Рішення № 141382200 у справі № 591/8144/25 від 30.10.2026

Справа № 591/8144/25

Провадження № 2/591/1919/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх м. Львів, ЄДРПОУ 35234236 до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості,

установив:

21.07.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 матеріали справи передані на розгляд судді Сидоренко А.П.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 23.01.2021 ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали договір про споживчий кредит №103141018. Відповідач підписав договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. 13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір №71-МЛ/Т про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №103141018 у розмірі 22250,00 грн, з яких 5000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 17250,00 грн сума заборгованості за відсотками. Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів не виконав, позивач як новий кредитор був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 01.08.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно розпорядження № 570 від 25.12.2025 керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми Шевченко А.М. у зв`язку з призначенням ОСОБА_2 суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 передана для розгляду судді Зері Ю.О.

16.01.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому остання заперечувала проти позовних вимог з тих підстав, що відповідач ніколи не звертався до ТОВ «Мілоан» для отримання кредиту. До того ж відповідачеві невідомі ані номер телефону, ані адреса електронної пошти, які зазначені у договорі. Також вказала, що позивач не надав до справи належних і допустимих доказів, які надають можливість верифікувати (перевірити) інформацію про отримання відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису, факт його накладання (використання) при підписанні у вказаному у позові порядку обміну електронними повідомленнями, з відповідною ідентифікацією, як це визначено у статтях 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». До відзиву на позов додана копія банківської виписки щодо руху коштів по картці відповідача № НОМЕР_2 та витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні 12021205520000233 за фактом викрадення у ОСОБА_1 грошових коштів з банківської картки, належної останньому.

29.01.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому останній наполягав на задоволенні позову та вказав, що відповідач надав докази руху коштів по картці - НОМЕР_2 , тоді як перерахування коштів за спірним кредитним договором здійснювалось на картку з номером - НОМЕР_3 . Також представник позивача просив суд задовольнити раніше подане ним клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.03.2026, було встановлено, що позивачем разом з позовом було подане клопотання про витребування доказів від АТ «Універсал банк».

За результатом судового засідання судовий розгляд був відкладений та постановлено протокольну ухвалу про витребування доказів від АТ «Універсал банк» інформації, яка може підтвердити викладені у позові обставини.

01.04.2026 на виконання судової ухвали від АТ «Універсал банк» надійшла витребувана інформація.

22.06.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів електронного доказу - кредитного договору, укладеного відповідачем з ТОВ «Мілоан» № 103141018 від 23.01.2021, Додатку № 1 до цього договору (графік платежів) та Додатку № 2 (паспорту споживчого кредиту), оскільки саме зміст оригіналу вказаного доказу може підтвердити факт його підписання, використання електронного підпису або одноразового ідентифікатора, інших відомостей, що мають значення для правильного вирішення спору.

За результатом судового засідання судовий розгляд був відкладений, клопотання представника відповідача про витребування доказів, задоволено про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

13.07.2026 на виконання судової ухвали від позивача надійшла витребувана інформація.

29.10.2026 представником відповідача подані додаткові пояснення по справі, згідно яких остання вказує, що умови спірного договору щодо його пролонгації та нарахування відсотків за користування кредитом є нечіткими та двозначними, а тому відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновку Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 підлягають тлумаченню на користь споживача, а тому вважає, що строк кредитування, узгоджений сторонами, становить 15 днів, у зв`язку з чим відсотки за користування кредитом мають бути нараховані лише за 15 днів.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у заяві від 09.07.2026 та просив суд розглядати справу за його відсутності, просив задовольнити позов.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, згідно поданої до суду заяви від 30.10.2026 представник відповідача просила розгляд справи проводити без участі сторони відповідача та просила врахувати позицію, викладену у відзиві та додаткових поясненнях.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.01.2021 ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали договір про споживчий кредит №103141018. Відповідач підписав договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

Згідно умов пунктів 1.2 - 1.4 договору сума кредиту склала 5000,00 грн, кредит надається загальним строком на 15 днів з 23.01.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 07.02.2021.

Обсяг загальних витрат по користування кредиту сторони договору погодили у пункті 1.5 договору.

Також в договорі узгоджені розміри процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду та поточного періодів (підпункти 1.5.2 договору).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (пункт 1.7 договору).

Як узгоджено сторонами у пункті 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Умови та порядок пролонгації строку кредитування погоджені сторонами у пункті 2.3 договору.

Порядок укладення договору визначений умовами розділу 6 договору.

Тобто сторонами договору узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Факт перерахування відповідачеві кредитних коштів, а також факт користування ним цими коштами протягом строку дії договору підтверджується платіжним дорученням №25109287 від 23.01.2021 про зарахування переказу у сумі 5000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 , платіжна картка 5375414126735975 та відповіддю від АТ «Універсал банк» 01.04.2026, яка надійшла на виконання судової ухвали від 18.03.2026.

13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір №71-МЛ/Т про відступлення права вимоги.

Згідно умов даного договору позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №103141018 у розмірі 22250,00 грн, з яких 5000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 17250,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов`язань, відповідальності за порушення зобов`язання, а також питання, пов`язані з кредитом та переходом права вимоги.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Щодо форми укладеного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Відтак суд робить висновок, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідач згідно укладеного договору отримав у користування кредитні кошти, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернув, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов`язань, факт набуття ним права грошової вимоги до відповідача за спірним договором, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, факт передання відповідачу кредитних коштів, а також факт переходу до позивача права вимоги до відповідача.

Заперечення представника відповідача щодо неукладення відповідачем спірного кредитного договору, суд вважає безпідставними, оскільки наявні у справі докази підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів за спірним договором.

Таким чином у ході розгляду справи встановлено, що відповідач, отримавши від ТОВ «Мілоан» грошові кошти у розмірі 5000,00 грн (що відповідає сумі кредиту за спірним договором), не сплачував грошових коштів у рахунок погашення кредиту, чим допустив прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги частині стягнення 5000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та доведеними.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 17250,00 грн, суд зазначає наступне.

Умови та порядок пролонгації строку кредитування погоджені сторонами у пункті 2.3 договору №103141018.

За змістом підпункту 2.3.1 продовження вказаного у пункті 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Пролонгація строку кредитування на пільгових умовах визначена підпунктом 2.3.1.1.

Згідно ж підпункту 2.3.1.2. позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).

Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

У поданих до суду додаткових поясненнях представник відповідача вказує, що за змістом пункту 2.3.1.2. договору «збільшення (продовження) строку кредитування» відбувається не внаслідок будь-якої дії позичальника, спрямованої на продовження строку, а виключно внаслідок того, що позичальник не повернув кредит у визначений договором строк. Водночас ту саму поведінку позичальника - неповернення кредиту після 07.02.2021 - пункт 2.4.2. договору кваліфікує як прострочення виконання зобов`язання з настанням наслідків, передбачених розділом 4 договору, а пункт 4.2. договору - як підставу для нарахування процентів за статтею 625 ЦК України за тією самою ставкою 5 % на день. Отже, як вказує представник відповідача, умови договору допускають щонайменше два взаємовиключні тлумачення одного й того самого періоду: як правомірного користування кредитом у межах продовженого строку або як прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім того, пункти 1.3.-1.5. договору та Графік платежів визначають строк кредитування 15 днів, дату платежу 07.02.2021 та загальні витрати позичальника (без врахування суми (тіла) кредиту) - 2 250 гривень, тоді як застосування пункту 2.3.1.2. автоматично, без будь-якого волевиявлення споживача, підвищує денну ставку з 3 % до 5 %, і збільшує витрати позичальника з 2 250 грн до 17 250 грн. Такі положення договору є нечіткими та двозначними, а тому відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та висновку Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 підлягають тлумаченню на користь споживача.

Суд вважає такі твердження представника відповідача помилковими, оскільки умови пролонгації, присічний строк пролонгації, відсоткова ставка за кредитом у випадку продовження строку кредитування узгоджені сторонами у пункті 2.3 кредитного договору, відповідач з такими умовами погодився, укладаючи договір.

Водночас умови пункту 2.4 кредитного договору застосовуються у разі закінчення строку кредитування, зокрема після спливу 60-денного строку пролонгації, визначеного у пункті 2.3 договору.

Відтак суд вважає помилковим твердження представника позивача про нечіткість та двозначність умов договору.

Перевіривши розрахунок відсотків, наданий позивачем, суд погоджується з проведеними нарахуваннями, а тому зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17250,00 грн заборгованості за відсотками.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 422,40 грн.

Відтак враховуючи задоволення позову, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн наданий договір №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025. Відповідно до пункту 2.3. договору вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000 грн. Детальним описом наданих послуг до Акту №1350 адвокатом надані позивачеві послуги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №103141018, боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви, подання заяви до суду від імені клієнта. Відповідно до Акту №1350 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05.08.2025 розмір наданих адвокатом послуг склав 8000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Відповідач, його представник з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не зверталися.

Проаналізувавши подані на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу докази, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність заявлених витрат із предметом спору, значення вчинених процесуальних дій для розгляду справи, а також критерії реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд при вирішенні питання розподілу судових витрат дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит капітал», вул. Самаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28 м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором №103141018 у розмірі 22250,00 грн, з яких 5000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 17250,00 грн сума заборгованості за відсотками; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю. О. Зеря