Постанова № 141382155 у справі № 712/13947/23 від 10.11.2026

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2360/26 Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/13947/23 Категорія: 304070000 Токова С.Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Сіренко Ю. В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Даніліної Наталії Сергіївни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2026 (суддя в суді першої інстанції Токова С. Є.) у цивільній справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

в с т а н о в и в :

у грудні 2023 КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 25 465,33 грн., яка утворилася станом на 31.10.2023 та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачі є споживачами комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . КПТМ «Черкаситеплокомуенерго» Черкаської міської ради надає відповідачам за вказаною адресою житлово-комунальні послуги з опалення та гарячого водопостачання, нараховуючи плату за надані послуги згідно із встановленими тарифами.

Відповідачі своєчасно не вносять плату за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 31.10.2023 складає 25 465,33 грн.

Дії відповідачів наносять шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов`язання перед бюджетом, тому для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2026 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 31.10.2023 в сумі 25 465,33 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2 684 грн., а всього стягнуто 28 149,33 грн.

Рішення суду обґрунтовано доведеністю позивачем своїх позовних вимог щодо порушення відповідачами виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, які відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Даніліна Н. С. просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2026 як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_2 не обліковувалась позивачем як єдиний об`єкт споживання за одним особовим рахунком. На квартиру було відкрито два окремі особові рахунки, один на ОСОБА_4 , інший на ОСОБА_5 .

Спірна заборгованість виникла не за особовим рахунком ОСОБА_5 , а виключно за рахунком ОСОБА_4 , який помер.

Саме за ОСОБА_5 та її частиною квартири пов`язані її діти, які були зареєстровані в цій квартирі, при цьому за рахунком, відкритим на ОСОБА_5 заборгованість відсутня.

Суд дійшов помилкового висновку про солідарну відповідальність, побудувавши свій висновок лише на тому, що відповідачі зареєстровані в квартирі та не встановив, що вони є споживачами послуг за рахунком, відкритим на ОСОБА_5 по якому немає заборгованості.

Скаржник вважає, що позивач не довів суду тієї обставини, що відповідачі є боржниками за іншим рахунком, по якому наявна заборгованість та заперечує сам факт виникнення відповідного зобов`язання сплати комунальних послуг по рахунку, за яким відповідачі не є боржниками.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Зазначено, що позов пред`явлено до відповідачів, які зареєстровані у квартирі. Оскільки ОСОБА_6 не міг користуватися послугами у зв`язку зі смертю останнього, тому відповідачі, які проживали в помешканні користувалися наданими послугами загалом по квартирі, а тому повнолітні члени сім`ї несіть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають з договору про надання послуг. Суд першої інстанції в повній мірі дослідив всі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

За правилами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 25 465 грн. боргу. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі й до квартири АДРЕСА_4 , де зареєстровані відповідачі здійснюється КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради на підставі ліцензії на право постачання теплової енергії виданої відповідно до рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.04.2011 № 630.

Згідно з відповіддю Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, станом на 16.10.2023 за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за теплову енергію та постачання гарячої води, заборгованість відповідачів з листопада 2020 по жовтень 2023 складає 25 645,33 грн.

Такими є встановлені фактичні обставини справи, які мають наступне правове регулювання.

ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з подання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, Методикою розподілу, яка затверджена Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Відповідно до вищенаведеного, КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Договір про надання послуг, який був передбачений чинними нормативно правовими актами на момент виникнення заборгованості між відповідачами та позивачем не був укладений, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів споживачами КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» від мешканців вказаної квартири з метою ідентифікації не надавалася.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц міститься правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За змістом пунктів 18, 30 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За правилами частини 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, положеннями ст. 322 ЦК України встановлено презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є споживачами комунальних послуг, а саме постачання гарячої води та теплової енергії за вказаною адресою.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставину того, що відповідачі свої зобов`язання за договором про надання послуг належним чином не виконують, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води в сумі 25 465,33 грн.

Матеріали справи не містять доказів, що будь-хто з відповідачів звертався до КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» з заявою про його не проживання у квартирі. Також, суду не надано контррозрахунку та не надано доказів, що відповідачі зверталися з заявою про відмову від послуг з теплопостачання та постачання гарячої води.

Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вони не користувалися наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено, як і не встановлено факт добровільної сплати нарахованої суми позивачу.

Під час розгляду справи встановлено, що порядок користування квартирою АДРЕСА_2 між колишнім подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був встановлений судом у 1993 році. Після встановлення порядку користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відкриті особові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.10.1987 по 03.11.1995. В той же час відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у квартирі з 16.06.1999 по даний час, що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру № 2378946 від 24.02.2026.

Особовий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було переоформлено на ОСОБА_2 , а інший особовий рахунок залишився оформленим на ОСОБА_5 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив правової підстави переходу зобов`язань від ОСОБА_4 до відповідачів та їх обов`язку сплачувати комунальні послуги за рахунком померлого є необґрунтованими та суперечать положенням. Визначеним в частині 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких всі дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані в житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Посилання скаржника на ту обставину, що позивачем не доведено існування відповідного грошового зобов`язання у відповідачів за сплатою заборгованості за рахунком № НОМЕР_1 відхиляються колегіє суддів з огляду на вищевикладені висновки, приведені в мотивувальній частині постанови суду.

Якщо в одній квартирі розподілено особові рахунки, то нарахування за опалення та гаряче водопостачання проводяться не в повному обсязі на кожен рахунок, а пропорційно до визначеної частки кожного співвласника або споживача і це не призводить до подвоєння сплати та нарахування загального обсягу спожитих послуг для однієї квартири, тому доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість по сплаті комунальних послуг виникла за тією частиною квартири, з якою відповідачі не пов`язані, за рахунком ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки останній помер в 2005 році, а заборгованість стягується позивачем за період з листопада 2020 по жовтень 2023. Відповідачам нарахована заборгованість, яка виникла вже після смерті ОСОБА_4 по рахунку, який було перереєстровано на одного з відповідачів ОСОБА_2 .

Доказів, які б підтверджували, що визначені у позовній заяві відповідачі користуються послугами за іншим рахунком, по якому відсутня заборгованість (сплата будь-ким з відповідачів послуг за іншим рахунком, відкритим на ОСОБА_5 ) суду не надано, а відтак і не доведено, що вони є споживачами послуг за таким рахунком.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є солідарними щодо виконання зобов`язань перед позивачем по сплаті боргу за надані послуги, а тому вимоги позивача обґрунтовано визнано судом доведеними та відповідно задоволеними.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в частині стягнення боргу, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення та по суті зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд помилково стягнув їх з відповідачів в солідарному порядку, що не передбачено чинним законодавством та не врахував, що відповідач ОСОБА_7 є інвалідом з дитинства ІІ групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3 , виданим Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради (а.с. 80-81). ІІ група інвалідності з 07.04.2019 встановлена довічно.

В зв`язку із вказаною обставиною, рішення суду в частині розподілу судових витрат із врахуванням положень ст. 141 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача судового збору в рівних частках, в розмірі по 1 342 грн. з кожного з них.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України серед підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Даніліної Наталії Сергіївни - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.07.2026 змінити, скасувавши в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 2 684 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради судовий збір в рівних частках в розмірі, а саме по 1 342 грн з кожного з них.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 10.11.2026.

Суддя-доповідач

Судді