Рішення № 141382469 у справі № 750/9998/26 від 10.11.2026

Справа № 750/9998/26

Провадження № 2/750/4730/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Кузюри М.М.,

секретар судового засідання - Сіра П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

14 вересня 2026 року ТОВ «Діджи фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16500,00 грн, суму сплаченого судового збору 2662, 40 грн та 6000 грн витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 24.06.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра груп» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 86287, згідно з умовами якого відповідач отримала 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

23.12.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Діджи фінанс» укладений договір факторингу № 23122024.

Згідно вищевказаного договору та закону ТОВ «Діджи фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Авіра груп», включно і до відповідача за кредитним договором № 86287 від 24.06.2023. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором, оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.09.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщена завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань не подала. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

24.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 86287, згідно з умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 38-42).

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається строком на 7 днів, тобто до 30 червня 2023 року. Строк дії договору 7 днів, але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами.

Згідно із пунктом 1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до пункту 1.4. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно із пунктом 1.5. договору датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Відповідно до пункту 1.6. договору невід?ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.aviracredit.ua.

Згідно із копією підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача. Дані транзакції: сума - 5000 грн; дата здійснення переказу - 24.06.2023; номер платіжної картки - 473121-ХХ-ХХХХ-2679; емітент платіжної картки - PRIVATBANK.

Відповідно до пункту 3.1. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно із пунктом 3.2. договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 3.3. договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Авіра Груп» (клієнт) було укладено договір факторингу № 23122024, за яким клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених договором (а.с. 25-28).

Згідно з пунктом 4.1. даного договору права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору.

Копіями платіжних інструкцій № 11146 від 15 січня 2025 року та № 11417 від 13 лютого 2025 року підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Авіра Груп» оплати за договором факторингу № 023122024 (а.с. 45,45 на звороті).

З копії витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 23122024 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 86287 від 24.06.2023 в сумі 16500 грн (а.с. 16).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 1077 Цивільного кодексу України (в редакції станом на час укладення договору факторингу) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Так, згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором становить 16500 грн, до якої входить 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11500 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 17-21).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5000 грн. підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» та випискою по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк».

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надав.

При цьому, суд враховує, що за умовами договору про надання фінансового кредиту відповідач отримав кредит строком на 7 днів у сумі 5000 грн.

Пунктом 4.3.3 договору передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, що строк користування відповідачем кредитом продовжувався. Також, матеріали справи не містять доказів, що до вказаного договору укладалися додаткові угоди, згідно з якими б продовжувався строк користування відповідачем кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони визначивши строк користування кредитом в указаному договорі погодили строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що в договорі про надання фінансового кредиту містяться положення про те, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно (п. 3.3 договору).

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

У даній справі умови договору щодо нараховування процентів за користування кредитом у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно розташовані в пунктах договору, які регулюють порядок нарахування процентів, тобто правомірну поведінку сторін.

При цьому, вказаний договір також містить окремі пункти, що регулюють відповідальність позичальника.

Таким чином, вказані умови договору суд не може розцінити як нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування.

З розрахунку заборгованості за даним договором, наданої позивачем, слідує, що проценти за користування кредитом відповідачу нараховані після встановленого строку користування ним.

З урахуванням наведеного та строку користування кредитом, визначеного вказаним договором про надання фінансового кредиту (7 днів), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.

А тому, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту в сумі 6750 грн. (5000 грн - сума кредиту та 1 750 грн - проценти за користування кредитом), у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог статті 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив , що позивачем понесено витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги № 42649746/01 01 червня 2026 року, додаткову угоду до вказаного договору та детальний опис наданих послуг.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у цій справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (40,9%).

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 86287 від 24.06.2023 у розмірі 6750,00 грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» 1088,9 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2454,0 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, код ЄДРПОУ - 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя