Рішення № 141382281 у справі № 583/4382/26 від 10.11.2026

Справа № 583/4382/26

2/583/2195/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Семенової О.С.,

за участю секретаря

судового засідання Гайдейчук К.В.,

учасників справи:

представника позивача Кутового Я.А.,

представника відповідачки Кудіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

26 серпня 2026 позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Кутового Я.А., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 березня 2024 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області у справі № 583/1368/24 було видано наказ про стягнення з позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягувати з 26.03.2024 р. на користь матері ОСОБА_2 . Він регулярно сплачував аліменти на утримання своєї дочки. Проте, станом на цей час змінилися його сімейне становища та матеріальний стан. Зокрема, в нього народилася ще дитина в іншому шлюбі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його дружина є непрацездатною, оскільки перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, таким чином його матеріальний стан погіршився. Тому просив змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу на користь відповідачки з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на 1/6 частини заробітку ( доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення нею повноліття.

Ухвалою судді від 08 вересня 2026 року вказану позовну заяву було залишено без розгляду /а.с. 26/.

09 вересня 2026 року на адресу надійшла квитанція про сплату позивачем судового збору /а.с. 27/.

Ухвалою судді від 18 вересня 2026 року провадження у справі було відкрито за правилами спрощенного провадження з повідомленням сторін /а.с. 30/.

Ухвалою від 28 травня 2025 по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник відповідачки, адвокат Кудін О.М., позовні вимоги не визнав, 08 жовтня 2026 року подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивач на даний час є військовослужбовцем, проходить службу в ЗСУ, отримує стабільну заробітну плату в розмірі близько 120000,00 грн, тому незважаючи на народження другої дитини, має матеріальну можливість утримувати їх спільну доньку в розмірі, визначеному судом. Доказів про погіршення його матеріального стану позивачем не надано, сам по собі факт народження другої дитини не є автоматичною підставою для зменшення розміру аліментів. У старшої дитини зростають потреби, майновий стан відповідачки є незадовільним, вона не має нерухомого майна, власного житла, постійного доходу, не працевлаштована, здійснює догляд та утримання своєї матері похилого віку. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважає, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини буде суперечити її інтересам / а.с. 39-42/.

13 жовтня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому він вказав, що сторона позивача не погоджується з позицією сторони відповідача, вважає, що матеріальний стан позивача значно погіршився в зв`язку з народженням дитини в іншому шлюбі та непрацездатності в зв`язку з цим його дружини, які перебувають в нього на утриманні, діти мають рівні права. Крім цього позивач значну частину заробітної плати витрачає на військові потреби / а.с. 46-47/.

В судовому засіданні ОСОБА_5 та його представник, адвокат Кутовий Я.А., позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні представник відповідачки, адвокат Кудін О.М., позовні вимоги не визнав у повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 липня 2022 року до 08 травня 2024 року, від їх дошлюбних відносин народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої в свідоцтві про народження записано позивача / а.с. 8, 10-11/.

Охтирським міськрайонним судом Сумської області від 28 березня 2024 року у справі № 583/1368/24 було видано наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягувати з 26.03.2024 р. на користь матері ОСОБА_2 / а.с. 7/.

01 квітня 2024 року відкрито виконавче провадження № 74601256 постановою старшого державного виконавця Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області Рубякіною А. на підставі вказаного судового наказу / а.с. 9/, постановою від 06 липня 2026 року звернено стягнення аліментів на заробітну плату, боржник офіційно отримує дохід у військовій частині / а.с. 52/ .

25 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , який зареєстровано Переяславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції / м. Київ/, актовий запис № 179 / а.с. 12/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві народилася ОСОБА_4 , батьками якої є: ОСОБА_1 та ОСОБА_7 / а.с. 13/.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2026 року позивач з 05 лютого 2026 року перебуває на військовій службі в цій військовій частині / а.с. 16/.

Відповідно до довідки Охтирської міської ради від 05 серпня 2026 року № 20 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та має склад сім`ї: дружину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за вказаною адресою проживання / а.с. 19/.

Відповідно до довідки ТОВ «Альго-Фарм» від 25 серпня 2026 року ОСОБА_7 працює на посаді асистента фармацевта, наразі перебуває на лікарняному по вагітності та пологам, лікарняний лист № 22645958-2041662705-1 від 11 жовтня 2026 року / а.с. 20/, відповідно до довідки ТОВ «Альго-Фарм» від 13 жовтня 2026 року ОСОБА_7 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років згідно з наказом № 05/10-26 від 12 жовтня 2026 року / а.с. 64/.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 жовтня 2026 року № 43763 головного державного виконавця Охтирського ВДВС в Охтирському районі Сумської області І.Гричковської слідує, що станом на вересень 2026 року заборгованість зі сплати аліментів становить 3102,61 грн / а.с. 48-49/. За період з 01 квітня 2026 року до 31 жовтня 2026 року з ОСОБА_1 стягнуто аліментів на загальну суму 68747,10 грн / а.с. 50/.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36,§ 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно дост. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статями 7,155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановленіКонституцією Українита Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.

У п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана ізвстановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу(ч. 2ст. 182 СК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. (частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої, третьої статі 150, статті 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; утримувати дитину до повноліття.

Згідно з частинами першою - третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 14 червня 2023 року у справі № 758/8284/21.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 підставою для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що у нього від моменту призначення аліментів, розмір яких він просить зменшити, відбулося погіршення матеріального становища, оскільки він має іншу дитину та непрацездатну дружину.

Судом встановлено, що на час винесення судового наказу Охтирським міськрайонним судом Сумської області від 28 березня 2024 року про стягнення з позивача аліментів на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інших дітей в нього не було, він був військовослужбовцем, отримував стабільний дохід, тому обставина зміни сімейного стану, на яку посилається позивач як на підставу зменшення розміру аліментів, є такою, що виникла після призначення цих аліментів.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.06.2024 року у справі № 562/3422/23.

Одночасно, суд звертає увагу, що подаючи позов про зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що наявність іншої дитини, призвела до погіршення його матеріального стану, він є працездатним, має задовільний стан здоров`я, проходить військову службу в ЗСУ, його дружина перебуває в декретній відпустці досягнення дитиною трьох років, отримує в зв`язку з цим соціальні виплати на дитину.

Інших обставин, які б доводили наявність підстав для зменшення розміру аліментів, позивач не навів. Окрім того, він не довів, що загальний сукупний розмір аліментів, які з нього стягуються, перевищує встановлений ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд бере до уваги, що аліменти є основним джерелом утримання дітей. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства.

Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення без доведення погіршення майнового стану позивача не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Суд зазначає, що надані позивачем докази не свідчать про неможливість сплачувати аліменти на малолітню дитину у визначеному розмірі судовим наказом № 583/1368/24 від 28 березня 2024 року.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вказаних норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є достатніми для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть.

Тож, з урахуванням інтересів дитини, суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що у відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи викладене, а також, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 84, 181, 182, 191, 192, 199, 200 СК України, ст. ст. 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.С. Семенова