних автомобілів.

Не встановлено належного причинно-наслідкового зв`язку між продажем конкретного автомобіля, отриманням за нього коштів та їх подальшим спрямуванням на погашення конкретного боргу.

Крім того, із самих показань свідка неможливо встановити, що повернення коштів відбулося саме за рахунок коштів від продажу автомобілів, а також що відповідний борг був спільним зобов`язанням подружжя та був використаний на потреби сім`ї.

За таких обставин зазначені показання не можуть бути покладені в основу висновку про те, що ОСОБА_1 фактично отримала належну їй частку вартості відчужених транспортних засобів.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на загальне правило про те, що кошти, отримані одним із подружжя під час шлюбу, можуть використовуватися на сімейні потреби.

Вирішальним у цій справі є не абстрактне припущення про можливе використання коштів сім`єю, а встановлення конкретної обставини - чи були кошти, отримані ОСОБА_2 від відчуження саме спірних транспортних засобів, фактично використані для задоволення спільних потреб подружжя.

Суд не може ґрунтувати висновки на припущеннях.

Відповідач не надав доказів придбання за ці кошти товарів, оплати лікування, житла, комунальних послуг, погашення спільних кредитів чи інших витрат, які б дозволяли безпосередньо пов`язати отримані від продажу автомобілів кошти із задоволенням потреб сім`ї.

Відтак довід про використання коштів на потреби сім`ї не знайшов належного підтвердження.

Колегія суддів перевіряє доводи апеляційної скарги про неправильне визначення вартості транспортних засобів.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично поклав в основу свого рішення роздруківки з веб-сайту AUTO.RIA, які, на думку відповідача, не можуть бути належним доказом ринкової вартості автомобілів.

Колегія суддів погоджується з тим, що інформація з веб-сайтів із оголошеннями про продаж транспортних засобів за своєю природою відображає переважно ціну пропозиції, а не обов`язково ціну фактичного продажу конкретного автомобіля.

Разом із тим ця обставина сама по собі не є достатньою підставою для повного відхилення позовної вимоги про компенсацію.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06 березня 2025 року у справі №760/25662/21 розглянув саме довід про неправильність визначення вартості відчуженого автомобіля за даними AUTO.RIA. Верховний Суд залишив стягнення компенсації без змін, врахувавши, що сторона, яка заперечувала проти встановленої вартості, не надала доказів іншої ринкової вартості автомобіля та не заявила клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи. Суд також прямо послався на постанову від29 травня 2019 року у справі №619/3759/17, у якій було погоджено визначення вартості транспортних засобів з урахуванням ринкових цін за даними AUTO.RIA.

У відповідності до принципу змагальності сторін відповідач, заперечуючи проти визначеної вартості, мав можливість надати власні докази іншої вартості транспортних засобів, зокрема звіт суб`єкта оціночної діяльності, висновок експерта, документи про фактичну ціну відчуження або інші докази.

Однак таких доказів відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної інстанції.

Натомість його заперечення зводяться до твердження про завищення вартості автомобілів.

При цьому апелянт не зазначає конкретної вартості кожного транспортного засобу, яку він вважає правильною, та не надає доказів, які дозволяли б суду встановити таку вартість.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відчужив автомобіль марки Hyundai, модель - і10, 2009 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2 , реєстраційний номер - НОМЕР_3 та автомобіль марки KIA, модель Sportage, 2009 року випуску, номер кузова - НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , які були спільною сумісною власністю подружжя, без згоди позивача ОСОБА_3 , як другого з подружжя. На час відчуження відповідачем спірних автомобілів сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Наведене свідчить, що відповідач розпорядився спільним рухомим майном на власний розсуд та проти волі ОСОБА_3 , оскільки письмової згоди на відчуження спірного цінного майна вона не надавала. При цьому ОСОБА_2 не довів, що отримані за продаж вказаного майна грошові кошти він використав в інтересах сім`ї чи на його потреби, а тому вартість такого майна має бути врахована при поділі спільного майна подружжя.

Встановивши, що набуті у шлюбі автомобілі були відчужені без згоди позивача, після ініціювання питання про розірвання шлюбу, суд дійшов до правильного висновку про стягнення 1/2 його вартості. При цьому суд не правильно виходив із принципу рівності часток подружжя при поділі їх спільного майна та дійсної вартості майна на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою позивачка подала розрахунки середньої вартості спірних автомобілів, сформовані за допомогою калькулятора вартості на вебсайті AUTO.RIA.

Згідно з розрахунком, наданим щодо автомобіля Hyundai i10, 2009 року випуску, VIN-код № НОМЕР_2 , його середня вартість становила 128 806,00 грн.

Згідно з розрахунком щодо автомобіля KIA Sportage, 2009 року випуску, VIN-код № НОМЕР_4 , його середня вартість становила 264 542,00 грн.

Зазначені розрахунки були подані на момент звернення позивачки до суду та стосуються вартості автомобілів, на підставі якої позивачка обґрунтовувала заявлені вимоги.

Колегія суддів враховує, що розрахунок, сформований за допомогою інтернет-калькулятора, не є тотожним звіту про оцінку майна або висновку судового експерта. Тому його доказове значення має визначатися з урахуванням змісту розрахунку, вихідних даних, характеристик автомобілів, дати формування відомостей та інших доказів, наявних у матеріалах справи.

Разом із тим сама лише обставина, що відомості отримані з вебсайту AUTO.RIA, не є достатньою підставою для автоматичного відхилення такого доказу. Суд повинен надати йому оцінку відповідно до статті 89 ЦПК України в сукупності з іншими матеріалами справи.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Отже, інформація про середню вартість транспортного засобу може враховуватися судом як джерело відомостей про вартість, якщо її належність, достовірність і достатність належно перевірені та мотивовані.

Заперечуючи проти розрахунків позивачки, відповідач посилався на незадовільний технічний стан автомобілів та неправильність визначеної позивачкою вартості. Однак, як вбачається з наведених сторонами обставин, відповідач не подав альтернативного звіту про оцінку, висновку експерта чи іншого доказу, який би визначав конкретну вартість кожного автомобіля та спростовував показники наданих позивачкою розрахунків.

Показання свідка ОСОБА_7 щодо технічного стану автомобіля можуть бути враховані при оцінці обставин справи, проте самі по собі не встановлюють конкретної ринкової вартості транспортного засобу.

Разом із тим відсутність альтернативної оцінки з боку відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити достовірність та достатність доказів, наданих позивачкою. Саме тому визначення розміру компенсації має ґрунтуватися на тих відомостях про вартість, які суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми з урахуванням усіх обставин справи.

З огляду на те, що автомобілі на час розгляду спору були відчужені третім особам, безпосереднє дослідження їхнього технічного стану та вартості було ускладнене. За умови підтвердження матеріалами справи вихідних даних розрахунків, їх відповідності характеристикам транспортних засобів та належності до обраної судом дати оцінки колегія суддів вважає можливим визначити розмір компенсації на підставі наданих розрахунків середньої вартості автомобілів.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що позивачка просила стягнути саме грошову компенсацію вартості належної їй 1/2 частки спільного майна, а не всю вартість транспортних засобів.

За наведених обставин розмір компенсації належить визначити виходячи з рівності часток подружжя, передбаченої статтею 70 СК України.

Так, середня вартість автомобіля Hyundai i10, 2009 року випуску, VIN-код № НОМЕР_2 , становила 128 806,00 грн.

Вартість належної позивачці 1/2 частки цього автомобіля становить: 128 806,00 грн ? 1/2 = 64 403,00 грн.

Середня вартість автомобіля KIA Sportage, 2009 року випуску, VIN-код № НОМЕР_4 , становила 264 542,00 грн.

Вартість належної позивачці 1/2 частки цього автомобіля становить: 264 542,00 грн ? 1/2 = 132 271,00 грн.

Таким чином, загальна сума грошової компенсації вартості належних позивачці 1/2 часток обох транспортних засобів становить: 64 403,00 грн + 132 271,00 грн = 196 674,00 грн.

Отже, визначений судом першої інстанції розмір компенсації - 99 068,79 грн за автомобіль Hyundai i10 та 203 468,36 грн за автомобіль KIA Sportage - підлягає зміні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове судове рішення або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля Hyundai i10 та автомобіля KIA Sportage.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За звернення до суду із позовом ОСОБА_4 сплатила 3 993,60 грн судового збору.

Позов ОСОБА_4 задоволено на 65,00%, відтак із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 595,84 грн.

За звернення до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатив 4 538,05 грн судового збору.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково на 35,00%, тому із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 1 588,32 грн.

Керуючись статтями 259, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Возної Жанни Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 04 червня 2026 року в частині стягнення грошової компенсації та судових витрат змінити.

Зменшити розмір грошової компенсації стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як вартість 1/2 частки автомобіля Hyundai i10, 2009 року випуску, VIN-код № НОМЕР_2 з 99 068,79 грн до 64 403,00 грн, грошової компенсації, як вартість 1/2 частки автомобіля KIA Sportage, 2009 року випуску, VIN-код № НОМЕР_4 з 203 468,36 грн до 132 271,00 грн та судового збору з 3025,15 грн до 2 595,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 588,32 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.