Постанова № 141382594 у справі № 650/7113/25 від 10.11.2026

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: № 650/7113/25 Головуючий І-ї інстанціЇ: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/1325/26 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач) Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретаря Андреєвої В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великоолександрівська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2026 року, ухвалене суддею Сікорою О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, просила визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Білокриницький вапняний завод» та була вселена до житлового приміщення № 7/8 у будинку АДРЕСА_2 на підставі наказу № 5 від 17 березня 2003 року й ордера підприємства від тієї самої дати. Рішенням виконавчого комітету Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області № 91 від 29 грудня 2005 року їй було надано згоду на приватизацію цього житла загальною площею 34,3 кв. м. Свідоцтво про право власності вона не отримала.

Позивачка зазначає, що внаслідок збройної агресії рф житло пошкоджене, а для подання заяви за програмою «єВідновлення» та одержання компенсації потрібно правовстановлюючий документ на житло. За її твердженнями, державний реєстратор спочатку зупинив розгляд заяви, а надалі відмовив у державній реєстрації через неподання свідоцтва про право власності або іншого документа, що посвідчує таке право. Звернення до відповідача з проханням видати свідоцтво результату не дало, оскільки відповідач повідомив про відсутність у чинному Порядку державної реєстрації процедури видачі таких свідоцтв.

Посилаючись на тривале законне проживання у спірному житлі, рішення виконавчого комітету Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області № 91 від 29 грудня 2005 року, статті 328, 345, 391, 392, 396 Цивільного кодексу України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та неможливість отримати свідоцтво в позасудовому порядку, позивачка вважала, що її право підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на квартиру.

Короткий зміст рішення суду І інстанції та мотиви його ухвалення

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела прийняття компетентним органом рішення про передачу квартири у її одноосібну власність, оформлення та реєстрації приватизації, втрати раніше виданого їй правовстановлюючого документа або невизнання відповідачем вже набутого нею права власності. Надані документи підтверджують законне вселення, користування житлом та надання згоди на приватизацію, але не виникнення права власності.

Вважав, що позов про визнання права власності заявлено передчасно та з використанням способу захисту, який не відповідає змісту спірних правовідносин і правові підстави його задоволення відсутні. Відмова в позові не позбавляє позивачку права звернутися до належного органу приватизації та, за наявності порушення, захистити право на приватизацію в належний і ефективний спосіб з урахуванням прав усіх осіб, зазначених в ордері.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи її прийняття

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Скарга мотивована наступним.

Суд, пославшись на відсутність у матеріалах справи документів про теперішнього власника та балансоутримувача, фактично визнав, що правовий режим спірного житла та його належність не встановлені.

Суд мав встановити: кому належав житловий фонд на момент видачі ордера; на якій правовій підставі житловий будинок перебував у віданні ВАТ «Білокриницький вапняний завод»; чи передавався будинок до комунальної власності; хто є правонаступником або балансоутримувачем; чи належить спірне житло до державного або комунального житлового фонду; який орган був та є уповноваженим на проведення приватизації.

За таких обставин висновок про відсутність у неї правових підстав щодо квартири є передчасним.

Суд надав рішенню № 91 від 29.12.2005 року надто вузьке значення та не дослідив його у сукупності з іншими доказами. Це рішення є офіційним актом органу місцевого самоврядування, прийнятим у 2005 році в межах процедури приватизації, і тому його юридичне значення не може оцінюватися ізольовано від ордера, документів 2003 року, факту тривалого користування житом та подальших дій щодо оформлення права.

Суд не встановив, чи були після прийняття рішення № 91 здійснені інші дії щодо завершення приватизації, чи оформлювалися документи органом приватизації, чи існували матеріали приватизаційної справи, а також з яких причин свідоцтво про право власності не було видано або не збереглося.

Саме ці обставини мають істотне значення для визначення того, чи була процедура приватизації незавершеною, чи право було фактично набуте, але не оформлене належним документом.

Суд не надав належної оцінки відмові державного реєстратора та фактичній неможливості оформлення права у позасудовому порядку, та не врахував, що звернення до державного реєстратора не призвело до поновлення її права, а факт відмови має доказове значення, оскільки підтверджує наявність реальної перешкоди в оформленні житла та необхідність встановлення судом юридично значимих обставин щодо підстав виникнення права, статусу житла та дій органів приватизації.

Суд нe врахував, що Великоолександрівська селищна військова адміністрація здійснює повноваження відповідного органу місцевого самоврядування, не встановив, чи перейшли до відповідача відповідні повноваження та документи Білокриницької селищної ради щодо спірного житлового фонду, хоча саме це питання є істотним для визначення належного відповідача та органу, уповноваженого вирішувати питання приватизації.

Суд неправильно застосував правову позицію Верховного Суду щодо статті 392 ЦК України, не встановив належним чином, чи відсутність свідоцтва означає не завершення приватизації, чи є наслідком невидачі/втрати документа після прийняття компетентним органом рішення, та які саме документи збереглися в архівах органів приватизації, фактично замінив встановлення цих обставин припущенням про незавершеність приватизації.

Правова позиція ОП ВС, викладена у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21, підкреслює, що право громадянина на приватизацію підлягає судовому захисту, а уповноважений орган приватизації не може залишати особу без ефективного способу реалізації такого права, наголосив на необхідності визначення належного органу приватизації та його обов?язку розглянути заяву особи у встановленому законом порядку.

У цій справі суд мав встановити чи була приватизаційна процедура завершена, хто мав її завершити, чи збереглися матеріали приватизаційної справи та хто є правонаступником відповідного органу.

Висновки суду про відсутність доказів є передчасними, оскільки зазначені судом документи об?єктивно не можуть перебувати у неї, вони знаходяться у державних органах, органах місцевого самоврядування, БТІ, підприємствах або їх правонаступників.

Неможливість самостійно отримання нею архівних документів не може тлумачитися як доказ того, що відповідних юридичних фактів не існувало. Суд мав оцінити можливість витребування таких доказів та необхідність їх дослідження для правильного вирішення спору.

Суд не врахував принцип ефективного судового захисту, не надав оцінку не лише формальній назві позовної вимоги, а й фактичному характеру порушення та можливості реального відновлення права, не врахував, що з 2003 року вона законно вселена в спірне житло на підставі ордера, тривалий час (понад 23 роки) відкрито, безперервно володіє та користується ним, сплачує комунальні послуги, внаслідок збройної агресії РФ житло було пошкоджене, а відсутність правовстановлюючого документа позбавляє її права на отримання компенсації за програмою «єВідновлення», що призводить до порушення її права на житло та майно.

У цій справі відмова у позові без встановлення правового статусу житла, власника, органу приватизації, правонаступника та долі рішення № 91 фактично не усуває спір і не дає їй можливості оформити своє право, натомість створюється необхідність повторного звернення до суду для встановлення тих самих обставин.

Посилання суду на розбіжність у номері квартири (№ 7/8 та № 7) є оціночним і формальним, оскільки площа об?єкта (34,3 кв. м) та адреса будинку є ідентичними, що підтверджується довідкою про оціночну вартість та довідкою про реєстрацію місця проживання.

Особи, зазначені в ордері, на момент звернення до суду втратили право користування житлом або не претендують на приватизацію даного об?єкта.

В Україні виключне право присвоювати адреси об?єктам нерухомого майна (як у загальному порядку, так і після винесення рішення суду про визнання права власності) належить виключно органам місцевого самоврядування (або місцевим державним адміністраціям).

Самостійно вона не може коригувати адресу своєї квартири, після винесення рішення суду вона звернеться до органу місцевого самоврядування, який перевірить ЄДЕССБ, присвоїть адресу, тобто тільки після внесення уповноваженим органом до Реєстру будівельної діяльності присвоєної адреси, вона є офіційною.

Просила скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та у разі, якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість ухвалення нового рішення через неповне встановлення обставин, скасувати рішення суду першої інстанції та вирішити питання про подальший розгляд справи з обов?язковим встановленням правового статусу спірного житла, його власника/балансоутримувача, правонаступника ВАТ «Білокриницький вапняний завод», належного органу приватизації, правового значення рішення виконавчого комітету Білокриницької селищної ради № 91 від 29.12.2005 та наявності/відсутності документів приватизаційної справи.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає, відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, перегляду рішення суду першої інстанції.

Провадження в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 жовтня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи : Воронцова Л.П. (суддя - доповідач), Майданік В.В., Склярська І.В.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду на 10 листопада 2026 року на 13.00 год.

Встановлені судом обставини справи

Наказом Відкритого акціонерного товариства «Білокриницький вапняний завод» № 5 від 17 березня 2003 року вирішено : квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 34,3 кв. м, яка звільнилася, надати ОСОБА_1 та видати їй ордер на право заселення.

Ордером від 17 березня 2003 року ОСОБА_1 та її синам : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано право заселення квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,3 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області № 91 від 29 грудня 2005 року «Про надання згоди на приватизацію житлової квартири» вирішено: «Надати згоду ОСОБА_1 на приватизацію житлової квартири в АДРЕСА_4 загальною площею 34,3 м?».

Довідкою Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області № 974 від 10 вересня 2025 року підтверджено, що позивачка станом на дату видачі довідки зареєстрована, а в період із 2004 року по 2022 рік фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Договором про користування електричною енергією № 127990 від 30 травня 2004 року підтверджується оформлення на ім`я ОСОБА_1 відносин з енергопостачальною організацією щодо користування електричною енергією у житлі за адресою: АДРЕСА_4

Довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 01 жовтня 2025 року об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , визначено, що вона становить 303 808.38 грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Учасники справи, що не з`явилися в судове засідання, належним чином повідомлені про дату, місце, час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність, відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в суді першої інстанції позовних вимог колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи спір, суд повинен з`ясувати усі обставини справи відповідно до обґрунтування позову, зміст позовних вимог та зв`язок між обґрунтуванням, вимогою та вибраним способом захисту.

Позовні вимоги про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_1 обґрунтувала вселенням до спірної квартири на законних підставах (ордеру підприємства, де вона працювала), отриманням дозволу селищної ради на приватизацію квартири, постійним проживанням у ній протягом тривалого часу (23 роки), підтриманням квартири у належному санітарному стані, відмовою відповідача видати їй свідоцтво про право власності на квартиру, та відмовою державного реєстратора здійснити реєстрацію її права власності на спірну квартиру. Підставою позовних вимог позивач зазначила ст. ст. 345, 392, 396 ЦК України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що позивачка не довела прийняття компетентним органом рішення про передачу квартири у її одноосібну власність, оформлення та реєстрацію приватизації, втрату раніше виданого їй правовстановлюючого документа або невизнання відповідачем вже набутого нею права власності, і що позов про визнання права власності заявлено передчасно та з використанням способу захисту, який не відповідає змісту спірних правовідносин, а правові підстави його задоволення відсутні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, оскільки до нього він дійшов правильно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону передача займаних квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

Статтею 8 Закону також встановлено, що передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, які приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

На час прийняття рішення № 91 від 29 грудня 2005 року діяло Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56. Відповідно до пункту 14 Положення передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Пунктами 24, 26 цього Положення передбачено, що орган приватизації після уточнення необхідних даних оформлює розрахунки та видає розпорядження за встановленою формою, а на підставі такого розпорядження готує технічний паспорт, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі.

Типова форма розпорядження органу приватизації, наведена в додатку 8 до Положення № 56, передбачала рішення «задовольнити і передати» відповідну квартиру у приватну, спільну сумісну або спільну часткову власність, затвердження необхідних розрахунків і подальше оформлення свідоцтва. Отже, згода на приватизацію і рішення про передачу житла у власність є різними за змістом та правовими наслідками етапами.

Чинне Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, так само передбачає звернення громадянина до органу приватизації, подання визначених документів, прийняття цим органом розпорядження або рішення про передачу житла у власність та оформлення результатів приватизації.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Отже, передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації є учасником справи у разі пред`явлення позовних вимог щодо незаконності дій останнього та зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартири з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Позивач не надала суду доказів дотримання нею початку процедури приватизації квартири, а саме звернення із заявою про приватизацію квартири та пакетом документів, передбачених Порядком до органу приватизації, про подання такої заяви вона не зазначала ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, тобто відсутні підстави вважати незавершеною процедуру приватизації, яка позивачем не була розпочата, а отже прийняття органом приватизації відповідного рішення, видачі свідоцтва про право власності.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

Отже, із систематичного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17).

Зважаючи на викладене, позивач не довела законних підстав набуття нею права власності на спірне житло та не довела обставин про порушення відповідачем її прав щодо спірного житла.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачем, а також, що положення статті 392 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.

Посилання апеляційної скарги на невірне застосування судом статті 392 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначена норма права застосовується лише щодо власників, а позивач не є власником спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про відсутність у неї правових підстав щодо квартири без встановлення власника і балансоутримувача є передчасним не заслуговують на увагу, висновків суду не спростовують, оскільки позивач пред`явивши вимоги про визнання за нею права власності на квартиру не надала перш за все суду доказів набуття нею у передбачений законом спосіб права власності на спірну квартиру.

Докази належності спірної квартири до державної чи комунальної власності, правонаступника та балансоутримувача спірного майна та інші докази, на які посилається скаржник, зазначаючи про не встановлення судом вказаних обставин, що мають істотне значення для справи, відповідно до вимог статтей 12, 81 ЦПК України закон покладає саме на позивача, доведення вказаних обставин та надання на їх підтвердження доказів, а у разі неможливості самостійного їх отримання, заявлення суду клопотання про витребування доказів, які позивач позбавлений можливості їх подати (ст.84 ЦК України). Матеріали справи не містять доказів неможливості самостійно отримати докази, на які вона посилається та подання до суду клопотання про витребування певних доказів у справі.

Посилання позивача у скарзі на неналежну оцінку судом рішення Білокриницької селищної ради від 29.12.2005 № 91, не з`ясування обставин чи були здійсненні після прийняття вказаного рішення інші дії щодо завершення приватизації квартири, чи оформлювалися матеріали приватизаційної справи, чи оформлювалося свідоцтво про право власності та з яких причин не було видано та не збереглося підлягають відхиленню, оскільки не мають правового значення виходячи із підстав позову та за встановлених судом обставин не подання позивачем до уповноваженого органу приватизації заяви про приватизацію квартири та не розпочату процедуру приватизації.

Мотиви апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки відмові державного реєстратора у державній реєстрації права власності на квартиру, що свідчить про фактичну неможливість оформлення права власності у позасудовому порядку є безпідставними та підлягають відхиленню оскільки, позивач не надав доказів прийняття такого рішення державним реєстратором, крім того, останній здійснює державну реєстрацію права власності особи на нерухоме майно за наявності і надання відповідних документів, що підтверджують набуття у власність особи у передбачений законом спосіб нерухомого майна, які у позивача відсутні.

Зазначення у скарзі про те, що суд не встановив чи перейшли до Великоолександрівської селищної військової адміністрації повноваження та документи Білокриницької селищної ради щодо спірного житлового фонду та передчасність висновку про відсутність доказів є безпідставним і підлягає відхиленню, оскільки право визначення складу відповідачів відповідно до процесуального закону і усталеної практики Верховного Суду є правом позивача. Пред`являючи позов саме до Великоолександрівської селищної військової адміністрації позивач мав довести перед судом, що такі повноваження перейшли до відповідача або ж заявити клопотання разом із подачею позовної заяви про витребування певних доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не урахував принцип ефективного судового захисту і що відмова у позові не усуває спір, позбавляє її можливості оформити своє право та спонукає до повторного звернення до суду для встановлення тих самих обставин є юридично неспроможними, гуртуються на власному розумінні поняття ефективний спосіб захисту і висновки суду не спростовують.

Посилання у скарзі на зазначення судом розбіжностей у нумерації спірної квартири та прав інших осіб, які на думку позивача, нівелюються втратою права цих осіб користування житловим приміщенням та можливості оформлення номеру квартири після отримання права власності на нього, підлягають відхиленню, оскільки не впливають на висновки суду за результатом розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не гуртуються на законі, висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню, а рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат колегія суддів не здійснює.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складення повної постанови 10.11.2026.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді: В.В. Майданік

І.В. Склярська