Рішення № 141382292 у справі № 584/1567/26 від 10.11.2026

Справа № 584/1567/26

Провадження № 2/584/1008/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10.11.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.,

за участі: секретаря - Зікрати Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 5 січня 2026 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №05.01.2026-100001571, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2500 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, але всупереч укладеному договору відповідач порушив строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 9550 грн., в т.ч.: 2500 грн.- заборгованості за кредитом, 3875 грн. - заборгованості за відсотками, 225 грн. - заборгованості за комісією з надання кредиту, 450 - заборгованості за комісією з обслуговування кредитної заборгованості, 2500 грн. - заборгованості по відсоткам, нарахованим за ст.625 ЦК України.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 9550 грн. та понесені судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при подачі позову клопотав про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, відзив на позов не подавав, в силу ч.7 ст.128, ч.4 ст.130 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце судового засідання (а.с.82).

Враховуючи зазначене, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних в ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 5 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №05.01.2026-100001571, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 2500 грн. на строк 217 днів, зі сплатою відсотків (процентна ставка «Стандарт») у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом та (процентна ставка «Економ») у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт», комісії за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту та дорівнює 225 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 225 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, відсотків у розмірі 170000% річних від суми заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України (а.с.21-35).

Відповідач прострочив виконання свого зобов`язання, оскільки порушив строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 14 вересня 2026 року має заборгованість в розмірі 9550 грн., в т.ч.: 2500 грн.- заборгованості за кредитом, 3875 грн. - заборгованості за відсотками, 225 грн. - заборгованості за комісією з надання кредиту, 450 - заборгованості за комісією з обслуговування кредитної заборгованості, 2500 грн. - заборгованості по відсоткам, нарахованим за ст.625 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.36-41).

Відповідно до листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20 квітня 2026 року №342517-17370461169-20042026, 5 січня 2026 року на картку № НОМЕР_2 було перераховано кошти на суму 2500 грн.(а.с.45).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п.6.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії(ій) (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) процентів річних, які можуть бути нарахована кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Проте, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по відсоткам нарахованими згідно з ст.625 ЦК України у розмірі 2500 грн. задоволенню не підлягають (9550-2500=7050).

Крім того, відповідно до умов кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту та дорівнює 225 грн., а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 225 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором позивачем було нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 225 грн. та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450 грн., тобто відповідно до погоджених сторонами умов зазначеного вище договору.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборговності є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Зокрема, сума заборгованості підлягає зменшенню на 225 грн. (суми нарахованої комісії за надання кредиту) та на 450 грн. (суми нарахованої комісії за обслуговування кредитної заборгованості).

За таких обставин заборгованість за кредитним договором №05.01.2026-100001571 від 5 січня 2026 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 6375 грн., з яких: 2500 грн.- заборгованості за кредитом, 3875 грн. - заборгованості за відсотками.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1777 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог ((6375х2662,40)/9550=1777,26) та 80 грн. 22 коп. інших витрат, пов`язаних з розглядом справи ((6375х120,18)/9550=80,22).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.141, 259, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) 6375 грн. (шість тисяч триста сімдесят п`ять гривень) заборгованості за кредитним договором №05.01.2026-100001571 від 5 січня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) 1777 грн. 26 коп. (одну тисячу сімсот сімдесят сім гривень двадцять шість копійок) витрат по сплаті судового збору при подачі позову та 80 грн. 22 коп. (вісімдесят гривень двадцять дві копійки) інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Путивльським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв