Постанова № 141382570 у справі № 471/1013/25 від 11.11.2026

11.11.26

22-ц/812/2041/26

Провадження № 22-ц/812/2041/26 Головуючий суду першої інстанції Жила Н.М..

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2026 року м. Миколаїв Справа № 471/1013/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Жили Н.М., в залі судового засідання в с-ще Братське, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Колекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Колекшн» (далі - ТОВ «ФК Дебт Колекшн») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 29 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» (далі - ТОВ «Гоуфінгоу») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3172514593/224405 (далі - кредитний Договір, Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, ТОВ «Гоуфінгоу» надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 3 500,00 грн, дата надання кредиту - 29 січня 2020 року, строк кредиту - 28 днів, валюта кредиту - UAH, відсоткова ставка - 1,85 % (процентів) на добу.

29 січня 2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3 500,00 грн за реквізитами платіжної картки № 4149-62хх-хххх-2322, вказаної відповідачем.

31 травня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп») укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним Договором № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року, укладеним з ОСОБА_1

03 червня 2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно умов Договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним Договором № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», у зв`язку з чим останнє набуло права грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним Договором станом на 26 травня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним Договором становить 11 529,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 500,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 8 029,00 грн.

Посилаючись на викладене ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним Договором № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року в сумі 11 529,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 500,00 грн; прострочена заборгованість за процентами -8 029,00 грн.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року в сумі 11 529,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 500,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 8 029,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони узгодили істотні умови договору.

Кредитний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтею 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Представник на підтвердження своїх доводів та заперечень не надав доказів, не звертався з клопотаннями про витребування доказів, не надав доказів, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на підставі фрагмента реєстру неповних переказів, доданого до відповіді на адвокатський запит, суд першої інстанції дійшов висновку про отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора.

Разом із тим, зазначений фрагмент реєстру не є і не може вважатися належним та допустимим доказом здійснення фінансової операції з переказу грошових коштів відповідачу, а також не підтверджує факту виникнення у нього будь-якої заборгованості.

Він не є первинним бухгалтерським документом, не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним юридичний факт переказу первісним кредитором будь-яких коштів на банківський рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Сторона відповідача ще на стадії розгляду справи судом першої інстанції звертала увагу на відсутність належних і допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу. Незважаючи на це, позивач фактично проігнорував наведені доводи та не вжив жодних заходів для отримання від банківської установи документів, які б безпосередньо підтверджували зарахування спірних коштів на рахунок відповідача.

За відсутності у матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували фактичне перерахування та зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, висновок суду першої інстанції про реальність господарської операції є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений з порушенням вимог щодо оцінки доказів.

Суд безпідставно визнав доведеним факт перерахування ТОВ «Гоуфінгоу» кредитних коштів та дійшов необґрунтованого висновку, що такі кошти були перераховані саме ОСОБА_3 .

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували дотримання ТОВ «Гоуфінгоу» вимог Закону України «Про електронну комерцію» при укладенні кредитного договору в електронній формі.

Зокрема, відсутні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його безпосереднього направлення відповідачу ОСОБА_1 , отримання ним такого одноразового ідентифікатора, а також підтвердження використання саме відповідачем зазначеного ідентифікатора під час акцепту пропозиції про укладення договору.

Крім того, у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували належну ідентифікацію відповідача, хронологію вчинення ним дій щодо укладення електронного правочину, журнали реєстрації подій (лог-файли), технічні відомості інформаційної системи або будь-які інші електронні докази, які б достовірно підтверджували факт укладення кредитного договору саме відповідачем.

Суд першої інстанції, встановлюючи обставини укладення кредитного договору в електронній формі, керувався виключно припущеннями.

Сама наявність у наданих позивачем документах персональних даних відповідача не підтверджує факту їх заповнення, підписання чи подання саме відповідачем.

Більше того, окремі персональні дані особи можуть бути отримані з відкритих джерел та різноманітних інформаційних ресурсів, а тому їх зазначення у шаблонному документі саме по собі не може свідчити про волевиявлення відповідача на укладення договору.

Із наданого позивачем шаблону кредитного договору та графіку платежів, до яких відповідач не має жодного відношення, вбачається, що кредит нібито надавався строком на 28 днів, тобто до 25 лютого 2020 року, а загальна сума, яка підлягала сплаті, становила 5 013 грн.

Однак позивачем без будь-якого належного обґрунтування, без зазначення процентної ставки, конкретних періодів нарахування, механізму розрахунку та правових підстав для такого нарахування фактично сформовано власний, нічим не підтверджений розрахунок заборгованості на загальну суму 11 529 грн.

За таких обставин заявлений позивачем розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні цивільного процесуального законодавства.

Суд першої інстанції взагалі не надав належної оцінки складовим заявленої позивачем заборгованості, не перевірив правильність її розрахунку, а фактично обмежився формальним відтворенням доводів та розрахунків, наведених позивачем

ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» надало відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві позивач зазначав, що на виконання пункту 1.4. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «Платежі онлайн» (Platon), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації.

Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «Платежі онлайн» з якого вбачається, що 29 січня 2020 року о 11:50:16 було проведено транзакцію на суму 3 500,00 грн, маска картки - НОМЕР_1 .

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів.

Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, зовнішнього тиску чи примусу без жодного, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний вебсайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку.

Для укладання кредитного договору, відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 29 січня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 3172514593/224405, який був підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1.1 кредитного Договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно пункту 1.2, пункту 1.3, пункту 1.5 кредитного Договору кредит надається строком на 28 днів, тобто до 25 лютого 2020 року, строк дії договору 28 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором; за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,185 % (процентів) на добу, тип процентної ставки - фіксована; датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

В пункті 1.6 кредитного Договору зазначено, що невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.gofingo.com.ua/.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства ( пункт 6.8 кредитного Договору).

Згідно пункту 6.9. кредитного Договору клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

В розділі 7 «Реквізити та підписи Сторін» Кредитного договору вказані реквізити та підписи сторін, зокрема вказаний рахунок позичальника - ОСОБА_1 : № 4149-62хх-хххх-2322.

Відповідно до пункту 6.2 кредитного Договору сторона несе повну відповідальність за правильність вказаними ними у Договорі реквізитів.

ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «Гоуфінгоу», акцепт договору позичальником здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі www.gofingo.com.ua .

На виконання пункту 1.4 кредитного Договору 29 січня 2020 року ТОВ «Гоуфінгоу» було здійснено перерахування коштів в сумі 3 500 грн через платіжного провайдера - ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, на банківський рахунок відповідача за реквізитами платіжної картки № 4149-62хх-хххх-2322, наданої відповідачем.

Таким чином, ТОВ «Гоуфінгоу» виконало свої зобов`язання за кредитним Договором.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним Договором не виконав у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним Договором.

31 травня 2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21 від 31 травня 2021 року, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року в сумі 11 529,00 грн.

03 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено Договір відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним Договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону кредитора у кредитному Договорі, та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним Договором. Новий кредитор сплачує кредитору вартість права вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 1-03/06/21 від 03 червня 2021 року ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року в сумі 11 529 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним Договором № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року станом на 26 травня 2025 року (включно) складає 11 529,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3 500 грн; прострочена заборгованість за процентами - 8 029 грн.

Позивачем 27 травня 2025 року на адресу ОСОБА_1 була надіслана вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором, в якій відповідач повідомлявся про відступлення ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» права вимоги за його заборгованістю з зазначенням розміру заборгованості відповідача за кредитним Договором - 11 529,00 грн та з вимогою у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, сплатити суму боргу за кредитним Договором. Вимога залишилася без відповіді.

Заборгованість за Кредитним договором відповідачем не сплачена.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд зауважує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII(надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» норми вказаного Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та 29 січня 2020 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором R64516 підписав договір про надання фінансового кредиту № 3172514593/224405.

Також, позивач надав суду докази переходу права вимоги від ТОВ «Гоуфінгоу» до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та від ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» до ТОВ «ФК Дебт Коллекшн», за договором про надання фінансового кредиту № 3172514593/224405 від 29 січня 2020 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору.

Аргументи апеляційної скарги про недоведеність позивачем укладання договору про надання фінансового кредиту від 29 січня 2020 року № 3172514593/224405 відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини 1, 2 та 5 статті 12 ЦПК України).

У частинах 2, 3, 5 статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порушень порядку надання і отримання доказів у судах не встановлено, оцінка доказів зроблена судом першої інстанції. При цьому зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у суду не було сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу. Крім того, відповідач із клопотанням про витребування оригіналу електронного доказу до суду не звертався.

Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Матеріалами справи підтверджено, що 29 січня 2020 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 3172514593/224405, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав в кредит 3 500 грн із сплатою 675.25 процентів річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 процентів на добу.

Договір укладався в електронній формі через офіційний вебсайт ТОВ «Гоуфінгоу».

Відповідач скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний вебсайт ТОВ «Гоуфінгоу», де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти.

Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «Гоуфітгоу», що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну вебсторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до вимог цивільного законодавства.

Для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією.

Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проєкт договору (оферту) в електронному вигляді.

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, кредитором генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору.

Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом.

Відповідно до алгоритму дій, передбаченого інформаційно телекомунікаційною системою ТОВ «Гоуфітгоу», з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальнику надається можливість ознайомитися з публічною офертою, яка містить усі істотні умови кредитного договору.

Посилання на зазначену оферту доступне на сайті кредитора, а також дублюється шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний позичальником під час подання заявки.

Позичальнику в доступній формі роз`яснюється, що у разі згоди з умовами оферти, для її акцепту необхідно ввести на відповідній сторінці одноразовий ідентифікатор, надісланий на вказаний номер мобільного телефону, та натиснути кнопку «ТАК».

Сукупність цих дій становить підписання електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Отже, відповідно до вказаного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Договір та додаток до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором R64516 29 січня 2020 року, наданого первісним кредитором для підписання цього Договору.

Таким чином, при укладенні договору відбувається ідентифікація клієнта (встановлення та підтвердження особистої інформації про клієнта, яка дозволяє однозначно визначити його особу) та верифікація клієнта (перевірка правдивості інформації, яку надає клієнт при зверненні до кредитора).

Також позивач проводить автентифікацію банківської платіжної картки або банківського рахунку позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Позичальник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки або банківського рахунку, що належить особисто йому для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

З матеріалами справи встановлено, що в укладеному кредитному Договорі зазначені ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , що ідентифікують його як особу, яка звернулась до кредитора за оформленням видачі кредитних коштів.

Відповідних доказів про те, що зазначені ідентифіковані дані не належать відповідачу або цими даними скористалися треті особи, ОСОБА_1 суду не надав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність позивачем обставин перерахування коштів відповідачу на виконання умов укладеного договору апеляційним судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного Договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з розділом 7 договору відповідач зазначив наступний номер електронного платіжного засобу (банківської картки) № 4149-62хх-хххх-2322.

Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів.

Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на вебсайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на вебсайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації.

Отже, при зверненні ОСОБА_1 до ТОВ «Гоуфінгоу» позичальник особисто повідомляє кредитору дані своєї банківської платіжної картки, яку кредитор перевіряє на її дійсність та автентифікацію. Тобто, ОСОБА_1 особисто зазначив номер платіжної карти 4149-62хх-хххх-2322, на яку кредитор повинен зарахувати кредитні кошти.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Частиною 3 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідачка має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язання матеріали справи містять відповідь ТОВ «Платежі Онлайн», додатком до якої йде інформаційна довідка по платіжним операціям, відповідно до яких на виконання умов кредитного договору Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» було здійснено перерахування коштів в розмірі 3 500 грн на платіжну картку ОСОБА_1 4149-62хх-хххх-2322.

Посилання ОСОБА_1 на те, що такий документ не є первинним банківським документом, саме по собі не спростовує факту переказу, оскільки ТОВ «Гоуфінгоу» та позивач не є банками, в яких відкрито картковий рахунок відповідача, а тому не мають доступу до його банківської виписки.

Згідно з частинами 1, 5-6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ЦПК України, втрачає сенс.

Натомість сам відповідач, стверджуючи, що зазначені кошти на його рахунок не надходили, не подав виписки з відповідного рахунку Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за спірний період, яка могла б безпосередньо підтвердити відсутність відповідної операції.

Щодо доводів скарги про неможливість врахування наданого позивачем розрахунку заборгованості, то вони не заслуговують на увагу, оскільки розмір заборгованості складається з тіла кредиту - 3 500 грн та 8 029 грн - процентів за користування кредитом. Така заборгованість відповідає умов укладеного Договору, строку кредитування та узгодженої сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами.

При цьому, відповідач, заперечуючи розмір такої заборгованості, на виконання своїх процесуальних обов`язків не надав суду доказів за правилами статей 77-80 ЦПК України, які б спростовували доводи позивача.

Скаржник не зазначив з чим саме не погоджується в наданому позивачем розрахунку, не надав іншого розрахунку, який би відображав його заборгованість перед позивачем або відсутність такої заборгованості.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Братського районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

І.В. Лівінський

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.