Постанова № 141382164 у справі № 700/845/25 від 10.11.2026

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2355/26 Головуючий по 1 інстанції

Справа №700/845/25 Категорія: 304090000 Ушакова К. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т. Л.

судді Новіков О. М., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2026 (повний текст складено 10.03.2026, суддя в суді першої інстанції Ушакова К. М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и в :

у серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №5073621 від 06.04.2021 у розмірі 18960,00 грн, сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до позичальника за укладеними з первісними кредиторами договорами факторингу на суму, заявлену до стягнення у даній справі, а також про невиконання позичальником-відповідачем узятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2026 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 17800,00 грн, судовий збір в розмірі 2274,19 грн та 2500,00 грн витрат на правову допомогу, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що позичальник не виконав свої договірні зобов`язання щодо повернення отриманих у кредит коштів та сплати погоджених у договорі відсотків, що свідчить про необхідність стягнення відповідної суми заборгованості. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення комісії з підстав того, що у договорі не визначено за які саме послуги позичальнику нараховано відповідні комісійні платежі. Компенсацію судових витрат позивача на правничу допомогу судом першої інстанції зменшено з посиланням на співмірність складності справи та засади розумності та справедливості.

Відповідач після відхилення вимог її заяви про перегляд заочного рішення згідно ухвали від 04.09.2026 подала на вказане заочне рішення суду 07.09.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги у справі повністю.

Вказує, що кредитний договір № 5073621 укладено 06.04.2021, строк виконання зобов`язань сплив у 2021 році. Позов подано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у липні 2025 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою для відхилення відповідних позовних вимог.

Відзиву на дану апеляційну скаргу до суду не надходило.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 18960,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ураховуючи аргументи апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції у справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, оскільки заперечень проти відхилення інших позовних вимог апеляційна скарга не містить.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 06.04.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем, як позичальником, укладено кредитний договір №5073621, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 15 днів. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 1160,00 грн, яка нараховується за ставкою 29,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно платіжного доручення №43223095 від 06.04.2021 перераховано 4000,00 грн на карту позичальника, призначення платежу: кошти згідно договору №5073621.

02.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, згідно якого до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №5073621 від 06.04.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 заборгованість відповідача становить у розмірі 18960,00 грн, із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 13800,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1160,00 грн.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №5073621 від 06.04.2021 заборгованість відповідача становить 18960,00 грн, із яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 13800,00 грн; прострочена заборгованість за комісією - 1160,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення вказаних сум кредитного боргу заявлено суду для розгляду у цій справі.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Апеляційний суд враховує, що частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Таким чином відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення.

При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань, які б не були враховані при визначенні суми заборгованості, ні перед позивачем у справі, ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано, як і не заперечено факт наявності кредитних правовідносин та встановлені судом умови кредитування.

Отже, висновки суду першої інстанції у даній справі по суті вирішених позовних вимог є вірними.

Так апеляційний суд не погоджується з аргументами скаржника про те, що до позовних вимог у справі слід застосувати наслідки спливу строків позовної давності, з урахуванням такого.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За обставин даної справи згідно умов кредитного договору строк повернення кредиту настав 21.04.2021.

Позовну заяву до суду подано у серпні 2025 року.

При цьому за приписами пунктів 12 та 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в державі тривав з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Крім того, військовий стан в державі, введений 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, триває і на даний час.

Зазначені приписи Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України про зупинення строків позовної давності на час воєнного стану в країні виключені на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2024.

Тобто до позовних вимог у справі не можуть бути застосовані приписи законодавства про наслідки спливу строків позовної давності, оскільки станом на 21.04.2021 (початок строку позовної давності) мав місце з 12.03.2020 карантин на період якого строки позовної давності продовжено.

У подальшому 24.02.2022 з початку воєнного стану в країні та до 04.09.2024 (скасування приписів законодавства про зупинення строків позовної давності на час воєнного стану) строки позовної давності було зупинено.

З 05.09.2024 по кінець серпня 2025 року минуло 1 рік та 1 місяць строку позовної давності.

Отже, звернувшись до суду у серпні 2025 року з позовними вимогами у цій справі, позивач не пропустив трирічний строк позовної давності, перебіг якого продовжився 05.09.2024.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги та через відстрочення відповідачу сплати судового збору за розгляд її апеляційної скарги згідно ухвали суду від 10.09.2026 до ухвалення судового рішення з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути 3633,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.03.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету 3633,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 10.11. 2026.

Суддя-доповідач

Судді